Рішення

від 28.03.2017 по справі 647/281/17

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/281/17

№ провадження 2/647/200/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Полозок Т.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 міської ради Херсонської області про визнання незаконним рішення про передачу у власність земельної ділянки , суд

встановив:

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору дарування від 06.04.1990 року він є власником 32/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою м.Берислав вул.Бериславська, 9 та є користувачем земельної ділянки за даною адресою. ОСОБА_3 є його сусідкою, якій рішенням ОСОБА_5 міської ради № 98 від 14.07.2016 року була передана у власність земельна ділянка за адресою м.Берислав вул.Бериславська, 13 . Вважає, що приватизація є незаконною, оскільки із ОСОБА_1 не було погоджено межі зазначеної земельної ділянки, він не підписував акт погодження та не отримував акт передачі на збереження межових знаків. Крім того, на земельній ділянці ОСОБА_3 є самовільні прибудови, що також ставить під сумнів законність прийнятого міською радою рішення. В зв'язку з чим, позивач просить суд визнати незаконним п.п.4, 4.1, 4.2 рішення ОСОБА_5 міської ради № 98 від 14.07.2016 року про передачу у власність земельних ділянок громадянам.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд їх задовольнити. Позивач пояснив, що між ним та сусідами є неприязні відносини. В суді була розглянута справа за позовом ОСОБА_3 з приводу паркану. На земельній ділянці відповідача є дві самовільні прибудови, одна з яких знаходиться майже на межі між земельною ділянкою ОСОБА_1, внаслідок чого біля входу до його будинку збирається вода. Він не звертався до міської ради з приводу приватизації землі за відсутністю такої необхідності, проте має намір це зробити. Межі земельної ділянки із ним не погоджувалися, ніхто не повідомляв про те, що прийде комісія. Акт передачі на збереження межових знаків ОСОБА_1 також не отримував. Вважає, що його права порушуються існуванням самовільного будівництва, внаслідок чого приватизація є незаконною.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що звернулася до міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки. Було виготовлено проект землеустрою, зібрані всі необхідні документи, на підставі яких було прийнято рішення № 98 від 14.07.2016 року. ОСОБА_3 із родиною ОСОБА_1 не розмовляє через існуючі неприязні відносини. Вона повідомляла представника проектної організації про те, що не зможе узгодити із ним межі земельної ділянки. В зв'язку з чим з міської ради приходила комісія та погодила межі за існуючим між земельними ділянками парканом. Вважає, що права позивача ніяким чином порушені не були. З приводу самовільного будівництва повідомила, що за зверненням ОСОБА_1 приїжджала комісія із управління земельних ресурсів, склала протокол та зазначила про необхідність узаконення двох сараїв після зняття мораторію. Штраф ОСОБА_3 сплатила. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, зазначивши, що рішення № 98 від 14.07.2016 року прийнято законно, у межах повноважень, на підставі усіх необхідних документів. Через непогодження меж земельної ділянки, яка передавалася у власність ОСОБА_3, із ОСОБА_1, з міської ради виходила комісія та погодила межі по існуючому між земельними ділянками паркану, що передбачено чинним законодавством. Про прихід комісії ОСОБА_1 та його дружина були повідомлені у телефонному режимі. Права ОСОБА_1 ніяким чином порушені не були.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1, позивач по справі, є власником 32/100 частин житлового будинку із надвірними спорудами по вул.Бериславській, 9 в м.Бериславі, про що свідчить договір дарування від 06.04.1990 року (а.с.5-6). Власником 68/100 частин вказаного домоволодіння є ОСОБА_7, що підтверджується біржовим договором купівлі-продажу житлового будинку № 0314-ІІ від 02.10.2002 року (а.с.46).

ОСОБА_1 та його жінка ОСОБА_7 є користувачами земельної ділянки за адресою м.Берислав вул.Бериславська, 9, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, який є додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

ОСОБА_3, відповідач по справі, є власником житлового будинку з надвірними спорудами по вул.Бериславській, 13 в м.Бериславі, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 28.10.2005 року (а.с.60-61).

28.03.2016 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_5 міської ради із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у порядку ст.ст.81, 118, 121 ЗК України у приватну власність за адресою м.Бериславу вул.Бериславська, 13 (а.с.58).

Згідно із п.1.1.5 рішенням ОСОБА_5 міської ради від 25.04.2016 року № 65, ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у приватну власність за адресою м.Берислав вул.Бериславська, 13, орієнтовною площею 0,0600 га (а.с.65).

За заявою ОСОБА_3 від 04.05.2016 року, ПП Південний Азимут було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,0615 га у приватну власність із земель житлової та громадської забудови ОСОБА_5 міської ради за адресою м.Берислав вул.Бериславська, 13 від 06.07.2016 року (а.с.54-72).

13.05.2016 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_5 міської ради із заявою про створення комісії для вирішення спірних питань по відновленню меж із сусідами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 для оформлення документів по приватизації земельної ділянки по вул.Бериславській, 13 в м.Бериславі (а.с.13).

З протоколу засідання комісії з розгляду земельних спорів, затвердженого 20.05.2016 року міським головою ОСОБА_9, вбачається, що за результатами розгляду земельного спору, відповідно до статті 158 Земельного кодексу України, до пп. 5 п. б ч. 1 статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , керуючись Положенням про комісію з розгляду земельних спорів на території м. Берислава , затвердженим рішення міської ради №673 від 14.07.2015 року комісія дійшла висновку: ОСОБА_3 по вул. Бериславська, 13 оформити в приватну власність земельну ділянку по фактичному використанню, з прив'язкою до визначених спільних поворотних точок із земельною ділянкою по вул. Бериславська, 13а; землекористувачам земельних ділянок ОСОБА_8 по вул. Бериславська, 13а та ОСОБА_7 по вул. Бериславська, 9, звернутись в ОСОБА_5 міську раду з відповідною заявою, з метою розроблення проектів землеустрою з подальшим відведенням земельних ділянок у власність; власникам та користувачам земельних ділянок дотримуватись правил добросусідства, обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (а.с.8-9).

Відповідно до акту, затвердженого міським головою ОСОБА_9 25.05.2016 року, комісія з розгляду земельних спорів ОСОБА_5 міської ради узгодження меж земельної ділянки провела вивчення матеріалів та обстеження на місцевості меж земельної ділянки (протокол від 20.05.2016 року) по вул.Бериславській, 13 в м.Бериславі та накладки земельної ділянки по вул.Бериславській, 13 на фактичні розміри земельної ділянки по вул.Бериславській, 9 не виявлено, в зв'язку з чим комісією погоджено межі земельної ділянки, яка відводиться у власність ОСОБА_3 (а.с.70).

Рішенням ОСОБА_5 міської ради № 98 від 14.07.2016 року Про передачу у власність земельних ділянок громадянам (п.п.4, 4.1, 4.2), було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул.Бериславській, 13, площею 0,0615 га (кадастровий номер 6520610100:01:001:0520), розроблений відповідно до рішення ОСОБА_5 міської ради № 65 від 25.04.2016 року; передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку по вул.Бериславській, 13, площею 0,0615 га (кадастровий номер 6520610100:01:001:0520) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); зобов'язано ОСОБА_3 зареєструвати права на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом рішення ОСОБА_5 міської ради № 98 від 14.07.2016 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 63815788 від 19.07.2016 року (а.с.7, 10).

З листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області від 14.12.2016 року на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що на підставі звернень останнього 13.12.2016 року було здійснено позапланову перевірку можливих порушень містобудівного законодавства при забудові земельних ділянок по вул.Бериславській, 13 та по пров.Мирному в м.Бериславі, в ході якої встановлено, що ОСОБА_3 на земельній ділянці по вул.Бериславській, 13 в м.Бериславі у 2003 році самовільно збудувала сараї. За дане правопорушення ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.14).

Згідно із листом виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 08.06.2015 року за № 150, ОСОБА_7 роз'яснено зміст ст.108 ЗК України щодо спільного використання та утримування в належному стані межових споруд, а також можливість звернутися до санепідемстанції стосовно правомірності обробки ОСОБА_10 зелених насаджень засобами боротьби зі шкідниками (а.с.59).

З протоколу засідання комісії з розгляду земельних спорів, затвердженого 28.11.2016 року міським головою ОСОБА_9, вбачається, що за результатами розгляду земельного спору, відповідно до статті 158 Земельного кодексу України, до пп. 5 п. б ч. 1 статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , керуючись Положенням про комісію з розгляду земельних спорів на території м. Берислава , затвердженим рішення міської ради №673 від 14.07.2015 року комісія дійшла висновку: землекористувачам земельної ділянки ОСОБА_7 по вул. Бериславська, 9, вжити заходи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); витрати на утримання межової споруди в належному стані нести у рівних частинах; власникам та користувачам земельних ділянок дотримуватись правил добросусідства, обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (а.с.16-17).

Відповідно до акту № 97/к перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних норм, стандартів і правил від 13.12.2016 року, на земельній ділянці по вул.Бериславській, 13 в м.Бериславі виявлені самовільно побудовані у 2003 році господарські будівлі і споруди (сараї), що є порушенням ст.34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (а.с.30). На підставі чого відносно ОСОБА_3 було складено протокол № 19/к про адміністративне правопорушення від 13.12.2016 року та постановою № 1021-01-51/ від 14.12.2016 року останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. (а.с.32-34). Даний штраф ОСОБА_3 сплачено, про що свідчить квитанція № 28 від 14.12.2016 року (а.с.29).

Також, Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області на ім'я ОСОБА_3 складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних норм, стандартів і правил від 13.12.2016 року про приведення об'єкту будівництва у відповідність до діючого містобудівного законодавства (ввести в експлуатацію) у термін: під час амністії по самовільному будівництву (а.с.31).

Згiдно положень ст.4 ЦПК України суд, здiйснюючи правосуддя захищає права, свободи та iнтереси фiзичних осiб у спосiб, визначений законами України. Перелiк способу захисту цивiльних прав та iнтересiв мiститься в статтi 16 ЦК Укаїни. Цей перелiк не є вичерпним i суд може захистити цивiльне право або інтерес iншим способом, що встановлений законом або договором.

Відповідно змісту ч.2 ст.19 Конституції України , ч.3 ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи, зокрема, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України.

Зі змісту ч.ч.1,3 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України , цим та іншими законами; представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада, в межах своїх повноважень, приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з п. 9 ст. 118 ЗК України , відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України , громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 14 статті 186 ЗК України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності або власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_7 є користувачами земельної ділянки по вул.Бериславській, 9 в м.Бериславі.

ОСОБА_7 не зверталася до суду із заявою про залучення її до розгляду даної справи, подала до суду заяву від 09.03.2017 року, в якій зазначила, що не має можливості прибувати в судові засідання, в зв'язку з чим, із урахуванням думки сторін, остання не була залучена до розгляду даної справи в якості третьої особи.

Власником суміжної земельної ділянки по вул.Бериславській, 13 в м.Бериславі за рішенням ОСОБА_5 міської ради № 98 від 14.07.2016 року стала ОСОБА_3

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що із ним не було погоджено меж земельної ділянки, яка була приватизована, а також існування на земельній ділянці ОСОБА_3 двох самовільних прибудов (сараїв).

Разом із тим, враховуючи те, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_7 не є власниками земельної ділянки, а є її користувачами в порядку ч.1 ст.377 ЦК України, ч.2 ст.120 ЗК України, приймаючи до уваги тривалі неприязні відносини, які існують між останніми та ОСОБА_3, затвердження меж земельної ділянки комісією ОСОБА_5 міської ради актом від 25.05.2016 року за фактично існуючою межею відповідає положенням ч.14 ст.186 ЗК України.

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за нормами ч.7 ст.118 ЗК України, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, чинним земельним законодавством не визначено такої підстави для відмови у безоплатній передачі земельної ділянки у власність громадянина, як наявність самовільних прибудов. Та, навпаки, дані прибудови можливо ввести в експлуатацію за дотриманням певних умов, в тому числі при перебуванні земельної ділянки у приватній власності.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично існує спір щодо однієї з прибудов, яка знаходиться неподалік від межі між їхніми земельними ділянками, внаслідок чого у позивача виникають певні незручності. Проте у даній справі ОСОБА_1 не ставилося питання щодо цієї прибудови.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом із тим, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що в зв'язку із виявленням самовільних прибудов на земельній ділянці по вул.Бериславській, 13 в м.Бериславі (сараїв), ОСОБА_3 була притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, який оплатила.

За приписом Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області від 13.12.2016 року, відповідача зобов'язано усунути дані порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних норм, стандартів і правил про приведення об'єкту будівництва у відповідність до діючого містобудівного законодавства (ввести в експлуатацію) під час амністії по самовільному будівництву.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 10 , 60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У відповідності до ст. 41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Зазначене знайшло своє відображення також у Конвенції про захист прав та основоположних свобод, Першому протоколі до неї та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , є частиною національного законодавства та джерелом права, що підлягають застосуванню (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року).

В порушення ч.3 ст.10, ч.ч.1, 3 ст.60 ЦПК України, позивачем та його представником до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав ОСОБА_1 при винесенні рішення ОСОБА_5 міської ради № 98 від 14.07.2016 року, в тому числі порушення його права користування земельною ділянкою по вул.Бериславській, 9 в м.Бериславі, як передбачено ч.1 ст.155 ЗК України.

За таких обставин, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та положень діючого цивільного та земельного законодавства України, зважаючи на те, що на час передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, права ОСОБА_1 порушені не були, у власність відповідача була передана земельна ділянка за фактично встановленою межею за існуючим між суміжними земельними ділянками парканом, враховуючи, що оскаржуване рішення було прийнято ОСОБА_5 міською радою у межах повноважень, передбачених ст.ст.12, 122 ЗК України, із дотриманням порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, визначених ст. 118 Земельного кодексу України, а також вимог щодо порядку погодження і затвердження документації із землеустрою, встановлених ст.ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з принципу диспозитивності, неприпустимості порушення прав жодної із сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, в зв'язку з чим вважає, що задоволенню він не підлягає.

В порядку ст.88 ЦПК України, судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.377 ЦК України, ст.ст. 116, 118, 120, 121, 122, 155, 186, 186-1 ЗК України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 міської ради Херсонської області про визнання незаконним рішення про передачу у власність земельної ділянки - відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.

Суддя О.О.Корсаненкова