Постанова

від 09.04.2019 по справі 815/3749/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/3749/16

адміністративне провадження №К/9901/31588/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Оледера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у складі судді Кравченка М.М.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у складі суддів Бітова А. І., Милосердного М. М., Ступакової І.Г.

у справі №815/3749/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аеропорт Хендлінг

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Хендлінг" (даті - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Інспекція, податковий орган, позивач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 березня 2016 року:

- № 0000101401, яким позивачеві за порушення статті 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та Наказу Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року № 207 нараховано суму грошового зобов'язання за платежем штрафні (фінансові) санкції, код платежу 21081000, у розмірі 510 грн;

- № 0000091401, яким позивачеві за порушення статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000, у розмірі 17 153 241 грн 11 коп, з мотивів безпідставності їх прийняття.

14 вересня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок недоведення податковим органом складу валютних правопорушень, передбачених статтями 1 та 2 Закону № 185/94-ВР та статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (далі - Декрет), а відтак безпідставності визначення пені та штрафних санкцій.

13 квітня 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відтворює зміст акта перевірки та вказує, що судами не надано належної правової оцінки обставинам у їх сукупності. У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

14 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 15 травня 2017 року (суддя Шипуліна Т. М.).

23 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу за наслідком усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк. Адміністративна справа із суду першої інстанції не витребовувалася.

09 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Товариства на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

01 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № 9901/31588/18 передано до Верховного Суду.

07 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до провадження та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/3749/16.

16 травня 2018 року справа № 815/3749/16 надійшла до Верховного Суду.

14 грудня 2018 року до Верховного Суду найшло клопотання податкового органу про розгляд справи за участю представника відповідача, яке відхиляється Судом з огляду на наявність підстав для здійснення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аеропорт Хендлінг зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

У листопаді-грудні 2015 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог, зокрема, валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04 січня 2016 року № 1/15-53-22-02/37282171 (далі - акт перевірки).

04 березня 2016 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні у цій справі податкові повідомлення рішення.

Перегляд касаційної скарги здійснюється Судом в межах доводів касаційної скарги, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року № 0000091401

Податковим повідомленням-рішенням № 0000091401 за порушення вимог статей 1, 2 Закону № 185/94-ВР нараховано суму грошового зобов'язання у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 17 153 241 грн 11 коп., що застосована на підставі статті 4 цього Закону.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного акта індивідуальної дії, доводиться податковим органом на наслідком аналізу дотримання норм валютного законодавства платником податків при виконанні умов зовнішньоекономічних експортних та імпортних контрактів.

Щодо валютного правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону № 185/94-ВР

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад валютного правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону № 185/94-ВР, доводиться податковим органом за наслідком встановлення порушення строків надходження валютної виручки на рахунки Товариства при виконанні експортних зовнішньоекономічних контрактів, укладених з Intraco Management Ltd, Nord Holding lnc, Landhill Trading Limited.

Відповідальність за спірним податковим повідомленням-рішенням застосована відповідачем на підставі статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно з нею склад відповідного правопорушення полягає у недодержанні строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону.

За приписами цих статей виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

З метою реалізації таких обмежень при розрахунках Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" запроваджений валютний контроль.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі договорів про переведення боргу від 15 травня 2014 року № 10-5-2014, від 15 травня 2014 року № 10-4-2014, від 06 червня 2014 року № 10-12-2014 Товариство зобов'язується відповідати за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Хендлінгова компанія Авіасервіс перед, відповідно, Landhill Trading Limited у сумі 2 382 дол. США, Intraco Management Ltd у сумі 6038 дол. США та Nord Holding lnc у сумі 1940 дол. США.

У подальшому між позивачем як виконавцем та Landhill Trading Limited, Intraco Management Ltd і Nord Holding lnc як замовниками укладено, відповідно, договори від 15 травня 2014 року 9-47-2014, від 15 травня 2014 року 9-43-2014, від 9-59-2014 про надання хендлінгових послуг (наземне обслуговування). За умовами цих договорів контрагенти мають сплатити виконавцю, відповідно, 3 405,56 дол. США, 2298,74 дол. США та 4221,17 дол. США.

Відсутність складу валютного правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону № 185/94-ВР, обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій на підставі того, що оплата за контрактами від 15 травня 2014 року 9-47-2014, від 15 травня 2014 року 9-43-2014, від 9-59-2014 про надання хендлінгових послуг від Landhill Trading Limited, Intraco Management Ltd та Nord Holding lnc частково надійшла на рахунки Товариства в строки, установлені контрактами, а частково відбулося зарахування зустрічних вимог, відповідно, на суми 2 382 дол. США, 2298,74 дол. США та 1940 дол. США на підставі договорів про зарахування зустрічних вимог 21 липня 2014 року, 20 серпня 2014 року та 31 липня 2014 року.

Щодо валютного правопорушення, передбаченого статтею 2 Закону № 185/94-ВР

Досліджуючи склад валютного правопорушення, визначеного положеннями статті 2 Закону № 185/94-ВР, суди встановили, що протягом періоду, який перевірявся, Товариство здійснювало оплату з рахунку № 26009114405137, відкритого в ПАТ ФІНБАНК , на рахунок компанії Carosan Trading Ltd на загальну суму 2 405 553,12 дол. США.

За позицією податкового органу ця сума є платежем, поставка товарів за яким, в установлений законодавством строк не відбулася.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказана сума сплачена позивачем на виконання умов контракту від 01 вересня 2013 року № 5/GWE/ВМ, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Голд Вей Ентерпрайзес та Breeston Management Ltd , за яким у листопаді-грудні 2013 року поставлено товар на загальну суму 2 405 553,12 дол. США.

У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю Голд Вей Ентерпрайзес та позивачем укладено договір від 10 лютого 2014 року № KX/AX/1-2014 про переведення боргу за контрактом від 01 вересня 2013 року № 5/GWE/ВМ.

В свою чергу 10 лютого 2014 року між компанією Breeston Management Ltd (Первісний кредитором) та компанією Carosan Trading Ltd (Новим кредитором) укладено договір № CAR/AX110114 про відступлення права вимоги, за яким у нового кредитора виникає право вимоги виконання зобов'язання за контрактом від 01 вересня 2013 року № 5/GWE/BM у Товариства Аеропорт Хендлінг (Нового боржника).

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що склад валютного правопорушення у вигляді порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами відсутній, оскільки мало місце не виконання імпортного контракту, а виконання умов договору про переведення боргу від 10 лютого 2014 року № KX/AX/1-2014, договору про відступлення права вимоги №/AX110114 від 10 лютого 2014 року, та контракту від 01 вересня 2013 року № 5/GWE/BM, які укладені та виконані з дотриманням усіх необхідних вимог діючого законодавства.

Згідно зі статтею 12 Декрету валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з пункту першого статті 9 цього Декрету.

До органів валютного контролю статтею 13 того самого Декрету віднесений Національний банк України як головний орган валютного контролю та уповноважені банки, які здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Статтею 44 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року № 679-XIV встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

До таких нормативно-правових актів належить Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року. за № 338/3631, надалі - Інструкція № 136).

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дозволяє дійти висновку, що Інструкція № 136 прийнята у межах повноважень Національного банку України та підлягає застосуванню при правовому регулюванні відносин щодо контролю за додержанням експортерами строків зарахування валютної виручки. Нею встановлені підстави для зняття операцій з контролю, що має юридичне значення при вирішенні питання додержання строків зарахування валютної виручки.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції № 136 експортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Пунктом 1.11 Інструкції № 136 визначено вимоги, які висуваються до документів, що мають подаватися до банка для припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в матеріалах справи наявні довідки банківських установ, в яких позивачем відкрито рахунки, а саме: ПАТ ФІНБАНК від 25 серпня 2016 року № 01-35/1245-499, від 25 серпня 2016 року № 01-35/1246-500, АТ Укрексімбанк від 26 серпня 2016 року № 063/11-07/2745, ПАТ Платинум Банк від 29 серпня 2016 року № 163-К9, з яких вбачається, що на дату видачі вказаних довідок на валютному контролі не обліковується прострочена дебіторська заборгованість за експортними та імпортними операціями Товариства з наступними нерезидентами: компанія Carosan Trading Ltd, Intraco Management Ltd, Nord Holding lnc, Landhill Trading Limited, та відсутня прострочена валютна заборгованість за будь-якими іншими експортними та імпортними контрактами.

Правомірність дій посадових осіб ПАТ ФІНБАНК була перевірена на виконання доручення Управління Національного банку України в Одеській області про проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ ФІНБАНК від 07 квітня 2014 року № 18-33/2751 у період з 07 квітня 2014 року по 18 квітня 2014 року. Зокрема, Національним банком України перевірено здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за імпортними операціями Товариства з обмеженою відповідальністю Аеропорт Хендлінг (код за ЄДРПОУ 37282171) за договором про відступлення права вимоги від 10 лютого 2014 року № CAR/AX110114 з нерезидентом Breeston Management Ltd (Craigmuir Chambers, Road Town, Tortola, P.O. Box 3321), рахунок CY 60005002400002400734806701 який відкрито у HellenicBank LTD (Limassol, Cyprus, SWIFT HEBACY2N), на нерезидента Carosan Trading Ltd з урахуванням договору про переведення боргу від 10 лютого 2014 року № KX/AX/1-2014 у сумі 2405553,12 доларів США з резидента-боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Голд Вей Ентерпрайзес (код за ЄДРПОУ 38786731) за контрактом від 01.09.2013 року № 5/GWE/BM.

За перевіреними операціями по вищезазначених договорах Управлінням Національного банку України в Одеській області не встановлено порушення резидентами законодавчо встановлених строків розрахунків та порушень вимог Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями , затвердженої постановою Правління Національно банку України № 136 від 24.03.1999 року із змінами та доповненнями.

Верховний Суд приходить до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин, законодавство допускало випадки припинення валютного контролю без зарахування валютної виручки на банківський рахунок експортера, та/або без надходження товару за імпортним контрактом, але за умови дотримання порядку, визначеного Інструкцією № 136, що і встановлено у цій справі та не спростовано самим податковим органом.

Єдиним аргументом податкового органу щодо наявності валютних правопорушень є твердження про невідповідність угод про зарахування зустрічних вимог чинному валютному законодавству, при цьому жодного обґрунтування такої невідповідності податковим органом не наведено.

Склад валютного правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000101401, є похідних та доводиться податковим органом виключно на підставі обставин, що досліджені та спростовані судами попередніх інстанцій у цій справі. Касаційна скарга податкового органу також не містить жодних окремих доводів у цій частині.

Аргументи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції, встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом у касаційній скарзі наводяться лише висновки, викладені в акті перевірки, які досліджені та спростовані судами першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі №815/3749/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер