Рішення

від 28.03.2017 по справі 913/106/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 березня 2017 року Справа № 913/106/17

Провадження №19/913/106/17

За позовом Приватного підприємства "Будівельна компанія "СД - Строй", с. Пшеничне Станично - Луганського району Луганської області

до Луганського обласного центру зайнятості, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 208699 грн 65 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність №728 від 17.03.2017, начальник юридичного відділу; ОСОБА_2, довіреність №760 від 27.03.2017, провідний юрисконсульт юридичного відділу.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивач, Приватне підприємство "Будівельна компанія "СД - Строй", звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного центру зайнятості про стягнення заборгованості у розмірі 95782 грн. 03 коп., пені у розмірі 14690 грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 7998 грн. 45 коп. та інфляційних втрат у розмірі 90229 грн. 09 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.01.2017 було порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.02.2017.

Відповідач у відзиві №30/12-393 від 13.02.2017 на позовну заяву просив, керуючись ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.2 ст.258, ст.ст.266, 550, 617 Цивільного кодексу України, п.п.12.11, 15.1 договору №30/10-238 виконання підрядних робіт від 13.11.2013, відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 14690 грн. 08 коп., 3 % річних у розмірі 7998 грн. 45 коп. та інфляційних витрат у розмірі 90229 грн. 09 коп. Зазначив, що згідно п.12.11 договору №30/10-238 виконання підрядних робіт від 13.11.2013 затримка фінансування не є підставою для накладення на замовника фінансових санкцій, тобто позивач не має права на нарахування та стягнення пені за період з 23.05.2016 по 28.10.2016 у сумі 14690 грн. 08 коп. Відповідно до п.15.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин нездоланної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або запобігти можливим заходам.

Позивач у письмових поясненнях б/н від 20.02.2017 зазначив, що підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання зобов'язань, відповідно до ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", є сертифікат, який відповідачем наданий не був.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 21.02.2017 та від 10.03.2017 було відкладено розгляд справи на 10.03.2017 та на 28.03.2017 відповідно.

Відповідач у письмових поясненнях №30/12-758 від 27.03.2017 зазначив, що у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.12.11 договору №30/10-238 від 13.11.2013 сторони дійшли згоди не застосовувати санкції у разі затримки фінансування замовника - відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі. Позовні вимоги визнав частково.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

У судовому засіданні 28.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

13.11.2013 між Луганським обласним центром зайнятості (замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Будівельна компанія "СД - Строй" (підрядник, позивач) було укладено договір виконання підрядних робіт №30/10-238, відповідно до п.1.1 якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до проектної документації, підготовленої та переданої замовником, на свій ризик виконати роботи з підсилення непридатних до експлуатації будівельних конструкцій незавершеної будівництвом прибудови до будівлі Луганського міського центру зайнятості за адресою: м. Луганськ, вул. 50-річчя Створення СРСР, 22 - б та в установлений даним договором строк здати виконані роботи, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, проектну документацію, прийняти від підрядника завершені роботи та оплатити їх.

Загальна сума договору складає 383122 грн 80 коп., у тому числі ПДВ 63853 грн 80 коп. (п.2.3 договору).

Замовник надає підряднику аванс у розмірі 30% від суми запланованих асигнувань на відповідний річний обсяг робіт протягом 10 банківських днів з моменту початку фінансування (п.3.2 договору).

Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником протягом 10 банківських днів з дати двохстороннього підписання та скріплення печатками сторін акту приймання виконаних робіт (форми № КБ - 2в), та довідки №КБ-3 (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.1 договору початок виконання робіт - протягом 3-х календарних днів з дати отримання авансу та отримання в інспекції ДАПК у Луганській області дозволу на виконання будівельних робіт. Строк закінчення робіт - 11.04.2014 (п.5.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 15.01.2014 до договору).

Датою виконання робіт по окремих етапах вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання виконаних підрядних робіт (п.5.5 договору).

Підписання акта виконаних підрядних робіт є підставою для проведення кінцевих розрахунків між сторонами (п.8.8 договору).

Строк дії договору: початок - з дати двохстороннього підписання та скріплення печатками сторін; закінчення - 31.12.2014 (п.11.1 договору).

За прострочення оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1 % суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.12.9 договору).

Затримка фінансування не є підставою для накладення на замовника фінансових санкцій (п.12.11 договору).

Відповідно до п.п.15.1, 15.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин нездоланної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або запобігти можливим заходам. Існування та строк дії форс - мажорних обставин підтверджується відповідними документами, виданими Торгівельно - промисловою палатою України або засвідчується компетентним органом, що визначений діючим законодавством України.

Додатковою угодою №2 від 13.02.2014 до договору сторони узгодили призупинити виконання робіт, передбачених календарним планом з 13.02.2014 на строк відсутності фінансування.

17.03.2014 сторони підписали додаткову угоду №3 до договору, відповідно до п.1 якої, у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на 2014, та керуючись п.п.6.1.8, 16.1 договору на виконання підрядних робіт №30/10-238 від 13.11.2013, сторони домовились розірвати з 17.03.2014 зазначений договір.

На виконання умов договору №30/10-238 від 13.11.2013 відповідач перерахував позивачеві 59700 грн 00 коп. (п.3.2 договору), а позивач виконав для відповідача обумовлені роботи на загальну суму 155482 грн 03 коп., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014, актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2014 та 20.02.2017, які підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідач виконані позивачем будівельні роботи у повному обсязі не оплатив у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 95782 грн 03 коп., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду, до яких відноситься і договір №30/10-238 від 13.11.2013 підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться і в ст.318 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст.882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт виконання робіт позивачем за договором виконання підрядних робіт №30/10-238 від 13.11.2013 підтверджується матеріалами справи, у т.ч. довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2014, актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014, актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2014 та відповідачем не оспорюється.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки відомостей про точну дату складання акту приймання виконаних робіт матеріали справи не містять, за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 Цивільного кодексу України, суд вважає, що акт приймання будівельних робіт за січень 2014 підписано сторонами в останній день місяця - тобто 31.01.2014.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником протягом 10 банківських днів з дати двохстороннього підписання та скріплення печатками сторін акту приймання виконаних робіт (форми № КБ - 2в), та довідки №КБ-3.

Таким чином, з 15.02.2014 у відповідача виникло зобов'язання оплатити виконані роботи.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №30/10-238 від 13.11.2013 виконання підрядних робіт в сумі 95782 грн 03 коп.

При цьому господарський суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №3-28гс12.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14690 грн 08 коп. за період з 23.05.2016 по 14.11.2016 суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.п.12.9, 12.11 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,1 % суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Затримка фінансування не є підставою для накладення на замовника фінансових санкцій.

З огляду на викладене, позивачем невірно визначено період та враховуючи умови п.12.11 договору у нього взагалі відсутні правові підстави для нарахування пені на заборгованість, яка виникла у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням відповідача, що не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14690 грн 08 коп. за період з 23.05.2016 по 14.11.2016.

Твердження відповідача стосовно спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені судом не розглядаються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 10.02.2014 по 21.11.2016 в сумі 7998 грн 45 коп. та інфляційних втрат за період з березня 2014 по жовтень 2016 року в сумі 90229 грн 09 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлено, що він є неправильним, оскільки позивачем, в порушення вимог ст.ст.253-255 Цивільного кодексу України, невірно визначено день виникнення зобов'язання за договором.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми "Законодавство", в межах заявленого позивачем періоду та суми заборгованості:

Сума заборгованості в грн.Строк оплатиПеріод простроченняРозмір %Кількість днів простроченняСума 3% річних 95782,00по 14.02.2014 15.02.2014 - 21.11.2016 3 1011 7952,08 7952,08

Відповідно до п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню 3% річних за період з 15.02.2014 по 21.11.2016 в сумі 7952 грн 08 коп.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат за період з березня 2014 по жовтень 2016 в сумі 90229 грн 09 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим у відповідності до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню судом повністю.

Посилання відповідача на виникнення обставин непереборної сили, у зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції, що відповідно до ст.617 ЦК України, п.п.12.11, 15.1 договору, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п.п.15.1, 15.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин нездоланної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або запобігти можливим заходам. Існування та строк дії форс - мажорних обставин підтверджується відповідними документами, виданими Торгівельно - промисловою палатою України або засвідчується компетентним органом, що визначений діючим законодавством України.

Приписами ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пп.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пп.4.1 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене вище, виключає застосування положень ст.617 Цивільного кодексу України до вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Будівельна компанія "СД - Строй" до Луганського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського обласного центру зайнятості, вул.Гагаріна, б.116, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 03490878, на користь Приватного підприємства "Будівельна компанія "СД - Строй", вул. Озерна, б.68, Садове товариство ОЗОН , с. Пшеничне Станично - Луганського району Луганської області, ідентифікаційний код 34449450, заборгованість у розмірі 95782 грн 03 коп., 3% річних у сумі 7952 грн 08 коп., інфляційні втрати в сумі 90229 грн 09 коп., судовий збір у розмірі 2909 грн 45 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.2017.

Суддя Т.В. Косенко