Рішення

від 27.03.2017 по справі 914/99/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017р. Справа№ 914/99/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ком , с.Бучали Городоцького району Львівської області

про стягнення 142021,94грн. та 21043,15 доларів США

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю (в режимі відеоконференції)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ком , с.Бучали Городоцького району Львівської області про стягнення 1995,96грн. та 72564,67 доларів США, з яких 1000,00грн. заборгованості за комісіями, 150,28грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 90,09грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісій, 758,59грн. індексу інфляції за несвоєчасну сплату комісії, 40556,34 долари США заборгованості за кредитом, 5572,48 доларів США заборгованості за процентами, 6196,10 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 166632,70грн., 592,37 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 15930,70грн., 3707,53 долари США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 99707,19грн., 637,22 долари США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 17136,86грн., а також 15302,63 долари США нарахованого штрафу згідно пункту 4.4 кредитного договору, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 411536,05грн.

Ухвалою суду від 13.01.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2017р.

Ухвалою суду від 26.01.2017р. у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_3 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№3205/17 від 25.01.2017р.) відмовлено. Ухвалою суду від 30.01.2017р. розгляд справи відкладено на 13.02.2017р. у зв'язку з неявкою позивача. Ухвалою суду від 03.02.2017р. у задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено. Ухвалою суду від 13.02.2017р. розгляд справи відкладено на 27.02.2017р. та задоволено клопотання позивача про участь в такому судовому засіданні в режимі відеоконференції судом. Ухвалою суду від 27.02.2017р. розгляд справи відкладено на 13.03.2017р., зобов'язано сторони подати додаткові документи та явку повноважного представника позивача в судовому засіданні визнано обов'язковою. Ухвалою суду від 07.03.2017р. в задоволенні клопотання ПАТ ВіЕйБі Банк про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№8810/17 від 06.03.2017р.) відмовлено. В судовому засіданні 14.03.2017р. судом прийнято заяву ПАТ ВіЕйБі Банк про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1089/17 від 09.03.2017р.), згідно якої до стягнення з відповідача заявлено 2004,27грн. та 42488,44 доларів США, з яких: 1000,00грн. заборгованість за комісіями; 150,28 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій; 90,09грн. 3% річних за несвоєчасну сплату комісій; 758,59грн. індексу інфляції за несвоєчасну сплату комісії; 724,92 доларів США заборгованість за кредитом; 12073,98 доларів США заборгованість за процентами; 3797,29 доларів США пеня за несвоєчасне погашення кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України - 102730,64 грн; 1620,45 доларів США пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України - 43839,12 грн; 8215,13 доларів США заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України - 22249,43 грн; 784,04 доларів США заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що у перерахунку на національну грошову одиницю України - 21211,16 грн; 15302,63 доларів США сума нарахованого штрафу згідно пункту 4.4 Кредитного договору, що у перерахунку на національну грошову одиницю України - 413992,33грн. Ухвалою суду від 14.03.2017р. строк вирішення спору за клопотанням відповідача продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 27.03.2017р.; витребувано у ПАТ ВіЕйБі Банк додаткові документи та задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 27.03.2017р. з'явились представники сторін, в тому числі представник позивача в режимі відеоконференції, яким роз'яснено права згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача підтримав раніше подану уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості (вх.№11538/17 від 24.03.2017р.), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а саме: 12043,98 доларів США заборгованості за процентами, 99321,04грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 42700,90грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8215,13 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017р. еквівалентно 22249,43грн., та 784,04 долари США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017р. еквівалентно 21211,16грн. До вказаної заяви долучено докази надіслання її копії та долучених до неї документів на адресу ТзОВ Ю.Ком .

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відтак, вказану заяву, яка за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог, прийнято судом, подальший розгляд справи відбувається з їх врахуванням.

Представник позивача позовні вимоги, з врахуванням зазначеної заяви, підтримав повністю з підстав вказаних у ній та позовній заяві, а також поясненнях (вх.№9530/17 від 09.03.2017р. та вх.№11539/17 від 24.03.2017р.). Позицію ПАТ ВіЕйБі Банк щодо заперечень відповідача, наведено у поданих позивачем поясненнях щодо відзиву (вх.№6533/17 від 17.02.2017р.). Представник позивача, зокрема, ствердив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем - ТзОВ Ю.Ком взятих на себе за кредитним договором зобов'язань із повернення кредитних коштів та процентів, нарахованих за користування ними, у нього утворилась заборгованість, розмір якої встановлено рішенням суду. Оскільки вказане рішення в повному обсязі не виконано, заборгованість не погашено, а відтак, встановлені договором правовідносини не припинено, ПАТ ВіЕйБі Банк звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 12043,98 доларів США заборгованості за процентами, 99321,04грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 42700,90грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8215,13 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017р. еквівалентно 22249,43грн., та 784,04 долари США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017р. еквівалентно 21211,16грн. Просив позов задоволити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві (вх.№3296/17 від 26.01.2017р. та вх.№11423/17 від 24.03.2017р.), запереченнях на пояснення (вх.№6963/17 від 21.02.2017р.) та доповненнях до відзиву (вх.№9259/17 від 07.03.2017р.). Зокрема, звернув увагу на те, що ним вживаються дії на погашення заборгованості та виконання зазначеного судового рішення, натомість позивач не здійснює своєчасне зарахування проведених ним платежів, що зумовлює прострочення та безпідставне нарахування пені, 3% річних та процентів за користування кредитом. Просив суд при прийнятті рішення врахувати поданий ним котррозрахунок нарахованих процентів за користування кредитом та подав заяву (вх.№9832/17 від 13.03.2017р.) про застосування позовної давності згідно ст.ст.257-258 ЦК України до позовних вимог ПАТ ВіЕйБі Банк . У задоволенні позову просив відмовити.

Інших заяв чи клопотань сторонами не подано.

Суд, беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено таке.

Між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_4 (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк ; кредитодавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ю.Ком (позичальник за договором, відповідач по справі) укладено кредитний договір №15/06 від 11.05.2006р., за яким кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору (п.1.1).

Так, до вказаного кредитного договору неодноразово вносились зміни щодо суми ліміту кредитних коштів, строків та графіків їх повернення, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, зокрема, укладено додаткову угоду №1 від 17.05.2006р.; додаткову угоду №2 від 22.05.2006р.; додаткову угоду №4 від 04.10.2006р.; договір про внесення змін №5 від 27.04.2007р.; додаткову угоду №8 від 04.05.2007р.; додаткову угоду №9 від 10.05.2007р.; додаткову угоду №12 від 09.08.2007р.; додаткову угоду №13 від 19.12.2007р.; додатковий договір про внесення змін №16 від 22.07.2008р.; договір про внесення змін №21 від 27.03.2009р.; договір про внесення змін №12; 31.12.2009р. укладено додаткову угоду про внесення змін №23 від 15.06.2009р.; додаткові угоди про внесення змін №24/1, №24/2 та №24/3 від 09.04.2010р.; договір про внесення змін №25 від 20.06.2011р.; та договір про внесення змін №26 від 05.07.2013р.

На виконання умов кредитного договору, враховуючи вищенаведені зміни та доповнення, банком надано позичальнику кредит у вигляді поновлювальної мультивалютної лінії з наступними лімітами: 421232,42 дол. США; 173652,49 євро та 408242,00грн. із строком його повернення по 30.04.2014р., чим виконано взяті на себе за договором зобов'язання в повному обсязі, однак відповідачем вказані кредитні кошти у встановленому договором порядку та строки не повернуто.

Зазначені обставини встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016р. по справі №914/3165/15 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016р.), яким позов ПАТ ВіЕйБі Банк задоволено частково та присуджено до стягнення з ТзОВ Ю.Ком на його користь 129611,77 доларів США простроченої заборгованості за кредитом та 15023,99 доларів США заборгованості по процентам, а також судовий збір в сумі 61267,70грн.

Позивач стверджує, що вказане рішення суду виконано ТзОВ Ю.Ком частково, що зумовило звернення ПАТ ВіЕйБі Банк до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 12043,98 доларів США заборгованості за процентами, 99321,04грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 42700,90грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8215,13 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017р. еквівалентно 22249,43грн., та 784,04 долари США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017р. еквівалентно 21211,16грн.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як встановлено ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч.ч.1,2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. А відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016р. по справі №914/3165/15 встановлено, що заборгованість ТзОВ Ю.Ком перед ПАТ ВіЕйБі Банк складає 129611,77 доларів США простроченої заборгованості за кредитом та 15023,99 доларів США заборгованості по процентам.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного рішення суду ТзОВ Ю.Ком проведено платежі 23.02.2016р. на суму 2745177,29грн. (платіжне доручення №1), 18.01.2017р. на суму 215000,00грн. (платіжне доручення №93), 24.01.2017р. на суму 550981,36грн. (платіжне доручення №94) та 25.01.2017р. на суму 1449,01грн. (платіжне доручення №96) із відповідними призначеннями платежу спрямованим на погашення заборгованості із сплати кредитних коштів на підставі рішення суду по справі №914/3165/15, а також 23.02.2016р. на суму 318208,11грн. (платіжне доручення №2) та 24.01.2017р. на суму 88689,31грн. (платіжне доручення №95) із відповідними призначеннями платежу спрямованим на погашення заборгованості із процентів на підставі вказаного судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено про зміну з 14.12.2015р. реквізитів для погашення заборгованості за кредитами та іншими зобов'язаннями перед ПАТ ВіЕйБі Банк . В даному повідомленні також зазначено, що юридичні та фізичні особи можуть здійснювати погашення заборгованості в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на накопичувальний рахунок ПАТ ВІЕЙБІ БАНК через установи інших банків. Актуальні реквізити накопичувального рахунку ПАТ ВіЕйБі Банку зазначено у вказаному повідомленні.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Ю.Ком здійснено платежі на погашення заборгованості, встановленої рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016р. по справі №914/3165/15, з врахуванням зазначених змін рахунків.

Суд також звертає увагу на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визначено порядок погашення заборгованості перед банками, щодо яких прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію. Зокрема, зазначено, що юридичні особи, які мають заборгованість за кредитами в іноземній валюті та не мають надходжень валютної виручки, можуть здійснювати погашення цієї заборгованості в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на накопичувальний рахунок банку через установи банків в гривневому еквіваленті, при цьому зарахування коштів на відповідні рахунки, на яких обліковується заборгованість по кредиту та процентам, здійснюється на наступний робочий день за днем зарахування коштів на накопичувальний рахунок банку за офіційним курсом Національного банку, що діє на наступний робочий день за днем зарахування коштів на накопичувальний рахунок.

З огляду на вищенаведене, та беручи до уваги той факт, що зарахування платежів, здійснених 23.02.2016р. на накопичувальний рахунок відбулось після закінчення операційного дня, тобто фактично зараховано 24.02.2016р., зарахування платежів 23.02.2016р. на відповідні рахунки, на яких обліковується заборгованість по кредиту та процентам, фактично відбулось 25.01.2016р., платежу 18.01.2017р. - 19.01.20017р., платежів 24.01.2017р. - 25.01.2017р., та платежу 25.01.2017р. - 26.01.2017р. відповідно, із застосуванням курсів, встановлених Національним банком України на день проведення таких зарахувань. Зазначене не порушує максимально встановленого строку для проведення міжбанківських переказів - 3 операційні дні, на який звертає увагу у своєму відзиві ТзОВ Ю.Ком .

Відтак, суд приходить до висновку, що на даний час рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2016р. по справі №914/3165/15 в повному обсязі не виконано, заборгованість ТзОВ Ю.Ком перед ПАТ ВіЕйБі Банк складає 651,66 доларів США простроченої заборгованості за кредитом та 11613,52 долари США заборгованості по процентам.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Так, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, у відповідності до ст.599 ЦК України, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, винесення судом рішення про стягнення боргу не є підставою припинення грошового зобов'язання, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 14.11.2011 року по справі №3-116гс11.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.7.1 Постанови №14 від 17.12.2014р. роз'яснено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зважаючи на те, що п.3.3.3 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язався забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п.1.1.2, 2.3. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування, суд приходить до висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами до поновного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань із їх повернення. Суд звертає увагу на те, що у відповідності до п.1.1.3 кредитного договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена на рівні 12,00% річних починаючи з 20.06.2011р., а п.п.2.6.5, 2.6.6 встановлено порядок нарахування процентів за користування траншем у валюті кредиту виходячи із умови, що для кредитів/траншів в іноземній валюті до розрахунку приймається 360 днів в році та календарна кількість днів у місяці.

У п.2.7.1 кредитного договору визначено, що проценти нараховані за місяць відповідно до п.2.6 цього договору, позичальник зобов'язується сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця наступного за тим, за який вони нараховані.

Беручи до уваги вищенаведене та провівши відповідний перерахунок (з врахуванням того, що 2016 рік - високосний, відтак календарна кількість днів у лютому - 29, а не 28 днів як звично), суд приходить до висновку, що обґрунтованим є нарахування та підлягає до стягнення 11671,51 долар США процентів за користування кредитом, нарахованих за визначений позивачем період, що не охоплює нарахування процентів по справі №914/3165/15, з 13.08.2015р. по 28.02.2017р.

Щодо позовних вимог про стягнення 99321,04грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 42700,90грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суд зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом встановлено, що ТзОВ Ю.Ком не виконано взяті на себе за кредитним договором зобов'язання та прострочено повернення кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, умовами п.4.3 кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними кредитодавцем.

Суд звертає увагу на те, що встановлена у п.1.1.3 цього договору процентна ставка на рівні 12,00% річних є нижчою, ніж облікова ставка Національного банку України, встановлена за обраний позивачем період проведення нарахування неустойки з 30.08.2016р. по 28.02.2017р., а відтак підлягає до застосування при проведенні відповідних нарахувань. Суд також звертає увагу на те, що п.4.7 кредитного договору встановлено порядок нарахування пені, за яким для розрахунку штрафних санкцій для валютних кредитів застосовується календарна кількість днів в місяці та 360 днів в році.

Проаналізувавши розрахунок пені, долучений уточненої позовної заяви, суд зазначає, що позивачем вірно обрано порядок проведення таких нарахувань, оскільки відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3 ст.533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю №15-93 від 19.02.1993р., дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 3-29гс15 від 01.04.2015р.

Водночас, суд звертає увагу на те, що при проведенні нарахування пені позивачем частково порушено вимоги ч.6 ст.232 ГК України, відтак, позовні вимоги в частині стягнення 99321,04грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 30.08.2016р. по 28.02.2017р. за несвоєчасне повернення кредиту слід відмовити, оскільки прострочення боржника в цій частині, як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016р. по справі №914/3165/15, настало внаслідок неповернення кредиту у встановлений договором строк - до 30.04.2015р. включно. Відтак, перебіг встановленого законом строку для проведення відповідних нарахувань розпочався 01.05.2015р. та закінчився зі спливом шестимісячного строку.

В решті ж позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню. Так, провівши відповідний перерахунок, з врахуванням того, що 2016 рік - високосний, відтак кількість у лютому - 29 календарних днів, а не 28 як звично, а також беручи до уваги момент прострочення боржника по сплаті процентів у порядку, встановленому п.2.7.1 кредитного договору, та встановлений законом шестимісячний строк нарахування неустойки, суд приходить до висновку, що до стягнення належить 5874,88грн. пені, нарахованої за визначений позивачем період з 30.08.2016р. по 28.02.2017р. на суму нарахованих, але не сплачених процентів за користування кредитом.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, нарахованих за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Окрім цього, а в п.5.1 вказаної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Окрім цього, Верховним Судом України на засіданні Судової палати у цивільних справах 01.10.2014р., розглянувши справу №6-113цс14, зроблено правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що зобов'язання зі сплати 3% річних, нарахованих на суму грошового зобов'язання, за яким боржником допущено прострочення, виникає на підставі закону та не залежить від фактичного виконання такого зобов'язання, тобто сплати коштів за поставлений товар на підставі рішення суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 23.01.2012р. по справі №3-142гс11, про те, що постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання не припиняє зобов'язання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості - не виключає відповідальності за порушення строків розрахунків.

Провівши відповідний перерахунок, з врахуванням того, що 2016 рік - високосний, відтак кількість у лютому - 29 календарних днів, а не 28 як звично, а також беручи до уваги момент настання прострочення боржника по сплаті процентів у порядку, встановленому п.2.7.1 кредитного договору, суд приходить до висновку, що до задоволення підлягають 784,04 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів нараховані за період з 16.10.2014р. по 28.02.2017р. та заявлені до стягнення позивачем, а вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, слід задоволити частково в розмірі 8007,16 доларів США, нарахованих за період з 05.05.2014р. по 28.02.2017р.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позов слід задоволити частково.

Щодо заяви ТзОВ Ю.Ком про застосування позовної давності згідно до позовних вимог ПАТ ВіЕйБі Банк , суд зазначає, що відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Така позовна давність застосовується, в тому числі, і до вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних. В той час як до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується, у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік.

Як визначено ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2).

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що заміна сторін у зобов'язанні, як визначено ст.262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно зі ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відтак, зважаючи на обрані позивачем періоди нарахування сум, заявлених до стягення, суд приходить до висновку, що позов подано в межах встановлених законом строків позовної давності, відтак підстави для застосування наслідків його спливу - відсутні.

Окрім того, суд також звертає увагу на те, що згідно з п.4 ч.1 ст.55 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Беручи до уваги курс долара до національної валюти - гривні, встановлений Національним банком України на 22.03.2017р. - дату подання ПАТ ВіЕйБі Банк уточненої позовної заяви до установи зв'язку, суд приходить до висновку, що до задоволення підлягають, 11671,51 доларів США заборгованості по процентах, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 313380,13грн., 5874,88грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8007,16 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 214992,36грн. та 784,04 долари США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 21051,47грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору в розмірі 8329,48грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про судовий збір , за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. На підтвердження сплати судового збору позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №316339 від 29.12.2016р. на суму 29302,38грн. Водночас, зважаючи на курс долара до національної валюти - гривні, встановлений Національним банком України на 29.12.2016р. - дату сплати судового збору, суд приходить до висновку, що до сплати за подання до господарського суду позовної заяви, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягав судовий збір в розмірі 10618,08грн. Відтак, судовий збір в розмірі 18684,30грн. сплачено позивачем надмірно.

Суд роз'яснює, що згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ком (Львівська область, Городоцький район, с.Бучали, вул.Вокзальна, буд.357А; код ЄДРПОУ 32681956) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.27Т; код ЄДРПОУ 19017842) 11671,51 доларів США заборгованості по процентах, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 313380,13грн., 5874,88грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8007,16 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 214992,36грн., 784,04 долари США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 21051,47грн., та 8329,48грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст складено 03.04.2017р.

Суддя Щигельська О.І.