Ухвала

від 24.03.2017 по справі 442/3285/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/3285/16 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/955/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Бойко С.М. і Копняк С.М.

при секретарі Фейір К.О.

з участю відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним Договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №42.

Визнано недійсним Договір дарування незавершеного будівництва - нежитлової торгово-виробничої будівлі, розташована за адресою: АДРЕСА_2 готовністю 97%, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №43

Визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,0754 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер: НОМЕР_1 посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №44.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 5000 гривень моральної шкоди.

В решті позову - відмовити.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_3 та ОСОБА_7. Вважають рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважають, що сам факт оформлення права власності свідчить про реальне настання правових наслідків правочину, що позбавляє суд першої інстанції визнати укладені між сторонами правочини недійсними. В апеляційній скарзі апелянти просять рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_7 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.09.2015 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 борг в сумі 20000 доларів США, що становить 445 000 гривень згідно курсу НБУ станом на 21.04.2015 року, вирішено питання щодо судових витрат, в решті позову - відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.01.2016 року вказане рішення залишено без змін.

В межах розгляду апеляційної скарги на вищевказане рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, з метою уникнення загрози відчуження майна третім особам, що унеможливить виконання рішення суду, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.01.2016 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,3 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_3; а ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.01.2016 року накладено арешт на незавершене будівництво та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3. Окрім цього, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 січня 2016 року залишено без змін рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 борг в сумі 20000 доларів США, що еквівалентно 445 000 гривень згідно курсу НБУ станом на 21.04.2015 року.

Під час проголошення вищезгаданих ухвал Апеляційного суду Львівської області від 29 січня 2016 року ОСОБА_3 був присутнім.

01.02.2016 року ОСОБА_3 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., зареєстровано в реєстрі №42, подарував ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1.

На підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., зареєстровано в реєстрі №43 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_7 незавершене будівництво - нежитлову торгово-виробничу будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 готовністю 97%.

На підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., зареєстровано в реєстрі №44 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_7 земельну ділянку загальною площею 0,0754 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер: 4610600000:01:068:0022.

ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_3.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення позову ОСОБА_5 про визнаннянедійсними:

Договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №42;

Договір дарування незавершеного будівництва - нежитлової торгово-виробничої будівлі, розташована за адресою: АДРЕСА_2 готовністю 97%, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №43;

Договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,0754 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 кадастровий номер: НОМЕР_1 посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі №44, суд виходив з тих обставин, що спірні правочини укладені між відповідачем - ОСОБА_3 та його дочкою відповідачем - ОСОБА_7 (між близькими родичами), після ухвалення рішення Апеляційного суду Львівської області, яким залишено без змін рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики, і такі правочини вчинено з метою ухилитись від виконання цього судового рішення, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов'язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як вбачається з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Судова колегія вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції правильно враховано Правову позицію викладену в Постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року в справі №6-1873цс16, оскількиОСОБА_3, відчужуючи належне йому на праві власності квартиру, земельну ділянку, а також незавершене будівництво своїй дочці, був обізнаний про судове рішення про стягнення з нього заборгованості на користь позивача, отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно. Спірні правочини укладені між відповідачем - 1 та його дочкою Відповідачем - 2 (між близькими родичами), після ухвалення рішення Апеляційного суду Львівської області, яким залишено без змін рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики, тобто були обізнані про можливі негативні наслідки у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, то суд приходить до висновку, що оскаржувані правочини вчинено з метою ухилитись від виконання цього судового рішення, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов'язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, а тому зазначений договір дарування підлягає визнанню недійсним відповідно до положень статті 234 ЦК України, в зв"язку з чим прийшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсними оскаржуваних договорів.

Також, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в користь ОСОБА_5 5000 грн. моральної шкоди, суд виходив з тих обставин, позивач зазнав моральної шкоди у зв"язку з протиправними діяннями відповідачів, що стало причиною душевних страждань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу відповідачем завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з фактом оголошення незаконної догани, невиплатою заробітної плати та премії, що безперечно спричинило психологічний стрес та переживання щодо перспективи втратити роботу.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу відповідачами завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях (душевних стражданнях) у зв'язку з протиправними діяннями відповідачів.

Також колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн. судом першої інстанції взято до увагихарактер та глибину понесених моральних страждань у зв"язку з протиправними діяннями відповідачів, і такий розмір є розумним і справедливим.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, розглядаючи спір, судом першої інстанції повно та всебічно досліджено та оцінено обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин, в зв"язку з чим прийшов до правильного висновку про часткову підставність заявлених позовних вимог, з приводу чого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 11 листопада 2016 року ухвалено рішення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Жодний з доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо законності та обгрунтованості рішення суду, оскільки таке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, в зв"язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_7 слід відхилити, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст. 315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк