Постанова

від 17.05.2017 по справі 916/339/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р.Справа № 916/339/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.,

ОСОБА_1

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.05.2017р.:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства «РІВЕР-ТРАНС»

на рішення Господарського суду Одеської області

від 28 березня 2017 року

по справі № 916/339/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ»

до відповідача ОСОБА_4 підприємства «РІВЕР-ТРАНС»

про стягнення 368675,00 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 17.05.2017р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2017р. (з урахування ухвали про виправлення описки) по справі №916/339/17 (суддя Власова С.Г.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_4 підприємства «РІВЕР-ТРАНС» про стягнення 368675,00 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача: 291749,59 грн. заборгованості, 38315,87 грн. пені, 18636,42 грн. інфляційних втрат, 3541,72 грн. у якості 3% річних, 5283,65 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг від 31.05.2016р. №31-05/16 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, що стало підставою для нарахування в т.ч. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство «РІВЕР-ТРАНС» , в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2017р. по справі №916/339/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані всі обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

У судовому засіданні 10.05.2017р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

10.05.2017р. від ОСОБА_4 підприємства «РІВЕР-ТРАНС» до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про витребування доказів (інформації), яким відповідач просить витребувати інформацію від ДП Адміністрація морських портів України щодо роботи несамохідного суховантажного судна (прапор України, регістровий номер - ) в період з 01.06.2016р. по 17.10.2016р., а саме: переміщення в акваторії морського порту Усть-Дунайськ; приходу-відходу від місця стоянки (базування) в акваторії морського порту Усть-Дунайськ; наявності вантажу на судні; виходу судна з акваторії морського порту Усть-Дунайськ.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що зазначена в клопотанні інформація не може підтвердити чи спростувати надання позивачем послуг за договором, оскільки зі змісту договору вбачається, що належне виконання сторонами договору зобов'язань підтверджується іншими документами - актами виконаних робіт та відповідними виставленими рахунками на оплату.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 підприємства «РІВЕР-ТРАНС» , заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення господарського суду - частково скасувати, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2016р. між ПП„РІВЕР-ТРАНС» (замовник) та ТОВ„ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» (виконавець) укладено договір №31-05/16 про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги по організації зберігання, користування для перевезення та проведення вантажно-розвантажувальних робіт за допомогою баржі Дунай-море « 2258» , а замовник зобов'язаний прийняти зазначені послуги та оплатити виконавцю плату за цим договором (п 1.1 договору).

Відповідно до п.п 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. договору сторони визначили, що щомісячна ціна послуг визначається, виходячи із ставки 100,00 дол США/добу з урахування НДС. Оплата наданих послуг за перший місяць здійснюється з 01.06.2016 року, не залежно від дати підписання акту початку надання послуг чи акту приймання - передачі плавзасоба. Щомісячна оплата за надані послуги здійснюється замовником на умовах передплати на протязі 3-х банківських днів після вручення замовнику рахунку на оплату. По закінченню кожного місяця надання послуг сторони зобов'язані підписувати акти наданих послуг. Період фактичного користування плавзасобами визначається сторонами під час підписання актів наданих послуг.

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний після підписання акту початку надання послуг надати плавзасоби в технічно справному стані разом із необхідною документацією.

Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (підпункт 3.2.3. п. 3.2. договору).

За положеннями п.п. 4.1., 4.2. договору у випадку порушення зобов'язання, які виникають із даного договору, сторони несуть відповідальність, визначену даним договором та діючим законодавством. Порушенням договору вважається його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору договір вважається укладеним з моменту підписання акту приймання-передавання плавзасобу (або акту початку надання послуг). Термін дії даного договору починається з моменту, зазначеного в п.5.1., строком на шість місяців. У випадку якщо, будь-яка зі сторін даного договору за місяць до закінчення дії договору не заявила про його закінчення, даний договір автоматично продовжується на той же строк та на тих самих умовах.

Сторонами до договору про надання послуг від 31.05.2016р. було підписано додаткову угоду №1 від 01.09.2016р., згідно якої доповнено розділ 2 пунктами про вартість послуг ліхтера « 2258» у період простою у розмірі 50 доларів США на добу у тому числі ПДВ 20%(п.п 2.6. договору); плата за відстій ліхтера нараховується щодобово з моменту підписання акту про вивід у відстій і до моменту підписання акту про введення в експлуатацію(п.п 2.7. договору); підписання актів про відстій ліхтера вважається початком та закінченням виведення у відстій (п. 2.8 договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивачем передано відповідачу у користування ліхтер UDP-DM-2258-УДП відповідно до акту приймання-передачі від 01.06.2016р., який було виведено з експлуатації у відстій згідно акту виведення із експлуатації від 01.09.2016р.

Надалі, 17.10.2016р. сторонами було підписано акт приймання-передавання, за яким відповідачу передано ліхтер UDP-DM-2258-УДП.

На підтвердження надання позивачу послуг на загальну суму 291 749,59 грн. позивач надав до суду першої інстанції акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ДС-0000008 за червень 2016р. на суму 74563,20грн., №ДС-0000010 за липень 2016р. на суму 76874,44грн., №ДС-0000012 за серпень 2016р. на суму 79521,95грн., №ДС-00000015 за вересень 2016р. на суму 38867,82грн., №ДС-0000018 за жовтень 2016р. на суму 21 922,18 грн., а також рахунки - фактури №ДС-0000013 від 30.06.2016р. на суму 74 563,20грн., №ДС-0000015 від 29.07.2016р. на суму 76874,44грн., №ДС-0000017 від 31.08.2016р. на суму 79521,95грн., №ДС-0000020 від 30.09.2016р. на суму 38867,82грн., №ДС-0000023 від 17.10.2016р. на суму 21922,18грн.

Зазначені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами та скріплені печатками обох товариств.

Крім того, на підтвердження існування заборгованості відповідача в сумі 291 749,59грн. за договором №31-05/16 від 31.05.2016р. позивачем надано підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки розрахунків станом на 25.10.2016р.

Позивач вказує, що відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, на яку позивач нарахував пеню, відсотки річних, інфляційні втрати та штраф та звернувся з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що позивач надав відповідачу послуги за умовами договору загальною вартістю 291 749,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ДС-0000008 за червень 2016р. на суму 74563,20грн., №ДС-0000010 за липень 2016р. на суму 76874,44грн., №ДС-0000012 за серпень 2016р. на суму 79521,95грн., №ДС-00000015 за вересень 2016р. на суму 38867,82грн., №ДС-0000018 за жовтень 2016р. на суму 21 922,18 грн., а також рахунки - фактури №ДС-0000013 від 30.06.2016р. на суму 74 563,20 грн., №ДС-0000015 від 29.07.2016р. на суму 76874,44грн., №ДС-0000017 від 31.08.2016р. на суму 79521,95 грн., №ДС-0000020 від 30.09.2016р. на суму 38867,82 грн., №ДС-0000023 від 17.10.2016р. на суму 21922,18 грн., підписаним представниками обох сторін та скріпленим печатками підприємств.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, в розумінні ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували факт повної оплати позивачу відповідачем за надані послуги відповідно до умов договору.

Отже, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг від 31.05.2016р. №31-05/16 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 291 749,59 грн.

У позовній заяві ТОВ «ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» просило також стягнути з відповідача 34315 грн. пені за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р. та 7% штрафу в розмірі 20422,47 грн.

За положеннями ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Аналогічні положення викладені в п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"

За таких обставин, враховуючи те, що сторони в укладеному договорі не передбачили такого виду забезпечення зобов'язань як пеня та приймаючи до уваги відсутність законодавчого акту, яким передбачено обов'язок та умови сплати пені при вирішенні даного спору, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені є передчасним та помилковим.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7% штрафу у розмірі 20422,47 грн., апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що оскільки укладений між сторонами договір не містить пункту 4.6.2., на який здійснено посилання позивача при розрахунку 7% штрафу, то вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, так як є необґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3550,09 грн. у якості 3% річних за період з 08.07.2016р. по 20.01.2017р. та 18636,42 грн. інфляційних втрат за період з червня 2016р. по січень 2017р.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків щодо часткового задоволення позовної вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3541,72 грн. та повного задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 18636,42 грн., встановивши при цьому, що правильно розраховані інфляційні втрати становлять 20050,64 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводів скаржника стосовно неналежного підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, оскільки матеріали справи містять всі належні докази, які спростовують вказане твердження відповідача.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2017р. по справі №916/339/17 слід частково скасувати, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства «РІВЕР-ТРАНС» - частково задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2017р. по справі №916/339/17 частково скасувати, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_4 підприємства „РІВЕР-ТРАНС» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 37784419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» (68355, Одеська обл., Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 30671134) 291749 (двісті дев'яносто одну тисячу сімсот сорок дев'ять) грн. 59 коп. заборгованості, 18636 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 3541 (три тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 72 коп. у якості 3 % річних, 4708 ( чотири тисячі сімсот вісім) грн. 90 коп. судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 підприємства „РІВЕР-ТРАНС» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 37784419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙСЬКА СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ» (68355, Одеська обл., Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 30671134) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5179 (п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 80 коп.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 19.05.2017р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Головей В.М.