Постанова

від 28.03.2017 по справі 913/1887/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 справа № 913/1887/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від апелянта: ОСОБА_4 не з'явився не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на ухвалу господарського суду Луганської області від 23.01.2017 у справі№ 913/1887/13 (суддя Лісовицький Є.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 банк ОСОБА_4" в особі Луганської обласної дирекції АТ "ОСОБА_5 банк ОСОБА_4", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Новоайдар", м. Луганськ про за участюстягнення 9221790,89 грн. Відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.01.2017р. у справі №913/1887/13 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар» б/н від 05.12.2016р. на дії державного виконавця. Визнано недійсними постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління-юстиції у Луганській області №52446688:

- від 10.10.2016р. про стягнення з боржника виконавчого збору;

- від 10.10.2016р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- від 10.10.2016р. про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження;

- від 18.10.2016р. про проведення виконавчих дій в межах чинного законодавства щодо опису та арешту майна;

- від 31.10.2016р. про арешт коштів боржника;

- від 10.11.2016р. про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - Відділ) звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу у справі скасувати, прийняти нове рішення. Також апелянт просить справу розглянути без участі його представника.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається, що постанова від 30.09.2016р. про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013р. у справі №913/1887/13 про затвердження мирової угоди була винесена на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України Про виконавче провадження . Також місце знаходження боржника за виконавчим документом є м.Луганськ, де відсутні державні органи української влади та не здійснюється пересилання поштових відправлень, крім того, боржник обізнаний про здійснення виконавчого провадження. Усі інші постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження були винесенні у відповідності до норм вказаного закону.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. поновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу Відділу до провадження у справі №913/1887/13.

В судове засідання представники сторін та державної виконавчої служби не з'явилися, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином. Ухвалою апеляційного господарського суду явка сторін не була визнана обов'язковою.

Відповідно до приписів ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на наведене, враховуючи скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, а також приписи ст.101 ГПК України, судова колегія вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ст.106 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, судова колегія встановила наступне.

24.09.2013р. господарським судом Луганської області винесено ухвалу, якою затверджено мирову угоду у справі № 913/1887/13, укладену між позивачем - Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_5 ОСОБА_4» в особі Луганської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_4» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапсан «Новоайдар» .

Згідно п. 1.3. вказаної мирової угоди станом на дату підписання Сторонами цієї мирової угоди залишок заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором, що була предметом позову, становить 8 400 000,00 грн.

Відповідач, у термін не пізніше 27.11.2017р., зобов'язується сплатити на користь Позивача кошти в сумі 8 400 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом, шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача № 20638819, код за ЄДРПОУ 24197094, МФО 304007, одержувач: Луганська обласна дирекція АТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4» , оплатити згідно графіку платежів. Всього Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу за цією мировою угодою 8 468 820,00 грн. (п.2.2 мирової угоди).

Також цією ухвалою припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 8 400 000,00 грн. та судового збору у розмірі 68820,00 грн. у зв'язку з укладанням сторонами та затвердженням господарським судом мирової угоди.

Дата набрання чинності ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013 у справі № 913/1887/13 - 24 вересня 2013 року.

Строк для пред'явлення ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013 у справі № 913/1887/13 до виконання протягом одного року з дня набрання ухвали законної сили.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 50 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 625 024,69 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту у розмірі 47 527,02 грн., пені за порушення строків погашення процентів у розмірі 21 239,18 грн. та штрафних санкцій у розмірі 78 000,00 грн. у зв'язку з прийняттям господарським судом відмови позивача від позову в цій частині.

До того ж, 24.09.2013р. господарським судом Луганської області було винесено ухвалу у справі №913/1887/13 про виправлення описки в резолютивній частині ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013р., а саме:

«Строк для пред'явлення ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013 у справі № 913/1887/13 до виконання протягом одного року з наступного дня після закінчення строку розстрочки виконання ухвали, зазначеного у п. 2.2 мирової угоди, тобто до 28.11.2018» .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Відділу із заявою від 23.09.2016р. про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013р. у справі № 913/1887/13 (арк.с.38-40), в якій зазначає, що боржник (ТОВ Сапсан Новоайдар ) починаючи з серпня 2014р. по дату звернення не погашає заборгованість. Боржником було погашено заборгованість на суму 940 000,00 грн. Тому стягувач вважає, що залишок заборгованості, що підлягає погашенню за мировою угодою, становить 7 460 000,00 грн. (8 400 000,00 - 940 000,00) та в цій частині просить державного виконавця відкрити виконавче провадження.

30.09.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52446688 з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013р. у справі №913/1887/13 (арк.с. 97-100). Цією постановою боржнику було надано семиденний строк для добровільного виконання.

10.10.2016р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 54,72 грн. (арк.с.93-95).

10.10.2016р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 846 882,00 грн. (арк.с.89-91).

10.10.2016р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми звернення стягнення 9 315 756,72 грн. (арк.с.85-87).

31.10.2016р. держаним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми 9 315 756,72 грн. (арк.с.77-79).

10.11.2016р. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (арк.с.69-74).

Відповідач не погоджуючись з винесеними державним виконавцем зазначених постанов, 05.12.2016р. звернувся до господарського суду Луганської області із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, в якій просить визнати недійсними постанови:

- від 10.10.2016р. про стягнення з боржника виконавчого збору;

- від 10.10.2016р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- від 10.10.2016р. про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження;

- від 18.10.2016р. про проведення виконавчих дій в межах чинного законодавства щодо опису та арешту майна;

- від 31.10.2016р. про арешт коштів боржника;

- від 10.11.2016р. про опис та арешт майна (коштів) боржників.

Доводи скаржника обґрунтовані тим, що державною виконавчої служби не надсилалась боржнику постанова про відкриття виконавчого провадження, що є порушенням ст. 31 Закону України Про виконавче провадження , тому боржнику не було надано добровільного строку для виконання ухвали суду. Тому усі інші примусові дії у виконавчому провадженні ВП №52446688 були здійсненні з порушенням Закону України Про виконавче провадження .

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Луганської області від 23.01.2017р. у справі №913/1887/13 вказана скарга боржника задоволена у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду частково погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України Про виконавче провадження .

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Частиною 3 вказаної статті закону виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання , приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку , встановленого для його пред'явлення.

Згідно з п. 3.4.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. N 512/5, в редакції, що діяла до 05.10.2016р., у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження , в редакції на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52446688 про примусове виконання ухвали господарського суду Луганської області №30/913/1887/13 від 24.09.2013р. У пункті 2 цієї постанови вказано, що боржнику добровільно виконати у семиденний строк.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що з наявної у справі копії заяви ПАТ ОСОБА_5 банк ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження вбачається, що стягувач просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013р. у справі №913/1887/13 (арк.с.38-40).

Відповідно до ст. 31 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 30.09.2016р.) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак в матеріалах справи відсутні докази надіслання або доведення до відома боржника постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2016р. шляхом каналами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Крім того, на час спливу добровільного строку для виконання ухвали суду з 05.10.2016р. набрав чинність Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. № 1404-VIII.

Згідно з п. 7. Прикінцевих та перехідних положень Розділу XIII Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону .

Тобто починаючи з 10.10.2016р. усі виконавчі дії в межах виконавчого провадження №52446688 здійсненні з урахуванням вимог Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р.

10.10.2016р. державним виконавцем на підставі ст.ст. 3, 27, 40 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 846 882,00 грн. (арк.с.89-90).

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. (ч. 1, 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження ).

У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 6 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до п. 6. Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. N 2832/5) у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Пунктом 8 вказаного розділу Інструкції передбачено, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження .

Частиною 3 статті 40 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства, колегія суддів вважає, що стягнення виконавчого збору здійснюється, по-перше, коли заборгованість за виконавчим документом вже стягнута або повернута. По-друге, у разі якщо боржник здійснив часткове погашення боргу, то державний виконавець стягує виконавчий збір у тій частині, що не була сплачена боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У даному випадку, виконавче провадження відкрите з примусового виконання ухвали господарського суду Луганської області від 04.09.2013р. у справі № 913/1887/13 про затвердження мирової угоди, якою боржнику (ТОВ Сапсан Новоайдар ) згідно графіку надана розстрочка погашення заборгованості щомісячно, починаючи з 30.11.2013р. по 27.11.2017р.

Як вбачається із заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження №140-11-0-00/8/1211 (арк.с.38-40) боржник перестав сплачувати заборгованість з серпня 2014р. по момент звернення (вересень 2016р.).

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що стягувачем не вірно визначено у цій заяві залишок заборгованості у розмірі 7 460 000,00 грн., оскільки позивач вирахував її, віднявши від загальної суми заборгованості (8 400 000,00 грн.) суму сплачену боржником (940 000,00 грн.). Однак позивачем не враховано, що відповідачу надана розстрочка аж до 27 листопада 2017 року.

Отже, на момент звернення ПАТ ОСОБА_5 банк ОСОБА_4 із вказаною заявою підлягала стягненню несплачена відповідачем заборгованість за період з серпня 2014р. по вересень 2016р., загальний розмір якої становить 3 747 867,75 грн. Тому саме виходячи із зазначеної суми заборгованості державним виконавцем мав бути вирахуваний виконавчий збір.

Дослідивши постанову про стягнення виконавчого збору від 10.10.2016р. в межах виконавчого провадження ВП №52446688, апеляційним судом встановлено, що в її вступній частині не вірно вказана назва виконавчого документу ухвала №30/913/1887/13 виданий 24.09.2013 . Також не правильно вказана сума виконавчого збору, оскільки підлягала примусовому стягненню несплачена боржником заборгованість у розмірі 3 747 867,75 грн., а не встановлений загальний розмір заборгованості за мировою угодою у сумі 8 468 820,00 грн.

За таких обставин, оскільки державним виконавцем не були дотриманні вимоги Закону України Про виконавче провадження , в редакціях до і після 05.10.2016р., та Інструкції з організації примусового виконання рішень, тому постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.10.2016р. підлягає визнанню недійсною.

Як вбачається боржник просить у скарзі визнати недійсною постанову державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.10.2016р. у розмірі 54,72 грн., яка винесена на підставі ст. 42 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з ч. 2, 4 статтею 42 вказаного закону, витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону (п.13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Частиною 1 статті 45 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми;

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Отже, на думку колегії суддів, зі змісту частиною 4 статті 42 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій здійснюється державним виконавцем на стадії завершення виконавчого провадження, коли державним виконавцем у повній мірі будуть вжиті заходи примусового виконання в межах виконавчого провадження. Тому винесення вказаної постанови після спливи строку для самостійного виконання боржником рішення апеляційний суд вважає передчасним. Також колегія суддів наголошує про не вірне зазначення державним виконавцем у вступній частині даної постанови номеру справи, в якій винесено ухвалу від 24.09.2013р. (замість 913/1887/13, зазначено 30/913/1887/13).

За таких обставин, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.10.2016р. ВП №52446688 підлягає визнанню недійсною.

Стосовно визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.2016р., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 53 Закону України Про виконавче провадження встановлено:

1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

З огляду на вимоги п. 3.4.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, в редакції чинній до 05.10.2016р., у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.

Як зазначалося вище, заборгованість ТОВ Сапсан Новоайдар з невиконання ухвали господарського суду Луганської області від 24.09.2013р. у справі №913/1887/13 на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження становила 3 747 867,75 грн.

Приймаючи постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.2016р., державний виконавець наклав арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення 9 315 756,72 грн.

Однак зазначена сума, в межах якої звернуто стягнення, не відповідає сумі, вказаної в виконавчому документі - ухвалі господарського суду Луганської області від 24.09.2016р. у справі №913/1887/13 про затвердження мирової угоди (з урахуванням простроченої заборгованості згідно графіку), та навіть враховуючи суму виконавчого збору тощо.

Стосовно вимоги боржника щодо визнання недійсною постанови Відділу від 18.10.2016р. про проведення виконавчих дій в межах чинного законодавства щодо опису та арешту майна, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником до скарги на дії органу державної виконавчої служби взагалі не було надано копії постанов, які просить господарський суд скасувати. При цьому, ТОВ Сапсан Новоайдар у скарзі зазначає, що 21.11.2016р. йому були надані для ознайомлення матеріали виконавчого провадження.

Судом апеляційної інстанції враховано, що з копії відомостей про виконавче провадження №52446688 (арк.с.12) вбачається, що 18.10.2016р. державним виконавцем винесена загальна постанова з затвердженням. До того ж, з метою встановлення наявності вказаної постанови (через відсутність її в матеріалах справи, не зазначення державним виконавцем у своєму відзиві на скаргу та ненаданням її) колегія суддів здійснено перевірку щодо її наявності в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, але завантажити постанову від цієї дати не вдалося, оскільки видавало помилку Увага! Виникла непередбачена помилка: The remote server returned an error: (500) Internal Server Error .

У зв'язку з ненаданням боржником постанови про проведення виконавчих дій в межах чинного законодавства щодо опису та арешту майна від 18.10.2016р., якому він просить визнати недійсною, господарський суд позбавлений можливості надати відповідну оцінку законності її прийняття.

Постанова державного виконавця про арешт коштів боржника від 31.10.2016р. також підлягає визнанню недійсною з підстав, які вже зазначені вище апеляційним судом під час розгляду вимоги про визнання недійсним постанови державного виконавця від 10.10.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Винесення державним виконавцем постанови від 10.11.2016р. про опис та арешт майна (коштів) боржника без належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, свідчить недотримання органом державної виконавчої служби вимог Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 214.09.2013р. у справі №913/1887/13.

Крім того, державним виконавцем не вірно вказано у цій постанові назва виконавчого документу (ухвала №30/913/1887/13).

Відповідно до п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скарга ТОВ Сапсан Новоайдар на дії органів державної виконавчої служби підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню

В той час, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору прокладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 121-2 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 23.01.2017р. у справі №913/1887/13 - залишити без задоволенню.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 23.01.2017р. у справі №913/1887/13 скасувати частково.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан Новоайдар б/н від 05.12.2016р. задовольнити частково.

Вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю Сапсан Новоайдар про визнання недійсною постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області №52446688 від 18.10.2016р. про проведення виконавчих дій в межах чинного законодавства щодо опису та арешту майна - залишити без розгляду.

В іншій частині ухвалу господарського суду Луганської області від 23.01.2017р. у справі №913/1887/13 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів з моменту її прийняття.

Головуючий О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. ДВС

1. у справу

1.ДАГС

1. ГСЛО