Постанова

від 15.06.2017 по справі 914/2318/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2017 р. Справа № 914/2318/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп від 04.04.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2017

у справі № 914/2318/16

за позовом ОСОБА_3, м. Львів

до відповідача-1 ОСОБА_4, Львівська область, м.Броди

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , м.Львів

до відповідача-3 Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, скасування запису в ЄДРЮОФОП про державну реєстрацію змін до установчих документів, визнання недійсним статуту товариства в новій редакції.

Представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_5,

- від відповідача-2 - Колібанич О.Я.,

- від відповідачів-1, 3 - не з'явились.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2017 у справі №914/2318/16 (головуючий суддя Мазовіта А.Б., судді Петрашко М.М., Сухович Ю.О.) задоволено позов ОСОБА_3, визнано недійсним договір купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства, укладений 24.04.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в особі ОСОБА_7, який діяв на підставі доручення від 24.04.2015; скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Ком Інвест Груп від 30.04.2015 за №14151050003028994; визнано недійсним статут ТзОВ Ком Інвест Груп (нова редакція), який затверджений рішенням засновника від 27.04.2015 та зареєстрований 30.04.2015 за №14151050003028994.

Оскаржуваним судовим рішенням встановлено, що 24.04.2015 між ОСОБА_3 (продавцем) в особі ОСОБА_7, який діяв на підставі доручення від 24.04.2015, та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТзОВ Ком Інвест Груп . Проте, станом на дату укладення оспорюваного договору, частка ОСОБА_3 в розмірі 100% статутного капіталу товариства не була сплачена, а тому, відповідно до положень ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства та ч. 3 ст. 147 ЦК України, не могла бути відчужена по договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим такий договір підлягає визнанню недійсним.

Той факт, що частка ОСОБА_3 була несплаченою, суд першої інстанції встановив на підставі відомостей з фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва за 2013-2015 роки, відповідно до яких зареєстрований (пайовий) капітал становив 1000,00 грн., неоплачений капітал - 1000,00 грн. При цьому, суд відхилив доводи відповідача-2 щодо сплати позивачем частки в розмірі 1000,00 грн. шляхом внесення 24.04.2015 вищевказаної суми у касу товариства, оскільки прибутковий касовий ордер №698810 не містить усіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не може бути належним та допустимим доказом проведення господарської операції.

З огляду на те, що на підставі договору, який підлягає визнанню недійсним, було проведено реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до установчих документів, а також зареєстровано статут товариства в новій редакції, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ Ком Інвест Груп оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі апелянт (відповідач-2) зазначив наступне:

1) з довіреності ОСОБА_3, виданої ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що його представники наділялися повноваженнями щодо укладення договорів з приводу часток у статутному капіталі товариств, щодо подачі заяв про вихід зі складу засновників, сплати коштів та платежів та вчинення будь-яких інших дій щодо ТзОВ Ком Інвест Груп . Вказана довіреність не була відкликана ОСОБА_3, отже його представники мали право укладати договір купівлі-продажу частки та вносити кошти до статутного капіталу товариства;

2) висновок суду першої інстанції про те, що частка ОСОБА_3 в розмірі 100% статутного капіталу товариства не була оплачена, спростовуються долученими до матеріалів справи прибутковим касовим ордером та касовою книгою;

3) з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 скривав свої доходи та можливо не сплачував належні податки в Державний бюджет України, що додатково потребує перевірки.

Позивач, відповідачі-1, -3 не виконали вимог ухвал суду від 18.04.2017, 04.05.2017 та 25.05.2017 та не подали відзивів на апеляційну скаргу.

В судових засіданнях 04.05.2017, 25.05.2017 та 15.06.2017 представник позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідачі-1, -3 не забезпечили в судове засідання явку своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу-3 поштової кореспонденції та поштовим конвертом, повернутим від відповідача-1 у зв'язку із закінченням терміну зберігання, про що свідчить відповідна довідка ВПЗ (а.с. 145, 146 ).

Зважаючи на закінчення процесуального строку для розгляду апеляційної скарги, встановленого ст. 102 ГПК України та на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників відповідачів-1, -3.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Відповідно до статуту ТзОВ Ком Інвест Груп , затвердженого рішенням засновника від 22.02.2013 та зареєстрованого 25.02.2013 за №14151020000028994 (а.с. 24-31, том 1 ), учасником товариства був ОСОБА_3 із часткою у статутному капіталі товариства 100%, що становить у грошовому виразі 1000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2014 ОСОБА_3 на підставі довіреності (а.с. 125, том 1 ) уповноважив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 представляти його інтереси, зокрема, з питань продажу часток у статних капіталах товариств та виходу з учасників (засновників) будь-яких товариств та підприємств, створених за його участю, або учасником чи засновником яких він є. Для цього представникам було надано права, зокрема, укладати договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі підприємств, сплачувати від його імені грошові кошти та платежі, підписуватися за довірителя, а також вчиняти всі інші необхідні дії. Довіреність видана із правом передоручення строком на три роки і дійсна до 13.07.2017.

24.04.2015 в порядку передоручення ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_7 бути представником ОСОБА_3 з цими ж повноваженнями (а.с. 123, том 1 ).

24.04.2015 між ОСОБА_4 (покупцем) та ОСОБА_3 (продавцем) в особі ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від 24.04.2015, виданої ОСОБА_8 в порядку передоручення, було укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства (а.с.121, том 1 ).

Предметом цього договору є частка в статутному капіталі ТзОВ Ком Інвест Груп в розмірі 100%, яку продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується сплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору розмір статутного капіталу підприємства становить 1000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу підприємства.

Копії договору купівлі-продажу від 24.04.2015, довіреностей від 13.07.2014 та від 24.04.2015 були отримані Господарським судом Львівської області від Управління державної реєстрації Львівської міської ради як частина реєстраційної справи ТзОВ Ком Інвест Груп (а.с. 109, том 1 ).

30.04.2015 державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис №14151050003028994 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, зміну складу або інформації про засновників (а.с. 38-40, том 1 ).

Відповідно до нової редакції статуту ТзОВ Ком Інвест Груп , затвердженої рішенням засновника від 27.04.2015 та зареєстрованої 30.04.2015 за №14151050003028994 (а.с. 127-135, том 1 ), учасником товариства є ОСОБА_4 із часткою у статутному капіталі товариства 100%, що становить у грошовому виразі 1000,00 грн.

Вважаючи, що договором купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства від 24.04.2015 порушені його права, ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом (а.с. 11-15, том 1 ) до ОСОБА_4, ТзОВ Ком Інвест Груп та Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання недійсним цього договору, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів є Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та про визнання недійсною нової редакції статуту товариства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, відповідно до яких, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач покликається на ч. 1 ст. 203 ЦК України, вважаючи, що зміст оспорюваного договору суперечить нормам цивільного законодавства. При цьому, підставою для визнання договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, позивач вважає невідповідність оспорюваного договору положенням ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства та ч. 3 ст. 147 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 Закону України Про господарські товариства учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відповідно до ст.13 статуту товариства (в редакції станом на момент укладення спірного договору), засновник товариства має право продати чи іншим чином відчужити все товариство (весь вклад у статутний фонд) або частку у статутному фонді товариства будь-якій іншій особі чи особам.

Із статуту, а також відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 24.04.2015 (дату укладення спірного договору) ОСОБА_3 був єдиним учасником ТзОВ Ком Інвест Груп .

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статуту товариства, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу засновника створюється статутний фонд товариства у розмірі 1000,00 грн. Статутний фонд товариства формується та вноситься засновником в розмірі 100%.

Згідно ч. 4 ст. 53 Закону України Про господарські товариства частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. Аналогічні положення закріплені у ч. 3 ст. 147 ЦК України.

З аналізу вищевказаних норм можна зробити висновок, що в разі, якщо частка учасника не була сплачена, то така не може бути відчужена третім особам.

Як зазначив позивач, станом на 24.04.2015 (дату укладення спірного договору) його частка в розмірі 100% статутного капіталу ТзОВ Ком Інвест Груп не була оплачена.

Вказані твердження узгоджуються з інформацією, що міститься у фінансових звітах суб'єкта малого підприємництва - ТзОВ Ком Інвест Груп за 2013 - 2015 роки (а.с. 201, 202, 203, том 1 ), відповідно до яких зареєстрований (пайовий) капітал (код рядка 1400) становив 1000,00 грн., а неоплачений капітал (код рядка 1425) - також 1000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що сплата позивачем своєї частки в розмірі 1000,00 грн. мала місце 24.04.2015 шляхом внесення вищевказаної суми в касу товариства, що підтверджується прибутковим касовим ордером (а.с. 235, том 1 ) та касовою книгою (а.с. 17-19, том 2 ).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, касовий ордер (прибутковий або видатковий касовий ордер) - це первинний документ, що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Згідно п. 1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Згідно п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Відповідно до п. 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Пунктом 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Як вбачається із прибуткового касового ордера №698810, в ньому відсутня інформація про посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції, відсутні дані (прізвище, ім'я по батькові), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені ТзОВ "Ком Інвест Груп".

Враховуючи наведене, прибутковий касовий ордер №698810 не містить усіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження факту сплати позивачем у касу ТзОВ "Ком Інвест Груп" внеску у статутний фонд на суму 1000,00 грн.

Також, в ордері зазначено про прийняття коштів від ОСОБА_3 через ОСОБА_8 згідно з дорученням. Однак, довіреність від 13.07.2014 (а.с. 123, том 1 ), видана ОСОБА_3 на представництво його інтересів ОСОБА_8 не надає останньому права на внесення вкладу до статутного фонду товариства від імені довірителя. Відповідно до пунктів 5.4, 5.7 статуту товариства (в редакції станом на 24.04.2015), статутний фонд товариства може формуватися як за рахунок грошових внесків, так і за рахунок іншого майна, про що приймає рішення сам засновник. Зважаючи на це, положення довіреності про право повіреного на сплату від імені довірителя грошових коштів і платежів не може трактуватися як його правомочність на внесення вкладу до статутного фонду товариства. Іншої довіреності, ніж довіреність від 13.07.2004, до матеріалів справи не долучено.

Крім того, розділом п. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено порядок здавання готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках. Колегія суддів додатково звертає увагу на те, що апелянтом не подано доказів про те, що сплачена сума коштів як внесок до статутного капіталу була зарахована на банківський рахунок підприємства.

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, колегія суддів не бере до уваги долучений до матеріалів справи прибутковий касовий ордер №698810, а також викопіювання з касової книги підприємства за 2015 рік та журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів підприємства за 2015 рік, оскільки записи в них здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що частка ОСОБА_3, яка становила 100% статутного капіталу ТзОВ "Ком Інвест Груп", станом 24.04.2015 (дату укладення оспорюваного договору) не була сплачена, а тому, відповідно, не могла бути відчужена по договору купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства від 24.04.2015.

З огляду на наведене, договір купівлі-продажу частки статутного капіталу підприємства, укладений 24.04.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в особі ОСОБА_7, який діяв на підставі доручення від 24.04.2015, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Щодо тверджень скаржника про те, що ОСОБА_3 скривав свої доходи та, можливо, не сплачував належні податки в Державний бюджет України, то такі не стосуються предмету даного спору і не можуть бути підставою для висновку про дійсність чи недійсність спірного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею.

Як зазначено у п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України Про господарські товариства , статей 27, 30 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно п.2 ч.1 ст.25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження зокрема, щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на те, що на підставі договору, який підлягає визнанню недійсним, було проведено реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до установчих документів, а також зареєстровано статут ТзОВ Ком Інвест Груп , судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ Ком Інвест Груп від 30.04.2015 за №14151050003028994 та визнання недійсним статуту нової редакції статуту ТзОВ Ком Інвест Груп , який затверджений рішенням засновника від 27.04.2015 та зареєстрований 30.04.2015 за №14151050003028994.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2017 у справі №914/2318/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко