Рішення

від 23.03.2017 по справі 910/1175/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2017Справа №910/1175/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами";

до Приватного підприємства "Ескалібур";

про виплату компенсації 16 000,00 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Молчанов П.В., керівник;

Від відповідача: Сікачьов С. М.. представник, довіреність № б/н від 13.02.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 16 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 року порушено провадження у справі № 910/1175/17, розгляд справи призначено на 14.02.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 року відкладено розгляд справи до 14.03.2017 р.

У судовому засіданні 14.03.2017 р. оголошено перерву у справі відповідно до ч.3 ст. 77 ГПК України.

Через відділ діловодства суду 15.03.2017 р. представник позивача подав заяву в порядку статті 22,30 ГПК України, у якій просить суд збільшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 32 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

В той же час, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

У судовому засіданні 23.03.2017 р. позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 Організацією (організація) і ТОВ "Мун Рекордс" (видавник) укладено договір №17052012/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №17052012/01), за умовами якого:

- видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до Договору №17052012/01, а саме дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими пунктом 2.2 Договору №17052012/01 (пункт 2.1 Договору №17052012/01);

- у разі виявлення порушень майнових прав видавник надає організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, а саме: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; попереднє досудове врегулювання порушень майнових прав видавника; здійснення представництва інтересів видавника у суді, а також, за необхідності в апеляційній чи касаційній інстанції, Верховному Суді України при розгляді справи за позовними заявами, для чого видавник наділяє організацію всіма правами передбаченими чинним законодавством України для позивача в процесі (підпункт 3.2.7 пункту 3.2 Договору №17052012/01);

- Договір №17052012/01 набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012, а в частині зобов'язань за надання звітів, розподілі та виплати зібраної винагороди - до їх повного виконання сторонами (пункт 9.1 договору №17052012/01).

Організація та позивач уклали додаткову угоду від 22.12.2015 №15, за умовами якої було продовжено строк дії Договору №17052012/01 до 31.12.2016.

Відповідно до декларації об'єктів авторського права № 61 від 06.07.2016 р. заявлена наявність майнових авторських прав щодо музичних твору ІНФОРМАЦІЯ_1 ; автор музики ОСОБА_3; автор тексту ОСОБА_4, ОСОБА_5; виконавець ОСОБА_9.

Згідно зазначеної декларації позивач отримав майнові права на зазначений твір на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав № 03/12-03-15 від 12.03.2015 p., укладеного із громадянином ОСОБА_6. Передача підтверджена станом на 06.07.2016 р. підписанням додатку № 8.

Договір № 03/12-03-15 від 12.03.2015 р. укладений в письмовій формі, чинний до 31.12.2021 р. (п. 10.1.), передбачає отримання позивачем виключних майнових прав в тому числі щодо публічного виконання (п.1.1. (2), п. 2) а також право звернення до суду за захистом порушених прав (п.4.3., 4.5.) і територію на якій діють права - весь світ (п 2 - додаток 2).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова №5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

Судом враховано, що: відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договір та додаткові угоди до нього є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведеного господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав позивача на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконавець ОСОБА_9.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови №12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

16.09.2016 представником Організації Чередніченком Є.І. проведено фіксацію фактів використання музичних творів у ресторані "Башня Мерліна" (ПП "Ескалібур", м. Київ, вул. А. Малишка, б. 3), у зв'язку з чим складено акт №10/09/16, яким зафіксовано факт публічного виконання музичного твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні групи ОСОБА_9 ; актом зафіксовано, що зазначені твори використовуються для фонового озвучення приміщення закладу, а саме для публічного виконання музичних творів.

Згідно зі статтею 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на DVD-R-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі Приватного підприємства "Ескалібур" музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1". Перебування Чередніченка Є.І у ресторані відповідача за адресою: м. Київ, вул. А.Малишка, 3, підтверджується також фіскальним чеком від 16.09.2016 № 235.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що під час відеозапису голос за кадром повідомляє про те, що відеофіксація здійснюється у ресторані Башта Мерліна за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, вивіска якого надалі з'являється у кадрі. Втім, в подальшому на відеозаписі демонструється фіскальний чек № 0000003136 від 16.09.2016 року, в якому, замість ресторану Башта Мерліна , вказано інший належний відповідачу заклад громадського харчування - кафе Ескалібур , що знаходиться у сусідній будівлі, розташованій за тією ж адресою.

Однак, як зазначає позивач, у закладі під вивіскою Башня Мерліна , який зафіксований на відео-звукозаписі від 16.09.2016 р. до акту № 10/09/16 надаються розрахункові документи із зазначенням кафе Ескалібур ПП Ескалібур . Як вже було встановлено вище, у закладі під вивіскою Башня Мерліна надає послуги саме ПП Ескалібур , що не заперечується і самим відповідачем у справі.

Отже, судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" належать позивачу; відповідач не надав доказів укладення ПП ""Ескалібур"" угоди із правовласником, яка б дозволяла публічне виконання вказаного твору; використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови №5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 Постанови №12 наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Позивачем у cвоїй заяві від 15.03.2017 р. визначено суму компенсації 32 000 грн., виходячи з того, що: суб'єктом майнових авторських прав відносно твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" заявлений позивач; мінімальна заробітна плата станом на день розгляду справи складає 3 200 грн.; мінімальна сума компенсації складає десять мінімальних заробітних плат.

Судом враховано, що Приватним підприємством "Ескалібур" припустилося порушення щодо музичного твору вперше, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у мінімальному розмірі (10 мінімальних заробітних плат).

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача, враховуючи ставку судового збору на момент звернення позивачем з даним позовом до суду.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ескалібур" (02192, м. Київ, вул. А.Малишка, буд. 3; ідентифікаційний код 32204680) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк", м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" (03087, м. Київ, вул. Іскрівська/Міцкевича, буд. 9/9; ідентифікаційний код 36883133) 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 28.03.2017 р.