Ухвала

від 30.03.2017 по справі 324/377/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1468/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кацаренко І.О.

ЄУ № 3254/377/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення обставин, що загрожують цілісності майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом і просив на підставі ст.ст.319, 391 ЦК України зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати стрічку зведеного нею фундаменту та засипати ґрунтом траншей до рівня рельєфу на земельній ділянці, що межує із будівлею його магазину промислових товарів, розташованих по провулку Станційному, №8-в, в місті Пологи, посилаючись на те, що будівництво проводиться з порушенням Державних будівельних норм і стандартів, загрожує цілісності його майна. Майже два роки фундамент будівлі магазину знаходиться оголеним, чим створюється загроза промерзання ґрунту під підошвою фундаменту, що може призвести до аварійного стану споруди.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Встановлено, що ОСОБА_3 з 2008 року являється власником магазину промислових товарів і будівельних матеріалів та складу та земельної ділянки, площею 0,0568 га, розташованих по провулку Станційному, №8-в в м.Пологи, (а.с.7-9).

Суміжним землекористувачем з 2008 року являється відповідач ОСОБА_4, у користуванні якої знаходиться земельна ділянка №8-б по провулку Станційному, площею 0,0058 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.106-117).

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області декларацію про початок виконання будівельних робіт на орендованій нею земельній ділянці з будівництва одноповерхового магазину промислових товарів, загальною площею 92 кв.м на підставі проектної документації, розробленої ТОВ КАМАС (а.с.46-48).

Перевіркою дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проведеною Пологівським інспекційним відділом департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області встановлено, що будівельні роботи проводяться відповідачем з дотриманням вимог у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, про що складено відповідний акт від 25.11.2014 року (а.с.45) .

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 17 серпня 2016 року, проведеної Запорізьким відділенням Державного підприємства Державний науково дослідний інститут будівельних конструкцій будівельно-монтажні роботи з будівництва стрічкового фундаменту не відповідає вимогам будівельних норм - не дотримано глибини закладки суміжних фундаментів; для облаштування ґрунтової подушки замість суглинків і глин використаний пісок. Проектна документація по об'єкту ОСОБА_4 не відповідає вимогам ДБН, не враховує наявність поруч розташованих об'єктів, комунікацій і не передбачає виключення негативних техногенних впливів на них (а.с.63-83).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про демонтаж фундаменту, позивач зазначав, що стіна його магазину розташована на межі із земельною ділянкою відповідача. Будівельні роботи проводяться відповідачем з порушенням Державних будівельних норм і стандартів, створюється загроза промерзання ґрунту під підошвою фундаменту, що може призвести до аварійного стану споруди.

Проте, позивачем не надано жодного доказу відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК, яким чином недотримання відповідачем будівельних норм і правил, порушує його права як власника суміжної земельної ділянки і розташованого на ній магазину і складу будівельних матеріалів, в чому саме полягають такі перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном і що такі перешкоди неможливо усунути в інший спосіб.

Не надані такі докази позивачем і в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що фундамент, будівництво відповідачем магазину на суміжній ділянці порушує його права як власника суміжної земельної ділянки і розташованої на ній нерухомості, створює йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, під час перевірки об'єкта спірного будівництва посадовими особами Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції будь-яких порушень у сфері дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил не виявлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна споруда не завдає шкоди інтересам позивача, не порушує його право власності і відмовив йому у задоволенні позову.

За таких обставин доводи апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи про невідповідність будівельних робіт ДБН не є підставою для покладання на відповідача обов'язку демонтувати зведений нею фундамент, оскільки позивачем не доведено, яким чином така невідповідність завдає шкоди його майну.

Припущення позивача про можливий негативний вплив в майбутньому на його будівлі, розташовані безпосередньо на межі земельних ділянок, не є підставою для заборони відповідачеві проводити будівельні роботи у відповідності із затвердженим проектом.

В засіданні апеляційного суду позивачем і його адвокатом на підтвердження доводів незаконності здійснюваних відповідачем будівельних робіт надані листи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 14.03.2017 року №1008-23.2 і Пологівської районної державної адміністрації від 22.03.2017 р. №0606/01-02 про відсутність в архіві районної адміністрації виданих відповідачеві у 2012 році містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Проте, неналежне зберігання районною адміністрацією своїх архівних документів не є підставою для висновку про здійснення позивачем самочинного будівництва на орендованій нею земельній ділянці.

Правові наслідки самочинного будівництва передбачені ст.376 ЦК України, яка передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і то лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст.391 ЦК в разі доведеності ним відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкод в інший спосіб.

Відповідач розпочала будівельні роботи не самовільно, а за узгодженим в установленому законом порядку проектом, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних стандартів і правил від 25.11.2014 року (а.с.45).

Належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що відповідач при забудові відхилилася від затвердженого проекту і що таке відхилення неможливо усунути без проведення відповідних робіт, позивач суду не надав.

За вказаних обставин підстав для покладання на відповідача обов'язку припинити розпочате будівництво і засипати фундамент ґрунтом до рівня рельєфу по справі не встановлено.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення відповідачем правил протипожежної безпеки, якими передбачено, що відстань між будинками та об'єктами повинна становити не менше, ніж 8 метрів, також безпідставні.

Як встановлено в судовому засіданні, при виділенні сторонам земельних ділянок під будівництво торгівельного комплексу планувалася їх блокова забудова, що фактично унеможливлює дотримання вказаного інтервалу між будівлями.

Доводи позивача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги про невідповідність кадастрового номеру земельної ділянки відповідача в Декларації про початок будівельних робіт фактичному кадастровому номеру, також не є підставою для скасування судового рішення і задоволення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, дав належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам діючого законодавства, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2017 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: