Постанова

від 27.03.2017 по справі 821/29/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/29/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Собчук Є.В., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Незгоди Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсервіс-Інвест" в особі представника ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005541405 від 26.10.2016 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсервіс-Інвест" в особі представника ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ТОВ "Югсервіс-Інвест") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі по тексту - відповідач або ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005541405 від 26.10.2016 р.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну вимог) обґрунтовано тим, що відповідачем проведено фактичну перевірку кафе "Калиба" ТОВ "Югсервій-Інвест" за результатами якої складено акт. Перевіркою встановлено незабезпечення своєчасного оприбуткування (обліку) в КОРО готівкових коштів, які надійшли до каси (місця проведення розрахунків) в певні дні (згідно переліку до Акту), які в подальшому були несвоєчасно оприбутковані на загальну суму 4659,00 грн. На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення. Вказане рішення позивач вважає протиправним у зв'язку з тим, що сума штрафу була визначена на підставі Указу Президента №436/95, який встановлює відповідальність за неоприбуткування готівки в касах, прийнятий 12 червня 1995 року. При цьому, Податковим кодексом України визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються в порядку і в розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законам. Отже, на думку позивача, у відповідача відсутні правові підстави для застосування штрафної санкції, яка передбачена Указом Президента № 436.

Крім того позивач зазначив, що Господарським Кодексом України адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення але не пізніш ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. При цьому, що від дати порушення норм Положення № 637 до дати застосування штрафних (фінансових) санкцій минув строк, який перевищує один рік.

Щодо не оприбуткування грошових коштів 31.01.16 в сумі 4216 грн. позивач зазначив, це вказане пов'язано з форс-мажорними обставинами, а саме аварійним відключенням енергопостачання об'єкту споживача що фактично з об'єктивних причин унеможливило друкування Z-звіту.

На підставі вказаного вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач надав до суду заперечення, які обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі висновку акту фактичної перевірки, яким встановлено, що позивачем несвоєчасно оприбутковувалися готівкові кошти (облік) в КОРО, які надходили до каси (місця проведення розрахунків).

Відповідно до ІС "Податковий блок" встановлено, що позивач несвоєчасно оприбутковував готівкові кошти, що надходили до каси РРО, в КОРО на загальну суму 4659,00 гривень. Вказаним порушено вимоги п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Відповідач вказав, що за вказане порушення передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у п'ятикратному розмірі суми, що не оприбуткована.

За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 0005541405 від 26.10.2016 р. Дане рішення відповідач вважає правомірним та просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного: 18 жовтня 2016 року Державною фіскальною службою України на підставі ст. 75, п.п. 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 п. 80.2 ст.80, ст. Податкового кодексу України та наказу від 03.10.1016 р. №446 "Про проведення фактичної перевірки" Головним управління ДФС у Херсонській області видано направлення на проведення фактичної перевірки № 1320,1321 ТОВ "Югсервіс-Інвест".

Відповідно до ч.1 п. 75.1 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 75.1.3 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення документальних позапланових перевірок та їх підстави передбачені статтею 78 ПК України.

Статтею 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2. ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Судом встановлено, що перевірку проведено в присутності бармена ОСОБА_4, що підтверджується підписом в направленнях на проведення фактичної перевірки від 17.10.2016 № 1320, 1321 та про що зазначено в акті перевірки.

Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (п. 80.3 ст. 80 ПК України).

В ході проведення перевірки встановлено порушення п.2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.201 №637, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі по тексту - Положення), а саме, відповідно до ІС "Податковий блок" встановлено, що позивач несвоєчасно оприбутковував готівкові кошти:

- 18.09.2015 до каси РРО надійшли готівкові кошти в сумі 248,00 грн., які оприбутковані у відповідній КОРО 19.09.2015, на підставі Z- звіту № 171 від 19.09.2015 за 18.09.2015 (попередній Z - звіт № 170 від 17.09.2015 за 17.09.2015);

- 22.10.2015 до каси РРО надійшли готівкові кошти в сумі 195,00 грн., які оприбутковані у відповідній КОРО 23.10.2015 на підставі Z - звіту № 206 від 23.10.2015 за 22.10.2015 (попередній Z - звіт № 205 від 21.10.2015 за 21.10.2015);

- 31.01.2016 до каси РРО надійшли готівкові кошти в сумі 4216,00 грн., які оприбутковані у відповідній КОРО 01.02.2016, на підставі Z - звіту № 305 від 01.02.2016 за 31.01.2016 (попередній Z - звіт № 304 від 30.01.2016 за 30.01.2016). Загальна сума грошових коштів, вчасно не оприбуткованих, що надходили до каси РРО, в КОРО на загальну суму 4659, 00 гривень.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 18 жовтня 2016, який зареєстровано за № 396/21/22/РРО/35294248 від 18.10.2016 р.

На підставі акту перевірки відповідачем 26.10.2016 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0005541405, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 23295,00 гривень.

Абзацами 1, 2, 5 пункт 2.6 Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п.9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199, зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

Пунктом 1 приміток до вказаних Вимог встановлено, що підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що календарний день (доба) триває з 00 годин до 24 години, отже, Z-звіт необхідно виконувати щоденно по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

Отже, суд вважає, що суб'єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг, що надходить до кас, тобто, кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 годин цього ж дня, здійснювати роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків і відображення показників готівкових коштів у КОРО.

Суд зауважує, що дана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 13.03.2014 року у справі № 21-5а14.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач вірно дійшов до висновку щодо несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів, що надходили до каси РРО в КОРО, а саме, 18 вересня 2015 р., 22 жовтня 2015 р., 31 січня 2016 року.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні пояснення бармена кафе "Калиба", відповідно до яких зазначено, що 31 січня 2016 року нею несвоєчасно виконано Z-звіт, оскільки, було вимкнено світло.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка, видана товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал+" за вих. № 313 від 18 листопада 2016 року, відповідно до якої в ніч з 31.01.2016 р. на 01.02.2016 р. було відсутнє електроживлення комплексу "Калиба" з 22:35 до 00.25 год. з причин вимкнення захисного автоматичного пристрою у зв'язку з високим перепадом напруги (а.с. 79).

Також в матеріалах справи наявний витяг з облікової книги оперативного журналу чергових електриків (очисні споруди), в якому за 30 січня 2016 року наявний запис про вимкнення автомату на кафе "Калиба".

При цьому, грошові кошти були обліковані належним чином вранці наступного дня, що підтверджується витягом з Книги обліку розрахункових операцій № 3000096582Р/ІІ.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що 31 січня 2016 року несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, що надходили до каси РРО в КОРО відбулося не з вини ТОВ "Югсервіс-Інвест". Суд зазначає, що вказане не прийнято до уваги відповідачем.

З огляду на таке, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування штрафних санкцій за 31 січня 2016 року в сумі 4216 грн.

При цьому, суд враховує наданий відповідачем розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки від 18.10.2016 р. № 369/21/22/РРО/35294248, проти вірності якого представники не заперечували.

Щодо посилання позивача, щодо відсутності правових підстав для застосування штрафної санкції, яка передбачена Указом Президента № 436 суд зазначає, що 8 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України був прийнятий Конституційний Договір № 1к/95-ВР про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 25 цього Конституційного Договору Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

12 червня 1995 року Президент України видав Указ, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.

6 липня 1995 року було прийнято Закон України № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95-ВР), у якому передбачено, крім іншого, відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону.

Так, розділом V згаданого вище Закону визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції. Як убачається зі змісту його положень, серед них відсутнє таке порушення як неоприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за це.

Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі. Зокрема, абзацом 3 статті 1 вказаного нормативно-правового акта встановлено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

Таким чином, предмети правового регулювання Указу та Закону № 265/95-ВР є різними.

Слід зазначити також, що, незважаючи на зміни, які в подальшому вносились до Указу (останні - у 2001 році), правове регулювання відповідальності та розмір штрафу за неоприбуткування готівки не змінилися.

Отже, відносини стосовно відповідальності суб'єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані Законом № 265/95-ВР, прийнятим у часі пізніше, ніж видано Указ. Окрім цього, на час виникнення спірних відносин не було прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала такі відносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 21-77а13 від 02 квітня 2013 року.

Зважаючи на вказане, суд не погоджується з посиланнями позивача, що ГУ ДФС у Херсонській області неправомірно застосовано штрафні санкції, які передбачені Указом Президента № 436/95 від 12.06.1995 р.

Щодо посилання позивача на застосування строків визначених Господарським Кодексом України щодо застосування адміністративно - господарських санкцій до суб'єкта господарювання суд зазначає, що частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI, зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Закон України від 02.12.2010 № 2756-VI набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто, з 01.01.2011.

Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.265. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01.01.2011 (часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.102.1. ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зважаючи на вказане та враховуючи дотримання відповідачем при нарахуванні позивачу вказаних штрафних (фінансових) санкцій строку давності, встановленого п.102.1. ст.102 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, про помилкове посилання позивача на строки, передбачені ст.250 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2016 року по адміністративній справі К/800/15727/15.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Югсервіс-Інвест" в особі представника ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005541405 від 26.10.2016 р. підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005541405 від 26 жовтня 2016 року в частині нарахування штрафної санкції в сумі 4216 (чотири тисячі двісті шістнадцять) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсервіс-Інвест" (код ЄДРПОУ 35294248) судові витрати в сумі 248 (двісті сорок вісім) грн. 04 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 березня 2017 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 9.2.1