Рішення

від 30.03.2017 по справі 317/4806/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/317/213/2017

Справа № 317/4806/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

при секретарі Лебідь О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Приватного підприємства Світточ до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Світточ звернулось до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним та просить визнати недійсним договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 5,1296 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Свої вимоги мотивує тим, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 09.09.2009 р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,1296 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Між приватним підприємством Світточ та ОСОБА_1 26.01.2010 р. був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 5,1296 га яка знаходиться на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років із закінченням строку дії у 2020 році та зареєстрований у відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.04.2012 р. за №232210004001518.

У серпні 2016 року позивач звернувся до державного реєстратора за реєстрацією вищезазначеного договору та отримав рішення про відмову у державній реєстрації, оскільки на день звернення позивача вже зареєстрований договір оренди спірної землі, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що з січня 2016 по теперішній час зазначена земельна ділянка не вибувала з орендного користування позивача, вона засіяна та використовується позивачем за призначенням.

До закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 26.01.2010 р. відповідач уклав договір оренди землі з ФОП ОСОБА_2. Предметом договору є земельна ділянка площею 5,1296 га, яка розташована на території Миколай-Пільської ради Запорізького району Запорізької області, що знаходиться в орендному користуванні позивача. Укладення такого договору є порушенням права орендаря самостійно господарювати на землі, передбаченого ст. 25 Закону України Про оренду землі , ст. 410 ЦК України. Правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки земельна ділянка не вибувала з орендного користування позивача, договір оренди земельної ділянки від 26.01.2010 р. є чинним.

В судове засідання 22.02.2017 р. з'явилась представник позивача ОСОБА_3, яка позов підтримала. В подальшому участі у судовому розгляді не брала, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник третьої особи - Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

26 січня 2010 року між приватним підприємством Світточ та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 5,1296 га, розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 09.09.2009 року, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 5,1296 га, розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1.

Як видно з п. 8 договору оренди землі від 26.01.2010 р., його укладено на 10 років.

Пунктом 43 договору оренди землі від 26.01.2010 р. визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

26.04.2012 року проведено його державну реєстрацію у відділі Держкомзему у Запорізькому районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №232210004001518.

26 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ПП Світточ підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за вказаним договором оренди, відповідно до якого земельна ділянка площею 5,1296 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належала ОСОБА_1, передана ним позивачу.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дозволяє суду зробити висновок про те, що договір оренди землі від 26.01.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Світточ є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків та має зобов'язальний характер.

Зобов'язання, згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2 ст. 792 ЦК України).

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

У відповідності до ст. 17 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 26.01.2010 р.), передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем в строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Статтею 18 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 26.01.2010 р.) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності з дня його державної реєстрації. Обов'язковість державної реєстрації договору оренди землі встановлена також і ст. 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди від 26.01.2010 р.).

Суд констатує, що договір оренди землі від 26.01.2010 р., укладений між ОСОБА_1 та ПП Світточ , повністю відповідає вимогам законодавства, що діяло на час його укладання, пройшов реєстрацію у відділі Держкомзему Запорізького району Запорізької області 26.04.2012 р., а відтак є чинним.

У розумінні ст. 204 ЦК України даний правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Щодо договору оренди землі б/н від 19.09.2015 р., укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом в частини 3 статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, з-поміж іншого, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у ст. 203 ЦК України. Згідно вимог зазначеної статті:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

В порушення вказаного обов'язку відповідач ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки б/н від 10.09.2015 р., незважаючи на те, що та сама земельна ділянка вже була об'єктом права оренди іншої особи. Суд констатує, що вказаними діями відповідачів було порушено право позивача самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, яке передбачене ст. 25 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки б/н від 10.09.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 є таким, що порушує права позивача щодо користування земельною ділянкою, суперечить нормам Цивільного та Земельного кодексів України та Закону України Про оренду землі в частині забезпечення принципів непорушності, правомірності та обов'язковості договорів оренди землі, які укладені з дотриманням необхідних вимог.

Крім того, суд констатує, що відповідачами ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 при укладанні договору б/н від 10.09.2015 року не було дотримано вимог статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому суд виходить з того, що відповідачами порушено приписи ст. 15 Закону України Про оренду землі , оскільки земельна ділянка фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 не передавалась, знаходиться в орендному користуванні позивача згідно договору оренди землі б/н від 26.01.2010 року, який на момент розгляду справи не розірвано, не визнано недійсним, тобто його дія не припинена.

Системно проаналізувавши докази у справі, суд дійшов остаточного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання договору оренди б/н від 10.09.2015 р., укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 5,1296 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, недійсним.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір. Враховуючи, що Цивільний процесуальний кодекс не передбачає солідарного стягнення судового збору, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачами пропорційно до задоволених судом позовних вимог, тобто по 689 грн. 00 коп. кожний.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства Світточ до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі б/н від 10.09.2015 р., укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 5,1296 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Світточ судовий збір в сумі 689 грн. 00 коп. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства Світточ судовий збір в сумі 689 грн. 00 коп. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.І. Сакоян