Ухвала

від 21.03.2017 по справі 465/6463/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 465/6463/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/783/194/17 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Львів.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 24.11.2016 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернопіль, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої по ч. 1 ст. 190 КК України,

з участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_6

виправданої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_9

ВСТАНОВИЛА:

прокурор Львівської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Франківського районного суду м. Львова від 24.11.2016 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватою та виправдано з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, - скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною за ч. 1 ст. 190 КК України, а також призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 24.11.2016 року ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України визнано невинуватою та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог прокурор зазначає, що вказане судове рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених в вказаному судовому рішенні фактичним обставинам даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 була належним чином ознайомлена з правами та обов`язками безробітного, у відповідності до вимог Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зокрема, щодо необхідності повідомлення центру зайнятості населення про обставини, що впливають на виплату допомоги.

Судом першої інстанції не взято до уваги те, що зайві кошти виплачені не з вини центру зайнятості, а з вини обвинуваченої ОСОБА_7 , яка шляхом обману, а саме приховування відомостей, які зобов`язана була повідомити, з метою особистого збагачення, заволоділа грошовими коштами, що перебували у розпорядженні Львівського міського центру зайнятості населення.

Замість аналізу досліджених доказів суд у вироку виклав лише норми нормативно-правових актів, які регулюють відносини, які виникли між обвинуваченою ОСОБА_7 та потерпілим, не розкриваючи змісту інших джерел доказів, наданих прокурором і досліджених в ході судового розгляду, зокрема: копій матеріалів персональної справи безробітної ОСОБА_7 , інформації ГУ ПФУ у Львівській області про перебування ОСОБА_7 у трудових відносинах за період із 01.01.2015 по 01.09.2015 року.

Жодного із доказів обвинувачення не зазначено у вироку суду та не надано йому належної оцінки із зазначенням мотивів, з яких такі докази були відкинуті судом.

Окрім цього, судом не надано належну оцінку показам представника потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , із яких вбачалось, що ОСОБА_7 не могла бути не проінформованою про її права та обов`язки.

При цьому, судом першої інстанції у вироку не надано оцінки доводам, наведеним прокурором, наданими та дослідженим під час судового розгляду доказам, а також мотивів на їх спростування.

При апеляційному розгляді справи прокурори підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги, виправдана та їх захисник заперечили проти задоволення апеляційних вимог.

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 органами досудового слідства обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч1 КК України, а саме в тому, що маючи умисел на заволодіння чужим майном, 06.02.2015 року, перебуваючи у приміщенні Львівського міського центру зайнятості,що знаходиться за адресою м. Львів, вул. кн. Ольги, 122, подала документи для отримання статусу безробітного. При цьому, ОСОБА_7 була ознайомлена з правами та обов`язками безробітного. Однак,перебуваючи на обліку у Львівському міському центрі зайнятості як безробітна, 06.05.2015 року уклала договір підряду з Центральною бібліотечною системою для дорослих м. Львова на виконання роботи бібліотекаря, про що не повідомила службу зайнятості та шляхом обману і зловживання довірою, отримала допомогу з безробіття за період з 06.05.2015 року по 08.07.15року на загальну суму 1140,65грн.

Заслухавши доповідача, прокурорів, виправдану та захисника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалою підготовчого судового засідання судді Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_11 від 05.10.2015 року обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, що внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань №12015140080002692 від 15.09.2015 року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.190 КК України, повернуто прокурору для приведення їх у відповідності до вимог, передбачений ст.ст. 109, 291 КПК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області від 16.11.2015 року апеляційну скаргу прокурора прокуратури Франківського району м.Львова ОСОБА_6 задоволено та скасовано вказану вище ухвалу судді Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_11 . Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно обвинуваченої ОСОБА_7 направлено у Франківський районний суд м.Львова для розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 25.11.2015 року було скеровано Апеляційним судом Львівської області у Франківський районний суд м.Львова, який отримав це провадження 26.11.2015 року .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.12.2015 року, кримінальне провадження передано для розгляду судді ОСОБА_11 .

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Проте, суддею Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_11 даної вимоги закону не виконано, що потягло у подальшому за собою ухвалення незаконного вироку.

Зокрема, ухвалою судового засідання від 01.12.2015 року суддя ОСОБА_11 , внаслідок грубого порушення вимог кримінального процесуального закону, ухвалив незаконне рішення про задоволення самовідводу у кримінальному провадженні №12015140080002692 від 15.09.2015 року відносно обвинуваченої ОСОБА_7 .

Крім цього, в матеріалах справи відсутня і сама заява про самовідвід судді ОСОБА_11 .

Згідно ч.1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбаченихстаттями 75-79цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленомучастиною третьою статті 35цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Виходячи зі змісту вказаних вище норм закону, суддя ОСОБА_11 заяву про самовідвід у кримінальному провадженні зобов`язаний був передати для розгляду іншим суддею Франківського районного суду м.Львова. Натомість, суддя ОСОБА_11 самовідвід вирішив самостійно у судовому засіданні, постановивши про це ухвалу 01.12.2015 року.

Згідно ч.8 ст.31 КПК України суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається у порядку, передбаченомучастиною третьою статті 35цього Кодексу.

Частина 3 ст.35 КПК України встановлює, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

Оскільки самовідвід судді ОСОБА_11 не було вирішено у законний спосіб, то і повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, яким була визначена суддя ОСОБА_1 , був проведений з порушенням вимог ч.3 ст.35 КПК України.

24.11.2016 року Франківський районний суд м.Львова під головуванням судді ОСОБА_1 ухвалила у даному кримінальному провадженні вирок. Відтак, судове рішення ухвалено незаконним складом суду.

Тому вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , в порядку п.2 ч.2 ст. 412 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії вирішення заяви про самовідвід судді ОСОБА_11 .

Згідно ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, що позбавляє апеляційний суд перевірити інші доводи апеляції прокурора та обвинуваченого, окрім доводів, які можуть бути підставою для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Перевірка та оцінка цих інших доводів прокурора та обвинуваченого прямо заборонено Законом, а тому колегія суддів їх не досліджує.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу прокурораЛьвівської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 24.11.2016 року відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у Франківському районному суді м.Львова зі стадії вирішення заяви про самовідвід судді ОСОБА_11 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4