Постанова

від 27.03.2017 по справі 908/570/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.03.2017 справа №908/570/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:не прибув ОСОБА_5 - довір. розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 04 травня 2016 р. у справі№ 908/570/16 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) за позовомСелянського (фермерського) господарства "Отаман", с. Успенівка Запорізької області до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя провизнання договору оренди землі від 19.04.2010р. поновленим на 5 років, на тих самих та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 19.04.2010р. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.05.2016р. по справі №908/570/16:

- задоволено позов Селянського (фермерського) господарства «Отаман» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області;

- визнано поновленим договір оренди землі від 19.04.2010р., укладений між Селянським (фермерським) господарством «Отаман» та Гуляйпільською районною державною адміністрацією на той самий строк, що визначений даним договором;

- вирішено вважати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.04.2010р. (зареєстровану 27.12.2010 за № 041026900323, на той самий строк і на тих самих умовах) в запропонованій позивачем редакції.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016р. по справі №908/570/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зазначив, що між орендодавцем та орендарем не досягнуто домовленості щодо зміни істотних умов договору, у зв'язку із чим переважне право орендаря на укладення договору землі припинилося. Крім того, вважає, що орендар неналежно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, що також свідчить про відсутність у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі. Зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, взяв на себе невластиві йому функції суб'єкта владних повноважень та порушив норми матеріального права, а саме ч.4 ст.122 Земельного кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Будко Н.В., Геза Т.Д.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.01.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Ушенко Л.В., Геза Т.Д.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.02.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Гези Т.Д. на лікарняному було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мартюхіна Н.О., Ушенко Л.В.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Ушенко Л.В. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мартюхіна Н.О., Агапов О.Л.

Судове засідання, призначене на 27.03.2017р. відбувалось в режимі відеоконференції.

Позивач у судове засідання 27.03.2017р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач у судовому засіданні 27.03.2017р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між Гуляйпільською районною державною адміністрацією (далі орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Отаман» (далі орендар) 19.04.2010р. укладено договір оренди землі за умовами якого (п. 1 договору) орендодавець, на підставі розпорядження голови Гуляйпільської районної державної адміністрації № 42 від 02.03.2010 надає орендарю, а останній - приймає в строкове платне користування земельну ділянку яка знаходяться на території Успенівської сільської ради Гуляйпільського район, Запорізької області.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 40,8000 га., у тому числі ріллі - 38,9000 га., полезахисних лісосмуг - 1700 га та 0,2000 га. під господарськими шляхами.

Пунктом 15 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.16 договору).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди спір розв'язується у судовому порядку (п. 36 договору).

Відповідно до п. 8 договору, його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований Гуляйпільеьким районним відділом Запорізької регіональної філії ДІЇ «Центр ДЗК» 27.12.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис №041026900323.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).

Таким чином, термін дії договору встановлено до 27.12.2015р.

Актом прийому-передачі об'єкта оренди від 19.04.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 40,8000 га (кадастровий номер земельної ділянки (2321887500:16:005:0003).

Матеріали справи свідчать, що Селянське (фермерське) господарство «Отаман» 16.11.2015р. звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом б/н б/д (т.1 а.с.19), яким зазначило про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та просило поновити договір оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк, додавши проект додаткової угоди, копію договору оренди землі та копії документів, що підтверджують належне виконання обов'язків за умовами договору, а саме: копії податкових декларацій за 2011-2015 роки, копії платіжних доручень про сплату орендної плати, копії актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 2011-2015 роки.

Факт направлення орендарем вищевказаного листа 16.11.2015р. підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком Укрпошти від 16.11.2015р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.21-22).

Листом-повідомленням від 09.12.2015р. за вих. № 27-8-0.4-7092/25-15 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області було надано відповідь на вищевказаний лист Селянського (фермерського) господарства «Отаман» , згідно з якою вказано, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати, інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Лист - повідомлення (вхідний №27-7041/0/24-15 від 23.11.2015) та документи, надані Вами до Головного управління не містять жодних відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору. Також, зазначив, що відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, у зв'язку із чим попередив орендаря про необхідність виконання умов Договору та Закону України Про оренду землі щодо повернення земельної ділянки.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами, Селянське (фермерське) господарство «Отаман» звернулось до місцевого господарського суду із позовом в якому просило визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у формі листа-повідомлення №27-8-0.4-7092/25-15 від 09.12.2015р. про заперечення у поновленні договору оренди землі від 19.04.2010р. та поновити договір оренди землі, укладений 19.04.2010р. між сторонами на тих самих умовах на строк п'ять років шляхом укладення додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції.

В процесі розгляду справи, Селянське (фермерське) господарство «Отаман» надало заяву про зміну предмету позову (яка була правомірно прийнята судом першої інстанції, враховуючи її надходження до початку розгляду справи по суті), якою просило:

- визнати договір оренди землі від 19.04.2010р. загальною площею 40,8000 га з кадастровим номером 2321887500:16:005:0003 укладений між Гуляйпільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством «Отаман» , поновленим на 5 років, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 19.04.2010р.;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 19.04.2010р., що зареєстрований у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 27.12.2010р. за №041026900323, в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

Про поновлення договору оренди землі від 19.04.2010 року

(зареєстрований 27.12.2010р. за №041026900323)

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 39820689) в особі уповноваженого керівника

---

, який дії на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, іменований у подальшому Орендодавець , з однієї сторони, та Селянське (фермерське) господарство Отаман (70212, Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, с. Успенівка, вул. Шевченка, 45, ідентифікаційний код 31322297) в особі голови ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому Орендар , з іншої сторони (які далі за текстом разом іменуються сторони, а окремо - сторона) уклали додаткову угоду про наступне:

1. Поновити строк дії договору оренди землі від 19.04.2010р. (зареєстрований 27.12.2010р. за №041026900323) на п'ять років.

2. Інші умови договору оренди землі від 19.04.2010р. зареєстрований (27.12.2010р. за №041026900323) є незмінними.

3. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 19.04.2010р. (зареєстрований 27.12.2010р. за №041026900323).

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.14 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Враховуючи наведене, після укладення між Гуляйпільською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Отаман» (орендар) договору оренди землі від 19.04.2010р. та станом на час закінчення 5-річного терміну, на який його було укладено, відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності.

Як наслідок, через таку зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів, змінився і Орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі від 19.04.2010р., яким є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України «Про оренду землі» , Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Крім того, частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Крім того, під час вирішення спору щодо поновлення договору оренди землі на новий строк в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі необхідно, зокрема, встановити наявність вчинення орендарем конклюдентних дій, а саме продовження користування носієм переважного права спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, які б свідчили про його намір скористатися переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 23.11.2016р. по справі №6-2540цс16, від 25.05.2016р. по справі №3-312гс16, від 13.04.16 у справі №6-2027цс15.

Як слідує із матеріалів справи, Селянське (фермерське) господарство «Отаман» , з метою використання свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, у відповідності до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі 16.11.2015р. направило на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області лист-повідомлення із пропозицією поновлення договору оренди землі від 19.04.2010р. на тих саме умовах і на той самий строк, додавши проект додаткової угоди.

Матеріали справи свідчать, що таке звернення Селянського (фермерського) господарства «Отаман» відбулось у відповідності до п.8 договору оренди землі від 19.04.2010р. та ст.33 Закону України Про оренду землі , тобто за місяць до спливу строку дії спірного договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, орендар виконав усі вимоги, які до нього ставились законодавством про оренду землі щодо реалізації ним свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.

При цьому, Селянське (фермерське) господарство «Отаман» до листа-повідомлення, направленого 16.11.2015р., додало копії документів, що підтверджують належне виконання орендарем обов'язків за умовами договору оренди землі, а саме: копії податкових декларацій за 2011-2015 роки, копії платіжних доручень про сплату орендної плати, копії актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 2011-2015 роки.

Як вже зазначалось вище, строк дії договору оренди землі від 19.04.2010р. закінчився 27.12.2015р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, у встановлені законом строки, не надіслав позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"

В той же час, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати орендну плату, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення та податкові декларації за 2011-2016 роки, які свідчать про таку сплату, як протягом дії спірного договору оренди землі, так і після його закінчення (т.1 а.с.35-79).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 17.12.2015р., складеного Успенівською сільською радою встановлено, що за результатами візуального огляду ділянки (на місцевості) - будівель, споруд в тому числі гідротехнічних (інше), парників, огорож не виявлено. На земельній ділянці площею 40,8000 га. виявлено, що проведена агротехнологічна операція - посів озимої пшениці, що свідчить про фактичне використання спірної земельної ділянки (рілля) відповідно до договору оренди (т.1 а.с.24).

Доказів неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань за договором, матеріали справи не містять і іншого відповідачем не доведено.

Враховуючи наведене, оскільки орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючі свої обов'язки при відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення дії договору згідно частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 27.12.2020р., що як наслідок зумовлює виникнення у відповідача обов'язку укласти із позивачем додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

При цьому, законодавець пов'язує укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі без прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі. Так, ч. 7 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено лише прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування рішення, яким визначається керівник, уповноважений на підписання додаткової угоди до договору оренди землі, а не рішення щодо укладення чи не укладення додаткової угоди про поновлення договору земельної ділянки.

До того ж, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що орендар за відсутності у місячний строк після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, мав законні підстави вважати, що договір оренди землі було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такий висновок повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображена у рішенні по справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. The United Kingdom) від 24 червня 2003 року. Як вбачається з цього рішення заявнику у справі теж не було продовжено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, не дивлячись на те, що договір таке право передбачав, порушень зобов'язань з боку заявника допущено не було. Національні суди не захистили право заявника. У рішенні наголошується, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила . Виходячи зі змісту пунктів 32-35 цього рішення, майном у значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції .

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем своїх обов'язків за договором оренди земельної ділянки, передбачених ст. 96 Земельного кодексу України не приймаються колегією суддів апеляційного суду враховуючи наступне:

- відповідач не надав жодних належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вищевказаних обставин;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність факту неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором оренди землі (відповідних судових рішень, актів обстеження земельної ділянки, складених уповноваженим на це органом, тощо);

- згідно матеріалів справи позивач використовує земельну ділянку за цільовим призначенням та своєчасно сплачує орендну плату в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені вище обставини, з огляду на той факт, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконуючі свої обов'язки, використовуючи її за цільовим призначенням при відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

В той же час, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що суд першої інстанції помилково не зазначив в резолютивній частині рішення суду текст додаткової угоди до договору оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки та її площу, які є суттєвими умовами договору оренди землі.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016р. по справі №908/570/16 підлягає зміні шляхом зазначення в його резолютивної частини тексту додаткової угоди до договору оренди землі, кадастрового номеру земельної ділянки та її площі. В залишковій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016р. по справі №908/570/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016р. по справі №908/570/16 - змінити.

Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016р. по справі №908/570/16 викласти в наступній редакції:

Визнати договір оренди землі від 19.04.2010р. загальною площею 40,8000 га з кадастровим номером 2321887500:16:005:0003, укладений між Гуляйпільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством «Отаман» , поновленим на 5 років, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 19.04.2010р.

Абзац 3 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016р. по справі №908/570/16 викласти в наступній редакції:

Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.04.2010р. (зареєстрований 27.12.2010 за № 041026900323, на той самий строк і на тих самих умовах) в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

Про поновлення договору оренди землі від 19.04.2010 року

(зареєстрований 27.12.2010р. за №041026900323)

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 39820689) в особі уповноваженого керівника

---

, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, іменований у подальшому Орендодавець , з однієї сторони, та Селянське (фермерське) господарство Отаман (70212, Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, с. Успенівка, вул. Шевченка, 45, ідентифікаційний код 31322297) в особі голови ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, іменований в подальшому Орендар , з іншої сторони (які далі за текстом разом іменуються сторони, а окремо - сторона) уклали додаткову угоду про наступне:

1. Поновити строк дії договору оренди землі від 19.04.2010р. (зареєстрований 27.12.2010р. за №041026900323) на п'ять років.

2. Інші умови договору оренди землі від 19.04.2010р. зареєстрований (27.12.2010р. за №041026900323) є незмінними.

3. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 19.04.2010р. (зареєстрований 27.12.2010р. за №041026900323).

В залишковій частині рішення господарського суду Запорізької області від 04.05.2016р. по справі №908/570/16 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3