Постанова

від 17.01.2017 по справі 810/3521/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року 810/3521/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ПАТ Кредобанк

до Макарівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Німецька Слобода

про визнання незаконною та скасування постанови,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПАТ Кредобанк (далі - позивач) до Макарівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області (далі - відповідач або Макарівський районний ВДВС ГТУЮ в Київській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Німецька Слобода (далі - третя особа або ТОВ Німецька Слобода ) у якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконною та скасувати Постанову Макарівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області від 13 вересня 2016 року, про закінченн виконавчого провадження №19953635.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.09.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №19953635. З аналізу змісту вказаної постанови стало відомо, що державний виконавець в мотивувальній частині посилається на п.15 розділу 10 Земельного кодексу України, який полягає у накладенні заборони на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення із врахуванням певних умов. Позивач зазначає, що старший державний виконавець Гусейнов І.Е. в цій же частині керується п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження - повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, хоча про наявність подібної вимоги в матеріалах виконавчого провадження не зазначено та станом на 01 листопада 2016 року стягувачу не відомо. Таким чином, в постанові про закінчення виконавчого провадження від 13 вересня 2016 року відсутнє чітке обґрунтування підстав для винесення державним виконавцем даного процесуального документа.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/3521/16 та призначено справу до судового розгляду.

17 січня 2017 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Cвоїми правами на подання заперечення проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

25.06.2010 державним виконавцем ВДВС Макарівського районного управління юстиції Корнеєвим О.В. винесено постанову ВП №19953635, якою відкрито виконавче провадження щодо боржника ТОВ Німецька Слобода , стягувача ПАТ Кредобанк на підставі виконавчого напису №627 виданого 11.06.2010 приватним нотаріусом КМНО Колесник О.О. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: 1) земельна ділянка площею 0,079 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0011, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода ; 2) земельна ділянка площею 0,165 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0045, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода ; 3) земельна ділянка площею 0,155 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0043, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода ; 4) земельна ділянка площею 0,192 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0049, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода ; 5) земельна ділянка площею 0,195 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0041, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода ; 6) земельна ділянка площею 0,189 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0042, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода ; 7) земельна ділянка площею 0,247 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0044, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода ; 8) земельна ділянка площею 0,072 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0012, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода ; 9) земельна ділянка площею 0,160 га, кадастровий номер №3222784801:00:003:0028, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, територія Мотижинської сільської ради, та належить на праві власності ТОВ Німецька Слобода . За рахунок коштів, отриманих від реалізації Нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ Кредобанк на загальну суму 1 484 995,01 грн. (а.с. 8-10).

06.12.2010 державним виконавцем Корнеєвим О.В. складений акт опису й арешту майна серії АА №108364 вищезазначеного майна(а.с. 11-12).

13.09.2016 старшим державним виконавцем Макарівського районного ВДВС Гусейновим І.Е. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №19953635 з примусового виконання виконавчого напису №627 виданого 11.06.2010 приватним нотаріусом КМНО Колесник О.О. про звернення стягнення на нерухоме майно. При винесені постанови державний виконавець посилався на те, що пунктом 15 розділу 10 Земельного кодексу України не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власниками земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, в порядку, визначеному цим Законом. 2. Припинити чиність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Зазначено також, що при винесенні постанови державний виконавець керувався п. 9 ч. 1 ст. 49, ст.. 50 Закону України Про виконавче провадження (а.с. 14-15). Вказану постанову відповідно до штрампа на супровідному листі позивач отримав 24.10.2016 (а.с. 13).

Відповідно до інформаційної картки виконавче провадження ВП №19953635 завершено (виконавчий документ: повернутий без виконання). Окрім того зазначено, що 24.12.2010 винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої з метою проведення оцінки описаного майна призначено експерта/спеціаліста Антонова В.О., а 19.06.2014 та 17.08.2016 повторно винесені постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Останньою - призначено експерта/спеціаліста Скобкіна Д.С. (а.с. 16-23).

В матеріалах справи наявний також виконавчий напис №627 від 11.06.2010 виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.О. на підставі якого відповідачем винесено постанову ВП №19953635 від 25.06.2016 про відкриття виконавчого провадження (а.с. 24).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України Про виконавче провадження №606-XIV від 21.04.1999 (надалі - Закон №606-XIV), які діяли на час їх виникнення.

Статтею 1 Закону №606-XIV (у редакції, чинної на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статею 3 Закону №606-XIV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 3) в інших передбачених законом випадках (ст. 18 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Частиною 2 ст. 25 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Суд наголошує, що пунктом 9 частиною 1 статтею 49 Закону № 606-XIV (у редакції, чинної на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 2,3 ст. 49 Закону №606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з ч.2 ст.22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Частина 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачає, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Класифікація видів цільового призначення земель , затверджена наказом Держкомзему №548 від 23.07.2010 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 за №1011/18306 (далі - КВЦПЗ) визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Згідно Розділу II КВЦПЗ до категорій земель землі сільськогосподарського призначення відносяться землі з цільовими призначеннями для ведення фермерського господарства; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом 15 Перехідних положень розділу Х Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Судом встановлено, що згідно даних отриманих з Публічної Кадасторової карти України цільове призначення земельних ділянок, на які звернуто стягнення за виконавчим написом №627 від 11.06.2010, є ведення селянського (фермерського) господарства. Дані земельні ділянки належать Товариства з обмеженою відповідальністю Німецька Слобода на праві власності, а тому мораторій щодо заборони відчуження та зміни цільового призначення, встановлений пунктом 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України не застосовується.

Суд також наголошує, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 витребовано у Макарівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області належним чином завірені матеріали виконавчого провадження №19953635, разом з тим відповідач вимог ухвали не виконав.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправною та скасування постанови Макарівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області від 13.09.2016 про закінчення виконавчого провадження №19953635.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністартивний позов ПАТ Кредобанк - задовольнити

Визнати протиправною та скасувати постанову Макарівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області від 13.09.2016 про закінчення виконавчого провадження №19953635.

Присудити на користь ПАТ Кредобанк (код ЄДРПОУ 09807862) судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Макарівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області (код ЄДРПОУ 34894379).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова