Рішення

від 30.03.2017 по справі 916/339/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2017 р.Справа № 916/339/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ»

до відповідача: Приватного підприємства „РІВЕР-ТРАНС»

про стягнення 368 675,00грн.

Суддя Власова С.Г.

В судових засіданням приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 15.01.2017р. №ДСК-03;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 14.02.2017р.

В судовому засіданні 28.03.2017р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 15.01.2017р. №ДСК-03;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про стягнення з ПП „РІВЕР-ТРАНС» на користь ТОВ „ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» 291 749,59грн. заборгованості за послуги, надані за договором №31-05/16 від 31.05.2016р.; 34 315,00грн. пені за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р.; 3550,09грн. 3% річних за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р.; 18 638,00грн. інфляційних втрат за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р., 20 422,47грн. 7% штрафних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2017р. справу №916/339/17 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.

Ухвалою суду від 10.02.2017р. порушено провадження у справі №916/339/17, справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Клопотання позивача від 21.02.2017р. за вх№4299/17 про залучення до матеріалів справи додаткових документів було судом задоволено.

Клопотання сторін від 23.02.2017р. за вх.№4511/17, від 14.03.2017р. за вх.№6008/17 про не здійснення технічної фіксації судового процесу та клопотання відповідача від 23.02.2017р. за вх№4512/17 про залучення до матеріалів справи додаткових документів були судом задоволені.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає, що 31.05.2016р. між ТОВ „ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» та ПП „Ривер - Транс» був укладений договір №31-05/16 про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги по організації зберігання, користування для перевезення та проведення вантажно-розвантажувальних робіт за допомогою баржі Дунай-море 2258 , а замовник зобов'язаний прийняти зазначені послуги та оплатити виконавцю плату за цим договором (п 1.1 договору). Тому, 01.06.16р. на виконання умов договору №31-05/16 від 31.05.2016р. позивач передав відповідачу ліхтер УДП-ДМ-2258, про що свідчить акт приймання-передачі ліхтера. Подалі, 01.09.16р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору № 31-05/16, згідно якої доповнено розділ 2 пунктами про вартість послуг ліхтера 2258 у період простою у розмірі 50 доларів США на добу. В свою чергу, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, відсотки річних, інфляційні втрати та штраф.

Відповідач проти задоволення позовної заяви заперечує, подав відзив на позов від 23.02.2017р. за вх.№4513/17, де вказує, що 31.05.2016р. було укладено договір про надання послуг №31-05/16, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по організації зберігання, використання для перевезення та проведення вантажно-розвантажувальних робіт за допомогою баржі типу Дунай-море 2258 , а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплачувати виконавцеві визначену договором плату. Сторони свідомо у предметі договору надали визначення послуг, під якими розуміють послуги по організації зберігання, використання для перевезення та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, і які надалі в тексті договору узагальнено називаються Послугами . Між тим, на думку відповідача, позивачем не надано жодних доказів щодо надання позивачем відповідачу саме послуг по організації зберігання, використання для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, як це передбачено предметом договору, і саме для цієї мети сторони уклали договір. Окрім того, плавзасіб не був придатний до використання, про це може свідчити зокрема виведення його з експлуатації. Також, згідно п 3.1.3 Договору, позивач не надав доказів надання відповідачу класифікаційних документів за для цілорічного використання плавзасобу. Підтвердженням неможливості використання плавзасобу може бути отримана інформація від Державного підприємства Адміністрація морських портів України щодо перебування його у простої (без руху), відсутності його переміщення в акваторії порту, приходу/відходу від місця стоянки(базування) в акваторії морського порту Усть-Дунайськ, щодо наявності вантажу на судні, щодо наявності вантажу на судні, щодо виходу судна з акваторії морського порту Усть-Дунайськ. Зважаючи на викладене вище, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, відповідачем подано до суду клопотання від 23.02.2017р. за вх.№2-1101/17 про витребування інформації від Державного підприємства Адміністрація морських портів України» в порядку ст. 38 ГПК України. Суд, розглянувши зазначене клопотання, відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що відповідачем не подано суду доказів самостійного звернення до ДП „АМПУ» з даним клопотананням та відповідної відмови останнього надати ПП „РІВЕР-ТРАНС» вказану інформацію, що унеможливило відповідачем самостійно отримати необхідну інформацію.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правову позицію, суд встановив наступне:

31.05.2016р. між ПП„РІВЕР-ТРАНС» (замовник) та ТОВ„ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» (виконавець) було укладено договір №31-05/16 про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги по організації зберігання, користування для перевезення та проведення вантажно-розвантажувальних робіт за допомогою баржі Дунай-море 2258 , а замовник зобов'язаний прийняти зазначені послуги та оплатити виконавцю плату за цим договором (п 1.1 договору).

Відповідно до п.п 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. договору №31-05/16 від 31.05.2016р. сторони визначили, що щомісячна ціна послуг визначається, виходячи із ставки 100,00 дол США/добу з урахування НДС. Оплата наданих послуг за перший місяць здійснюється з 01.06.2016 року, не залежно від дати підписання акту початку надання послуг чи акту приймання - передачі плавзасоба. Щомісячна оплата за надані послуги здійснюється замовником на умовах передплати на протязі 3-х банківських днів після вручення замовнику рахунку на оплату. По закінченню кожного місяця надання послуг сторони зобов'язані підписувати акти наданих послуг. Період фактичного користування плавзасобами визначається сторонами під час підписання актів наданих послуг.

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. договору від 31.05.2016р. сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний після підписання акту початку надання послуг надати плавзасоби в технічно справному стані разом із необхідною документацією.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (підпункт 3.2.3. п. 3.2. договору від 31.05.2016р.).

За умовами п.п. 4.1., 4.2. договору №31-05/16 від 31.05.2016р. у випадку порушення зобов'язання, які виникають із даного договору, сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та діючим законодавством. Порушенням договору вважається його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору.

Згідно п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору №31-05/16 від 31.05.2016р. договір вважається укладеним з моменту підписання акту приймання-передавання плавзасобу (або акту початку надання послуг). Термін дії даного договору починається з моменту, зазначеного в п.5.1., строком на шість місяців. У випадку якщо, будь-яка зі сторін даного договору за місяць до закінчення дії договору не заявила про його закінчення, даний договір автоматично продовжується на той же строк та на тих самих умовах.

Сторонами до договору про надання послуг від 31.05.2016р. було підписано додаткову угоду №1 від 01.09.2016р., згідно якої доповнено розділ 2 пунктами про вартість послуг ліхтера 2258 у період простою у розмірі 50 доларів США на добу у тому числі ПДВ 20%(п.п 2.6. договору); плата за відстій ліхтера нараховується щодобово з моменту підписання акту про вивід у відстій і до моменту підписання акту про введення в експлуатацію(п.п 2.7. договору); підписання актів про відстій ліхтера вважається початком та закінченням виведення у відстій (п. 2.8 договору).

На виконання умов договору №31-05/16 від 31.05.2016р. позивачем передано відповідачу у користування ліхтер UDP-DM-2258-УДП згідно акту приймання-передачі від 01.06.2016р., який було виведено з експлуатації у відстій згідно акту виведення із експлуатації від 01.09.2016р. Подалі, 17.10.2016р. сторонами було підписано акт приймання-передавання за яким відповідачу передано ліхтер UDP-DM-2258-УДП.

На підтвердження надання позивачу послуг на загальну суму 291 749,59грн. позивач надав суду акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ДС-0000008 за червень 2016р. на суму 74 563,20грн., №ДС-0000010 за липень 2016р. на суму 76 874,44грн., №ДС-0000012 за серпень 2016р. на суму 79 521,95грн., №ДС-00000015 за вересень 2016р. на суму 38 867,82грн., №ДС-0000018 за жовтень 2016р. на суму 21 922,18р., а також рахунки - фактури №ДС-0000013 від 30.06.2016р. на суму 74 563,20грн., №ДС-0000015 від 29.07.2016р. на суму 76 874,44грн., №ДС-0000017 від 31.08.2016р. на суму 79 521,95грн., №ДС-0000020 від 30.09.2016р. на суму 38 867,82грн., №ДС-0000023 від 17.10.2016р. на суму 21 922,18грн.

Вказані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами та скріплені печатками зазначених товариств.

На підтвердження існування заборгованості відповідача в сумі 291 749,59грн. за договором №31-05/16 від 31.05.2016р. позивачем надано підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки розрахунків станом на 25.10.2016р.

Між тим, відповідач посилається на непридатність плавзасобу до використання та вказує, що підтвердженням цьому є виведення його з експлуатації та зазначає про відсутність підстав оплати вартості наданих послуг. При цьому, судом встановлено, що плавзасіб виводився з експлуатації 01.09.2016р., проте, вже 17.10.2016р. ліхтер був знову переданий позивачем за актом приймання-передавання відповідачеві, який був прийнятий останнім без зауважень на його непридатність.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з ПП „РІВЕР-ТРАНС» 291 749,59 грн. заборгованості за послуги, надані за договорами №31-05/16 від 31.05.2016р. правомірними, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, які підтверджують надання позивачем послуг відповідачу, за відсутності надання сторонами доказів їх оплати, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 291 749,59грн. заборгованості за послуги, надані за договорами №31-05/16 від 31.05.2016р. підлягає судом задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34 315,87грн. пені за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р. та 7% штрафу в розмірі 20 422,47грн.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина 6 статті 223 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, встановив, що він є помилковим. За розрахунком суду пеня за період 08.07.2016р. по 20.01.2017р. становить 34 446,38 грн., але з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення пені у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 38 315,87грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення 7% штрафу суд зазначає, що позивачем в позовній заяві зазначено вимогу про стягнення з відповідача 7% штрафу, а в розрахунку штрафних санкцій розраховано 7% штрафу відповідно до п.4.6.2. договору від 31.05.2016р. №31-05/16, однак, зазначений договір від 31.05.2016р. не містить п. 4.6.2., на який здійснено посилання позивача при заявлені вказаної позовної вимоги. Також, судом ухвалами від 10.02.2017р., від 14.03.2017р., в проколі судового засідання від 23.02.2017р. зобов'язано позивача надати докази, що підтверджують наявність пункту 4.6.2. в договорі від 31.05.2016р., на який здійснено посилання в розрахунку штрафних санкцій, а саме 7% штрафу, однак, позивачем вимогу суду в цій частині не виконано, не подано належних доказів. Тому, з врахуванням відсутності зазначено пункту 4.6.2. в договорі, на який здійснено посилання позивача при розрахунку 7% штрафу, суд доходить висновку про відмову позивачу в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3550,09грн. три проценти річних за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р., 18 636,42грн. інфляційних втрат за період з червня 2016р. по січень 2017р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що він є помилковим. За розрахунком суду три проценти річних за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р. становить 3541,72грн., позивачем при розрахунку трьох процентів не враховано, що 2016р. містить 366 днів, а не 365 днів, тому суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3541,72грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд встановив, що він є помилковим, тому, судом була самостійно розраховано інфляційні втрати, які становлять 20 050,64грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 18 636,42грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ТОВ„ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» внаслідок чого стягненню з ПП„РІВЕР-ТРАНС» підлягає 291 749,59грн. основної заборгованості, 38 315,87грн. пені за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р., 3541,72грн. три проценти річних за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р., 18 636,42грн. інфляційних втрат за період з липня 2016р. по січень 2017р.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 5283,65грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „РІВЕР-ТРАНС» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 37784419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» (68355, Одеська обл., Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 30671134) 291 749 (двісті дев'яносто одну тисячу сімсот сорок дев'ять) грн. 59коп. заборгованості, 38 315 (тридцять вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн. 87коп. пені, 18 636 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 3541 (три тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 72коп. три проценти річних, 5283 (п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 65коп. судового збору.

3. В решті частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.03.2017р.

Суддя С.Г. Власова