Рішення

від 27.03.2017 по справі 914/2318/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017р. Справа № 914/2318/16

За позовом: ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача-1: ОСОБА_2, Львівська область, м. Броди

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , м. Львів

до відповідача-3: Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, скасування запису в ЄДРЮОФОП про державну реєстрацію змін до установчих документів, визнання недійсним статуту товариства в новій редакції

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Петрашко М. М.

Суддя Сухович Ю.О.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_4, представник (довіреність від 13.10.2016 р.); ОСОБА_5, представник (довіреність від 23.01.2017 р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Колібанич О.Я., представник (довіреність від 29.09.2016 р.);

від відповідача-3: не з'явився

ОСОБА_1, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: ОСОБА_2, Львівська область, м. Броди в, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , м. Львів та відповідача-3: Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, скасування запису в ЄДРЮОФОП про державну реєстрацію змін до установчих документів, визнання недійсним статуту товариства в новій редакції.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.09.2016 р. призначив розгляд справи на 03.10.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 23.11.2016 р.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

22.09.2016 р. представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про залучення іншого відповідача.

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Суд відмовляє в залученні іншого відповідача, оскільки заявником не обґрунтовано необхідність залучення, суд не вбачає достатніх підстав для такого залучення.

22.09.2016 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано необхідності застосування заходів до забезпечення позову. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.11.2016 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 24.11.2016 р.) визначено колегію у складі суддів Мороз Н.В. та Сухович Ю.О., головуючий суддя Мазовіта А.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мороз Н.В., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 20.01.2017 р.) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Мороз Н.В. замінено суддею Петрашком М.М. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 04.04.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , який володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу. Як стало відомо позивачу, 24.04.2015 р. між ОСОБА_1, від імені якого на підставі доручення діяв ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства. За цим договором ОСОБА_8 відчужив ОСОБА_2 100% частки у статутному капіталі ТзОВ Ком Інвест Груп . Проте, вказаний договір було укладено без відома позивача, жодних домовленостей про укладення вказаного правочину між позивачем та третіми особами не було, жодних коштів за відчуження частки позивач не отримував. Відповідно до статуту ТзОВ Ком Інвест Груп , статутний капітал становить 1 000 грн. Однак, позивачем кошти у статутний капітал не були внесені - статутний капітал ТзОВ Ком Інвест Груп не був сформований. Відповідно до ст. 53 Закону України Про господарські товариства , ст. 147 ЦК України частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. Таким чином, з урахуванням того, що частка позивачем не була сплачена, вона не могла бути відчужена за спірним договором. З огляду на викладене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства, укладений 24.04.2015 р., скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ Ком Інвест Груп №14151050003028994 від 30.04.2015 р. та визнати недійсним статут ТзОВ Ком Інвест Груп в новій редакції.

11.11.2016 р. представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 14.11.2016 р. суд залишив вказану заяву без розгляду.

Відповідач-1 явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судових засіданнях представник відповідача-2 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-3 явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, суд встановив наступне.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (ідентифікаційний код 38627412), затвердженого рішенням засновника від 22.02.2013 р. та зареєстрованого 25.02.2013 р. за №14151020000028994, учасником товариства є ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі товариства 100%, що становить у грошовому виразі 1 000 грн. 00 коп.

24.04.2015 р. між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_8 (продавець) в особі ОСОБА_7, який діяв на підставі доручення від 24.04.2015 р., було укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства.

Предметом цього договору є 100% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , код ЄДРПОУ 38627412, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Дорошенка, будинок 75, статут зареєстрований 25.02.2013 р. за №14151020000028994 Виконавчим комітетом Львівської міської ради, які продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується сплатити їх вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору розмір статутного капіталу підприємства становить 1 000 грн. 00 коп., що становить 100% статутного капіталу підприємства.

30.04.2015 р. державним реєстратором за №14151050003028994 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, зміну складу або інформації про засновників

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (нова редакція), який затверджений рішенням засновника від 27.04.2015 р. та зареєстрований 30.04.2015 р. за №14151050003028994, учасником товариства є ОСОБА_2 із часткою у статутному капіталі товариства 100%, що становить у грошовому виразі 1 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 3 ЦК України встановлено, що засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин наведений в статті 167 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої зазначеної правової норми корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України Про господарські товариства учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства (ч. 2 ст. 53 Закону України Про господарські товариства ).

Згідно ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Аналогічні положення закріплені у ч. 3 ст. 147 ЦК України.

З аналізу вищевказаних норм можна зробити висновок, що в разі, якщо частка учасника взагалі не була сплачена, то така частка не може бути відчужена третім особам.

Судом встановлено, що станом на 24.04.2015 р. (дату укладення оспорюваного договору) ОСОБА_1 був єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (ідентифікаційний код 38627412).

Відповідно до п. 5.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу засновника створюється статутний фонд товариства у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Статутний фонд товариства формується та вноситься засновником в розмірі 100% (п. 5.2. статуту ТзОВ Ком Інвест Груп ).

Як ствердив позивач, станом на 24.04.2015 р. (дату укладення оспорюваного договору) його частка в розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп не була оплачена.

Як вбачається із фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва - Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (ідентифікаційний код 38627412) за 2013 - 2015 роки, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи, зареєстрований (пайовий) капітал (код рядка 1400) становив 1 000 грн. 00 коп., неоплачений капітал (код рядка 1425) - 1 000 грн. 00 коп.

Таким чином, частка ОСОБА_1, яка становила 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , станом 24.04.2015 р. (дату укладення оспорюваного договору) не була сплачена, а тому, відповідно, не могла бути відчужена по договору купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства від 24.04.2015 р.

З огляду на наведене, договір купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства, укладений 24.04.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в особі ОСОБА_7, який діяв на підставі доручення від 24.04.2015 р., підлягає визнанню недійсним.

Судом не беруться до уваги доводи представника відповідача-2 щодо сплати позивачем частки в розмірі 1 000 грн. 00 коп. шляхом внесення 24.04.2015 р. вищевказаної суми у касу Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 ГК України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси (п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

Відповідно до п. 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Згідно п. 1.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Згідно п. 2.6. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Відповідно до п. 2.14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Пунктом 2.15. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Як вбачається із прибуткового касового ордеру №698810, в ньому відсутня інформація про посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції, відсутні дані (прізвище, ім'я по батькові), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп . Також в ордері зазначено про прийняття коштів від ОСОБА_8 через ОСОБА_9 згідно з дорученням, однак, такого доручення до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи наведене, прибутковий касовий ордер №698810 не містить усіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження факту сплати позивачем у касу Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп внеску у статутний капітал на суму 1 000 грн. 00 коп.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 3.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Згідно п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп протягом розгляду справи не долучено до матеріалів справи журналу реєстрації прибуткових касових документів.

Відповідно до п. 4.7. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, керівник підприємства в разі зарахування на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами цього Положення.

Касир відповідно до законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам (п. 4.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

У разі відсутності касира (у зв'язку з хворобою тощо) цінності, що передані йому під відповідальність, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.

Підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов'язків можуть покладати відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Як зазначив позивач, ТзОВ Ком Інвест Груп у 2015 році господарську діяльність не здійснювало, а тому касові операції не проводились ні ним, як керівником підприємства, ні іншими працівниками, оскільки ТзОВ Ком Інвест Груп у 2015 році на роботу нікого не наймало.

На запит суду щодо подання ТзОВ Ком Інвест Груп у 2015 році звітності про найманих працівників та сплати ТзОВ Ком Інвест Груп у 2015 році податків і відрахувань із заробітної плати найманих працівників, Галицькою об'єднаною ДПІ Головного управління ДФС у Львівській області надано відповідь (вих. 2633/13-04-13-03/67 від 09.03.2017 р.), згідно якої у 2015 році ТзОВ Ком Інвест Груп звітність щодо нарахування та виплати доходів фізичним особам не подавало, податки та відрахування із заробітної плати до бюджету не перераховувались.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею.

Як зазначено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів , відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження зокрема, щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на те, що на підставі договору, який підлягає визнанню недійсним, було проведено реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до установчих документів, а також зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , то позовні вимоги в цій частині підлягають також задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У позовній заяві позивачем зазначено, що на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір він, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору. Позивачем на підтвердження статусу учасника бойових дій долучено до позовної заяви копію посвідчення серії АА №414282 від 30.03.2009 р.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, повязаних з порушенням їхніх прав.

Згідно п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, відповідачі не звільнені від сплати судового збору, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 16, 147, 167, 203, 204, 215, 509, 626 ЦК України, ст.ст. 19, 207 ГК України, ст. 53 Закону України Про господарські товариства , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства, укладений 24.04.2015 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в особі ОСОБА_7, який діяв на підставі доручення від 24.04.2015 р.

3. Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (ідентифікаційний код 38627412) від 30.04.2015 р. за №14151050003028994.

4. Визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (нова редакція), який затверджений рішенням засновника від 27.04.2015р. та зареєстрований 30.04.2015 р. за №14151050003028994.

5. Стягнути з ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) в користь державного бюджету 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , м. Золочів, вул. Лазенна, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 38627412) в користь державного бюджету 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів, вул. Словацького, 1 (ідентифікаційний код 33252871) в користь державного бюджету 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

В судовому засіданні 27.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31.03.2017 р.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Сухович Ю.О.