Постанова

від 29.03.2017 по справі 816/947/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/947/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка"

до відповідача

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

21.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка" (надалі – ТОВ "Євроспецупаковка", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі – Кременчуцька ОДПІ, відповідач) та з урахуванням уточненого адміністративного позову просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.05.2016 №0000581200/90.

В обґрунтування своїх вимог позивач в адміністративному позові зазначив, що Кременчуцькою ОДПІ порушено граничні строки проведення камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ, що визначені пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України. Вважає, що висновки акта перевірки від 26.04.2016 №143/16-02-12-24/39075471 не відповідають дійсності.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштове повідомлення про отримання повістки, причину неявки суду не повідомив, заяви про неможливість прибуття до суду від позивача не надходило.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Надав до суду письмові заперечення, у яких просив провести розгляд справи без участі представника та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що актом від 26.04.2016 №143/16-02-12-24/39075471 встановлено порушення термінів реєстрації 4 податкових накладних на загальну суму ПДВ 290282,39 грн, у результаті чого податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2016 №0000581200/90 до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 29028,24 грн. Вважає, що оскільки податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням термінів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, то до ТОВ "Євроспецупаковка" правомірно застосовано відповідальність, передбачену абз.1 пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Євроспецупаковка" (код ЄДРПОУ 39075471) зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (а.с.25-28).

Завідувачем сектору податків і зборів з юридичних осіб Комсомольського відділення на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість за жовтень 2015 року та за грудень 2015 року ТОВ "Євроспецупаковка".

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2016 №143/16-02-12-24/39075471, у якому вказано про порушення термінів реєстрації 4 податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість – 290282,39 грн із порушенням термінів, передбачених абз.10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Відповідальність передбачена абз.1 пункту 2011.1 статті 2011 Податкового кодексу України (а.с.29).

На підставі акта перевірки відповідачем 27.05.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581200/90, яким застосовано штраф у розмірі 29028,00 грн (а.с.30).

Позивач не погодився із указаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

          Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 вказаного Кодексу (у редакції, чинній на момент проведення перевірки) визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

          За приписами статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

          Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Строк проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, визначено пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого таку перевірку може бути проведено протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з даними, відображеними в акті перевірки від 26.04.2016 №143/16-02-12-24/39075471, судом встановлено, що позивачем 15.11.2015 подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року №9233593260 та 19.01.2016 подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року №9273520337, тобто у встановлений законом строк.

Таким чином, податковий орган був вправі здійснити камеральну перевірку даних: заявлених у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 року №9233593260 до 20.12.2015 (неділя, неробочий день – тому 21.12.2015); заявлених у податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 року №9273520337 – до 19.02.2016.

Матеріали справи свідчать, що камеральна перевірка ТОВ "Євроспецупаковка" проведена 26.04.2016.

З урахуванням викладеного, відповідачем порушені при проведенні камеральної перевірки вимоги пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, тому, як наслідок, дії по проведенню камеральної перевірки є протиправними, тобто дії по проведенню перевірки здійснено не на підставі та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, необґрунтовано, що є порушенням підпунктів 1 та 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 19 Конституції України.

Аналогічну правову позицію наведено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 №К/800/41412/13, у задоволенні заяви ДПІ про перегляд якої відмовлено постановою Верховного Суду України від 24.11.2015 №21-1048а15.

Суд зазначає, що складання акта є обставиною, що не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача з огляду на те, що акт перевірки є службовим документом, є носієм доказової інформації. Дії податкового органу зі складання акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії зі складання акта перевірки не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації.

Рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення. Акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акта перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.

У постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14 Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мотивів для відступлення від вказаної правової позиції Верховного Суду України при розгляді цієї справи судом не встановлено та сторонами не зазначено.

Отже, враховуючи висновок суду про протиправність дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача, суд дійшов висновку, що така перевірка не має правових наслідків, складений за наслідками цієї перевірки акт не може вважатися належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.05.2016 №0000581200/90 суд зазначає наступне.

          Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу. Державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена цим Кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з 01.02.2015 реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

          Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

          Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

          Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

          Відповідно до положень пунктів 1201.1, 1201.3 статті 1201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2016) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, відповідальність платника податку, передбачена пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України, діє з 01.01.2015.

          Згідно з пунктом 1 "Положення про Міністерство фінансів України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 20.08.2014, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.

Законом України від 24.12.2015 № 909-УІП "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (набрав чинності з 01.01.2016) пункт 1201.3 статті 1201 Податкового кодексу України, а разом з ним вимога про обов'язкове застосування контролюючим органом порядку застосування штрафних санкцій, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виключено.

Як наслідок, органи Державної фіскальної служби України, починаючи з 01.01.2016 отримали повноваження застосовувати штрафні санкції, що передбачені статтею 1201 Податкового кодексу України, не керуючись порядком, затвердженим Міністерством фінансів України.

Таким чином, до 01.01.2016 контролюючий орган міг застосовувати штрафні санкції, передбачені статтею 1201 Податкового кодексу України лише відповідно до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Однак, протягом 2015 року порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені статтею 1201 Податкового кодексу України, не було.

Виявлений камеральною перевіркою факт несвоєчасної реєстрації ТОВ "Євроспецупаковка" податкових накладних: №26 від 21.10.2015 на суму ПДВ - 25216,05 грн, №24 від 21.10.2015 на суму ПДВ - 42769,34 грн, №29 від 18.12.2015 на суму ПДВ - 112866,00 грн, №90 від 23.12.2015 на суму ПДВ - 109431,00 грн мав місце в жовтні, грудні 2015 року.

          Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). У Рішенні зазначено, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

          Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

          Таким чином, зважаючи на зміст рішення Конституційного суду України від 09.02.1999, № 1- рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) на момент порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних повинна застосовуватися стаття 120-1 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент вчинення такого порушення.

Отже, платника ПДВ, що здійснив несвоєчасну реєстрацію податкових накладних до 01.01.2016, не може бути притягнуто до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію на підставі статті 1201 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2016.

У статті 4 Податкового кодексу України закріплені основні засади податкового законодавства України, відповідно до якої податкове законодавство України ґрунтується, в тому числі, на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку та стабільність.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 №0000581200190 прийняте Кременчуцькою ОДПІ за формою "Н" відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі - Порядок № 1204).

Пунктом 2 розділу II Порядку № 1204 визначено, що у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема "Н" - за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Податкового кодексу України (додаток 13).

Вказаний вище Порядок № 1204 був прийнятий 28.12.2015 після прийняття Закону від 24.12.2015 № 909-УІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та набрав чинності лише 16.02.2016.

Таким чином, Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків № 1204, на підставі якого позивачу було сформовано та надіслано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 №0000581200/90, та яким безпосередньо затверджена форма такого податкового повідомлення-рішення (форма "Н"), станом на момент вчинення правопорушення також не існував.

При цьому слід зазначити, що до 16.02.2016 діяв Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, який не передбачав складання відповідної форми податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 1201 Податкового кодексу України.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених норм Податкового кодексу України суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27.05.2016 №0000581200/90 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.05.2016 №0000581200/90.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка" (код ЄДРПОУ 39075471) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).          

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                Т.С. Канигіна