Рішення

від 29.03.2017 по справі 917/86/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2017р. Справа № 917/86/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод", вул. Задорожнього, 46, смт. Марківка, Луганська область, 92400

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", вул. Будька, 45А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 192579 грн. 56 коп.

Суддя Семчук О.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1В.( довіреність від 12.01.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про стягнення 192 579,56 грн., в тому числі 69 333,65 грн. заборгованості за молочну сировину, 65 397,76 грн. пені, 53 038,48 грн. індексу інфляції, 4 809,67 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на недотримання відповідачем умов договору поставки № 0101-1 від 01.01.2014р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.02.2017р. розгляд справи відкладено на 16.02.2017р.

Ухвалою суду від 16.02.2017р. суд за клопотанням відповідача витребував у позивача докази по справі та відклав розгляд справи на 14.03.2017р.

На виконання ухвали суду від 16.02.2017р. позивач направив суду оригінали та копії видаткових накладних № 18 від 31.03.2014р., № 98 від 31.07.2014р. та № 129 від 31.08.2014р., також оригінали та копії довіреностей на отримання товару № 747 від 01.07.2014р., № 776 від 01.08.2014р., а також оригінали та копії реєстрів товарно-транспортних накладних за березень, липень і серпень 2014 року.

10.03.2017р. від відповідача надійшов відзив на позов вих. № 0903 від 09.03.2017р., в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначається, що у зв'язку із невиконанням позивачем обов'язкової умови договору щодо передачі разом з товаром оформлених належним чином видаткових накладних та товаросупровідних документів, ТОВ "Лозівський молочний завод" було правомірно призупинено оплату. Також відповідач стверджує, що 15.08.2014р. ним була перерахована сума в розмірі 30 000 грн. саме за видатковою накладною № 129 від 31.08.2014р., тому вартість поставленого та неоплаченого товару складає 56 557,30 грн, а не 69 333,65 грн, як стверджує позивач. До відзиву відповідач додав контррозрахунок суми позовних вимог.

13.03.2017р. від відповідача надійшло клопотання вих. № 13/01 від 13.03.2017р. про продовження строку розгляду справи та відкладення засідання у зв'язку із неможливістю явки в судове засідання представника відповідача.

Ухвалою суду від 14.03.2017р. вказане клопотання відповідача задоволено, строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.03.2017р.

Представник позивача в судове засідання 29.03.2017р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса позивача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню Товариства з обмеженою відповідальністю Марківський сирзавод , відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на вищенаведене, позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

В п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, справа розглядається без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2017р. факт поставок товару підтвердив, але проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві. Також представник відповідача повідомив, що на даний час він не може надати докази здійснених ним оплат по договору і надав суду копію листа вих. № 2703 від 27.03.2017р. адресованого ПАТ Укрсоцбанк з проханням підтвердити платежі, здійснені ТОВ Лозівський молочний завод по поточному рахунку в якості оплати за молоко на користь ТОВ Марківський сирзавод та надати копії платіжних доручень відповідно до вказаного в листі списку. Надані відповідачем копія листа з фіскальним чеком пошти на підтвердження його надіслання долучені судом до справи.

В судовому засіданні 29.03.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

01.01.2014р. між позивачем по справі Товариством з обмеженою відповідальністю Марківський сирзавод (постачальник) та відповідачем по справі Товариством з обмеженою відповідальністю Лозівський молочний завод (покупець) було укладено договір поставки № 0101-1 (далі - договір, копія договору - а.с. 8-9).

Згідно п. 1.1. договору у порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця молочну сировину (молоко знежирене, далі по тексту - молоко), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити молоко на умовах та в порядку визначеному цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору на кожну партію молока виписується спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини за формою № 1-ТН (МС) затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 01.07.2002р. (далі - товарна накладна), із заповненням в ній усіх реквізитів щодо кількості та якості молока.

Право власності на молоко переходить до покупця з моменту його приймання і визначається датою підписання представником покупця товарної накладної, крім випадку виявлення покупцем невідповідності молока вимогам цього договору, ТУ, діючим в Україні стандартам, а також ветеринарним і санітарним вимогам (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що на кожну партію молока постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні супровідні документи:

- товарно-транспортну накладну Ф1-ТН, спеціалізовану товарну накладну формою № 1-ТН (МС) із заповненням у них усіх реквізитів щодо кількості та якості молока;

- видаткову накладну;

- податкову накладну.

Ветеринарне свідоцтво (Ф-2) надається постачальником покупцю на заплановану кількість молока, що передаватиметься у власність покупцю, на кожний місяць, не пізніше 3 числа поточного місяця.

На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткову накладну № 129 від 31.08.2014р.

У листі вих. № 51 від 06.03.2017р. позивач пояснив, що він не може надати оригінали товаротранспортних накладних ТТН Ф1-ТН та спеціалізованих товарних накладних за формою № 1-ТН (МС) за березень-серпень 2014 р., оскільки відповідач їх не повернув, а прохання надати документи проігнорував; оригінал ветеринарного свідоцтва Ф-2 був відправлений відповідачу разом з відвантаженим молоком.

В судовому засіданні відповідач не заперечує факт отримання товару. Проте, у відзиві повідомив, що ним було призупинено оплату поставленого позивачем товару відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у зв'язку із невиконанням позивачем умов договору стосовно оформлення спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини за формою № 1-ТН та неподанням ним товаросупровідних документів на молоко.

Так, згідно частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Умовами договору дійсно передбачено обов'язок постачальника оформляти та передавати покупцю, окрім видаткової накладної, товарні накладні на перевезення молочної сировини, податкові накладні та ветеринарне свідоцтво.

Проте, матеріали справи, зокрема копія видаткової накладної № 129 від 31.08.2014р., яка містить відтиск печатки відповідача та підпис його представника в графі Отримав(ла) свідчать про виконання позивачем зобов'язання з поставки товару та відповідачем - з отримання товару. Цей факт не спростовується і самим відповідачем.

Зазначена відповідачем стаття 538 ЦК України регулює зустрічне виконання зобов'язання, в якому, за загальним правилом, сторони повинні виконувати свої зобов'язання одночасно. Ця норма не може бути застосована при вирішенні спору і посилання не неї відповідачем є безпідставним.

Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, визначені статтею 666 ЦК України, згідно якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

З врахуванням вищевикладеного, посилання відповідача на те, що позивачем разом з товаром не були передані належним чином оформлені товарні накладні на перевезення молочної сировини, податкові накладні та ветеринарне свідоцтво не дає покупцю права не оплачувати прийнятий та використаний ним товар. Таким чином, відповідачем безпідставно зупинено виконання свого обов'язку з оплати отриманого ним товару.

Оскільки товар був переданий відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 129 від 31.08.2014р. (молоко в кількості 137 786 кг на загальну суму 341 557,30 грн. (копія видаткової накладної - а.с. 74)), то доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку оплатити товар з тих підстав, що позивач не надав йому інші документи, передбачені умовами договору, є необгрунтованими, оскільки відповідач у відповідності до ч.2 ст. 666 ЦК України не скористався своїм правом відмовитися від поставки та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом встановлено, що згідно п. 5.4. договору покупець здійснює оплату за молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після трьох робочих днів з моменту отримання молока.

Тобто, за умовами пункту 5.4. договору відповідач повинен був оплатити молоко отримане 31.08.2014р. на суму 341 557,30 грн. на четвертий день після поставки, а саме 04.09.2014р.

Відповідач за отримане молоко розрахувався частково, на суму 272 223,65 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями виписок по рахунку позивача в банку. Зокрема, позивачем надано докази оплати відповідачем:

- 15.08.2014р. - 30 000,00 грн. (а.с. 13);

- 22.08.2014р. - 130 000,00 грн. (а.с. 14);

- 27.08.2014р. - 20 000,00 грн. (а.с. 15);

- 08.09.2014р. - 50 000,00 грн. і 25 000,00 грн. (а.с. 16);

- 11.09.2014р. - 30 000,00 грн. (а.с. 17).

При цьому, за поясненнями позивача вих. № 25 від 27.01.2017р. (а.с. 41) платіж 15.08.2014р. в розмірі 30 000,00 грн. зараховано в оплату видаткової накладної № 129 від 31.08.2014р. частково в сумі 17223,65 грн. Решта суми була зарахована за попередню поставку товару, яка відбулася 31.07.2014р. На підтвердження поставки товару 31.07.2014р. позивачем надано оригінал видаткової накладної № 98 від 31.07.2014р.

Проте, відповідач у відзиві зазначає, що розрахувався за товар, поставлений по видатковій накладній № 129 від 31.08.2014р. на суму 285 000,00 грн. До суми оплати відповідач включає і оплату 15.08.2014р. в сумі 30 000,00 грн.

Слід зазначити, що згідно виписки по рахунку ПАТ ОСОБА_2 Аваль (а.с. 13) при сплаті 30 000,00 грн. 15.08.2014р. відповідачем у призначенні платежу зазначено: Оплата за молоко знежирене Договор № 0101-1 от 01.01.14 в т.ч. НДС 20% - 5000,00 грн. .

Оскільки в призначенні платежу відсутнє посилання саме на видаткову накладну № 129 від 31.08.2014р. позивач правомірно зарахував частину оплати, а саме 12 776,35 грн. в рахунок попереднього зобов'язання по видатковій накладній № 98 від 31.07.2014р.

Таким чином, сума основного боргу за молоко поставлене по видатковій накладній № 129 від 31.08.2014р. становить 69 333,65 грн.

Виходячи з викладеного, вимога про стягнення 69 333,65 грн. заборгованості за молочну сировину поставлену по договору поставки № 0101-1 від 01.01.2014р. позивачем обгрунтована, підтверджена відповідними доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 65 397,76 грн. пені, 53 038,48 грн. індексу інфляції, 4 809,67 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 6.1. договору при порушенні своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

Судом враховано твердження відповідача про безпідставність нарахування позивачем пені.

Так, згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14) пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивач ні у позові, ні в додаткових поясненнях не вказав, яким саме законодавчим актом передбачено нарахування пені в даному випадку.

Отже, підстави для стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0101-1 від 01.01.2014р. відсутні.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в сумі 65 397,76 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України на остаточну суму боргу 69333,65 грн. нараховано 53 038,48 грн. індексу інфляції за період з вересня 2014 року по листопад 2016 року та 4 809,67 грн. - 3% річних за період з 31.08.2014р. по 21.12.2016р.

Як зазначалося вище, за умовами пункту 5.4. договору відповідач повинен був оплатити молоко отримане 31.08.2014р. по видатковій накладній № 129 на суму 341 557,30 грн. 04.09.2014р. Відтак, прострочення зобов'язання розпочинається на наступний день, тобто з 05.09.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неправомірно нараховано річні за період з 31.08.2014р. по 04.09.2014р. Стягненню підлягають річні за період з 05.09.2014р. по 21.12.2016р. нараховані на суму боргу 69 333,65 грн. При здійсненні розрахунку за допомогою калькулятора системи "Ліга.Закон Підприємство 9.5.3" судом встановлено, що розмір 3% річних нарахованих за вказаний вище період становить 4775,63 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає, що згідно ч. 3 п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Виходячи з вищевикладеного, позивачем неправомірно нараховано інфляційні за вересень 2014 року. Прострочення зобов'язання відповідача розпочинається з 05.09.2014р., нарахування інфляційних починається з наступного місяця, тобто з жовтня 2014р.

За період з жовтня 2014р. по листопад 2016р. розмір інфляційних на суму боргу 69 333,65 грн. становить 49589,70 грн. При здійсненні розрахунку інфляційних судом використано калькулятор системи "Ліга.Закон Підприємство 9.5.3".

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 4775,63 грн. річних та 49589,70 грн. інфляційних втрат. В іншій частині стягнення річних та інфляційних позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49 , 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (вул. Будька, 45А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; код ЄДРПОУ 35294028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківський сирзавод" (вул. Задорожнього, 46, смт. Марківка, Луганська область, 92400; код ЄДРПОУ 37779629) 69333 грн. 65 коп. основного боргу, 4775 грн. 63 коп. річних, 49589 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 1855 грн. 48 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03.2017р.

Суддя О.С. Семчук