Ухвала

від 06.07.2017 по справі 808/2180/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"06" липня 2017 р.Справа № 808/2180/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами Ресурс-Інвест на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі №808/2180/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами Ресурс-Інвест до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15.07.2016 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0000022200 від 11.01.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість у розмірі 167 572,50 грн., з яких за основним платежем 111715,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 55857,50 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами Ресурс-Інвест є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 19.09.1994 року за № 11031070007001053 (код ЄДРПОУ 22128249), знаходиться за адресою: 69035, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.37Б. Основними видами діяльності позивача є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 01.47 Розведення свійської птиці; 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.24 т.1).

Відповідач - Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04.11.2015 року по 10.11.2015 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест (код ЄДРПОУ 22128249) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої 19.11.2015 року складено акт № 140/08-29-22-0109/22128249 (а.с.214-230 т.1).

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, що привезло до:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19) у сумі 18616 грн., у тому числі по періодам: грудень 2012 року на суму ПДВ - 18 616 грн.;

- зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) (ряд.23.2) у сумі 18616 грн., у тому числі по періодам: січень 2013 року на суму ПДВ - 18616 грн.;

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період у розмірі 111715 грн., у тому числі по періодах: червень 2013 року на суму ПДВ - 11857 грн., липень 2013 року на суму ПДВ - 25394 грн., вересень 2013 року на суму ПДВ - 42 601 грн., жовтень 2013 року на суму ПДВ - 6525 грн., квітень 2014 року на суму ПДВ - 15220 грн., травень 2014 року на суму ПДВ - 10118 грн..

На підставі вказаного акту перевірки Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області 11.01.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення форми Р №0000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 167572,50 грн., у т.ч. за основним платежем 111715,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 55857,50 грн. (а.с.16 т. 1).

Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Таким чином, умовою виникнення у платника податків права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуг) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що між ТОВ Транс-Ойл 2012 (продавець) та позивачем, як покупцем, 03.12.2012 року укладено договір поставки №ТО-1, згідно з яким продавець зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти нафтопродукти. Загальна сума договору складає 10 млн.гривень. За умовами договору ціна, кількість та вид товару встановлюється за домовленістю сторін та фіксується в рахунку, виставленому продавцем, або оформляється додатковою угодою, а також підтверджується видатковою накладною. Якість товару засвідчується паспортом та сертифікатом якості заводу-виробника. Кількість товару, визначається згідно видаткової накладної. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013 року (а.с.118-119 т.1).

Позивачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано документів на підтвердження домовленості сторін договору щодо ціни, кількості та виду товару та фіксування таких значень в рахунку, виставленому продавцем, або оформленої додаткової угоди до договору, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Крім того, апелянтом не надано паспорт якості на отриманий за договором поставки нафтопродукт та сертифікат походження та якості нафтопродукту заводу-виробника.

Крім того, між ТОВ Транс-Ойл 2012 (продавець) та позивачем, як покупцем, 01.02.2013 року укладено договір поставки №ТО-21, згідно з яким продавець (ТОВ Транс-Ойл 2012 ) зобов'язався продавати та відпускати нафтопродукти через мережу власних АЗС за одноразовими карточками, які дають право на отримання нафтопродуктів та належать покупцю (ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест ). Покупець оплачує талони згідно виставленого рахунку. Якість нафтопродуктів повинна відповідати вимогам діючих стандартів і підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника та сертифікатом відповідності. Перелік АЗС, на яких буде проводитись відпуск нафтопродуктів вказаний в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (а.с.137 т.1).

Визначені вказаним договором документи, а саме: додаток №1 з переліком АЗС, підтвердження виготовлення та оприбуткування карток, які дають право на отримання нафтопродуктів та належать позивачу, та подальший продаж або інше використання таких карток, паспорт якості нафтопродуктів заводу-виробника та сертифікат відповідності, позивачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Надані позивачем на підтвердження виконання умов вказаних вище договорів копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних колегія суддів оцінює критично (а.с.77-115 т.1).

З вказанних документів вбачається, що видаткові накладні не містять печаток сторін договору, підписів та прізвищ особи від постачальника, та підписів та прізвищ особи, що отримала товар (а.с. 77-86, 88, 90, 92,94, 96, 98, 100 т.1).

Не містять таких даних і товарно-транспортні накладні (а.с. 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101 т.1).

Крім того, апелянтом не надано документів щодо оприбуткування на АЗС поставлених нафтопродуктів та подальшої їх реалізації, наявності достатньої кількості відповідних ємностей для зберігання нафтопродуктів та страхування таких ємностей.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на наявність в матерілах справи змінних звітів, які підтверджують прихід нафтопродуктів (а.с.133-137, 147 т.1), колегією суддів до уваги не приймаєтся, оскільки в звітах не визначено від кого отримано такі нафтопродукти, на виконання якого договору та яким чином відбувся розрахунок за поставку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Але, в той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, належним чином оформлені результати проведених досліджень та розроблених проектів тощо.

Підлягають з'ясуванню також фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів; можливість здійснення операцій у відповідні строки з урахуванням встановленого терміну виконання; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагента товарів (нафтопродуктів), необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальника виконати обумовлені договорами поставки, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, наявність складських приміщень.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 (далі - по тексту - Інструкція №281).

Відповідно до пп.5.4.1-5.4.3 п.5.4 Інструкції №281 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900; маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом; маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Таким чином, законодавством встановлено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі нафтопродуктів, а тому, вбачається очевидною необхідність оформлення відповідних документів.

Відповідно до вимог Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 року №28 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нафтопродукти (палива: бензини автомобільні; дизельні суднові; мазути; побутові пічні, альтернативні види палива, біопалива) відносяться до продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Як зазначалось вище, позивачем до суду не надано документів на підтвердження якості поставленого товару, необхідність наявності яких передбачена договорами поставки нафтопродуктів від 03.12.2012 року (п.4.1) та від 01.02.2013 року (п.1.3), не надано рахунків або додаткових угод щодо ціни, кількості та виду товару що встановлюється за домовленістю сторін та фіксується в рахунку, виставленому продавцем, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Позивачем також не надано документів (актів), що засвідчують передачу нафтопродуктів від контрагента позивачу. Товарно-транспортні накладні не відповідають формі № 1-ТТН (нафтопродукт), необхідність застосування якої передбачено Інструкцією №281, як і не надано доказів перевірки якості та кількості придбаного товару згідно вимог пп.4.2.4 п.4.2, пп.5.1.1 п.5.1, 5.1.2 п.5.1, пп.5.4.1-5.4.3 п.5.4 вказаної Інструкції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за договором поставки №ТО-21 від 01.02.2013 року ТОВ Транс-Ойл 2012 (продавець) зобов'язався продавати та відпускати нафтопродукти через мережу власних АЗС за одноразовими карточками, які дають право на отримання нафтопродуктів та належать ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест .

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Транс-Ойл 2012 орендує у ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест автозаправні станції в м.Запоріжжя:

- вул.Гребельна,7, за договором оренди №040113А від 15.01.2013 року (а.с.119 т.1);

- вул.Рекордна, 37Б, за договором оренди №030113А від 15.01.2013 року (а.с.120 т.1);

вул.Маршала Чуйкова,14 В, за договором суборенди №050113А від 15.01.2013 року (а.с.121 т.1). Позивачем не надано суду документів щодо підтвердження наявності в нього договору оренди між ним та іншою особою та права надання суборенди за таким договором, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, позивачем до матеріалів справи наданий договір поставки нафтопродуктів №10113КП від 09.01.2013 року, за умовами якого ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест зобов'язався продавати та відпускати нафтопродукти через мережу власних АЗС за одноразовими карточками, які дають право на отримання нафтопродуктів та належать покупцю ПАТ АК Промислово-івестиційний банк . Перелік АЗС, на яких буде відпускатись нафтопродукти вказаний в Додатку №1 (а.с.138-139 т.1).

Згідно дадатку до договору в переліку АЗС крім інших зазначені й АЗС по вул.Рекордна, 37Б та вул.Маршала Чуйкова,14 В, які відповідно до договорів оренди

та суборенди знаходяться у користуванні ТОВ Транс-Ойл 2012 .

Таким чинном, надані позивачем документи не відповідають вимогам діючого законодавства, та не визнаються судом апеляційної інстанції як первинні, вказаними документами неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, оскільки вони не містять інформації щодо змісту та обсягу надання господарських операцій, порядок надання послуг особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаних договорів.

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та ТОВ Транс-Ойл 2012 реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області доведено правомірність податкового повідомлення-рішення форми Р №0000022200 від 11.01.2016 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами Ресурс-Інвест на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі №808/2180/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі №808/2180/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 11 липня 2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак