Ухвала

від 28.03.2017 по справі 826/184/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/184/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Собківа Я.М. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Гюрза 911 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство Гюрза 911 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Державної фіскальної служби України в якому просив: - визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 26 липня 2015 року № 260720151; - зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві виконувати умови договору про визнання електронних документів від 26.07.2015р. № 260720151, укладеного з позивачем до моменту його припинення; - зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати податкові накладні №№ 1, 15, 16, 17, 18 днем коли їх було направлено для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 26.07.2015р. № 260720151. Зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати податкові накладні Приватного підприємства Гюрза 911 від 23.12.2015р. №№ 1, 15, 16, 17, 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.12.2015р. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна фіскальна служба України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до Державної фіскальної служби України та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Державної фіскальної служби України відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає за можливе переглянути постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства Гюрза 911 до Державної фіскальної служби України про зобов'язання прийняти та зареєструвати податкові накладні Приватного підприємства Гюрза 911 від 23.12.2015р. №№ 1, 15, 16, 17, 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.12.2015р.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 липня 2015 року, між платником податків код ЄДРПОУ 39864595 - ПП Гюрза 911 , в особі ОСОБА_5 та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в особі ОСОБА_6 було укладено договір про визнання електронних документів № 260720151, предметом якого, є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Листом від 22 грудня 2015 року № 59343/10 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повідомлено позивача про розірвання договору від 26 липня 2015 року № 260720151 про визнання електронних документів, у зв'язку із порушенням істотних умов договору, а саме: відсутність ПП Гюрза 911 за місцезнаходженням.

Позивач, вважаючи дії щодо розірвання в односторонньому порядку вказаного договору та відмови в прийнятті та реєстрації податкових накладних протиправними, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи в частині заявлених позовних вимог до Державної фіскальної служби України та висновкам суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, до якої відноситься порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.).

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року № 320/15011 (далі - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 вказаної Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Зі змісту договору про визнання електронних документів слідує, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, в силу приписів Податкового кодексу України та умов договору, відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2015 року позивач реєстрував податкові накладні від 23 грудня 2015 року №№ 1, 15, 16, 17, 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанціями № 1, документи доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 23 грудня 2015 року, однак не прийнято, у зв'язку з виявленням помилки: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008р. № 233, а саме: ЄДРПОУ: 39864595. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності .

Проте, вирішуючи наявність підстав для відмови у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у межах спірних правовідносин, колегією суддів встановлено, що виписані позивачем податкові накладні від 23 грудня 2015 року №№ 1, 15, 16, 17, 18, оформлені відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: складені платником податку на додану вартість та містять усі обов'язкові реквізити.

Будь-яких правових підстав для відмови у прийнятті податкових накладних ДФС України не наведено, а колегією суддів не встановлено.

Таким чином, з огляду на те, що судом першої інстанції встановлено неправомірні дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, які слугували підставою для неприйняття контролюючим органом податкових накладних, а рішення в цій частині сторонами не оскаржується, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Державної фіскальної служби України прийняти та зареєструвати податкові накладні ПП Гюрза 911 від 23.12.2015р. №№ 1, 15, 16, 17, 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.12.2015р.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10 лютого 2016 року (справа № К/800/9192/14).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства Гюрза 911 в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України прийняти та зареєструвати податкові накладні Приватного підприємства Гюрза 911 від 23.12.2015р. №№ 1, 15, 16, 17, 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.12.2015р. та наявність правових підстав для їх задоволення в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Собків Я.М. Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 30.03.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Сорочко Є.О.