Постанова

від 16.06.2020 по справі 826/184/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2020 року

Київ

справа №826/184/16

адміністративне провадження №К/9901/36425/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016 (судді: Кузьменко В.А. (головуючий), Арсірій Р.О., Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 (судді: Вівдиченко Т.Р. (головуючий) Собків Я.М., Сорочко Є.О.) у справі № 826/184/16 за позовом Приватного підприємства Гюрза 911 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство Гюрза 911 (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про:

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 26 липня 2015 року №260720151;

- зобов`язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві виконувати умови договору про визнання електронних документів від 26 липня 2015 року №260720151, укладеного з позивачем до моменту його припинення;

- зобов`язання Державної фіскальної служби України прийняти та зареєструвати податкові накладні №№1, 15, 16, 17, 18 днем коли їх було направлено для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних.

2. Позов обґрунтовано тим, що контролюючий орган безпідставно розірвав в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів, оскільки відсутність Підприємства за місцезнаходженням не є підставою для розірвання договору, крім того позивач зазначає, щодо його фактичне місцезнаходження відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно позивач вказує на неправомірність відмови контролюючого органу в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 26 липня 2015 року №260720151. Зобов`язано Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати податкові накладні Приватного підприємства Гюрза 911 від 23 грудня 2015 року №№1, 15, 16, 17, 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних 23 грудня 2015 року. В іншій частині позовних вимог Підприємства відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві підстав для розірвання договору про визнання електронних документів, оскільки відомості про місцезнаходження ПП Гюрза 911 , які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є достовірними, натомість посилання відповідача на відсутність Підприємства за місцезнаходженням необґрунтовані та не підтверджені доказами. В частині зобов`язання Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати податкові накладні суд першої інстанції дійшов висновку, що будь-яких правових підстав для відмови у прийнятті податкових накладних, оформлених відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у ДФС України не було.

З урахуванням встановлених судом першої інстанції неправомірності дій контролюючого органу щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, що слугувало підставою для неприйняття ДФС України податкових накладних, та з урахуванням того, що рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України прийняти та зареєструвати податкові накладні ПП Гюрза 911 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДФС України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 липня 2015 року між позивачем та ДПІ у Шевченківському районі укладено договір про визнання електронних документів №260720151, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Листом від 22 грудня 2015 року №59343/10 ДПІ у Шевченківському районі повідомлено позивача про розірвання договору від 26 липня 2015 року №260720151 про визнання електронних документів у зв`язку із порушенням істотних умов договору, а саме відсутність Приватного підприємства Гюрза 911 за місцезнаходженням.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Приватного підприємства Гюрза 911 є м. Київ, вул. Десятина, будинок 7, офіс 3.

23 грудня 2015 року позивач намагався зареєструвати податкові накладні №№1, 15, 16, 17, 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак згідно з квитанціями №1 документи доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 23 грудня 2015 року, однак не прийняті у зв`язку із виявленням помилки: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги ДФС України цитує норми матеріального права, вказує, що оскільки Договір про визнання електронних документів було розірвано то позивачу було правомірно відмовлено в реєстрації поданих позивачем в електронному вигляді податкових накладних.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16.

Платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

10.2. Пункт 45.2 статті 45.

Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

10.3. Пункт 201.10 статті 201.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

11. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246:

11.1. Пункт 2.

Внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

11.2. Пункт 9.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

12. Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 1 Розділу 2.

Платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

12.2. Розділ 6 Додатку І.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

14. Нормами законодавства передбачено вичерпний перелік підстав за наявності яких контролюючий орган має право відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

15. Контролюючий орган має право розірвати Договір про визнання електронних документів в односторонньому порядку лише у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності відмови в прийнятті податкової декларації необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені ДФС України в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, відповідачами та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

19. Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність у контролюючого органу правових підстав для розірвання договору про визнання електронних документів від 26 липня 2015 року №260720151 в односторонньому порядку, доказів, які б підтверджували внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо місцезнаходження позивача Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві надано не було, у зв`язку з чим дії щодо розірвання договору були визнані неправомірними, а тому суд апеляційної інстанції з урахуванням того, що фактично зазначені обставини, що були встановлені судом першої інстанції ДФС України в апеляційному порядку не оскаржувала, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог Підприємства щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України прийняти та зареєструвати податкові накладні від 23.12.2015 №№ 1, 15, 16, 17, 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що виписані позивачем податкові накладні від 23 грудня 2015 року №№1, 15, 16, 17, 18, копії яких містяться в матеріалах справи, оформлені відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме складені платником податку на додану вартість та містять усі обов`язкові реквізити, що також свідчить про відсутність підстав для відмови ДФС України у прийнятті до реєстрації зазначених податкових накладних.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі №826/184/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду