Ухвала

від 21.03.2017 по справі 815/3749/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3749/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

з участю: представника ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області - Заратуйченка А.О., представника ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" - Леонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 березня 2016 року:

- №0000101401, яким позивачеві за порушення ст.1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та Наказу Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року №207 нараховано суму грошового зобов'язання за платежем штрафні (фінансові) санкції, код платежу 21081000, у розмірі 510 грн.;

- №0000091401, яким позивачеві за порушення ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, у розмірі 17 153 241,11 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними доказами, а не міркуваннями та припущеннями, на яких будуються висновки акту перевірки, за наслідками якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту проведеної документальної перевірки, у відповідності до норм діючого податкового законодавства України.

Суд першої інстанції, з урахуванням ст. 122 та ст. 128 КАС України, розглянув адміністративну справу в письмовому провадженні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 04 березня 2016 року №0000101401 та №0000091401.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На підставі направлень, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до повідомлення про проведення виїзної перевірки №553/10/22-04 від 29 жовтня 2015 року, згідно з Наказом №1735 від 29 жовтня 2015 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДФС в Одеській області в період з 16 листопада 2015 року по 25 грудня 2015 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" код ЄДРПОУ 37282171 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року" №1/15-53-22-02/37282171 від 04 січня 2016 року.

На підставі акту перевірки №1/15-53-22-02/37282171 від 04 січня 2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесла спірні податкові повідомлення-рішення.

Скориставшись правом, передбаченим п.86.7 ст. 86 ПК України, ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення у порядку та в строки, передбачені процедурою адміністративного оскарження.

За результатами розгляду ДФС України повторної скарги ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року №0000101401 та № 0000091401 залишено без змін.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з акту перевірки "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" код ЄДРПОУ 37282171 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року" №1/15-53-22-02/37282171 від 04 січня 2016 року вбачається встановлення контролюючим органом під час перевірки порушення ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині неотримання імпортної продукції від компанії "CAROSAN TRADING LTD" (Британські Віргінські острови) у розмірі 2 341 070 дол. США.

На думку відповідача прострочена дебіторська заборгованість в іноземній валюті рахується по договору про відступлення права вимоги №CAR/AX110114 від 10 лютого 2014 року, укладеного з компанією "CAROSAN TRADING LTD" (Британські Віргінські острови).

З огляду на матеріали справи суд першої інстанції встановив, що у 2014 році між ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (Новий боржник), ТОВ "ГОЛД ВЕЙ ЕНТЕРПРАЙЗЕС", код за ЄДРПОУ 38786731 (Первісний боржник) та компанією "BREESTON MANAGEMENT LTD" (Кредитор) було укладено Договір про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014, згідно з яким Первісний боржник переводить на Нового боржника борг у сумі 2 405 553,12 доларів США, який виник на підставі контракту №5/GWE/ВМ від 01 вересня 2013 року (Основний договір), а Новий боржник погоджується виконати вказане грошове зобов'язання. ТОВ "ГОЛД ВЕЙ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" (Первісний боржник) зобов'язується перерахувати вказану суму в національній валюті України на розрахунковий рахунок ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (Нового боржника) в строк до 31 грудня 2014 року. Компанія "BREESTON MANAGEMENT LTD" (Кредитор) не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі та дає згоду на переведення боргу.

Основний договір - контракт №5/GWE/ВМ від 01 вересня 2013 року був укладений між ТОВ "ГОЛД ВЕЙ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" (Покупець) та компанією "BREESTON MANAGEMENT LTD" (Продавець), за яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно інвойсів. Загальна сума контракту складає 25 000 000 дол. США. Плата за товар здійснюється, як у вигляді передплати, так і можливе відстрочення платежу. Термін дії контракту до 31 грудня 2014 року.

Борг у сумі 2 405 553,12 дол. США по Основному договору виник у ТОВ "ГОЛД ВЕЙ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" перед компанією "BREESTON MANAGEMENT LTD" за поставлений ТОВ "ГОЛД ВЕЙ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" у листопаді-грудні 2013 року товар, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями (далі ВМД), а саме:

№ п/пДата ВМД№ ВМД№ інвойсуСума, дол. США, гр. 22 1 09.11.13 500040605/2013/001098 BM 005/1 337 544,71 2 10.11.13 500040605/2013/001103 BM 005/2 246 709,53 3 12.11.13 500040605/2013/001121 BM 005/3 260 024,52 4 16.11.13 500040605/2013/001136 BM 006/1 235 914,78 5 21.11.13 500040605/2013/001224 BM 1120/1 416 086,56 6 24.11.13 500040605/2013/001252 BM 1123/1 385 130,42 7 25.11.13 500040605/2013/052031 79232 46 012,20 8 04.12.13 500060001/2013/053566 79243 22 980,60 9 09.12.13 500060001/2013/054322 79250 91 813,26 10 09.12.13 500040605/2013/001418 BM 1208 307 895,34 11 15.12.13 500040605/2013/001454 BM 1214 32 899,20 12 18.12.13 500060001/2013/055842 53100 22 542,00 Разом: 2 405 553,12

Згідно з актом приймання-передачі від 10 лютого 2014 року за договором про переведення боргу №KX/AX/1-2014 від 10 лютого 2014 року Первісний боржник передав, а Новий боржник прийняв наступну документацію: контракт від 01 вересня 2013 року №5/GWE/ВМ, ВМД згідно реєстру на суму 20 515 038,12 грн., що еквівалентно 2 405 553,12 дол. США.

Також, 10 лютого 2014 року між компанією "BREESTON MANAGEMENT LTD" (Первісний кредитор) та компанією "CAROSAN TRADING LTD" (Новий кредитор) було укладено договір №CAR/AX110114 про відступлення права вимоги, за яким Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за контрактом від 01 вересня 2013 року №5/GWE/BM та договором про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014 у ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (Новий Боржник). Право вимоги, що відступається за цим договором, складає 2 405 553,12 дол. США.

Наголошуючи на наявність простроченої заборгованості в іноземній валюті, відповідач не бере до уваги укладання вищезазначених договорів переведення боргу та відступлення права вимоги.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган помилково застосував вимоги передбачені Законом України "Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті" до Договору про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014, оскільки наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність угод про залік однорідних вимог відповідач безпідставно не бере до уваги, зазначаючи про наявність валютної заборгованості на дату проведення перевірки та вказуючи на недійсність вказаних правочинів. Крім того, заборон на зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями суб'єктів ЗЕД законодавство в періоді, який перевірявся, не містить, а у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів недійсності таких угод не дає підстав та права податковому органу визначати вищенаведені угоди як такі, що не відповідають вимогам законодавства, зокрема, і валютного.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст.ст. 204, 512-516, 520-524, 601, 602, 627, 628, 638 ЦК України, п.3 ст. 1, ч.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п.п. 4.2, 5.1,9 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою НБ України від 24 березня 1999 року №136.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказується, що угоди про залік зустрічних однорідних вимог не відповідають вимогам чинного валютного законодавства.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України (ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" із змінами і доповненнями імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Порядок здійснення розрахунків, в тому числі при здійсненні імпортних операцій, регулюється Законом України "Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті". Разом з тим, вказаним Законом України регулюються тільки ті імпортні операції, які здійснюються на умовах відстрочення поставки.

Переведення боргу регулюється ст.ст. 520-524 ЦК України. Так, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу.

Таким чином, діюче законодавство, в тому числі і спеціальне, не передбачає неприпустимості заміни сторони за зобов'язаннями у зовнішньоекономічному договорі та не містить прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Разом з тим, ст.ст. 512-516 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, у разі укладення договору відступлення права вимоги між двома нерезидентами за кордоном до нерезидента, за умови відсутності іншої домовленості сторін у самому договорі, не може застосовуватися матеріальне право України.

Так, на підставі Договору про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014, Договору про відступлення права вимоги №CAR/AX110114 від 10 лютого 2014 року за Контрактом №5/GWE/ВМ від 01 вересня 2013 року ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (Новий Боржник) здійснило перерахування валютних коштів на загальну суму 2 405 553,12 дол. США з рахунку №26009114405137, відкритого в ПАТ "ФІНБАНК", на рахунок компанії "CAROSAN TRADING LTD" (Новий кредитор) в якості оплати за вже поставлений товар Первісному боржнику за Основним договором - контрактом №5/GWE/ВМ від 01 вересня 2013 року.

Згідно з п.3 ст. 1, ч.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що функції валютного контролю поряд зі здійсненням валютних операцій мають уповноважені комерційні банки, офіційно зареєстровані на території України, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Окрім виконання функцій валютного контролю уповноваженими банками, податкові та митні органи також є органами валютного контролю.

Предметом валютного контролю митних органів є лише ті валютні операції, які пов'язані з переміщенням грошових коштів або товарів через митний кордон України, а саме: переміщення через митний кордон валютних цінностей, валюти України та цінних паперів у валюті України; здійснення валютних операцій, що пов'язані з переміщенням через митний кордон України товарів та транспортних засобів.

Відповідно, цей вид валютного контролю здійснюється за такими напрямками: по-перше це контроль за дотриманням правил переміщення через кордон України готівкової валюти та валютних цінностей; по-друге, контроль за репатріацією експортної виручки резидентів за експортними договорами (контрактами); по-третє контроль за обґрунтованістю платежів на користь нерезидентів при імпорті товарів.

Функції агенту валютного контролю під час проведення розрахунків за імпортною операцією ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" за Договором про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014 з урахуванням Договору про відступлення права вимоги №CAR/AX110114 від 10 лютого 2014 року за Контрактом №5/GWE/ВМ від 01 вересня 2013 року виконував ПАТ "ФІНБАНК", який є також уповноваженим комерційним банком.

Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (далі - Інструкція №136), банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі вивізних МД, вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями його клієнтів (крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється).

Відповідно до п.5.1 Інструкції №136 банки надсилають усі передбачені цим розділом повідомлення до десятого числа місяця, наступного за звітним, а повідомлення згідно з п.5.7 у визначені ним строки податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату або кур'єром банку з обов'язковою відміткою податкових органів про отримання.

Так, якщо клієнт не подав банку документи, потрібні останньому для з'ясування стану розрахунків за експортною, імпортною операціями цього клієнта (пункт 4.1 цієї Інструкції), то банк у довільній формі повідомляє про це податковий орган (п.5.6 Інструкції №136).

Відповідно до п.9 Інструкції №136 банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. За невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення положень цієї Інструкції банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Належне дотримання банками функцій агента валютного контролю, у свою чергу, контролюється НБ України.

Судом прешої інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявний запит позивача на адресу ПАТ "ФІНБАНК" №1203 від 23 грудня 2015 року, яким ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" з'ясовує питання, пов'язані з контролем зовнішньоекономічної операції, що ставиться під сумнів під час перевірки посадовими особами відповідача. У відповідь на вказаний запит в листі № 201/3247-1679 від 24 грудня 2015 року ПАТ "ФІНБАНК" зазначило, що згідно доручення Управління НБ України в Одеській області на проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ "ФІНБАНК" від 07 квітня 2014 року №18-33/2751 у період з 07 квітня 2014 року по 18 квітня 2014 року було здійснено перевірку ПАТ "ФІНБАНК" щодо дотримання вимог законодавства України під час проведення розрахунків за експортними, імпортними операціями клієнтів; виконання функцій агенту валютного контролю. Зокрема, НБ України перевірено здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за імпортними операціями ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (код за ЄДРПОУ 37282171) за договором про відступлення права вимоги від 10 лютого 2014 року №CAR/AX110114 з нерезидентом "BREESTON MANAGEMENT LTD" (CraigmuirChambers, RoadTown, Tortola, P.O. Box 3321), рахунок CY 60005002400002400734806701 який відкрито у "HellenicBank LTD" (Limassol, Cyprus, SWIFT HEBACY2N), на нерезидента "CAROSAN TRADING LTD" з урахуванням договору про переведення боргу від 10 лютого 2014 року № KX/AX/1-2014 у сумі 2 405 553,12 дол. США з резидента-боржника ТОВ "ГОЛД ВЕЙ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" (код за ЄДРПОУ 38786731) за контрактом від 01 вересня 2013 року №5/GWE/BM.

За перевіреними операціями по вищезазначених договорах Управлінням НБ України в Одеській області не встановлено порушення резидентами законодавчо встановлених строків розрахунків та порушень вимог вищезазначеної Інструкції №136.

Згідно з листом ПАТ "ФІНБАНК" №201/3247-1679 від 24 грудня 2015 року, детальна інформація щодо перевірки вищезазначених операцій позивача та відсутності порушень валютного законодавства міститься у Акті від 18 квітня 2014 року №18-34/2500-17/БТ позапланової виїзної перевірки ПАТ "ФІНБАНК" з питань дотримання вимог валютного законодавства, складеному Управлінням НБ України в Одеській області.

В матеріалах справи також наявні довідки банківських установ, в яких позивачем відкрито рахунки, а саме: ПАТ "ФІНБАНК" від 25 серпня 2016 року №01-35/1245-499, від 25 серпня 2016 року №01-35/1246-500, АТ "Укрексімбанк" від 26 серпня 2016 року №063/11-07/2745, ПАТ "Платинум Банк" від 29 серпня 2016 року №163-К9, з яких вбачається, що на дату видачі вказаних довідок на валютному контролі не обліковується прострочена дебіторська заборгованість за експортними та імпортними операціями ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" з наступними нерезидентами: компанія CAROSAN TRADING LTD, INTRACO MANAGEMENT LTD, NORD HOLDING lnc, LandhillTradingLimited, та відсутня прострочена валютна заборгованість за будь-якими іншими експортними та імпортними контрактами.

Таким чином, апелянт помилково застосував вимоги передбачені Законом України "Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті" до Договору про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014, оскільки наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу.

ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" здійснило лише розрахунок за раніше поставлений товар за Основним договором - контрактом №5/GWE/ВМ від 01 вересня 2013 року, укладеним між ТОВ "ГОЛД ВЕЙ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" та компанією "BREESTON MANAGEMENT LTD", на користь Нового кредитора - нерезидента "CAROSAN TRADING LTD" згідно з договором про відступлення права вимоги №CAR/AX110114 від 10 лютого 2014 року, внаслідок якого зобов'язання Нового боржника (ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ") згідно з Договором про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014 у сумі 2 405 553,12 дол. США перед Новим кредитором (компанією "CAROSAN TRADING LTD") є припиненими.

Оскільки основне зобов'язання за контрактом №5/GWE/ВМ від 01 вересня 2013 року не відноситься до імпортної операції, яка здійснюється на умовах відстрочення поставки, то і валютна операція з оплати за Договором про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014, з урахуванням Договору про відступлення права вимоги № CAR/AX110114 від 10 лютого 2014 року, не може регулюватися Законом України "Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті", а отже податковим органом неправомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року №0000091401, яким товариству визначено грошове зобов'язання у розмірі 17 153 241,11 грн., що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Договір про переведення боргу від 10 лютого 2014 року №KX/AX/1-2014 між ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (Новий боржник) з ТОВ "ГОЛД ВЕЙ ЕНТЕРПРАЙЗЕС" (Первісний боржник) за контрактом від 01 вересня 2013 року №5/GWE/BM та договір про відступлення права вимоги №CAR/AX110114 від 10 лютого 2014 року з компанії-нерезидента "BREESTON MANAGEMENT LTD" (Первісний кредитор) на компанію-нерезидент "CAROSAN TRADING LTD" (Новий кредитор) за контрактом від 01 вересня 2013 року №5/GWE/BM були укладені та виконані з дотриманням усіх необхідних вимог діючого законодавства.

Щодо угод про залік однорідних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Так, судова колегія вважає, що угоди: про залік однорідних вимог (угода про залік однорідних вимог від 30 липня 2014 року, укладена між ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (сторона 1) та компанією "NordHoldinglnc. (USA)" (сторона 2) на суму 1 940 дол. США; про залік зустрічних однорідних вимог, укладена між ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (сторона 1) та компанією "LandhillTradingLimited" (сторона 2) від 21 липня 2014 року на суму 2382,00 дол. США.; про залік зустрічних однорідних вимог від 20 серпня 2014 року, укладена між ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" (сторона 1) та компанією "INTRACO MANAGEMENT LTD" (сторона 2) на суму 2 298,74 дол. США.) ДПІ у Приморському районі м. Одеси безпідставно не приймає до уваги, зазначаючи про наявність валютної заборгованості на дату проведення перевірки та вказуючи на недійсність вказаних правочинів. Також, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ігнорується, що заборон на зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями суб'єктів ЗЕД законодавство в періоді, який перевірявся, не містить.

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору та укладення інших правочинів, пов'язаних з основним договором. Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК України). Також сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 627, 628 ЦК України).

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам, а ст. 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання за заявою одної із сторін можуть припинятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"). Аналогічні положення містяться в ч.3 ст.203 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Статті 601, 602 ЦК України не містять застереження про неможливість зарахування вимоги, яка виникла із зобов'язання про забезпечення виконання інших зобов'язань (штрафу). Таке зобов'язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальних підставах.

Так, правомірність зняття з валютного контролю імпортних операцій за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, у свою чергу, передбачена також положенням п.1.10 Інструкції №136, а саме, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за експортними/імпортними операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, а також між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо, експортні/імпортні операції можуть бути зняті з валютного контролю.

Листом від 23 червня 1999 року №18-211/1872-5495 "Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог" у зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів НБ України роз'яснив, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням. Так, відповідно до ч.4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції №136.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є одним із способів припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша божником, а в іншому зобов'язанні - навпаки.

Цивільні та інші норми законодавства не забороняють й часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. При цьому, зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь яким іншим способом.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь якій стадії їх виконання, про що, зокрема, зазначається в Постанові Верховного Суду України від 01.11.2005 року № 15/154.

Лише такий правочин, який не відповідає вимогам законодавства, відноситься до недійсного, і ні в якому випадку не той, що визнаний таким в акті контролюючого органу під час проведення перевірок платників податків.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин, що не відповідає вимогам закону (адже саме так відповідач зазначає в Акті перевірки, коли мова йде про угоди про залік вимог) відноситься до недійсного правочину.

Відповідно до ст.ст. 11, 202, ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є також нікчемний правочин через його невідповідність вимогам законодавства. Згідно зі України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Частиною 5 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Судова практика в контексті питань, що розглядаються, також підтверджує правомірність припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у ЗЕД. Так, приймаючи 12 вересня 2013 року постанову у справі К-11525/10 колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо правомірності застосування позивачем під час провадження зовнішньоекономічної діяльності у розрахунках з контрагентом - нерезидентом такої форми припинення зобов'язань як зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, відсутні порушення термінів зарахування валютної виручки.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним.

Отже, судова колегія вважає, що належними та допустимими доказами вчинення платником податків недійсного, тобто такого що не відповідає вимогам законодавства, правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду про визнання правочину недійсним.

У апелянта відсутні докази недійсності угод про залік зустрічних однорідних вимог, укладених товариством, не дає підстав та права податковому органу визначати вищенаведені угоди як такі, що не відповідають вимогам законодавства, зокрема, і валютного.

За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року №0000101401 та №0000091401є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2017 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.