Постанова

від 20.03.2017 по справі 826/12946/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2017 року № 826/12946/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Планета води до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Планета води (далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 07 липня 2016 року №0042781201 та №0042751201 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/12946/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У ході розгляду справи у порядку письмового провадження до суду через канцелярію від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку сплати (перерахування) позивачем ПДВ, за результатами якої, 16 червня 2016 року складено акт №3925/26-54-12-01-11, згідно з висновками якого, позивачем сплачено суми самостійно визначених грошових зобов'язань із порушенням встановлених законодавством граничних строків.

На підставі акту перевірки, 07 липня 2016 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0042781201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 4740,87 грн.;

- №0042751201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 146000,98 грн.

Зазначені рішення позивачем оскаржуються у судовому порядку, оскільки, за його переконанням, вони прийнятті відповідачем із порушенням норм законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У розумінні ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Зокрема, базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені п. 49.18 ст. 49 ПК України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ врегульовані розділом V ПК України.

Так, відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

Дана норма п. 203.2 ст. 203 ПК України кореспондується з нормою абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 14 ПК України податковим зобов'язанням визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 31.1, п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що виконання платником обов'язку по своєчасній сплаті задекларованих ним сум податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється шляхом безпосередньої сплати податку до бюджету у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 1.29 ст. 1, п. 8.1 ст. 8, п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21, п. 22.4 ст. 22, ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , виконання платником обов'язку по перерахуванню до відповідного бюджету задекларованих до сплати сум податків пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податків, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податків, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків до бюджету.

Водночас суд звертає увагу на ст. 50 ПК України, якою передбачено право платника податків на здійснення коригування показників, задекларованих у раніше поданій звітності, у тому числі шляхом їх збільшення чи зменшення.

Зокрема, відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Спеціального строку для сплати грошових зобов'язань з податків, визначених шляхом подання уточнюючих розрахунків для податкової декларації норми ПК України не визначають. Разом з тим, з контексту процитованих вище норм ПК України слідує, що сплата суми грошового зобов'язання за уточнюючим розрахунком здійснюється з урахуванням закінчення граничного строку подання податкової декларації до якої подається такий уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що за даними акта перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення, позивачем несвоєчасно сплачено загальну суму ПДВ у розмірі 775223,60 грн., у тому числі із затримкою в межах:

- 30 днів - 6068,00 грн. і 41340,70 грн., задекларованих згідно уточнюючого розрахунку №9048774265 від 01 квітня 2016 року;

- понад 30 днів - 61094,90 грн. і 599437,10 грн., задекларованих згідно уточнюючого розрахунку №9257792854 від 21 грудня 2015 року, 1037,00 грн., задекларованої у податковій декларації №9273293944 від 18 січня 2016 року, 20562,90 грн., задекларованих згідно уточнюючого розрахунку №9257531815 від 21 грудня 2015 року, 20000,00 грн. і 25683,00 грн., задекларованих згідно уточнюючого розрахунку №9048774265 від 01 квітня 2016 року.

Загальна сума застосованих до позивача у порядку ст. 126 ПК України штрафів - 150303,85 грн. (у тому числі 4740,87 грн. згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України, та 145562,98 грн. згідно з абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Поряд з цим, зі змісту оскаржуваних рішень і доданих до них розрахунків штрафних санкцій вбачається, що до позивача застосовані штрафні санкції на загальну суму 150741,85 грн. В письмових запереченнях проти позову зазначено, що різниця між сумами штрафних санкцій, зафіксованих в акті перевірки від 16 червня 2016 року №3925/26-54-12-01-11, та сумами штрафних санкцій, вказаних в оскаржуваних рішеннях, полягає в тому, що при складанні акта перевірки працівником податкової інспекції помилково не враховано факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання у сумі 2190,00 грн., задекларованого згідно уточнюючого розрахунку №9048774265 від 01 квітня 2016 року, за що абз. 1 і 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачений штраф у розмірі 438,00 грн.

Між тим, в силу приписів норм п.п. 86.1, 86.10 і 86.8 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок), у разі встановлення під час такої перевірки порушень, оформлюються у формі акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, за результатами проведеної перевірки, оформленої актом, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу на підставі такого акта перевірки та з урахуванням висновків про порушення податкового законодавства, що зафіксовані в акті перевірки.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що результати перевірки з питання своєчасності сплати позивачем сум податкових зобов'язань з ПДВ оформлені актом від 16 червня 2016 року, суд погоджуються із зауваженнями позивача, що відповідачем всупереч вимогам ПК України здійснено нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 438,00 грн. (оскаржуване рішення №0042751201) поза межами висновків акту перевірки, тобто, за відсутності на те правових підстав.

Крім того, суд встановив, що за даними інтегрованої картки ПДВ (позивача) за 2015 рік, станом на 31 грудня 2014 року за позивачем обліковувався податковий борг у сумі 39174,00 грн. (з них недоїмка - 38836,00 грн., пеня - 338,50 грн.).

Досліджуючи дані інтегрованої картки платника ПДВ (позивача) суд врахував, що у відповідності до положень Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року №765 (що діяв до 10 червня 2016 року), та чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422, в інтегрованій картці платника з того чи іншого податку відображаються відомості про нарахування до сплати (здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань) та погашення платником податкових зобов'язань, штрафних санкцій та пені за податками, зборами, визначених як таким платником податків у поданій податковій звітності, так і контролюючим органом у встановленому законодавством порядку.

Станом на 20 грудня 2015 року за позивачем обліковувався борг на суму 27721,00 грн. (з них недоїмка - 21504,00 грн., пеня - 6216,70 грн.), що утворився у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачем податкових зобов'язань, задекларованих у податкових деклараціях №9127668664 від 18 червня 2015 року, №9146636894 від 14 липня 2015 року, №9193327977 від 17 вересня 2015 року (в частині формування суми недоїмки) та податкових декларацій за звітні періоди 2014 року і податкових декларацій №9018462271 від 19 лютого 2015 року і №9040366909 від 16 березня 2015 року (в частині нарахування пені).

21 грудня 2015 року позивачем подані два аналогічні за змістом електронні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2015 року (звітний період, за який виправляються помилки, - жовтень 2015 року), датованих 18 грудня 2015 року. За даними рядків 25.1 та 25.3 цих розрахунків позивач задекларував в кожному до сплати до бюджету суму податку в розмірі 660532,00 грн. та самостійно нараховану ним у зв'язку з виправленням помилки суму штрафу в розмірі 19816,00 грн.

Дані уточнюючі розрахунки доставлені до податкової інспекції 21 грудня 2015 року у різний час: о 14:10 та 16:05, і зареєстровані за номерами 9257531815 та 9257792854 відповідно, про що свідчать наявні у справі роздруківки квитанцій №2.

Як пояснив позивач, належна до сплати сума податку за звітний період жовтень 2015 року у дійсності становила 660532,00 грн., що відображено в уточнюючому розрахунку від 18 грудня 2015 року, поданому 21 грудня 2015 року. При цьому, через наявні технічні неполадки у роботі серверу ДФС відправку такого уточнюючого звіту було продубльовано.

В інтегрованій картці платника податку (позивача) нарахування до сплати сум податкового зобов'язання (660532,00 грн.) та штрафу (19816,00 грн.) проведені 21 грудня 2015 року по кожному з цих уточнюючих розрахунків, що призвело до збільшення суми недоїмки.

З метою коригування помилкового задвоєння суми податкового зобов'язання за жовтень 2015 року, позивачем 24 грудня 2015 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2015 року (звітний період, за який виправляються помилки, - жовтень 2015 року), датований 24 грудня 2015 року. Згідно цього уточнюючого розрахунку позивач в рядках 25.1 і 25.3 зменшив суми попередньо задекларованих сум податкового зобов'язання на 660532,00 грн. та скасував нарахування штрафу у сумі 19816,00 грн. (а саме в рядку 25.3 такого уточнюючого розрахунку проставлено прочерк). Даний уточнюючий розрахунок доставлений до податкової інспекції 24 грудня 2015 оку та зареєстрований за номером 9260393268.

24 грудня 2015 року в інтегрованій картці проведено зменшення суми податку у розмірі 660532,00 грн. згідно з поданим уточнюючим розрахунком №9260393268, за рахунок чого здійснено погашення податкового зобов'язання на суму 638932,00 грн. та штрафу на суму 19816,00 грн., задекларованих в уточнюючому розрахунку №9257531815 від 21 грудня 2015 року.

При цьому, попередньо сплачені позивачем суми податку у розмірі 19816,00 грн. (21 грудня 2015 року) та 10000,00 грн. (23 грудня 2015 року) зараховані відповідачем в порядку п. 87.9 ст. 87 ПК України в рахунок погашення наявного податкового боргу, що утворився за минулі звітні періоди.

Отже, станом на 31 грудня 2015 року розмір боргу позивача за даними контролюючого органу становив 702188,00 грн. (з них недоїмка - 701948 грн., пеня - 239,98 грн.), у тому числі: податкове зобов'язання у розмірі 660532,00 грн. (підлягало сплаті до бюджету згідно уточнюючого розрахунку №9257792854 від 21 грудня 2015 року), штраф на суму 19816,00 грн., що підлягав виключенню з нарахування у зв'язку з поданням позивачем уточнюючого розрахунку №9260393268 від 24 грудня 2015 року, та податкове зобов'язання у розмірі 21600,00 грн., помилково задеклароване позивачем в уточнюючому розрахунку №9257531815 від 21 грудня 2015 року та відкориговане у бік зменшення в уточнюючому розрахунку №9260393268 від 24 грудня 2015 року.

30 січня 2016 року в інтегрованій картці платника (позивача) проведено нарахування до сплати суми податкового зобов'язання на суму 1037,00 грн., задекларованого позивачем у рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ за звітний період грудень 2015 року (№9273293944 від 18 січня 2016 року).

19 лютого 2016 року позивач подав електронний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2016 року (звітний період, за який виправляються помилки, - листопад 2015 року), №9020629389. Відповідно до цього уточнюючого розрахунку, позивач задекларував в ряд. 20.1 суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, у розмірі 620000,00 грн.

На підставі уточнюючого розрахунку №9020629389 в інтегрованій картці платника (позивача) 19 лютого 2016 року відображено зменшення боргу по уточнюючому розрахунку №9257531815 від 21 грудня 2015 року на суми 20562,90 грн. і 4112,58 грн., та зменшення боргу по уточнюючому розрахунку №9257792854 від 21 грудня 2015 року на суму 599437,00 грн.

Надалі, 01 квітня 2016 року позивачем поданий електронний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2016 року (звітний період, за який виправляються помилки, - листопад 2015 року), №9048774265 від 01 квітня 2016 року. В цьому уточнюючому розрахунку від 01 квітня 2016 року позивач відкоригував значення рядка 20.1 шляхом його зменшення на 620000,00 грн., та одночасно задекларував в ряд. 19.1 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) - з рядка 19 сума перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V ПК України на момент подання уточнюючого розрахунку та рядка 21 сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду показник у розмірі 620000,00 грн. Даний уточнюючий розрахунок подавався за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21.

Згідно даних інтегрованої картки платника (позивача), на підставі вказаного уточнюючого розрахунку №9048774265 від 01 квітня 2016 року проведено нарахування до сплати податкового зобов'язання на суму 620000,00 грн., що призвело до збільшення розміру недоїмки на аналогічну суму коштів.

Між тим, за правилами заповнення податкової звітності з ПДВ, визначених у розділі V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (у редакції, чинній станом на 01 квітня 2016 року), встановлено, що якщо у результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) декларації 0110 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 0110 отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації 0110. У рядку 18 вказується сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 18.1 декларації 0110, 0121 - 0123, 0130; спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування - рядок 18.2 декларації 0121 - 0123.

У разі якщо у результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) декларації 0110 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 0110 отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації 0110.

Рядок 19 декларації 0121 - 0123 / 0130 дорівнює сумі значень рядків 14 таблиць 1 - 3 (ДС 10) (додаток 10) та переноситься до рядка 21 декларації 0121 - 0123 / 0130.

З рядка 19 визначається сума перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200 1.3 ст. 200 1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, відображається за наведеним порядком у рядку 18.1.

01 квітня 2016 року позивачем поданий ще один уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2016 року (звітний період, за який виправляються помилки, - листопад 2015 року) №9048854794 від 01 квітня 2016 року. В даному уточнюючому розрахунку знову відображено показник суми від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, у розмірі 620000,00 грн.

За наслідками подання уточнюючого розрахунку №9048854794 від 01 квітня 2016 року в інтегрованій картці цією ж датою проведено зменшення боргу по уточнюючому розрахунку №9257792854 від 21 грудня 2015 року на суму 61094,00 грн., та зменшення боргу за податковою декларацією №9273293944 від 18 січня 2016 року на суму 1037,00 грн.

В подальшому, 21 квітня, 25 квітня, 23 травня та 26 травня 2016 року в інтегрованій картці платника (позивача) відображено погашення сум податкових зобов'язань 41340,00 грн., 6068,00 грн., 25683,00 грн. і 20000,00 грн., які згідно витягу з інтегрованої картки платника податку (позивача) за 2016 рік значаться такими, що нараховані на підставі уточнюючого розрахунку №9048774265 від 01 квітня 2016 року, за рахунок сплачених товариством коштів (43000,00 грн., 6068,00 грн., 25683,00 грн., 20000,00 грн.) в рахунок погашення податкових зобов'язань поточних звітних періодів.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та з огляду на те, що відповідачем обставини правильності та повноти декларування позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період жовтень 2015 року у розмірі 660532,00 грн. не заперечується, суд приходить до висновку, що суми 19816,00 грн., 21600,00 грн., 620000,00 грн., які нараховані в інтегрованій картці платника (позивача) до сплати на підставі уточнюючих розрахунків №9257531815 від 21 грудня 2015 року та №9048774265 від 01 квітня 2016 року не відповідають законодавчим визначенням податкового та грошового зобов'язань, а тому не підлягали сплаті.

Разом з тим, у ході розгляду справи суд встановив, а позивач не спростував факт несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань (660532,00 грн. та 1037,00 грн.), задекларованих ним в уточнюючому розрахунку №9257792854 від 21 грудня 2015 року та у податковій декларації №9273293944 від 18 січня 2016 року.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 ПК України підтверджуються матеріалами справи лише в частині висновків про несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на суми 599437,10 грн., 61094,90 грн. та 1037,00 грн. (а саме із затримкою на строк більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати таких суми грошових зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Планета води до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07 липня 2016 року №0042781201.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07 липня 2016 року №0042751201 в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю Планета води (код ЄДРПОУ 34537870) штрафу у розмірі 13687,18 грн.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Планета води (код ЄДРПОУ 34537870) здійснений ним судовий збір у розмірі 276,42 грн. (двісті сімдесят шість гривень сорок дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда