Постанова

від 23.03.2017 по справі 808/2180/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року (о 16 год. 30 хв.)Справа № 808/2180/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Лазька В.Г.,

представника відповідача Морозової Я.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами Ресурс-Інвест

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами Ресурс-Інвест (далі - позивач або ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р , від 11.01.2016 №0000022200, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість у розмірі 167 572,50 грн., з яких за основним платежем 111 715,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 55 857,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ Транс-Ойл 2012 підтверджені первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства. Документальне підтвердження господарських операцій було надано до податкової інспекції в обсязі, достатньому для проведення перевірки. Позивач не має можливості для всебічної перевірки своїх контрагентів по всьому ланцюгу постачальників і позивач не повинен нести відповідальність за порушення, допущенні будь-ким з попередніх постачальників.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, про що подала заперечення на адміністративний позов (вх. № 31086 від 01.11.2016), відповідно до яких вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято з додержанням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема зазначила, що в ході проведення перевірки не підтверджено поставок товарів від контрагента-постачальника ТОВ Транс-Ойл 2012 на адресу позивача. Відсутність фактичного постачання ТОВ Транс-Ойл 2012 бензину та палива на адресу позивача унеможливлює включення до податкового обліку позивачем сум податкового кредиту по контрагенту ТОВ Транс-Ойл 2012 за перевіряємий період на загальну суму 111 715 грн., у зв'язку із чим позивачем порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того зазначає, що товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог до їх заповнення. Позивачем до перевірки не надано договір по взаємовідносинам з ТОВ Транс-Ойл 2012 . Наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, оскільки вони складені з порушеннями, не містять інформації щодо змісту та обсягу надання господарських операцій, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаної угоди.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест (код ЄДРПОУ 22128249) є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 19.09.1994 за № 1 103 107 0007 001053, за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 37Б. Основними видами діяльності позивача є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 01.47 Розведення свійської птиці; 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т. 1 а.с.24).

У період з 04.11.2015 по 10.11.2015, на підставі направлення № 567 від 04.11.2015, у відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу № 630 від 03.11.2015, фахівцями ДПІ в Орждонікідзевському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якої є відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест (код ЄДРПОУ 22128249) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт № 140/08-29-22-0109/22128249 від 19.11.2015 (т.1 а.с.8-15).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест вимог, зокрема: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що привезло до:

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19) у сумі 18616 грн., у тому числі по періодам: грудень 2012 року на суму ПДВ - 18 616 грн.;

зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) (ряд.23.2) у сумі 18 616 грн., у тому числі по періодам: січень 2013 року на суму ПДВ - 18 616 грн.;

заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряє мий період у розмірі 111 715 грн., у тому числі по періодах: червень 2013 року на суму ПДВ - 11 857 грн., липень 2013 року на суму ПДВ - 25 394 грн., вересень 2013 року на суму ПДВ - 42 601 грн., жовтень 2013 року на суму ПДВ - 6 525 грн., квітень 2014 року на суму ПДВ - 15 220 грн., травень 2014 року на суму ПДВ - 10 118 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується, між іншого, на актах ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 91/08-29-22-13/38363214 від 15.08.2014 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Транс-Ойл 2012 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господАрських відносин з ТОВ ЮНА ПРОМ (код ЄДРПОУ 38042650), ТОВ ВІАНОР ПРОМ (код ЄДРПОУ 38629540), ТОВ УКРНАФТОТОРГ (код ЄДРПОУ 35764249), ТОВ ГРАНД-ФОРД (код ЄДРПОУ 38760074), ТОВ САТЕЛІТ-ДНІПРО (код ЄДРПОУ 34884135), ТОВ ТОЙТРЕЙД (код ЄДРПОУ 37997835), ТОВ ПРІМАУКРГАЗ (код ЄДРПОУ 37600562), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 та № 57/08-29-22-13/38363214 від 18.04.2014 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Транс-Ойл 2012 з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ ВІАНОР ПРОМ їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року . Вказаними актами встановлено, що первинні документи вищезазначених контрагентів використовувались для формування податкового кредиту ТОВ Транс-Ойл 2012 та не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій за первіряємий період.

На підставі Акту перевірки № 140/08-29-22-0109/22128249 від 19.11.2015 Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 11.01.2016 №0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 167 572,50 грн., у т.ч. за основним платежем 111 715,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 55 857,50 грн. (т. 1 а.с.16).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 11.01.2016 №0000022200, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

03.12.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ Транс-Ойл 2012 (Продавець) укладено договір поставки № ТО-1, згідно з яким Продавець зобов'язується передати, а Покупець - оплатити та прийняти нафтопродукти. Ціна, кількість та вид товару встановлюється за домовленістю сторін та фіксується в рахунку, виставленому продавцем, або оформляється додатковою угодою, а також підтверджується видатковою накладною. Якість товару засвідчується паспортом та сертифікатом якості заводу-виробника. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013 (а.с.118-119).

Також позивачем до матеріалів справи надано копію договору поставки нафтопродуктів № ТО-21 від 01.02.2013, відповідно до умов якого продавець (ТОВ Транс-Ойл 2012 ) зобов'язується продавати та відпускати нафтопродукти через мережу власних АЗС за одноразовими карточками, які даються право на отримання нафтопродуктів та належать покупцю (ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест ); покупець оплачує талони згідно виставленого рахунку. Якість нафтопродуктів повинна відповідати вимогам діючих стандартів і підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника та сертифікатом відповідності (п.1.3 договору).

Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що адреси позивача та його контрагента ТОВ Транс-Ойл 2012 , які зазначені у договорах поставки, збігаються - 69035, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, 37 б .

З метою підтвердження фактичного виконання умов Договорів з поставки № ТО-1 від 03.12.2012 та № ТО-21 від 01.02.2013, позивачем до матеріалів справи надані: копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних (т.1 а.с.77-115), які за своїм змістом не дають можливості встановити реальність спірних операцій.

Суд погоджується із висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки щодо завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ Транс-Ойл 2012 за перевіряємий період на загальну суму 111 715 грн., з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Таким чином, умовою виникнення у платника податків права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуг) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Але, в той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, належним чином оформлені результати проведених досліджень та розроблених проектів тощо.

Підлягають з'ясуванню також фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів; можливість здійснення операцій у відповідні строки з урахуванням встановленого терміну виконання; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагента товарів (нафтопродуктів), необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальника виконати обумовлені договорами поставки, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, наявність складських приміщень.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Відповідно до пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 Інструкції №281/171/578/155, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900; маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом; маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Таким чином, чинним законодавством встановлено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі нафтопродуктів, а тому, вбачається очевидною необхідність оформлення відповідних документів.

Відповідно до вимог Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нафтопродукти (палива: бензини автомобільні; дизельні суднові; мазути; побутові пічні, альтернативні види палива, біопалива) відносяться до продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів на підтвердження якості поставленого товару, необхідність наявності яких передбачена обома договорами (пункт 4.1 договору від 03.12.2012, пункт 1.3 договору від 01.02.2013).

Крім того, відповідно до п. 1.2 Договору від 03.12.2012, ціна, кількість та вид товару встановлюється за домовленістю сторін та фіксується в рахунку, виставленому продавцем, або оформляється додатковою угодою. Однак відповідні рахунки чи додаткові угоди позивач до суду також не надав.

Позивачем також не надано до матеріалів справи документів (актів), що засвідчують передачу нафтопродуктів від контрагента до позивача. Надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають формі № 1-ТТН (нафтопродукт), необхідність застосування якої передбачено Інструкцією №281/171/578/155.

Доказів перевірки якості та кількості придбаного товару згідно вимог пп. 4.2.4 п. 4.2, пп. 5.1.1 п. 5.1, 5.1.2 п.5.1, пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 позивачем не надано.

Доводи позивача про те, що оплату за поставлений товар здійснено у безготівковій формі (банківські виписки т.1 а.с.144), а також на те, що нафтопродукти надійшли на АЗС, що підтверджується змінними звітами (т.1 а.с.133-136), що також підтверджує реальність господарських операцій та зміну майнового стану платника суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність банківських виписок та змінних звітів за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності. Змінні звіти не свідчать про те, що нафтопродукти надійшли на АЗС саме від ТОВ Транс-Ойл 2012 .

Суд також не приймає доводи позивача щодо того, що придбані позивачем нафтопродукти реалізовано, а відтак операції мали реальний характер, оскільки позивачем не підтверджено факту, чи справді нафтопродукти отримано від вказаних у первинних документах постачальників (ТОВ Транс-Ойл 2012 ). Якщо відповідні товари придбавались позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на включення сум до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено, що аналіз даних податкової звітності контрагентів встановив відсутність доказів належної сплати відповідних податків, трудових ресурсів, основних засобів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того судом встановлено, що безпосередній контрагент позивача - ТОВ Транс-Ойл 2012 звертався із заявою (вих. № 24 від 13.02.2015) про застосування податкового компромісу за матеріалами акта перевірки № 57/08-29-22-13/38363214 від 18.08.2014 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Транс-Ойл 2012 з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків Віанор Пром , їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2013 року (т.2 а.с.57), за результатами якої було прийнято рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу № 7/10/08-29-22-02 від 18.02.2015 (т.2 а.с.58). Вказана процедура була застосована до податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні Положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Тобто, факт застосування процедури податкового компромісу свідчить про те, що платник податків (ТОВ Транс-Ойл 2012 ), подаючи уточнюючі розрахунки, визнав факт завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ Віанор Пром .

З огляду на зазначене, за відсутності необхідних вищевказаних документів, висновки відповідача про відсутність у позивача доказів переміщення придбаного у відповідного контрагента бензину та палива, доказів перевірки його кількості та якості, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак