Постанова

від 26.06.2019 по справі 324/377/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 324/377/16-ц

провадження № 61-11504св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення обставин, що загрожують цілісності майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2017 року у складі судді Кацаренко І. О. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення обставин, що загрожують цілісності майна.

Позовна заява мотивована тим, що у серпні 2008 року позивач зареєстрував право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці ним було збудовано нежитлову будівлю - магазин промислових товарів, будівельних матеріалів та складу, право власності на яку ним зареєстровано 13 березня 2009 року.

У 2014 році відповідачем розпочато будівельні роботи на земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою позивача та встановлені фундаментні блоки для нової будівлі. ОСОБА_1 посилався на порушення ОСОБА_2 при здійсненні цього будівництва державних будівельних норм, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи від 16 вересня 2015 року, призначеної постановою старшого слідчого слідчого відділу Пологівського районного відділу Головного управління МВС України в Запорізькій області.

Крім цього, вказував, що встановлення фундаментних блоків призвело до оголення фундаменту належної йому будівлі, чим створюється загроза промерзання ґрунту під підошвою фундамента, що при відтаненні призведе до аварійного стану його споруди.

Посилаючись на вищенаведені обставини просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано відсутністю доказів на підтвердження наявності загрози руйнуванню магазину позивача внаслідок виконання відповідачем будівельних робіт. Дії ОСОБА_2 по зведенню фундамента не є самочинними, оскільки в неї наявні документи, які надають їй право виконувати будівельні роботи. Висновок експерта щодо можливого негативного впливу на технічний стан обох споруд за умови експлуатації будівлі, що буде зведена на фундаменті, не доводить загрози цілісності будівлі позивача за відсутності такої будівлі на момент вирішення спору судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року дану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки у цій справі призначено повторний автоматизований розподіл.

11 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 13 червня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо необхідності доведення факту порушення його права на час розгляду справи. Вказує, що підставою для застосування положень частини другої статті 386 ЦК України є існування можливості порушення права власності позивача іншою особою, що було доведено призначеною судом у справі технічно-будівельною експертизою.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0568 га, розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для обслуговування нежитлових будівель та здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 19 серпня 2008 року.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 березня 2009 року позивач звів на належній йому земельній ділянці споруду - магазин промислових товарів, будівельних матеріалів та складу. Загальна площа нежитлової споруди становить 469,5 кв. м.

З дослідженої судами декларації про початок виконання будівельних робіт встановлено, що 10 грудня 2008 року між Пологівською міською радою і приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, цільове призначення якої - для будівництва нежитлової споруди. Декларація видана на будівництво магазину промислових товарів по АДРЕСА_1 .

Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25 листопада 2014 року не виявлено порушень ОСОБА_2 у сфері дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Рішенням сесії Пологівської міської ради Запорізької області від 23 лютого 2015 року ОСОБА_2 поновлено (продовжено) право оренди вказаної земельної ділянки терміном до 01 березня 2025 року для будівництва та обслуговування магазину.

На виконання вказаного рішення 06 квітня 2015 року між Пологівською міською радою та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки.

05 серпня 2015 року відповідач припинила свою підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого наявна у матеріалах справи.

У висновку будівельно-технічної експертизи від 16 вересня 2015 року, проведеної на підставі постанови старшого слідчого слідчого відділу Пологівського районного відділу Головного управління МВС України в Запорізькій області зазначено: оскільки на об`єкті дослідження під час обстеження частково зведено фундамент, то при перевірці на відповідність вимогам державних будівельних норм підлягають лише фактично виконані роботи. Фундамент зведений на відстані 9,4-11,2 см від існуючої будівлі магазину по АДРЕСА_1 . Відповідно до обов`язкового додатку 3.1 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень протипожежна відстань між зазначеним будинком та об`єктом дослідження повинна становити не менше ніж 8 м. Невідповідність даній вимозі є грубим порушенням державних будівельних норм в частині забезпечення протипожежної безпеки .

Згідно висновку судової технічно-будівельної експертизи від 17 серпня 2016 року, призначеної ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року за клопотанням позивача: 1) будівельно-монтажні роботи зі зведення стрічкового фундаменту за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають вимогам наступних будівельних норм: п.Г.3 ДБН В. 2.1-10-2009 (9) не витримана глибина закладення пов`язаних фундаментів; п.31 додатку З ДБН В .1.1-5-2006 (6) для обладнання грунтової подушки замість суглинку і глини використаний пісок; 2) проектна документація (2) по об`єкту ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає вимогам вищезазначених будівельних норм і ДБН (5). Згідно ДБН (5) об`єкт по провул. Станційному, 8-б знаходиться у щільній міській забудівлі. Проект (2) не враховує наявність поблизу розташованих об`єктів, комунікацій і не передбачає виключення негативних техногенних впливів на них. Експлуатація будівлі по АДРЕСА_1 на зведених фундаментах у майбутньому може негативно позначитися на технічному стані обох споруд .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказане законодавче положення визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частиною другою статті 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

При цьому аналіз вказаної норми свідчить про те, що власник може звернутися до суду за захистом права власності, що реально, а не потенційно (теоретично) може бути порушене у майбутньому для запобігання такому порушенню.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що зведення відповідачем фундаменту зумовило оголення фундаменту належної йому будівлі магазину, що внаслідок промерзання ґрунту під його підошвою, призведе до аварійного стану споруди.

Як на доказ існування у нього підстав передбачати можливість порушення свого права власності в майбутньому, посилався на висновок судової технічно-будівельної експертизи від 17 серпня 2016 року, у якому, зокрема зазначено, що експлуатація будівлі відповідачем на зведених фундаментах в подальшому може негативно позначитись на технічному стані обох будівель.

З аналізу наведеного експертного висновку, дослідженого судами попередніх інстанцій, вбачається, що порушення права позивача в майбутньому може бути зумовлене подальшим продовженням ОСОБА_2 будівельних робіт на суміжній із позивачем земельній ділянці. Водночас, належних та допустимих доказів вчинення відповідачем будь-яких дій щодо продовження будівництва, подальшого введення будівлі в експлуатацію та реєстрації права власності на неї ОСОБА_1 надано не було.

Зазначене, в свою чергу, позбавляє суд можливості встановити, чи дійсно у позивача наявні підстави передбачати можливість порушення його права на користування та розпорядження належним йому майном, як того вимагає положення частини другої статті 386 ЦК України.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач розпочала будівельні роботи не самовільно, а за узгодженим в установленому законом порядку проектом, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних стандартів і правил від 25 листопада 2014 року. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 при забудові відхилилась від затвердженого проекту і що таке відхилення неможливо усунути без проведення відповідних робіт.

Таким чином, встановивши, недоведеність ОСОБА_1 тієї обставини, що зведення ОСОБА_2 стрічкового фундаменту порушує його законні права та інтереси, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки захисту в судовому порядку з підстав, передбачених частиною другою статті 386 ЦК України, хоча й підлягає право особи, яке може бути порушене у майбутньому, проте лише у випадку існування достатніх підстав вважати, що вчинення іншою особою певних дій невідворотно призведе до такого порушення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами та застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська