Рішення
від 20.03.2017 по справі 916/2344/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р.Справа № 916/2344/16

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

суддів О.А. Демешина

ОСОБА_1

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_2,

від позивача - ОСОБА_3,

від відповідача - ОСОБА_4,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми „Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Роздільнянської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої приватної фірми „Вин-Агро" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2000 р. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на наступне.

13.10.2000 року між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою приватною фірмою „Вин-Агро» укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за межами с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, загальною площею 500 га під закладку виноградників. Вказаний договір нотаріально посвідчений і зареєстрований у реєстрі за № 4155, а також зареєстрований у Роздільнянському відділі земельних ресурсів (запис в книзі записів реєстрації договорів оренди від 26.10.2000 р. № 155).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що договір укладається терміном на 50 років.

Відповідно до п. 2.3 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 0,1% від грошової оцінки землі з одного гектару в рік. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Кучурганської сільської ради Роздільнянського району в розмірі 3966,12 грн. за один календарний рік. Грошова оцінка землі - 1916050,00 грн. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту зміни розмірів ставки земельного податку або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та за згодою сторін.

Згідно з п. 4 договору зміна умов договору можлива тільки за взаємною згодою сторін. Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо умов цього договору, його дострокового розірвання, на вимогу зацікавленої сторони ці питання вирішуються у судовому порядку.

Як вказує прокурор, на час передачі земельної ділянки в оренду, її нормативно грошову оцінку не проведено.

Так, прокурор зазначає, що нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.07.1995 року була проведена відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213. В основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель покладено рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної у 1988 році. За результатами її проведення отримані значення нормативної грошової оцінки 1 гектара угідь (ріллі та перелогів, багаторічних насаджень, природних сіножатей та пасовищ) у цілому по Україні, Автономній Республіці Крим і областях, адміністративних районах та сільськогосподарських підприємствах.

Як вказує прокурор, за інформацією Відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі від 01.07.2016 р. щодо нормативної грошової оцінки 1 гектара сільськогосподарських угідь земельної ділянки загальною площею 500 га, наданої у користування НВПФ Вин-Агро , станом на 01.01.2016 р. з урахуванням індексації, вартість землі складає: рілля - 32274,16 грн/га; пасовища - 4075, 78 грн/га; багаторічні насадження - 93975,96 грн/га.

Також відповідно до інформації, наданої Кучурганською сільською радою Роздільнянського району, до складу наданої в оренду НВПФ Вин-Агро земельної ділянки загальною площею 500 га входять: рілля - 295,3 га; пасовища - 21,9 га; багаторічні насадження - 182,8 га. З урахуванням вказаного, прокурор вказує, що вартість земельної ділянки загальною площею 500 та, наданої в оренду НВПФ Вин-Агро на підставі договору від 13.10.2000 р., складає 26798625,00 грн.

При цьому прокурор зазначає, що згідно вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З огляду на вказане, прокурор стверджує, що Податковим кодексом України на законодавчому рівні визначено розмір орендної плати, тобто орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду орендної плати, що для земель сільськогосподарського призначення становить не менше 3 відсотків від розміру нормативної грошової оцінки, а на даний час орендна плата за спірним договором не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак, на думку прокурора, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою за спірним договором повинен становити не менше встановленого законодавством мінімуму, тобто не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, оскільки відповідно до п. 2.3 договору передбачена можливість перегляду сторонами розміру орендної плати, прокурор вважає, що є необхідність внести зміни до договору оренди землі від 13.10.2000 р., змінивши п. 2.3 договору в наступній редакції: „Сума орендної плати розрахована у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки» .

Наразі прокурор вказує, що беручи до уваги те, що вартість земельної ділянки загальною площею 500 га, наданої в оренду НВПФ Вин-Агро відповідно до договору від 13.10.2000 р., складає 26798625,00 грн., то відповідно п. 2.3 договору оренди земельної ділянки має бути викладений у наступній редакції: „Сума орендної плати розрахована у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 804042,00 грн. на рік, з яких: за ріллю - 286 тис. грн.; за пасовища - 2677,8 грн.; за багаторічні насадження - 515364,2 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Грошова оцінка землі - 26798625,00 грн. Орендна плата проводиться щомісячно, але не пізніше 15 числа наступного місяця. Орендна плата справляється також у випадках якщо орендар з поважних причин тимчасового не використовує земельну ділянку за умовами договору. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту зміни розмірів ставки земельного податку, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та за згодою сторін» .

Так, прокурор зазначає, що оскільки дієвих заходів для приведення розміру орендної плати за даним договором до встановленого законодавчими актами рівня Кучурганською сільською радою Роздільнянського району до теперішнього часу не вживалось, то з цього вбачається порушення інтересів держави в великих розмірах у вигляді ненадходження до місцевого бюджету Кучурганської сільської ради Роздільнянського району значної суми коштів за оренду земельної ділянки площею 500 га на протязі 16 років, що і зумовлює необхідність звернення прокуратури до суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2016 р. (суддя Шаратов Ю.А.) позовну заяву Першого заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2344/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2016 р. по справі № 916/2344/16 здійснено заміну відповідача - Науково-виробничої приватної фірми „Вин-Агро» на правонаступника - Науково-виробничу сільськогосподарську фірму „Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю в порядку ст. 25 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2016 р. справу № 916/2344/16 призначено до колегіального розгляду.

За результатами проведеного автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 916/2344/16 було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді - Волков Р.В. та Щавинська Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2016 р. справу № 916/2344/16 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Шаратов Ю.А., суддів - Волкова Р.В. і ОСОБА_5 та розгляд справи призначено в засіданні суду.

У зв'язку з перебуванням судді Щавинської Ю.М. у відпустці з 20.01.2017 р. згідно розпорядження керівника апарату суду від 23.01.2017 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2344/16 для внесення змін до складу колегії суддів, внаслідок чого було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді - Зайцев Ю.О. та Волков Р.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2017 р. справу № 916/2344/16 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Шаратова Ю.А., суддів - Зайцева Ю.О. і ОСОБА_6 та розгляд справи призначено в засіданні суду на 16.02.2017 р.

У зв'язку з закінченням у головуючого судді по справі ОСОБА_7 повноважень судді господарського суду Одеської області з 13.02.2017 р. та у зв'язку з перебуванням члена колегії - судді Волкова Р.В. з 08.02.2017 р. на тривалому лікарняному, згідно розпорядження керівника апарату суду від 13.02.2017 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/2344/16. За результатами повторного автоматизованого розподілу справи № 916/2344/16 було визначено наступний склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Демешин О.А. і ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2017 р. справу № 916/2344/16 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Демешина О.А. і ОСОБА_1 та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до чинної на момент подачі позову редакції статті 29 ГПК України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону, а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» , що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Із врахуванням того, що „інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Як зазначено прокурором у позові, підставою представництва інтересів держави в судах є відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру» наявність порушень або загроза порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зважаючи на те, що відповідно до статті 19 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 р., який був чинний на момент укладання даного договору оренди від 13.10.2000 р., сільські, селищні ОСОБА_6 народних депутатів були наділені повноваженнями надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для, в тому числі, сільськогосподарського використання, то відповідним органом, який здійснює функцію розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, розташованою за межами населеного пункту площею 500 га, є Кучурганська сільська рада Роздільнянського району, в інтересах якої прокуратура звертається до суду. При цьому прокурор вказує, що у даному випадку Кучурганською сільською радою Роздільнянського району неналежним чином здійснено захист порушених інтересів держави, через те, що сільською радою не вжито необхідних дієвих заходів для підвищення розміру орендної плати. Так, згідно листа Кучурганської сільської ради Роздільнянського району від 04.08.2016 р. №364/02-07 заходи представницького характеру щодо приведення розміру орендної плати за спірним договором у відповідність з вимогами чинного законодавства сільською радою не вживались. Оскільки отримувачем коштів зі сплати орендної плати за вказаним договором оренди земельної ділянки є місцевий бюджет Кучурганської сільської ради Роздільнянського району, відповідно у зв'язку з визначенням в договорі оренди розміру орендної плати менше законодавчо встановленого прокурор стверджує про наявне порушення інтересів держави, що полягає у ненадходженні до місцевого бюджету Кучурганської сільської ради Роздільнянського району значної суми коштів. Відтак, прокурор обґрунтовує звернення до суду із заявленим позовом.

Позивач повністю підтримує позицію прокурора та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначено в поданих позивачем до суду поясненнях (а.с. 49 т.1).

Третя особа у поясненнях (а.с. 56-61 т. 1) зазначає, що питання встановлення розміру орендної плати було предметом судового розгляду (постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України між 03.12.2013 у справі № 3-34гс13; постанова колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у справі № 21-27а14). Правова позиція судів свідчить про те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати. З набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому третя особа зазначає, що, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Так, третя особа зазначає, що з 01.01.2013 відповідно до пункту є-1 частини 1 статті 15-1, частини 4 статі 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 року № 26 (із змінами), Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області. Як вказує третя особа, за результатами розгляду Одеською обласною державною адміністрацією питання про підсумки виконання обласного бюджету та місцевих бюджетів Одеської області за 10 місяців 2013 року розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 18.12.2013 р. № 1332/А-2013 Про підсумки виконання обласного бюджету та місцевих бюджетів Одеської області за 10 місяців 2013 року було:

- зобов'язано голів райдержадміністрацій та рекомендовано міським головам міст обласного значення до 20 грудня 2013 року передати за актами прийому-передачі Головному управлінню Держземагентства в Одеській області (правонаступник - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області) оригінали договорів оренди та додаткових угод до договорів оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів , укладених до 01 січня 2013 року та зареєстрованих відповідно до вимог чинного законодавства;

- рекомендовано Головному управлінню Держземагентства в Одеській області переглянути ставки орендної плати по договорах оренди землі, укладених до 01.01.2013 р.

Так, до Головного управління оригінал договору оренди земельної ділянки від 13.10.2000 р., укладений між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та науково-виробничою приватною фірмою Вин-Агро , не надходив. Згідно з вимогами статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. При цьому в дорученні Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 № ДС-22-28-0.13-17122/23-15 зазначено про необхідність перегляду діючих договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідність до вимог чинного земельного та податкового законодавства України, зі встановленим розміром орендної плати на рівні не менше 8 відсотків від нормативної грошової оцінки.

З урахуванням вищевикладеного, а також з метою приведення до вимог та положень чинного законодавства умов договорів оренди землі, Головне управління вважає необхідним внесення змін до укладених договорів оренди землі та встановлення розміру орендної плати на рівні 8% від нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2016 р.

Крім того, як стверджує третя особа, на даний час відповідно до статей 15-1, 122, 135-139 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затверджене наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 р. № 26 (із змінами), Головне управління при проведенні земельних торгів у формі аукціону встановлює стартовий розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками, які виставляються на земельні торги, що складає 8% від нормативної грошової оцінки. Такий розмір, на думку третьої особи, сприятиме наповнення бюджету та уникненню можливого надання переваги деяким орендарям при укладанні нових договорів оренди землі і при внесенні змін до існуючих договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Також третьою особою до суду були надані додаткові пояснення щодо нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та застосування коефіцієнту індексації (а.с. 163-165 т. 1). Так, третя особа зазначає, що на виконання статті 6 Указу Президента України від 10.11.1994 р. № 666 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 була затверджена Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. Інформаційною базою проведення нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь у 1995 році слугували економічна оцінка земель 1988 року та матеріали бонітування ґрунтів 1993 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1185 були внесені зміни Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213, а саме вказано, що для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року (з врахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756. Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру податку та орендної плати. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі =І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100. Відповідно до норм пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України Держгеокадастр листом від 11.01.2016 р. № 6-28-0.22-201/2-16 повідомив, що за інформацією Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2015 рік становив 143,3 відсотка. З огляду на вказане, третя особа зазначає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України та станом на 1 січня 2016 року становить 1,433. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Зокрема, третя особа наводить коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель, що становлять за: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433. Наразі третя особа вказує, що нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася. Разом з тим відповідно до пункту 6 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із зазначенням 120 відсотків. Відтак, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2015 рік становить 1,2, а для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення становить 1,433. Враховуючи викладене, третя особа стверджує, що кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь, проведеної у 1995 році, станом на 01.01.2016 становить 4,796. Також третя особа зазначає, що нормативну грошову оцінку сільськогосподарських угідь на території Одеської області було проведено відповідно до вимог Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213. За результатами проведеної роботи було складено технічну документацію з нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь по підприємствам Одеської області, які затверджені рішеннями відповідних районних ОСОБА_6 народних депутатів, а середню грошову оцінку сільськогосподарських угідь по районам та області затверджено розпорядженням Одеської обласної ради народних депутатів від 23.06.1995 р. № 287/95. На території Роздільнянського району Одеської області грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських підприємств було затверджено рішенням Роздільнянської районної ради народних депутатів від 18.05.1995 р. № 57 Про затвердження грошової оцінки земель сільськогосподарських угідь господарств району . Отже, нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по Кучурганській сільській раді Роздільнянського району Одеської області надається на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарських підприємств Роздільнянського району Одеської області (1995 р.) з урахуванням вищенаведеної індексації.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 85-91 т. 1) проти позову заперечував. Зокрема, відповідач вказує, що дійсно між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою приватною фірмою Вин-Агро укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 500 га, сільськогосподарського призначення, під закладку виноградників, яка знаходиться в селі Кучурган. При цьому згідно листа Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 355/02-07 від 01.08.2016 року, яке адресоване керівнику Роздільнянської місцевої прокуратури, вказана земельна ділянка знаходиться за межами села Кучурган Роздільнянського району Одеської області) Договір посвідчений державним нотаріусом Роздільнянської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 13.10.2000 року, зареєстрований в реєстрі за № 4155, а також зареєстрований у Роздільнянському відділі земельних ресурсів, про що в Книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис від 26.10.2000 року за № 155. Отже, відповідач зазначає, що земельна ділянка площею 500 га згідно договору оренди, є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державна власність, що також зазначено в позовній заяві, а отже не заперечується позивачем. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок від 02.07.2013 року № 365-УІІ до Земельного кодексу України було внесено зміни, зокрема доповнено пунктом є1) статтю 15-1 Земельного кодексу України, а саме: до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Так, відповідач вказує, що починаючи з 01.03.2013 року повноваження передавати у власність та користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надані Головним управлінням Держгеокадастру в областях та м. Києві, як територіальним органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (наказ Держземагентства України від 31.03.2015 р. № 83 Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб , наказ Держгеокадастру від 27.04.2015 р. № 51 Про внесення змін до наказу Держземагентства України від 31.03.2015 №83 , наказ Держгеокадастру від 04.06.2015 року № 95 Про деякі питання взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру/Держземагентства під час розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності ). Як вказує відповідач, Закон України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 року (на який посилається позивач) набрав чинності 01.04.2014 року та визначив мінімальний розмір орендної плати на землі сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі 3% від НГО. Враховуючи зазначене, відповідач стверджує, що Головне управління Держгеокадастру в Одеської області є органом державної влади, який має право з 01.01.2013 р. ініціювати питання внесення змін до договору оренди, з метою захисту інтересів держави та/або територіальної громади, в даному випадку Кучурганської сільської ради, та у разі відсутності дієвих заходів з боку Головного управління Держгеокадастру в Одеської області для приведення розміру орендної плати за даним договором до встановленого законодавчими актами рівня, прокурор на підставі статті 23 Закону України Про прокуратуру , має здійснювати представництво інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в суді. Натомість, як зазначає відповідач, у позовній заяві прокуратурою взагалі нічого не вказано щодо неефективності заходів з боку Головного управління Держгеокадастру в Одеської області, спрямованих на внесення змін до договору. При цьому відповідач вказує, що позовна заява подана прокуратурою в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, яка на даний час не є розпорядником земельної ділянки згідно договору оренди та в свою чергу не може бути в майбутньому стороною договору при укладанні додаткових угод, тощо. Отже, як відповідач стверджує, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Кучурганської сільської ради по даній справі, тобто не вірно визначено позивача, а згідно інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 23.02.2016 року №01-06/348/16, у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором позивача. Також відповідач посилається на те, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пункту 288.5 ст. 288 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Отже, як вказує відповідач, законом визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Таким чином, згідно із законодавством України, чинним на момент виникнення спірних відносин, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Так, відповідач зазначає, що умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами, тому відповідно НВПФ Вин-Агро у вигляді ТОВ зобов'язана сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі. Поряд з цим відповідач посилається на положення ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст.13 Закону України „Про оцінку земель» , за якими для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель ). Згідно з п.п. 288.5.1,288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції Законів України від 27.03.2014 року № 1166 та від 28.12.2014 року № 71-УШ) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Отже, відповідач вказує, що встановлення ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати. Таким чином, відповідач зазначає, що законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Згідно з п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Водночас, відповідно до п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Отже, як стверджує відповідач, земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування, при цьому основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до ст.23 Закону України Про оцінку земель № 1378-ІУ від 11.12.2003 р., технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами, а витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Так, відповідач вважає, що прокуратурою не надано законодавчо встановлених документів (рішення районної ради/органу місцевого самоврядування, технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів Кучурганської сільської ради Роздільнянського району, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка ) які б були підставою для внесення змін до договору оренди в частині розрахунку орендної плати у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 500 га та її збільшення з 3966,12 грн. до 804042,00 грн. на рік. При цьому, відповідач вказує, що розрахунок, який був проведений Кучурганською сільською радою Роздільнянського району та Відділом Держгеокадастру у Роздільнянському районі, не відповідає Закону України „Про оцінку земель» . Водночас відповідач стверджує, що на адресу НВПФ „Вин-Агро» у вигляді ТОВ не надходило жодних листів з приводу перегляду розміру орендної плати за договором оренди земельної ділянки, а із наданих позивачем документів вбачається, що жодних змін та доповнень до діючого договору оренди земельної ділянки не вносилось. З урахуванням вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також відповідачем були надані до суду пояснення щодо нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації (а.с. 226-228 т. 1). Зокрема, відповідач зазначає, що належним і допустимим доказом вартості земельної ділянки є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. У зв'язку з відсутністю нормативно грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення позивачем проведено індексацію нормативно грошової оцінки землі та вказано у позові, що станом на 01.01.2016 р. нормативно грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки із врахуванням індексації становить 26798625,00 грн. Із такими ствердженнями позивача відповідач не погоджується, вказуючи на наступне. Так, в договорі оренди земельної ділянки від 13.10.2000 р. вказано, що грошова оцінка землі становить 1916050,00 грн. Проте, жодного розмежування орендованої земельної ділянки на ріллю, пасовища, багаторічні насадження в договорі немає. Розрахунок величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, щороку здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про що інформує до 15 січня поточного року. Дана інформація є загальнодоступною. Отже, на думку відповідача, здійснивши індексацію грошової оцінки землі, вказаної у договорі в розмірі 1916050 грн., нормативно грошова оцінка із врахуванням індексації становитиме 7690617,45 грн. адже нормативна грошова оцінка земель за 2002-2004рр., 2006 р. не індексувалася. Також відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок грошової оцінки землі, в якому б чітко вбачалась сума нормативно грошової оцінки землі із врахуванням індексації 26798625,00 грн. Доказів щодо проведення експертизи стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки в матеріалах справи не міститься. Крім того, відповідач вказує, що позивачем в результаті внесення змін до договору оренди земельної ділянки вводяться такі дані як рілля, пасовища, багаторічні насадження. Водночас із наданого Кучурганською сільською радою листа № 355/02-07 від 01.08.2016 р. вбачається, що до складу наданої відповідачу в оренду земельної ділянки входять: рілля, виноградники, пасовища, під господарськими шляхами і прогонами, інші. Таким чином, вносячи до договору оренди земельної ділянки такі дані (нові) як рілля, пасовища, багаторічні насадження позивачем не надано нормативно грошової оцінки по ріллі, пасовищам, багаторічним насадженням. Враховуючи наведене, відповідач заперечує щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині внесення даних, які не містилися під час укладення договору, а саме: рілля - 286 тис. грн., пасовища - 2677,8 грн., багаторічні насадження - 515364,2 грн., а також щодо зазначення грошової оцінки землі в розмірі 26798625,00 грн. Наразі відповідач просить суд внести зміни до п. 2.3. договору оренди земельної ділянки від 13.10.2000 р. зазначивши наступне: „Грошова оцінка землі - 7690617,45 грн.» , „Сума орендної плати розрахована у розмірі 3 відсотки» .

Наразі заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів (а.с. 185-187 т. 1), в якому відповідач в порядку ст. 38 ГПК України просив суд зобов'язати позивача надати детальний розрахунок розміру орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки актуальної на момент подачі позову з урахуванням індексу інфляції, судом залишено без задоволення з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

До того ж позивачем були надані до суду супровідним листом заперечення на вказані вище пояснення відповідача пояснення щодо нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації (а.с. 16-19 т. 2), в яких позивач вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації. Зокрема, позивач вказує, що дійсно в договорі оренди земельної ділянки № 155 від 13.10.2000 р. немає розмежування земель по категоріям, але не зважаючи на це дане розмежування було зроблено самим відповідачем, доказом цього є експлікації земель, які були надані до Кучурганської сільської ради директором НВСФ „Вин-Агро» у вигляді ТОВ ОСОБА_9І, які засвідчені особистим підписом директора та завірені печаткою. Як вказує позивач, саме на підставі отриманих експлікацій від НВСФ Вин-Агро у вигляді ТОВ Кучурганська сільська рада вносила зміни до форми 6-зем, які в свою чергу подавалися до відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі. Даним відділом в 2016 році була проведена нормативно грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по Кучурганській сільській раді Роздільнянського району на підставі технічної документації з нормативної оцінки земель сільськогосподарських підприємств Роздільнянського району Одеської області (1995 р.) та було встановлено, що 1 га сільськогосподарських угідь з урахуванням індексації станом на 01.01.2016 року, складає: рілля - 32274,16 грн./га; пасовища - 4075,78грн./га; багаторічні насадження - 93975,96 грн./га, доказом цього є лист відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18.10.2016 року. Відтак, позивач стверджує, вказана у позовній заяві нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 26798625,00 грн., яка була розрахована на підставі даних відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі та з урахуванням даних експлікацій земель НВСФ Вин-Агро у вигляді ТОВ, згідно яких загальна площа земель вказаного Товариства становить 500 га, з них: сільськогосподарські землі 500 га, у т.ч.: сільськогосподарські угіддя - 481,00 га (рілля - 295,30 га; багаторічні насадження - 182,80 га, з них: виноградники 182,80 га; пасовища - 2,9 га) та несільськогосподарські угіддя - 19,00 га (з них: під господарськими шляхами та прогонами - 17,6 га; інші - 1,4 га). Також позивач вказує, що в п. 1 договору чітко прописано, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 500,00 га під закладку виноградників, тобто мається на увазі, що всі 500,00 га землі повинні використовуватись відповідачем під закладку виноградників. Зробивши розрахунок нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням тих даних, які були надані відділом Держгеокадастру у Роздільнянському районі головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а саме: багаторічні насадження - 93975,96 грн./га та згідно п. 1 договору оренди земельної ділянки, складає 46987980,00 грн., тобто сума орендної плати у розмірі 3% відсотків повинна становити - 1409639,40 грн. Таким чином, позивач заперечує щодо внесення запропонованих відповідачем змін до договору оренди земельної ділянки, а саме зміни до п.2.3 щодо зазначенні грошової оцінки землі в розмірі 7690617,45 грн. Також на підставі вищевикладеного, позивач просить суд при прийняті рішення внести зміни в п. 2.3 договору та викласти його в такій редакції: „Нормативно-грошова оцінка землі - 46987980,00 (сорок шість мільйонів дев'ятсот вісімдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.)» , „Сума орендної плати розрахована у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1409639,40 (один мільйон чотириста дев'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень 40 коп.)» .

Разом з тим вказані вимоги позивача щодо внесення запропонованих ним змін до спірного договору оренди судом до розгляду не прийняті з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Також до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому за положеннями ч. 2, 6 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Як зазначено в п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Разом з тим статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ № 18). У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в Постанові Пленуму ВГСУ № 18. При цьому збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

В абз. 6 п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається

Наразі слід зазначити, що в запереченнях на пояснення відповідача позивачем змінено частково предмет позову в частині розміру нормативно-грошової оцінки землі, яка має на вимогу позивача становити 46987980,00 грн. Проте, вказані вимоги не були предметом заявленого прокурором позову, адже в позовній заяві прокурор просив внести зміни до спірного договору оренди, вказуючи, що грошова оцінка землі - 26798625,00 грн. Будь-яких заяв про зміну позовних вимог до початку розгляду судом справи по суті ані прокурором, ані позивачем не заявлялось. Враховуючи те, що вказані пояснення були подані позивачем 20.03.2017 р., а розгляд справи по суті новим складом суду розпочався 01.03.2017 р., про що зазначено в протоколі судового засідання від 01.03.2017 р., вказані вимоги позивача в частині вимог про внесення змін до спірного договору оренди шляхом зазначення нормативно-грошової оцінки землі в розмірі 46987980,00 грн. залишені судом без розгляду.

Відтак, остаточно судом розглядаються вимоги, викладені прокурором у позовній заяві, які були підтримані позивачем в поданих до суду поясненнях (а.с. 49 т.1).

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

13.10.2000 року між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області (орендодавець) та Науково-виробничою приватною фірмою Вин-Агро (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого позивач як орендодавець надає, а орендатор приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в с. Кучурган на вилучених землях дослідного господарства «Кучурганське» Роздільнянського району Одеської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. При цьому за умовами п. 1.1, п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 500 га з метою закладки виноградників.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що договір укладається терміном на 50 років починаючи з дати його реєстрації у відповідних установах Роздільнянського району.

Відповідно до п. 2.3 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 0,1% від грошової оцінки землі з одного гектару в рік. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Кучурганської сільської ради Роздільнянського району в розмірі 3966,12 грн. за один календарний рік. Грошова оцінка землі - 1916050,00 грн. Орендна плата проводиться щомісячно, але не пізніше 15 числа наступного місяця. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендатор з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту зміни розмірів ставки земельного податку або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та за згодою сторін.

В п. 4 договору сторони домовились, що зміна умов договору можлива тільки за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. При цьому сторонами погоджено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо умов цього договору, його дострокового розірвання, на вимогу зацікавленої сторони ці питання вирішуються у судовому порядку.

За умовами п. 8 договору останній набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державній реєстрації в Кучурганській сільській раді та Роздільнянському районному відділі земельних ресурсів.

Також за положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок державної реєстрації договорів оренди землі був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, згідно з п. 2 якого державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (п. 13).

Вказаний договір був нотаріально посвідчений і зареєстрований у реєстрі державним нотаріусом Роздільнянської державної нотаріальної контори 13.10.2000 р. за № 4155. Також договір був зареєстрований у Роздільнянському відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис 26.10.2000 р. за № 155.

Між тим, за ствердженнями прокурора, на законодавчому рівні було встановлено розмір орендної плати за землю, якому не відповідає встановлений у спірному договорі розмір орендної плати, тобто є меншим, ніж передбачено чинним законодавством. Зокрема, прокурор вказує, що Податковим кодексом України на законодавчому рівні визначено розмір орендної плати, тобто орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду орендної плати, що для земель сільськогосподарського призначення становить не менше 3 відсотків від розміру нормативної грошової оцінки, а на даний час орендна плата за спірним договором не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Разом з тим в п. 2.3 спірного договору оренди передбачена можливість зміни умов договору щодо розміру орендної плати у випадку зміни розмірів ставки земельного податку, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, яким встановлені ставки орендної плати.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі» , у зв'язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...» . При цьому у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України втратив чинність Закон України "Про плату за землю".

Так, відповідно до п. 288.4 ст. 288 розділу XIII „Плата за землю» Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

Згідно п.п. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент подачі позову) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З огляду на зазначене, на думку прокурора та позивача, розмір орендної плати за орендовану відповідачем земельну ділянку площею 500 кв.м з урахуванням вимог чинного законодавства має складати саме 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Між тим згідно п. 4 вказаного договору зміна умов цього договору можлива тільки за взаємною згодою сторін.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" також передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Так, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, як з'ясовано господарським судом, змін до спірного договору оренди землі щодо розміру орендної плати у встановленому законодавством України порядку внесено не було. На час розгляду справи розмір орендної плати та грошова оцінка земельної ділянки, орендованої відповідачем, в договорі оренди не змінювалися і залишаються в первісній узгодженій сторонами редакції.

Як зазначено прокурором, обставинами, які стали винятковими для внесення змін в умови спірного договору, є внесення змін до чинного законодавства щодо розміру орендної плати за землю, внаслідок чого визначений в договорі розмір орендної плати значно нижчий законодавчо встановленого розміру орендної плати. При цьому прокурор вказує, що неприведення істотних умов договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства призводить до ненадходження до місцевого бюджету Кучурганської сільської ради Роздільнянського району значної суми коштів.

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Першою умовою визначено те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.

Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. ОСОБА_4 йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.

Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.

Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Виходячи з аналізу положень договору, сторонами було досягнута домовленість про зміну умов договору у випадку зміни розміру ставки та в інших випадках, передбачених чинним законодавчими актами України. Відтак, умови договору оренди не виключають можливість зміни розміру орендної плати через зміну законодавством мінімального розміру орендної плати. При цьому слід зазначити, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме було змінено мінімально встановлений законом розмір орендної плати. У випадку, якби сторони могли передбачити інший розмір орендної плати, то вони б уклали договір на інших умовах, тобто передбачили більший розмір орендної плати. Зміна обставин зумовлена причинами, які позивач як заінтересований орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки порядок розрахунку орендної плати встановлено законом. Виконання договору на умовах, що передбачені у діючому договорі, порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання орендної плати у розмірі, не нижче вставленого мінімального розміру орендної плати за оренду земельної ділянки. Також в спірному договорі не передбачено, що ризик зміни обставин несе орендодавець.

Відтак, судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни спірного договору оренди за рішенням суду згідно ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а умовами договору оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати у разі зміни розміру ставки земельного податку, яка є регульованою ціною відносно земельних ділянок державної та комунальної власності, відповідно така законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду умов цього договору в частині розміру орендної плати відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 27.12.2010 р. № 3-47гс10 та від 20.08.2013 р. № 3-21гс13, які є обов'язковими для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про внесення змін до укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 13.10.2000 р., що стосуються розміру орендної плати, шляхом викладення першого речення абзацу 1 п. 2.3 договору „Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 0,1% від грошової оцінки землі з одного гектару в рік» в наступній редакції: „Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки» . Наразі слід зазначити, що проти вказаних змін відповідач не заперечував.

Щодо вимог прокурора про необхідність зміни п. 2.3 спірного договору щодо суми орендної плати, розрахованої у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, що складає 804042,00 грн. на рік, з яких: за ріллю - 286 тис. грн.; за пасовища - 2677,8 грн.; за багаторічні насадження - 515364,2 грн., та зазначення в п. 2.3 договору грошову оцінку землі в розмірі 26798625,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, для визначення орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Порядок індексації нормативної грошової оцінки земель визначено ст. 289 Податкового кодексу України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. (п. 289.1 ст. 289 ПКУ). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п. 289.2 ст. 289 ПКУ). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 ПКУ).

У ст.ст. 5, 13, 15, 18, 20, 23 Закону України „Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою.

Разом з тим згідно листа Відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі від 09.07.2016 р. № 7-1522-0.13-1933/2-16 (а.с. 26 т. 1) технічна документація з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 500 га, яка надана в оренду НВПФ „Вин-Агро» у Державному фонді документації із землеустрою Відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі відсутня.

Наразі в обґрунтування своїх доводів щодо нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки прокурор посилається на інформацію Відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі у листі від 01.07.2016 р. (а.с. 25 т. 1). Так, прокурор стверджує, що нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь земельної ділянки загальною площею 500 га, наданої у користування НВПФ Вин-Агро , станом на 01.01.2016 р. з урахуванням індексації, складає: рілля - 32274,16 грн/га; пасовища - 4075, 78 грн/га; багаторічні насадження - 93975,96 грн/га.

Також прокурор посилається на надану Кучурганською сільською радою Роздільнянського району інформацію в листі від 01.08.2016 р. № 355/02-27 (а.с. 24 т. 1), де вказано, що до складу наданої в оренду НВПФ Вин-Агро земельної ділянки загальною площею 500 га входять: рілля - 295,3 га; пасовища - 21,9 га; багаторічні насадження - 182,8 га. У зв'язку з цим прокурор вказує, що вартість земельної ділянки загальною площею 500 та, наданої в оренду НВПФ Вин-Агро на підставі договору від 13.10.2000 р., складає 26798625,00 грн.

Однак, у вищевказаному листі Відділу Держгеокадастру у Роздільнянському районі у листі від 01.07.2016 р. зазначено, що згідно з матеріалами грошової оцінки сільськогосподарських угідь за визначеним місцезнаходженням земельної ділянки нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по базовому сільськогосподарському підприємству (ДГ „Кучурганське» ) з урахуванням індексації станом на 01.01.2016 р. становить: рілля - 32274,16 грн/га; пасовища - 4075,78 грн/га; багаторічні насадження - 93975,96 грн/га. Тобто у вказаному листі Відділом Держгеокадастру у Роздільнянському районі наведена інформація по сільськогосподарським угіддям базового сільськогосподарського підприємства - ДГ „Кучурганське» , а не по орендованій відповідачем земельній ділянці.

Між тим слід зазначити, що в спірному договорі оренди взагалі відсутнє розмежування орендованої земельної ділянки на рілля, пасовища та багаторічні насадження.

Водночас із наданого Кучурганською сільською радою листа № 355/02-07 від 01.08.2016 р. вбачається, що до складу наданої відповідачу в оренду земельної ділянки входять: рілля, виноградники, пасовища, під господарськими шляхами і прогонами, інші.

В свою чергу передумовою для внесення змін щодо грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки є внесення змін в сам предмет договору оренди, що має супроводжуватися розробленням відповідної проектно-технічної документації із землеустрою. Проте, докази розроблення такої документації в матеріалах справи відсутні. Також будь-які зміни в спірний договір щодо предмета оренди сторонами також не вносились.

Разом з тим у зв'язку з відсутністю нормативно грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення позивачем проведено індексацію нормативно грошової оцінки землі та вказано, що станом на 01.01.2016 р. нормативно грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки із врахуванням індексації становить 26798625,00 грн.

Наразі з пояснень третьої особи вбачається, що відповідно до норм пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України Держгеокадастр листом від 11.01.2016 р. № 6-28-0.22-201/2-16 повідомив, що за інформацією Державної служби статистики України індекс споживчих цін за 2015 рік становив 143,3 відсотка. З огляду на вказане, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України та станом на 1 січня 2016 року становить 1,433. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Зокрема, коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять за: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433. При цьому судом з'ясовано, що нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася. Разом з тим відповідно до пункту 6 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із зазначенням 120 відсотків. Відтак, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2015 рік становить 1,2, а для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення становить 1,433. Враховуючи викладене, третя особа стверджує, що кумулятивний коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь, проведеної у 1995 році, станом на 01.01.2016 р. становить 4,796. Також третя особа зазначає, що нормативну грошову оцінку сільськогосподарських угідь на території Одеської області було проведено відповідно до вимог Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213. За результатами проведеної роботи було складено технічну документацію з нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь по підприємствам Одеської області, які затверджені рішеннями відповідних районних ОСОБА_6 народних депутатів, а середню грошову оцінку сільськогосподарських угідь по районам та області затверджено розпорядженням Одеської обласної ради народних депутатів від 23.06.1995 р. № 287/95. На території Роздільнянського району Одеської області грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення сільськогосподарських підприємств було затверджено рішенням Роздільнянської районної ради народних депутатів від 18.05.1995 р. № 57 Про затвердження грошової оцінки земель сільськогосподарських угідь господарств району . Отже, нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по Кучурганській сільській раді Роздільнянського району Одеської області надається на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарських підприємств Роздільнянського району Одеської області (1995 р.) з урахуванням вищенаведеної індексації.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим визначення прокурором грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки в розмірі 26798625,00 грн. За таких обставин запропоновані прокурором та позивачем зміни п. 2.3 спірного договору оренди, згідно яких „Сума орендної плати розрахована у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 804042,00 грн. на рік, з яких: за ріллю - 286 тис. грн.; за пасовища - 2677,8 грн.; за багаторічні насадження - 515364,2 грн.» та „Грошова оцінка землі - 26798625,00 грн.» є безпідставними та необґрунтованими.

До того ж відповідач, який не погодився з вказаною у позові прокурором грошовою оцінкою землі, навів власний розрахунок грошової оцінки землі, здійснивши індексацію грошової оцінки землі, вказаної у договорі в розмірі 1916050 грн., в результаті чого нормативно грошова оцінка із врахуванням індексації становитиме 7690617,45 грн. В обґрунтування такого розрахунку відповідач вказує, що в договорі оренди земельної ділянки від 13.10.2000 р. вказано, що грошова оцінка землі становить 1916050,00 грн., але жодного розмежування орендованої земельної ділянки на ріллю, пасовища, багаторічні насадження в договорі немає, тому позивачем в результаті внесення змін до договору оренди земельної ділянки вводяться такі дані як рілля, пасовища, багаторічні насадження. Розрахунок величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, щороку здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про що інформує до 15 січня поточного року, така інформація є загальнодоступною.

Однак, вказані доводи відповідача про необхідність зазначення в спірному договорі оренди розрахованої відповідачем грошової оцінки землі також не можуть бути прийняті судом до уваги, адже такі вимоги не заявлялись.

Між тим вказане не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати орендну плату в розмірі 3% (з урахуванням змін, що вносяться судом) від нормативної грошової оцінки, яка розраховується за 1 га сільськогосподарських угідь по Кучурганській сільській раді Роздільнянського району Одеської області на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарських підприємств Роздільнянського району Одеської області (1995 р.) з урахуванням вищенаведеної індексації .

Щодо вимог прокурора про викладення в п. 2.3 договору наступних умов: „Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області. Орендна плата справляється також у випадках якщо орендар з поважних причин тимчасового не використовує земельну ділянку за умовами договору. Розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту зміни розмірів ставки земельного податку, або в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та за згодою сторін» , слід зазначити, що вказані умови ідентично викладені та містяться в спірному договорі, а тому суд не вбачає підстав для їх внесення до п. 2.3 спірного договору за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи всі викладені обставини, а також належним чином обґрунтування представництво прокурором інтересів держави в особі позивача, суд вважає, що позовні вимоги прокурора частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь прокурора, яким пред'явлено позов в інтересах держави, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою при подачі позову, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Першого заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми „Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 13.10.2000 р., укладеного між Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області та Науково-виробничою приватною фірмою „Вин-Агро", який зареєстрований у Роздільнянському відділі земельних ресурсів (запис в книзі записів реєстрації договорів оренди від 26.10.2000 р. № 155), щодо оренди земельної ділянки загальною площею 500 га, розташованої в с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, шляхом викладення першого речення абзацу 1 п. 2.3 договору в наступній редакції:

„Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки» .

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Першого заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми „Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

4. СТЯГНУТИ з Науково-виробничої сільськогосподарської фірми „Вин-Агро» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67450, Одеська область, Роздільнянський район, с. Кучурган, вул. Леніна, буд. 285/Б, код ЄДРПОУ 31137755) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552, розрахунковий рахунок № 35213085000564; банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в сумі 1378/одна тисяча сімдесят вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27 березня 2017 р.

Головуючий суддя В.С. Петров

Суддя О.А. Демешин

Суддя Ю.О. Зайцев

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення20.03.2017
Оприлюднено03.04.2017
Номер документу65626382
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2344/16

Ухвала від 06.06.2017

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Рішення від 20.03.2017

Господарське

Господарський суд Одеської області

Петров В.С.

Ухвала від 01.03.2017

Господарське

Господарський суд Одеської області

Петров В.С.

Ухвала від 16.02.2017

Господарське

Господарський суд Одеської області

Петров В.С.

Ухвала від 25.01.2017

Господарське

Господарський суд Одеської області

Шаратов Ю.А.

Ухвала від 10.01.2017

Господарське

Господарський суд Одеської області

Шаратов Ю.А.

Ухвала від 14.12.2016

Господарське

Господарський суд Одеської області

Шаратов Ю.А.

Ухвала від 11.11.2016

Господарське

Господарський суд Одеської області

Шаратов Ю.А.

Ухвала від 10.11.2016

Господарське

Господарський суд Одеської області

Шаратов Ю.А.

Ухвала від 19.10.2016

Господарське

Господарський суд Одеської області

Шаратов Ю.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні