Ухвала

від 25.04.2017 по справі 647/281/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 647/281/17-ц Головуючий в І інстанції Корсаненкова О.О. Номер провадження 22-ц/791/925/17 Доповідач: Пузанова Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПузанової Л.В., суддів:Семиженка Г.В., Склярської І.В., секретарЧертков Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Бериславської міської ради Херсонської області про визнання рішення незаконним, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_7, на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 28 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, Бериславської міської ради Херсонської області про визнання незаконними пунктів 4,4.1,4.2 рішення Бериславської міської ради № 98 від 14 липня 2016 року, зазначаючи, що йому на праві власності належить 32/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та він користується земельною ділянкою, на якій цей будинок розташований.

Рішенням Бериславської міської ради № 98 від 14 липня 2016 року ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 площею 0,0615га, та передано їй зазначену земельну ділянку у власність.

Посилаючись на те, що Бериславська міська рада незаконно передала ОСОБА_6 у власність спірну земельну ділянку, оскільки з ним як із суміжним користувачем не були погоджені межі зазначеної земельної ділянки, акт передачі на збереження межових знаків він не підписував, на земельній ділянці розташоване самовільне будівництво, позивач просив суд визнати незаконним пункти 4,4.1,4.2 рішення Бериславської міської ради № 98 від 14 липня 2016 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_6

Рішенням суду від 28 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_7, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, зазначаючи, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, а висновки суду щодо відсутності підстав для визнання спірного рішення незаконним не відповідають обставинам справи та нормам законодавства, що регулює спірні відносини.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_6 доводи скарги не визнала, рішення суду просить залишити без змін. Представник відповідача - Бериславської міської ради - ОСОБА_8 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду вважав законним.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником 32/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1 012кв.м. /а.с. 5-6/.

ОСОБА_6 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці площею 1 200кв.м /а.с. 60-61/.

Право землекористування ОСОБА_5 в установленому земельним законодавством порядку не оформлено, державний акт на право користування чи право власності на землю на його ім'я не видавався.

28 березня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до Бериславської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно в порядку ст.ст.81,118,121 ЗК України у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на території Бериславської міської ради, за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,06га.

При цьому зазначила, що раніше безоплатно у власність для зазначеного виду використання (цільового призначення) земельну ділянку не отримувала /а.с.58/.

Згідно із п.1.1.5 рішення Бериславської міської ради від 25.04.2016 року №65 ОСОБА_6 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у приватну власність за адресою: АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,06га /а.с. 65, зворот/.

Відповідно до зазначеного рішення органу місцевого самоврядування за заявою ОСОБА_6 від 04.05.2016 року ПП Південний Азимут було розроблено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки із визначенням її загальної площі - 0,0615га /а.с. 54-72/.

Оскільки проект землеустрою розроблявся на земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ОСОБА_6, виникла необхідність у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно із ст.55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), серед іншого, включає: план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів)суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); кадастровий план земельної ділянки; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Як слідує із положень ст.ст.106,107 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

На виконання ст.ст.106,107 ЗК України, ст.ст.14,55 Закону України Про землеустрій та з метою визначення порядку встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за №391/17686 Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до ІV розділу цієї Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст.186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У разі, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Отже, для виключення можливої неузгодженості (спорів) щодо межі земельних ділянок земельне законодавство передбачає при вирішенні питання про визначення і відновлення меж земельних ділянок погодження цих меж із суміжними власниками та землекористувачами.

На виконання наведених вище приписів актів цивільного законодавства України виконавцем проекту землеустрою за участю представника Бериславської міської ради, замовника ОСОБА_6 та суміжних власників (землекористувачів) ОСОБА_9 і ОСОБА_10 складено акт погодження меж спірної земельної ділянки з суміжниками власниками та землекористувачами.

Із змісту наведеного акта вбачається, що суміжний землекористувач по АДРЕСА_1, одним із яких є позивач, акт погодження меж не підписав, однак межа між земельними ділянками по АДРЕСА_2 (ОСОБА_6.) та по АДРЕСА_1 (ОСОБА_5) вважалася погодженою згідно із актом узгодження меж від 25.05.2016 року /а.с. 67 (зворот), 70 (зворот)/.

Акт узгодження меж земельної ділянки площею 0,0615га по АДРЕСА_2 міста Берислав складений комісією з розгляду земельних спорів та затверджений міським головою ОСОБА_11 25.05.2016 року.

Вважаючи межу між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 узгодженою, комісія виходила з того, що відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, накладки земельної ділянки по АДРЕСА_2 на фактичні розміри земельної ділянки по АДРЕСА_1 не виявлено /а.с. 70 (зворот)/.

Зазначений висновок комісії підтверджується матеріалами геодезичних вишукувань (схемою теодолітних ходів, схемою планової основи та визначення координат кутів повороту меж земельної ділянки), схематичним планом спірної земельної ділянки, кадастровим планом, викопіюванням із генерального плану м. Берислава, планом розташування земельних ділянок, висновком сертифікованих інженерів-землевпорядників про те, що відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 не вплине на використання суміжних земельних ділянок.

Не посилається на порушення дійсних меж при виділенні ОСОБА_6 у власність земельної ділянки і не заперечує проти їх відновлення за фактичним використанням і сам позивач, який у підтвердження своїх доводів не посилається на обставини, які б підлягали врахуванню при визначенні меж між земельними ділянками по АДРЕСА_2 і по АДРЕСА_1 в м. Берислав, а вважає, що відповідачі при вирішенні оспореного ним питання не врахували наявність самовільних будівель, зведених ОСОБА_6 на відведеній їй земельній ділянці і на неналежну якість паркану, яким відокремлені земельні ділянки сторін.

Оскільки зазначені вище обставини (самочинне будівництво і утримання межових споруд) не є підставою для відмови у безоплатній приватизації земельних ділянок громадянами, а обставини, які б свідчили про порушення прав позивача як землекористувача при визначенні (відновленні) меж судом не встановлені і на такі ОСОБА_5 не посилається, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених останнім позовних вимог і вважає ці висновки такими, що відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Зокрема, той факт, що землекористувачі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в м. Берислав, серед яких як співвласник розташованого на ній будинку є і позивач, не підписали акт погодження меж, відповідно до ст.ст.118,121,186,186-1 ЗК України не є підставою для відмови як у погодженні та затвердженні документації із землеустрою, так і у передачі земельної ділянки у власність.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення права ОСОБА_5 на погодження меж земельної ділянки не можуть вплинути на висновки суду по суті спору, оскільки основою цього права є право, в даному випадку, користування та володіння суміжною земельною ділянкою, порушення якого позивачем не доведено.

Ст. 198 ЗК України, на яку посилається заявник в обґрунтування доводів апеляційної скарги, регламентує порядок збору відомостей про землі, розташовані в межах кордону України, як це визначено для державного земельного кадастру, зокрема щодо виконання комплексу робіт для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Підстави, умови та порядок відновлення меж регулює ст.107 ЗК України, на виконання якої Бериславська міська рада створила компетентну комісію, яка розглядала як земельний спір з цього приводу відповідно до вимог ст.158 ЗК України, так і робила висновки щодо погодження меж земельної ділянки.

Наведені висновки органу місцевого самоврядування при вирішенні даного спору позивачем не спростовані /а.с. 8-9, 16-17/.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_5 не позбавлений можливості вирішити питання щодо захисту своїх прав суміжного землекористувача, в тому числі в судовому порядку, щодо спільного використання межових споруд (ст.108 ЗК України) та щодо здійсненого ОСОБА_6 самочинного будівництва за умови їх порушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: Г.В.Семиженко

І.В. Склярська