Ухвала

від 27.03.2017 по справі 456/433/17

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/433/17

Провадження № 2/456/847/2017

УХВАЛА

судового засідання

27 березня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Микитчина І. М. ,

при секретарі Свержинській І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу Успіх про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою та просить стягнути з житлово-будівельного кооперативу Успіх в його користь заборгованість в сумі 1735602,17 грн., з них: 373568,61 грн. основного боргу; 380561,36 грн. інфляційні; 43814,99 грн. 3% річних; 937657,21 грн. пеня та судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження будь-яким способом на все рухоме та нерухоме майно, що належить ЖБК Успіх (код ЄДРПОУ 37043055) та на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Р/р №26007 188012 в АБ Укргазбанк , м.Львів, МФО 320478, р/р №26008301371775 в філії Львівського обласного управління АТ Ощадбанк код банку 325769 код ЄДРПОУ 09325703. В обргунтування заяви покликається, на те, що, враховуючи що у добровільному порядку врегулювати спір з ЖБК Успіх не вдалося, відповідач ЖБК Успіх знаходиться в скрутному матеріальному становищі та не бажає повертати борг в нього є підстави вважати, що ЖБК Успіх намагатиметься відчужити належне йому майно, або зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що призведе до ускладнення або неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явились

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.1, 2, 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, які належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, при цьому суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Крім того, ч.3 ст.152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування своїх доводів про існування ризику утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволенні позову, позивач посилалася на те, що відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, а тому буде ухилятися і від виконання судового рішення.

Виходячи з сукупного аналізу положень ст.ст.151-153 ЦПК України та загальних принципів цивільного судочинства, при вирішенні питання щодо доцільності застосування у справі заходів забезпечення позову, суду необхідно перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Відповідні доводи заяви про забезпечення позову повинні бути мотивовані та підтверджені доказами, з метою недопущення зловживання правом сторони на забезпечення позову та дотримання реалізації принципів рівноправності сторін у справі.

Ухвала про забезпечення позову, відповідно до ст.3 Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом, а тому має відповідати всім вимогам до такого документа, визначеним у ст.19 цього Закону .

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Всупереч вищенаведеного заявником не подано доказів на підтвердження того, що розрахункові рахунки на які просить накласти арешт належить відповідачу і не є рахунками з яких виплачується заробітна плата працівникам підприємства, на який законом заборонено накладення арешту (ч.4 ст. 152 ЦПК України ).

Також заявником не конкретизовано, яке саме майно він просить заборонити відчужити відповідачу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Згідно абз. 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 151 , 152 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ :

в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає..

Головуючий-суддя ОСОБА_2