Ухвала

від 29.03.2017 по справі 820/665/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 р.Справа № 820/665/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача Юнакової О.А.

представника відповідача Забайрачної С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. по справі № 820/665/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДХ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДХ" (далі - позивач, ТОВ ТДХ ), звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 12.02.2016 року №0000282202 та №0000292202. (т.1 а.с.4-35)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. задоволено позов ТОВ "ТДХ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ДФС у Харківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. (т.3 а.с.198-207)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження доказів та встановлення обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. по справі № 820/665/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. (т.3 а.с.230-233)

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції,

за наслідками документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТДХ", податковий номер 33815411, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, ГУ ДФС у Харківській області складено акт від 26.01.2016 року № 15/20-40-22-02-07 (т.1 а.с.36-88, 89-107).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято відносно позивача податкові повідомлення-рішення:

- від 12.02.2016 року № 0000282202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 на загальну суму 884213,75 грн., з яких: 707371,00 грн. - за основним платежем та 176842,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.108);

- від 12.02.2016 року № 0000292202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) 14010100 на загальну суму 967142,50 грн., з яких: 773714,00 грн. - за основним платежем та 193428,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.109).

Не погодившись із вказаними повідомленнями-рішеннями відповідача, ТОВ ТДХ звернулося до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС у Харківській області не надано належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наявними в матеріалах копіями оформлених належним чином первинних документів, наданих позивачем як в ході проведення контролюючим органом перевірки, так і до суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено порушення позивачем: (т.1 а.с.87)

1) по податку на прибуток підприємств - п.п.138.1.1 п.138.1, пп.138.2, 138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 3877520 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 707371 грн., у т.ч. за 2014 рік на 3877520 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 707371 грн., а саме:

- ТОВ ТДХ зайво включено до складу витрат операційної діяльності (собівартості) суму в розмірі 54280 грн., у тому числі за 2014 рік - на 54280 грн., по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) у серпні 2014 року, по якому за висновками наявної податкової інформації не підтверджено реальність здійснення операцій з поставки товарів у зазначеному періоді (т.1 а.с.41-44);

- ТОВ ТДХ неправомірно віднесено до складу витрат операційної діяльності (собівартості) суму в розмірі 61272 грн., у тому числі за 2014 рік - на 61400 грн., при проведенні в обліку операцій по реалізації товарів покупцю ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ" (податковий номер 35702376) у липні, серпні, жовтні, листопаді та грудні 2014 року (т.1 а.с.44-45);

- ТОВ ТДХ завищено витрати на загальну суму 3761968 грн. за 2014 рік в частині взаємовідносин з ПП "АДОНІС" (т.1 а.с.45-56);

- ТОВ ТДХ зайво включено до складу витрат на збут суму в розмірі 52317 грн., у тому числі за 2014 рік - на 52317 грн., по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ "АВАНГАРД 10" (п.н. 37093902) та ТОВ "ПРЕСТИЖ 10" (п.н. 37093991) у травні 2014 року та червні 2014 року, по яких за висновками наявної податкової інформації не підтверджено реальність здійснення операцій з поставки товарів у зазначених періодах (т.1 а.с.57-58);

2) по податку на додану вартість - п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, пп.198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту на загальну суму 773714 грн., в т.ч. за березень 2014 року - 50954 грн., квітень 2014 року - 90558 грн., травень 2014 року - 265662 грн., червень 2014 року - 117381 грн., липень 2014 року - 216627 грн., серпень 2014 року - 32532 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 773714 грн., в т.ч. за березень 2014 року - 26001 грн., квітень 2014 року - 91059 грн., травень 2014 року - 254584 грн., червень 2014 року - 117463 грн., липень 2014 року - 252075 грн., серпень 2014 року - 25461 грн., вересень 2014 року - 7071 грн., а саме:

- ТОВ ТДХ зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по пераціях з сумнівними контрагентами-постачальниками в розмірі 21320 грн., з них у травні 2014 року - 6449 грн., у червні 2014 року - 4015 грн., у серпні 2014 року - 10856 грн., по операціям з ТОВ "АВАНГАРД 10" (п.н. 37093902), ТОВ "ПРЕСТИЖ 10" (п.н. 37093991) та ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), по яким встановлений факт відсутності реальності вчинення господарських операцій (т.1 а.с.64-66, 67, 67-70);

- ТОВ ТДХ завищено суму податкового кредиту на 752394 грн., у т.ч. за березень 2014 року - 50954 грн., квітень 2014 року - 90558 грн., травень 2014 року - 259213 грн., червень 2014 року - 113366 грн., липень 2014 року - 216627 грн., серпень 2014 року - 21676 грн. по податковим накладним, які складені за результатами проведених господарських операцій з ПП "АДОНІС", оформлених документами (видатковими накладними), які не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку (т.1 а.с.70-74).

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8 ст.138 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до абз."г" п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат, зокрема, відносяться витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, крім іншого, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 та 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Положеннями ч.2 ст.9 Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, в тому числі, такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

В перевіряємому періоді ТОВ "ТДХ" здійснювало оптову торгівлю будівельними матеріалами (цемент у мішках, цемент навальний, пісок намивний, інші будівельні матеріали) та виробництво бетонних сумішей і розчинів бетонних, що відповідає видам діяльності, вказаним у статуті підприємства та видам діяльності за КВЕД, вказаним у довідці з ЄДРПОУ.

Для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ ТДХ постійно закуповувало пісок, щебінь гранітний, цемент та інші товари, які є необхідними для виготовлення бетонних сумішей та цементних розчинів. При цьому, виробництво бетону відповідало національному стандарту ДСТУ БВ.2.7-43-96 "Будівельні матеріали. Бетони важкі. Технічні умови".

Так, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ ТДХ (покупець) укладено із ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) (постачальник) договір поставки № 1-04-2013 від 24.04.2013 року та додаткову угоду №1 від 30.12.2013 року. (т.1 а.с.110-112)

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупцю пісок, щебінь та інші будівельні матеріали (далі - товар) у кількості та асортименті, вказаних у рахунку-фактурі, а покупець зобов'язується прийняти даний товар у власність та оплатити його вартість у порядку і на умовах цього договору.

На підтвердження здійснення відповідних господарських операцій протягом серпня 2014 року ТОВ ТДХ надано до матеріалів справи копії наступних документів: податкові накладні; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; паспорт на відвантажений намивний пісок №14/50 від 31.06.2014 року. (т.1 а.с.113-174)

Перевезення товарів відбувалося силами постачальника ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)

Розрахунки проведено у безготівковій формі у повному обсязі. Станом на 31.12.2014 р. заборгованість була відсутня.

Також, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ ТДХ (постачальник) укладено із ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ" (код за ЄДРПОУ 35702376) (покупець) договір поставки № 5 від 03.01.2014 року. (т.1 а.с.178-181)

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені договором строки (строк) покупцеві товар (товари), визначений в п.1.2 договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями пп.1.2 та 1.3 даного договору передбачено, що кількість та асортимент товару визначаються в видаткових накладних (або специфікаціях) на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторони заявника. Видаткові накладні, в яких визначаються кількість та асортимент товару, є невід'ємними частинами цього договору.

У межах даного договору ТОВ "ТДХ" було реалізовано ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ" бетон та цемент у мішках на загальну суму 76896,25 грн., у т. ч. ПДВ 12816,05 грн.

На підтвердження здійснення відповідних господарських операцій ТОВ ТДХ надано до матеріалів справи копії наступних документів: видаткові накладні; довіреності покупця на отримання у ТОВ ТДХ відповідних товарів. (т.1 а.с.182-209)

Розрахунки за відвантажену продукцію проведено у безготівковій формі. Станом на 31.12.2014 р. заборгованість ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ" на користь ТОВ "ТДХ" становить 4850,00 грн.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТДХ" для перевезення цементу в мішках, навального цементу та інших матеріалів, які використовуються в господарській діяльності підприємства, в тому числі для господарських потреб (закупівля канцтоварів, перевезення меблів, запчастин, пакувальних матеріалів, спецодягу, паливно-мастильних матеріалів), використовує наступний автотранспорт: Газ 33104 фургон ізотермічний - С, КАМАЗ 54112 - тягач Е з напівпричепом ОДАЗ-9370, КАМАЗ 54112 - тягач Е з напівпричепом цистерна-Е, КАМАЗ 5410 - тягач з напівпричепом, КАМАЗ 5410 - тягач з напівпричепом, КАМАЗ 5410 - тягач Е з напівпричепом, ЗАЗ 110557 фургон та Камаз-53215-053-15.

Вказані автомобілі ТОВ ТДХ було взято в оренду відповідно договорів № 1/В від 01.01.2014 р. (т.2 а.с.212-214), № КАМАЗ-1/пп від 01.01.2014 р. (т.2 а.с.215-217), № 4-КЦ від 01.01.2014 р. (т.2 а.с.218-220), №1-КЦ від 01.01.2014 р. (т.2 а.с.221-223), № 2-КЦ від 01.01.2014 р. (т.2 а.с.224-226), № 3-КЦ від 01.01.2014 р. (т.2 а.с.227-229), № 1/ЗАЗ від 01.01.2014 р. (т.2 а.с.230-232) або придбано у ТОВ "Автомобільна компанія "Дінас-Сервіс" (т.2 а.с.233-234).

Для функціонування даних автомобілів ТОВ ТДХ було придбано у ТОВ "АВАНГАРД 10" (п.н. 37093902) та ТОВ "ПРЕСТИЖ 10" (п.н. 37093991) дизельне паливо.

На підтвердження здійснення відповідних господарських операцій ТОВ ТДХ надано до матеріалів справи копії наступних документів: податкові накладні з доказами їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, касові чеки. (т.1 а.с.229-250, т.2 а.с.1-193, 197-211)

Розрахунки з вищевказаними постачальниками дизпалива проведено у готівковій формі на підставі фіскальних касових чеків РРО.

При цьому, при віднесенні витрат на придбання дизпалива до складу витрат на збут у відповідних податкових періодах позивачем для визначення норм витрат палива, з урахуванням результатів роботи транспорту в різних умовах, використовувались "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43 із змінами і доповненнями.

Також, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ ТДХ (покупець) укладено із ПП "АДОНІС" (п.н. 30317066) (продавець) договір поставки №12/03-14 від 12.03.2014 р.. (т.2 а.с.235-237)

Згідно п.1.1 даного договору на умовах та в порядку, передбаченому договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Товаром за цим Договором є цемент.

Умовами вказаного договору також передбачено, що найменування, асортимент, кількість, ціна товару, а також умови поставки товару вказуються в Специфікаціях до Договору, які сторони будуть укладати протягом терміну дії Договору та які будуть складати невід'ємну частину цього договору.

Ціна, вартість, марка товару, тип його пакуваня, кількість та виготовлювач наведені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов даного договору сторонами були підписані специфікації на поставку портландцементу виробництва Югцемент ПАТ №№ 1, 2, 3, 6, 7, 8 від 12.03.2014, від 01.04.2014, від 01.05.2014, від 30.05.2014, від 01.07.2014, від 01.08.2014 №8. (т.2 а.с.238-243)

Даними специфікаціями визначено, що постачання відбуватиметься залізничним транспортом на умовах СРТ станція вантажоотримувача, згідно заявки покупця в межах Харківської області; вантажовідправник - ПАТ "ЮГцемент"; вантажоотримувач - ТОВ ТДХ ; виробник - ПАТ "ЮГцемент".

При цьому слід відмітити, що згідно міжнародних комерційних умов умови CPT поставки означає ("фрахт / перевезення оплачені до"), що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Під словом перевізник розуміється будь-яка організація, яка на підставі договору перевезення бере на себе зобов'язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару по залізниці, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним чи іншим транспортом чи комбінацією цих видів транспорту.

На підтвердження здійснення відповідних господарських операцій ТОВ ТДХ надано до матеріалів справи копії наступних документів: видаткові накладні; залізничні накладні; податкові накладні з доказами їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. (т.2 а.с.244-250, т.3 а.с.1-182)

Колегія суддів звертає увагу, що відповідний товар (портландцемент) доставлено залізничним транспортом згідно залізничних накладних, в яких зазначено у відповідності до підписаних специфікацій: відправник - ПАТ "ЮГцемент"; одержувач - ТОВ "ТДХ"; найменування товару портландцемент будівельний Адоніс.

При цьому, при складанні вказаних залізничних накладних додержані Правила оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084.

ТОВ "ТДХ" оприбутковано портландцемент у бухгалтерському обліку підприємства на підставі прибуткових накладних, отриманих від постачальника - ПП "АДОНІС", перелік яких міститься в акті перевірки та не заперечується сторонами, оскільки відповідні прибуткові накладні містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи містяться запити Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області:

- від 31.12.2014 р. №20640/10/20-38-22-03-11 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 (т.1 а.с.175-176);

- від 18.09.2014 року №13899/10/20-38-22-03-11 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин з ТОВ "АВАНГАРД 10" (т.2 а.с.194-195).

На дані запити ТОВ "ТДХ" було надано відповіді з документальним підтвердженням листами від 14.01.2015 р. №14/01 (т.1 а.с.177) та від 03.10.2014 № 03/01 (т.2 а.с.196).

Будь-які перевірки ТОВ "ТДХ" з даних питань податковими органами не проводились.

При цьому, ТОВ "ТДХ" не отримувало від контролюючих органів повідомлення про наявність розбіжностей з контрагентом ФОП ОСОБА_3, ТОВ "АВАНГАРД 10", ТОВ "ПРЕСТИЖ 10" чи ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ".

Більше того, в матеріалах справи міститься запит Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.03.2015 року № 3877/10/20-38-22-03-06 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження для проведення зустрічної звірки стосовно взаємовідносин з ТОВ "СПЕЦБУДПОСТАЧАННЯ" (т.1 а.с.210-211) та довідка від 05.06.2015 року №1956/20-38-22-03-08/33815411 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ТДХ щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентом-покупцем ТОВ Спецбудпостачання , їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень, листопад 2014 року та січень 2015 року (т.1 а.с.212-228).

В даній довідці йдеться про те, що одним із постачальників сировини ТОВ ТДХ є ФОП ОСОБА_3

При цьому, у висновках довідки вказано, що звіркою ТОВ ТДХ встановлено відображення та документально підтверджено в податковому обліку результати господарських відносин із контрагентом-покупцем ТОВ Спецбудпостачання , їх повнота відображення в обліку, яке мало правові відносини з платником податків.

Крім того, згідно повідомлення старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області від 01.11.2016 року №6021/10/20-40-23-12 закрито кримінальне провадження за №32016220000000060 від 26.02.2016 передбачене ч.1 ст.212 КК України у зв язку із встановленням відсутності в діях службових осіб ТОВ ТДХ складу кримінального правопорушення саме по господарським взаємовідносинам з ТОВ Авангард 10) , ТОВ Престиж 10 , ФОП ОСОБА_4, ТОВ Спецбудпостачання ,ПП Адоніс , які були предметом перевірки.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанці про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2016р. по справі № 820/665/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31 березня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.