Постанова

від 29.06.2017 по справі 914/99/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р. Справа № 914/99/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Грабовський В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк , № 11/1-11752 від 06.04.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/1771/17 від 13.04.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 27 березня 2017 року

у справі № 914/99/17 (суддя Щигельська О.І.),

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ком , с. Бучали, Городоцького району, Львівської області,

про стягнення заборгованості за процентами в сумі 12043,98 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 99321,04 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 42700,90 грн., заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 8215,13 доларів США, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017 р. еквівалентно 222249,43грн., та заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в сумі 784,04 долари США, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017р. еквівалентно 21211,16 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 11538/17 від 24.03.2017 р.) та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_2 (п/к за довіреністю б/н від 24.01.2017 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2017 р., справу № 914/99/17 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк , № 11/1-11752 від 06.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1771/17 від 13.04.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 10.05.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи).

Також вищезазначеною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський акціонерний банк відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали ).

03.05.2017 р. апелянтом на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло Клопотання (вх. № ЛАГС 01-04/3016/17)(том ІІІ, а. с. 84), у якому скаржник просить суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2017 р. по справі № 914/99/17 клопотання апелянта про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено та ухвалено, судове засідання призначене на 10.05.2017 р. провести в режимі відеоконференції (том ІІІ, а. с. 87-88), про що сторони були належним чином повідомлені (том ІІІ, а. с. 88/зворот).

05.05.2017 р. апелянтом на адресу Львівського апеляційного господарського суду електронною поштою № 749 подано Пояснення від 05.05.2017 р. № 11/1-14642 (вх. № ЛАГС 01-04/3070/17) з довіреністю на представника (том ІІІ, а. с. 103-104, 106-106), у якому скаржник просить суд, прийняти пояснення ПАТ ВіЕйБі Банк та залучити їх до матеріалів справи; скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача 11671, 51 доларів США заборгованості по процентах, що станом на 22.03.2017 р. еквівалентно 313380, 13 грн., 5874, 88 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8007, 16 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що станом на 22.03.2017 р. еквівалентно 214 992,36 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги щодо стягнення на користь ПАТ ВіЕйБі Банк із сплати: заборгованості за процентами 12043,98 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту 99 321,04 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 42 700,90 грн.; заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту 8215,13 доларів США, що станом на 22.03.2017 р. еквівалентно 222 249,43 грн.; в іншій частині рішення місцевого суду просить залишити без змін.

05.05.2017 р. на адресу суду за вх. №ЛАГС 01-04/3059/17 відповідачем подано Відзив на апеляційну скаргу (том ІІІ, а. с. 89-92) з доказами надсилання Відзиву апелянту (том ІІІ, а. с. 93, 94) та іншими додатками (том ІІІ, а. с. 95, 96, 97, 98, 99, 100-102).

10.05.2017 р. апелянтом на адресу суду надіслано (том ІІІ, а. с. 109) пояснення від 05.05.2017 р. № 11/1-14642 (вх. № ЛАГС 01-04/3070/17 від 10.05.2017 р.) з довіреністю на представника (том ІІІ, а. с. 107, 108), з вимогами аналогічними викладеному у поясненні, що надіслано суду електронною поштою 05.05.2017 р. (том ІІІ, а.с. 103-104).

В судове засідання, яке відбулося 10.05.2017 р. в режимі відеоконференції, представник апелянта/позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі та поясненнях, апеляційну скаргу підтримав повністю, проти відзиву на скаргу заперечив, у судовому засіданні представник навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході судового процесу, просить скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача 11671, 51 доларів США заборгованості по процентах, що станом на 22.03.2017 р. еквівалентно 313 380, 13 грн., 5874, 88 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8007, 16 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що станом на 22.03.2017 р. еквівалентно 214 992,36 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги щодо стягнення на користь ПАТ ВіЕйБі Банк із сплати: заборгованості за процентами 12 043,98 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту 99 321,04 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 42 700,90 грн.; заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту 8215,13 доларів США, що станом на 22.02.2017 р. еквівалентно 222 249,43 грн., в іншій частині рішення місцевого суду по даній справі - залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, пояснив, що йому відомо про внесення змін до п. 4.3. Кредитного договору додатковою угодою № 23 від 31.12.2009 року, якими сторони погодили інший, збільшений строк за який стягується пеня, у судовому засіданні навів свої доводи та міркування з усіх питань, що виникали в процесі розгляду справи, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 10.05.2017 р. розгляд справи в режимі відеоконференції відкладено на 07.06.2017 р., про що представники сторін були повідомлені судом та у порядку передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІІ, а. с. 114/зворот).

19.05.2017 р. від апелянта поступило клопотання за вх. № ЛАГС 01-04/3375/17 про долучення належним чином завіреної копії на представника та докази надсилання відповідачеві пояснень до апеляційної скарги (том ІІІ, а. с. 118, 119-122).

07.06.2017 р. у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за участю представників обох сторін, оголошено перерву до 19.06.2017 р. на 10 год. 00 хв. (том ІІІ, а. с. 127).

16.06.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/4025/17 від апелянта поступило (надіслано по-пошті) пояснення, які останній просить долучити до матеріалів справи (том ІІІ, а. с. 128-129, 130, 131).

У судовому засіданні, яке відбулося 19.06.2017 р. в режимі відеоконференції, представник апелянта прибув, апеляційну скаргу та подані пояснення підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі та поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання прибув, заявив усно та подав письмове клопотання про продовження строків розгляду спору (том ІІІ, а. с. 132) та просив відкласти розгляд справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. у даній справі, з метою повного та об'єктивного дослідження обставин справи, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи в режимі відеоконференції відкладено на 29.06.2017 р. (том ІІІ, а. с. 134-135), про що сторони були повідомлені судом у судовому засіданні, а також у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІІ, а. с. 135/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 29.06.2017 р. представник апелянта не прибув, приймав участь в усіх попередніх судових засіданнях, підтримував апеляційну скаргу в повному обсязі, надавав письмові пояснення, наводив свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході судового процесу, просив скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача 11671, 51 доларів США заборгованості по процентах, що станом на 22.03.2017 р. еквівалентно 313380, 13 грн., 5874, 88 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8007, 16 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що станом на 22.03.2017 р. еквівалентно 214992,36 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги щодо стягнення на користь ПАТ ВіЕйБі Банк із сплати: заборгованості за процентами 12 043,98 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту 99 321,04 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 42 700,90 грн.; заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту 8215,13 доларів США, що станом на 22.02.2017 р. еквівалентно 222 249,43 грн.; в іншій частині рішення місцевого суду просив залишити без змін.

Представник відповідача прибув, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк , № 11/1-11752 від 06.04.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1771/17 від 13.04.2017 р.) на рішення Господарського суду Львівської області від 27 березня 2017 року у справі № 914/99/17 до провадження та розгляд справи було призначено на 10.05.2017 р., в режимі відеоконференції - ухвалою суду від 04.05.2017 р. у даній справі, про що сторони були належним чином повідомлені. З підстав зазначених в ухвалі суду від 10.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 07.06.2017 р., в судовому засіданні 07.06.2017 р., за участю представників сторін, оголошувалась перерва до 19.06.2017 р. на 10 год. 00 хв., 19.06.2017 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 29.06.2017 р., про що сторін було належним чином повідомлено в режимі відеоконференції.

Уповноважений представник апелянта/відповідача в судове засідання, яке відбулося 29.06.2017 р. не прибув.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 р. участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась (том ІІІ, а. с. 134-135).

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 914/99/17 та прийшла до висновку, подані сторонами пояснення з додатками долучити до матеріалів справи, розглядати справу без участі представника апелянта/позивача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2017 року у справі № 914/99/17 (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Ком» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» 11671,51 доларів США заборгованості по процентах, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 313380,13 грн., 5874,88грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8007,16 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 214 992,36грн., 784,04 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що станом на 22.03.2017р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 21 051,47 грн., та 8329,48грн. судового збору (п.п. 1, 2 резолютивної частини судового рішення ). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (пункт четвертий резолютивної частини судового рішення )(том ІІІ, а. с. 48, 49-62).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, апелянт/позивач (Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_3 ) подав апеляційну скаргу (том ІІІ, а. с. 75-76), у якій просить скасувати судове рішення в частині відмови у стягненні пені від тіла кредиту у розмірі 99321,04 грн. та в частині задоволених вимог про стягнення 5874, 88 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, і в цій частині постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача 99 321,04 грн. пені від тіла кредиту та 42 700,90 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, за весь період прострочення визначений скаржником в уточненій позовній заяві, відповідно до п. 4.3. Кредитного договору у редакції п. 4 Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 р., тобто без застосування ч. 6 ст. 232 ГПК України, застосування судом шестимісячного строку протягом якого належить розраховувати пеню, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, вважає помилковим. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін (п.п. 2, 3, 4 прохальної частини апеляцйної скарги ).

Так скаржник, оскаржуючи судове рішення частково, в частині відмови у задоволенні позовних вимог уточнених щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту 99 321,04 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 42 700,90 грн., посилається на те, що як вбачається з пункту 4.3. Договору, в редакції Додаткової угоди від 31.12.2009 року про внесення змін № 23 до Кредитного Договору № 15/06 від 11.05.2006 року, сторони домовились, що у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3. цього Договору від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі, так як на час вирішення місцевим господарським судом справи № 914/99/17 по суті заборгованість за кредитним договором № 15/06 від 11.05.2006 року не погашено, відтак, на думку апелянта, місцевий суд безпідставно застосував до вказаних правовідносин ч. 6 ст. 232 ГК України, та відмовив у позові в частині щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 99 321,04 грн. повністю та задовольнив частково в сумі 5874,88 грн. вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту. Просить в цій частині судове рішення скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити в цій частині вимоги позивача уточнені, в іншій частині, судове рішення залишити без змін.

Крім того апелянт у письмових Поясненнях, а представник у судових засіданнях, зазначив, що місцевим судом щодо розрахунку процентів за користування кредитом та 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту без урахування кількості календарних днів у лютому 2016 р., оскільки розрахунок проведений станом на 28.02.2017 р., при цьому розмір заборгованості по процентах за користування кредитом обчислено за період з 13.08.2015 р. до 28.02.2017 р. з урахуванням календарних днів лютого 2016 р. та враховуючи відповідні сплати, здійснені відповідачем на виконання рішення суду від 03.02.2016 р. у справі 914/3165/15, а так як розрахунок проведено за допомогою системи Б2 , він відповідає дійсності, при цьому розмір процентної ставки не перевищував розміру облікової ставки НБУ, просить в цій частині судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в цій частині, в іншій - судове рішення залишити без змін.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/позивач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» /ПАТ ВіЕйБі Банк ) є юридичною особою, код ЄДРПОУ 19017842, місцезнаходження юридичної особи: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, адреса для листування: 02096, м. Київ, Харківське шосе, 49, перебуває на стадії ліквідації.

Частиною 2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (ч. 4 ст. 104 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що 20.11.2014 р. постановою Правління Національного Банку України (далі - НБУ) № 733, Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_3 віднесено до категорії неплатоспроможних. 19.03.2015 р. Правління НБУ прийняло постанову № 188, якою відкликано банківську ліцензію ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_3 та прийнято рішення про ліквідацію останнього.

20.03.2015 р. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - Фонд), на виконання Постанови Правління НБУ від 19.03.2015 р. № 188 прийнято рішення № 63 про початок процедури ліквідації ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_3 та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63, розпочато процедуру ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4. Пунктом 3.7. глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, визначено повноваження уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Також рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжений строк здійснення процедури ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк та повноваження ліквідатора ПАТ ВіЕйБі Банк , провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на два роки до 19.03.2018 включно.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків є Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 р. № 4452-VI , метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Станом на дату постановлення судових рішень у даній справі, докази про внесення до Єдиного державного реєстру записів про припинення юридичної особи ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_3 - відсутні.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.Ком є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32681956, місцезнаходження юридичної особи: 81560, Львівська обл., с. Бучали, вул. Вокзальна, 357А.

Як вбачається з матеріалів справи, позов позивачем подано до місцевого господарського суду 30.12.2016 р. (том І, а. с. 81), поступив на адресу суду 12.01.2017 р. за вх. № 102 (том І, а. с. 6-8) до ТзОВ «Ю.Ком» про стягнення 1995,96 грн та 72564,67 доларів США, з яких 1000,00 грн заборгованості за комісіями, 150,28 грн пені за несвоєчасну сплату комісії, 90,09 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісій, 758,59 грн індексу інфляції за несвоєчасну сплату комісії, 40556,34 доларів США заборгованості за кредитом, 5572,48 доларів США заборгованості за процентами, 6196,10 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 166632,70 грн, 592,37 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 15930,70 грн, 3707,53 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 99 707,19 грн, 637,22 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 17 136,86 грн, а також 15 302,63 доларів США нарахованого штрафу згідно пункту 4.4 кредитного договору, що у перерахунку на національну грошову одиницю України 411 536,05 грн.

В процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом, позивач, 09.03.2017 р. за вх. № 1089/17 (том І, а. с. 176-177) подав /першу / уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 2004,27 грн, 42 488,44 доларів США та 0,00 Євро, у т.ч. заборгованість за комісіями 1000,00 грн, пеню за несвоєчасну сплату комісій 150,28 грн, заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату комісій 90,09 грн, інфляційні втрати за несвоєчасну сплату комісій 758,59 грн; заборгованість за кредитом 724,92 доларів США, заборгованість за процентами 12 073,98 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту 3797,29 доларів США, що по перерахунку на національну грошову одиницю України складає 102 730,64 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 1620,45 доларів США, що по перерахунку на національну грошову одиницю України складає 43 839,12 грн, заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту 8215,13 доларів США, що по перерахунку на національну грошову одиницю України складає 222 249,43 грн, заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів 784,04 доларів США, що по перерахунку на національну грошову одиницю України складає 21211,16 грн, суму штрафу відповідно до п. 4.4. Кредитного договору 15 302,63 доларів США, що по перерахунку на національну грошову одиницю України складає 413992,33 грн.

24.03.2017 р. позивач за вх. № 11538/17 подав /другу / уточнену позовну заяву (том ІІІ, а. с. 20-21) за якою, просить стягнути з відповідача: заборгованість за кредитним договором, а саме: 12 043,98 доларів США заборгованості за процентами, 99 321,04 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 42 700,90 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8215,13 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017 р. еквівалентно 222 249,43 грн, та 784,04 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017 р. еквівалентно 21 211,16 грн. До вказаної заяви долучено розрахунок (том ІІІ, а. с. 22-29) та докази надіслання цієї копії уточненої позовної заяви та долучених до неї документів на адресу ТзОВ «Ю.Ком» (том ІІІ, а. с. 30-31).

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Уточнена позовна заява від 24.03.2017 р. (вх. №11538/17), за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог, подана в процесі розгляду даної справи, відтак правомірно прийнята місцевим судом, і подальший розгляд справи відбувається з їх врахуванням.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_3» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» )(Кредитодавець - за договором, Позивач - по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Ком» (Позичальник - за договором, Відповідач - по справі) було укладено Кредитний договір №15/06 від 11.05.2006 р., за яким кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього та додатками, що складають невід'ємну частину договору (п.1.1).

До вказаного кредитного договору, неодноразово, вносились зміни щодо суми ліміту кредитних коштів, строків та графіків їх повернення, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, зміну строків для стягнення пені, зокрема, укладено додаток № 1 від 11.08.2006р. Графік зниження заборгованості по кредиту , додаткові угоди № 1 від 17.05.2006 р.; № 2 від 22.05.2006 р.; додаткову угоду № 4 від 04.10.2006 р.; Додаток від 04.10.2006 Графік зниження заборгованості по кредиту ; договір про внесення змін № 5 від 27.04.2007 р. з Додатком № 2 від 27.04.2007 р.; додаткову угоду № 8 від 04.05.2007 р.; додаткову угоду № 9 від 10.05.2007 р.; додаткову угоду № 10 від 15 травня 2007 р., додаткову угоду № 11 від 16.05.2006 р., додаткову угоду № 12 від 09.08.2007 р.; додаткову угоду № 13 від 19.12.2007 р.; додаткову угоду № 15 від 27.05.2006 р.; Договір про внесення змін № 16 від 22.07.2008 р.; додаткову угоду № 19 від 19.11.2008 р., Договір про внесення змін № 20 від 04.03.2009р.; Договір про внесення змін № 21 від 27.03.2009 р.; Договір про внесення змін № 22 від 15.06.2009 р., Додаткову угоду № 23 про внесення змін від 31.12.2009 р. до кредитного договору; додаткові угоди про внесення змін № 24/1, № 24/2 та № 24/3 від 09.04.2010 р.; Договір про внесення змін № 25 від 20.06.2011 р. та Договір про внесення змін № 26 від 05.07.2013 р., які є невід'ємними частинами Кредитного договору (далі за текстом - Договір)(том І, а. с. 37 -72).

Вищезазначений Кредитний договір із змінами, доповненнями та додатками до нього укладено у письмовій формі, єдиного документа, підписаний уповноваженими представниками обох сторін за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ЦК України, ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином, в силу ст. 204 ЦК України, оскільки перед судом не доведено зворотнього.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідальність сторін за вищевказаним Кредитним договором передбачена у розділі 4 зазначеного договору. Так, умовами п.4.3 Кредитного договору (том І, а. с. 32-36) було визначено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними кредитодавцем.

Пунктом 4.4 Кредитного договору (том І, а. с. 32-36) визначено, що у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.3. - 3.3.18 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1. цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами вказаними кредитодавцем.

Згідно з пунктом 4.7. Кредитного договору сторони обумовили, що при розрахунку санкцій відповідно до п. 4.3., 4.6 цього Договору приймаються за рік та місяць рівні календарній кількості днів (або календарної кількості днів в місяці та 360 днів в році для валютних кредитів ).

Як вбачається з Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 року про внесення змін до кредитного договору № 15/06 від 11.05.2006 р. (том І, а. с. 64), сторони внесли чергові зміни до умов (пунктів) Кредитного договору, в т.ч. виклали пункт 4.3. Кредитного договору у наступній редакції (пункт 4 Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 р.), що У разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3. цього Договору від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі .

Також сторони у зазначеній угоді № 23 виклали пункт 4.4. Кредитного договору у наступній редакції: 4.4. У разі порушення позичальником вимог п. 3.3.3., 3.3.5. 3.3.21 цього договору. Позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від суми кредиту, визначеної п. 1.1.1. цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаним кредитодавцем (п. 5 Договору від 31.12.2009 року про внесення змін № 23 до кредитного договору).

Відповідно до п. 9 Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 року про внесення змін до кредитного договору, сторонами всі інші пункти Кредитного договору залишено без змін.

Слід зазначити, що відповідно до умов наступних додаткових угод про внесення змін до Кредитного договору: від 09.04.2010 р. № 24/1, № 24/2 та № 24/3, від 20.06.2011 р. № 25; від 05.07.2013 р. № 26 (том І, а. с. 65, 66, 67, 68-70, 71-72) сторони, у п.п. 4.3., 4.4. жодних змін та доповнень не вносили, відтак вони є чинними у редакції п. 4 Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 р. про внесення змін до Кредитного договору № 15/06, а п. 4.7 чинний у редакції визначеній Кредитним договором.

На виконання умов кредитного договору, враховуючи зміни та доповнення внесені у цей Договір, банком надано позичальнику кредит у вигляді поновлювальної мультивалютної лінії з наступними лімітами: 421 232,42 доларів США; 173652,49 Євро та 408 242,00 грн, із строком його повернення по 30.04.2014 р., чим виконано взяті на себе за договором зобов'язання в повному обсязі, однак відповідачем вказані кредитні кошти у встановленому договором порядку та строки не повернуто.

Зазначені обставини встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016р. по справі № 914/3165/15 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р.), яким позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено частково та присуджено до стягнення з ТзОВ «Ю.Ком» на його користь 129611,77 доларів США простроченої заборгованості за кредитом та 15023,99 доларів США заборгованості по процентам, а також судовий збір в сумі 61267,70 грн.

Місцевим судом у даній справі встановлено, що вказане рішення суду по справі № 914/3165/15 виконано ТзОВ «Ю.Ком» частково, що слугувало підставою для звернення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до суду із позовною заявою у справі № 914/99/17 про стягнення з відповідача 12 043,98 доларів США заборгованості за процентами, 99 321,04 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 42 700,90 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 8215,13 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017 р. еквівалентно 222 249,43 грн, та 784,04 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, що у перерахунку на національну грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 28.02.2017 р. еквівалентно 21211,16 грн.

При вирішенні спору колегія суддів виходила з такого.

В першу чергу належить зазначити, що позивач при перерахунку 8215,13 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту на національну грошову одиницю України (курс НБУ 27,053672 грн. за один долар США станом на 28.02.2017 р.) припустився описки, оскільки 8215,13 доларів США * 27,053672 грн. = 222 249,43 грн., а не 22 249,43 грн., як вказав апелянт/позивач в уточненій позовній заяві ( 52-й рядок зверху описової частини уточненої позовної заяви та після слова просимо: рядок 11-й зверху прохальної частини уточненої позовної заяви (том ІІІ, а. с. 21, 21/зворот).

Вказана описка була врахована місцевим господарським судом при перерахунку вказаного платежу та постановленні судового рішення.

Аналогічна описка має місце, не виправлена, у поясненнях до апеляційної скарги (том ІІІ, а. с. 107/зворот). В даному випадку колегія суддів виходила з приписів частини 2 статті 101 ГПК України та встановила, що дійсно 8215,13 доларів США, які просить стягнути з відповідача позивач * 27,053672 грн. (курс НБУ за один долар США станом на 28.02.2017 р. = 222 249,43 грн., а не 22 249,43 грн., як зазначив апелянт/позивач.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як встановлено ч.2 ст.345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, а відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. по справі № 914/3165/15 встановлено, що заборгованість ТзОВ «Ю.Ком» перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» складає 12 9611,77 доларів США простроченої заборгованості за кредитом та 15 023,99 доларів США заборгованості по процентах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного рішення суду по справі № 914/3165/15 ТзОВ «Ю.Ком» проведено платежі 23.02.2016 р. на суму 2745177,29 грн (платіжне доручення № 1); 18.01.2017 р. на суму 215000,00 грн (платіжне доручення № 93), 24.01.2017р. на суму 550981,36 грн (платіжне доручення № 94) та 25.01.2017р. на суму 1449,01 грн (платіжне доручення № 96) із відповідними призначеннями платежу спрямованим на погашення заборгованості із сплати кредитних коштів на підставі рішення суду по справі № 914/3165/15, а також 23.02.2016 р. на суму 318208,11грн. (платіжне доручення № 2) та 24.01.2017р. на суму 88689,31 грн (платіжне доручення № 95) із відповідними призначеннями платежу спрямованим на погашення заборгованості із процентів на підставі вказаного судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено про зміну з 14.12.2015 р. реквізитів для погашення заборгованості за кредитами та іншими зобов'язаннями перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» . В даному повідомленні також зазначено, що юридичні та фізичні особи можуть здійснювати погашення заборгованості в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на накопичувальний рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» через установи інших банків. Актуальні реквізити накопичувального рахунку ПАТ «ВіЕйБі Банку» зазначено у вказаному повідомленні.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Ю.Ком» здійснено платежі на погашення заборгованості, встановленої рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016р. по справі № 914/3165/15, з врахуванням зазначених змін рахунків на які належить вносити кошти.

Суд також звертає увагу на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визначено порядок погашення заборгованості перед банками, щодо яких прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію. Зокрема, зазначено, що юридичні особи, які мають заборгованість за кредитами в іноземній валюті та не мають надходжень валютної виручки, можуть здійснювати погашення цієї заборгованості в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на накопичувальний рахунок банку через установи банків в гривневому еквіваленті, при цьому зарахування коштів на відповідні рахунки, на яких обліковується заборгованість по кредиту та процентам, здійснюється на наступний робочий день за днем зарахування коштів на накопичувальний рахунок банку за офіційним курсом Національного банку, що діє на наступний робочий день за днем зарахування коштів на накопичувальний рахунок.

З огляду на вищенаведене, та беручи до уваги той факт, що зарахування платежів, здійснених 23.02.2016 р. на накопичувальний рахунок відбулось після закінчення операційного дня, тобто фактично зараховано - 24.02.2016 р., зарахування платежів здійснених 23.02.2016 р. на відповідні рахунки, на яких обліковується заборгованість по кредиту та процентах, фактично відбулось - 25.01.2016 р., зарахування платежу здійсненого 18.01.2017 р., відповідно, 19.01.2017р., платежів здійснених боржником 24.01.2017 р., зарахування відбулось: 25.01.2017р., та сплата платежу, яка проведена 25.01.2017 р., зарахована - 26.01.2017 р. відповідно, із застосуванням курсів, встановлених Національним банком України на день проведення таких зарахувань.

Як правомірно визначив місцевий суд, вищезазначене зарахування не порушує максимально встановленого строку для проведення міжбанківських переказів - 3 операційні дні, на який звертає увагу у своєму відзиві ТзОВ «Ю.Ком» .

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що на даний час рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. по справі № 914/3165/15 в повному обсязі боржником не виконано, заборгованість ТзОВ «Ю.Ком» перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» складає 651,66 доларів США простроченої заборгованості за кредитом та 11 613,52 доларів США заборгованості по процентах.

Вищезазначене судове рішення по справі № 914/3165/15 набрало законної сили. Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою припинення грошового зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки у відповідності до статті 599 ЦК України, зобов'язання в т.ч. і грошове припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, винесення судом рішення про стягнення боргу не є підставою припинення грошового зобов'язання, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 14.11.2011 року по справі № 3-116гс11.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.7.1 Постанови №14 від 17.12.2014 р. роз'яснено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зважаючи на те, що п.3.3.3 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язався забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п.1.1.2, 2.3. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування, суд приходить до висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами до поновного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань із їх повернення.

У відповідності до п.1.1.3 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлена на рівні 12,00% річних починаючи з 20.06.2011 р., а п.п.2.6.5, 2.6.6 встановлено порядок нарахування процентів за користування траншем у валюті кредиту виходячи із умови, що для кредитів/траншів в іноземній валюті до розрахунку приймається 360 днів в році та календарна кількість днів у місяці (том І, а. с. 53/зворот, 59).

У п.2.7.1 Кредитного договору визначено, що проценти нараховуються за фактичну заборгованість за Кредитом, із розрахунку календарної кількості днів в році та/або календарної кількості днів в місяці та 360 днів в році для валютних кредитів .

Нараховані за місяць відповідно до п.2.6 цього Договору платежі, позичальник зобов'язується сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця наступного за тим, за який вони нараховані.

Беручи до уваги вищенаведене та провівши відповідний перерахунок (з врахуванням того, що 2016 рік - високосний, відтак календарна кількість днів у лютому - 29, а не 28 днів як звично), колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що обґрунтованим є нарахування та підлягає до стягнення 11671,51 доларів США процентів за користування кредитом, нарахованих за визначений позивачем період, що не охоплює нарахування процентів по іншій справі № 914/3165/15 , а саме: з 13.08.2015 р. по 28.02.2017 р., за мінусом відповідних проплат здійсненгих ТзОВ Ю.Ком на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. у справі № 914/3165/15.

Як вбачається із матеріалів даної справи, апелянт/позивач до уточнених позовних вимог від 24.04.2017 р. долучив розрахунок по процентах за користування кредитом (по траншам в доларах США), з якого вбачається, що останній розрахував заборгованість процентів за користування кредитом за період з 19.10.2006 р. по 28.02.2016 р. (том ІІІ, а. с. 23-25/зворот) за мінусом оплат вчинених відповідачем за той самий період (дані згідно таблиць розрахунку Погашення ...), та вказав, що заборгованість по процентах за користування кредитом станом на 28.02.2017 р. складає 12 043,98 доларів США.

З пояснень, наданих скаржником суду 05.05.2017 р. та аналогічних 10.05.2017 р. за вх. № 01-04/3070/17 (том ІІІ, а. с. 103-104,104), останній зазначає, що як зазначено у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 15/6 від 11.05.2016 р., зробленому станом на 28.02.2017 р., розмір заборгованості по процентах за користування кредитом обчислено за період з 13.08.2015 р. до 28.02.2017 р. з урахуванням кількості календарних днів у лютому 2016 року та враховуючи відповідні сплати, здійснені Ю.Ком на виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. у справі № 914/3165/15 , в той час, як місцевий господарський суд, перевіривши розрахунки сум, які наведені в уточненому позові, вчинив їх перерахунок, відмінусував відповідні платежі, які надійшли від відповідача позивачу у погашення заборгованості за іншим рішенням у справі № 914/3165/15, про що зазначено в мотивувальній частині рішення по даній справі, прийшов до правомірного висновку про те, що обґрунтованим є нарахування та підлягає до стягнення 11 671,51 доларів США процентів за користування кредитом, що станом на 22.03.2017 р. згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 313 380,13 грн., нарахованих за визначений позивачем період у справі № 914/99/17.

Позивач в уточненій позовній заяві від 24.03.2017 р. (вх. №11538/17)(том ІІІ, а. с. 20-21), зокрема, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 99 321,04 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 42 700,90грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, розрахованих відповідно до п. 4.3. Кредитного договору у редакції Додаткової угоди від 31.12.2009 року про внесення змін № 23 до Кредитного договору (том І, а. с. 64/зворот).

Стягнення пені по тілу кредиту та стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів - не було предметом вимоги позивача та спору у справі № 914/3165/15, такі вимоги ставляться позивачем у справі № 914/99/17.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом встановлено, що ТзОВ «Ю.Ком» не виконано взяті на себе за Кредитним договором зобов'язання та прострочено повернення кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегією суддів встановлено, що місцевим господарським судом залишено поза увагою, що умовами Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 року про внесення змін до Кредитного договору № 15/06 від 11.05.2006 р. (том І, а. с. 64), сторони пункт 4.3. Кредитного договору № 15/06 від 11.05.2006 р. виклали у наступній редакції (пункт 4 Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 року про внесення змін № 23 до кредитного договору (том І, а. с. 64/зворот), а саме:

У разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3. цього Договору від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі .

Отже, зазначеною Додатковою угодою № 23 від 31.12.2009 р. про внесення змін до Кредитного договору, сторони погодили інший строк за який нараховується пеня, а саме, що позичальник у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом, зазначено вище у цій постанові, не заперечується сторонами, на час вирішення та постановлення судового рішення у справі № 914/99/17 (27.03.2017 р.) заборгованість за кредитним договором № 15/06 в повному обсязі не погашена.

Відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період в часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 цієї статті). Терміном є певний момент в часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2 вказаної статті). Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до приписів ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Для стягнення пені і штрафу законодавцем передбачено позовну давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Однак, відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, нормами ГК України та ЦК України, не обмежено сторін, за взаємною згодою, установлювати у договорі інші строки для нараховуються штрафних санкцій, зокрема, пені.

В нашому випадку, сторони за взаємною згодою у п. 4 Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 р. про внесення змін до Кредитного договору, погодили інші, збільшені строки для нарахування пені, а саме: з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі , що не суперечить приписам чинного законодавства та є правом сторін договору.

З огляду на наведене є помилковим покладення місцевим судом в основу судового рішення при розрахунку пені п. 4.3 Кредитного договору у старій редакції , що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними кредитодавцем, оскільки така редакція договору була чинною до дати внесення змін до п. 4.3. Кредитного договору Додатковою угодою № 23 від 31.12.2009 р., якою сторони погодили у договорі збільшені строки нарахування пені .

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у п.1.1.3 цього договору передбачили процентну ставку на рівні 12,00% річних, яка є нижчою, ніж облікова ставка Національного банку України, встановлена за обраний позивачем період проведення нарахування неустойки у формі пені з 30.08.2016 р. по 28.02.2017 р. включно, а відтак підлягає до застосування при проведенні відповідних нарахувань.

Як зазначено вище у цій постанові та встановлено місцевим судом, що п. 4.7 Кредитного договору встановлено порядок нарахування пені, за яким для розрахунку штрафних санкцій для валютних кредитів застосовується календарна кількість днів в місяці та 360 днів в році, зміни в цій частині Кредитного договору, Додатковими угодами до нього - не вносилися.

Проаналізувавши розрахунок пені, долучений уточненої позовної заяви (том ІІІ, а.с. 22-29), суд зазначає, що позивачем вірно обрано порядок проведення таких нарахувань, оскільки відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3 ст.533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993р., дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» ).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 3-29гс15 від 01.04.2015р.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду про застосування до правовідносин в частині нарахування розміру пені, частини 6 статті 232 ГК України - шести місяців, оскільки, як зазначено вище у цій постанові, сторони 31.12.2009 р. Додатковою угодою № 23 (п. 4 Додаткової угоди) погодили інший збільшений строк нарахування пені - з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі (том І, а. с. 64/зворот), тому застосування місцевим судом до даних правовідносин ч. 6 ст. 232 ГК України, є помилковим.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням п. 4 Додаткової угоди № 23 про внесення змін до Кредитного договору від 31.12.2009 р., умови якого належить застосовувати при проведенні нарахування пені, а також те, що по справі № 914/3165/15 пеня не була предметом спору , позовні вимоги позивача в частині стягнення 99 321,04 грн. пені за несвоєчасне погашення /повернення/ кредиту, нарахованої за період з 30.08.2016 р. по 28.02.2017 р. /станом на 28.02.2017 р./ підлягає до задоволення, оскільки прострочення боржника в цій частині, як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. по справі № 914/3165/15, настало внаслідок неповернення кредиту у встановлений договором строк - до 30.04.2015 р. включно. Відтак, перебіг встановленого законом строку для проведення відповідних нарахувань розпочався: 01.05.2015 р. та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі, що передбачено умовами п. 4 Додаткової угоди № 23 до Кредитного договору від 31.12.2009 р. (том І, а. с. 64/зворот), а не зі спливом шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, як помилково зазначив місцевий господарський суд.

Період протягом якого позивач нарахував пеню за несвоєчасну сплату по тілу кредиту у розмірі 99 321,04 грн. визначений в уточненій позовній заяві за менший період, з 30.08.2016 р. по 28.02.2017 р. включно, на відміну від первісних вимог, є таким, що охоплюється моментом з якого у позивача виникло право на нарахування пені, відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 23, по 28.02.20017 р. включно (в межах предмету спору). Зменшення розміру позовних вимог в цій частині є правом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із уточнених позовних вимог від 24.03.2017 р. та доданого до нього розрахунку (том ІІІ, а. с. 20-29), пеня за несвоєчасне погашення кредиту розрахована від суми боргу визначеному у національній грошовій одиниці - гривні, за кожним траншем в національній валюті окремо, за період з 30.08.2016 р. по 28.02.2017 р. включно, відтак підлягає до задоволення у розмірі 99 321,04 грн.

Слід зазначити, що постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання не припиняє зобов'язання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості - не виключає відповідальності за порушення строків розрахунків.

Є помилковим також висновок місцевого суду про застосування шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України для нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, оскільки як зазначено вище у цій постанові, 31.12.2009 р. Додатковою угодою № 23 про внесення змін до кредитного договору (п. 4 Додаткової угоди) сторони погодили інший збільшений строк протягом якого нараховується пеня - з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі (том І, а. с. 64/зворот).

В даному випадку, по справі № 914/3165/15 пеня розрахована від заборгованості по процентах теж не була предметом спору .

Провівши відповідний перерахунок, з врахуванням того, що 2016 рік - високосний, відтак кількість у лютому - 29 календарних днів, а не 28 як звично, а також беручи до уваги момент прострочення боржника по сплаті процентів у порядку, встановленому п. 2.7.1 кредитного договору, та встановлений п. 4 Додаткової угоди № 23 про внесення змін до кредитного договору, строк протягом якого нараховується пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення підлягає 42 700,90 грн - пені, нарахованої за визначений позивачем період з 30.08.2016 р. по 28.02.2017 р. включно, на суму нарахованих, але не сплачених процентів за користування кредитом, а не 5 874,88 грн., як помилково встановив місцевий суд, застосувавши до даних правовідносин приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Період протягом якого позивач нарахував пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 42 700, 90 грн. визначений в уточненій позовній заяві, з 30.08.2016 р. по 28.02.2017 р. є меншим за період, з якого у позивача виникло право на нарахування пені в цій частині вимог (враховуючи п. 4 Додаткової угоди № 23 від 31.12.2009 р.) - по 28.02.20017 р. включно (в межах предмету спору). Зменшення розміру позовних вимог в цій частині вимог теж є правом позивача.

Разом з тим, постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання не припиняє зобов'язання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості - не виключає відповідальності за порушення строків розрахунків. У справі № 914/3165/15 пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту не була предметом спору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, нарахованих за несвоєчасну сплату кредиту та 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Окрім цього, а в п.5.1 вказаної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Верховним Судом України на засіданні Судової палати у цивільних справах 01.10.2014 р., розглянувши справу №6-113цс14, зроблено правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогодні встановлено Декретом від 19 лютого 1993 р. № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі - Декрет № 15-93), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України (затверджено постановою Правління НБУ України від 30 травня 2007 року за № 656/13923), Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджено постановою Правління НБУ від 29 грудня 2000 р. № 520; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.02.2001 р. за № 152/5343) та іншими документами.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної вище статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

Беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, як особливої міри відповідальності, правильною є практика судів, які стягують три проценти річних виключно у національній валюті.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання визначеного у гривнях.

З огляду на вищенаведене, зобов'язання зі сплати 3% річних, нарахованих на суму грошового зобов'язання, за яким боржником допущено прострочення, виникає на підставі закону та не залежить від фактичного виконання такого зобов'язання, тобто сплати коштів за поставлений товар на підставі рішення суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 23.01.2012 р. по справі №3-142гс11, про те, що постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання не припиняє зобов'язання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості - не виключає відповідальності за порушення строків розрахунків.

Як вбачається із уточненого позову від 24.03.2017 р. позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту 8215,13 доларів США, що у перерахунку на національну грошову одиницю України (курс НБУ 27,053672 грн за один долар США станом на 28.02.2017 р.), що як зазначено вище у цій постанові складає 222 249,43 грн. (8215,13 доларів США*27,053672 грн.), а не 22 249,43 грн., та заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів 784,04 доларів США, що у перерахунку на національну грошову одиницю України (курс НБУ 27,053672 грн за один долар США станом на 28.02.2017 р.) 21 211,16 грн.

Колегією суддів встановлено та вбачається з поданого до уточненого позову розрахунку заборгованості, 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, то він розрахований у доларах США за період з 28.02.2014 р. по 28.02.2017 р., від сум простроченого платежу за кредитом визначеного у доларах США, за відповідну кількість днів в періоді, аналогічно розрахована позивачем заборгованість 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, за період з 28.02.2014 р. по 28.02.2017 р., від сум заборгованості за процентами у доларах США (том ІІІ, а. с 28/зворот), не зважаючи на те, що у рядках Заборгованість по 3% за несвоєчасну сплату кредиту станом на 28.02.2017 р. становить 8215,13 гривень та Заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту станом на 28.02.2017 р. становить 784,04 гривень , зазначення у розрахунках слова гривень - не відповідає дійсності, оскільки зазначена заборгованість розрахована позивачем у доларах США.

Провівши відповідний перерахунок, ураховуючи вищенаведені норми права, які регулюють зазначені правовідносини, врахуванням того, що 2016 рік - високосний, відтак кількість у лютому - 29 календарних днів, а не 28 як звично, а також беручи до уваги момент настання прострочення боржника по сплаті процентів у порядку, встановленому п. 2.7.1 Кредитного договору, за мінусом періоду розрахованого у справі № 914/3165/15, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що до задоволення підлягають в цій частині вимог 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 21 051,47 грн. за період з 16.10.2014 р. по 28.02.2017 р.

На думку колегії суддів є помилковим висновок місцевого суду про стягнення з відповідача на користь позивача в цій частині вимог платежі у доларах США, а саме: 784,04 доларів США заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, відповідно до ст. 625 ЦК України, розмір яких станом на 22.03.2017 р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 21051,47 грн., беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, як особливої міри відповідальності, та, які розраховуються і стягуються виключно у національній валюті.

Отже до стягнення підлягає сума 3% річних за несвоєчасну сплату процентів від кредиту у розмірі 21 051,47 грн.

З зазначених вище підстав, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасну сплату по тілу кредиту, слід задовольнити частково у розмірі 214 992,36 грн. нарахованих за період з 05.05.2014 р. по 28.02.2017 р., а не 8007,16 доларів США, як помилково зазначив місцевий суд, оскільки беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, як особливої міри відповідальності, і, що такі стягуються виключно у національній валюті.

Отже, висновок місцевого суду про стягнення з відповідача на користь позивача 8007,16 доларів США 3% річних перерахованих згідно ст. 625 ЦК України по тілу кредиту до задоволення не підлягає як помилковий, а лише у національній валюті у розмірі, як зазначено вище у цій постанові, за період з 05.05.2014 р. по 28.02.2017 р., 214 992,36 грн.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом України у постановах № 6-2829цс16 від 22.03.2017 р., № 3-142гс11 від 23.01.2012 р., № 6-113цс14 від 01.10.2014 р., Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 р. та Вищий господарський суд України в постанові від 25.01.2017 р. № 904/4316/15, Оглядовому листі від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Разом з тим, відповідно до пункту 19 інформаційного листа ВГСУ від 29.06.2010 № 01-08/369 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм ГПКУ господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю ). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях .

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач звернувся зо місцевого суду з клопотанням про застосування до даних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності.

Щодо заяви ТзОВ «Ю.Ком» про застосування позовної давності до позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» , то відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Така позовна давність застосовується, в тому числі, і до вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних.

В той час як до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується, у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік. Відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як зазначено вище у цій постанові, та встановлено матеріалами справи, сторони Додатковою угодою № 23 від 31.12.2009 р. збільшили строк протягом якого нараховується пеня - з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі (п. 4 Додаткової угоди № 23)(том І, а. с. 64), а відтак, апелянт/позивач для нарахування пені не пропустив спеціального строку позовної давності визначений ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як визначено ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2). Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що заміна сторін у зобов'язанні, як визначено ст.262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно зі ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відтак, зважаючи на обрані апелянтом/позивачем періоди нарахування сум, заявлених до стягнення відповідно до уточненого позову (вх. № 11538/17 від 24.03.2017 р.), в межах якого розглядається даний спір, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов подано в межах встановлених законом строків позовної давності, відтак підстави для застосування наслідків його спливу - відсутні.

Інші доводи апелянта судом до уваги не приймаються, так як вони не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2017 року у справі № 914/99/17 змінити в частині розміру пені за несвоєчасну сплату процентів та доповнити пункт розміром пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3% річних за несвоєчасну оплату кредиту, 3% річних за несвоєчасну оплату процентів та судового збору, відтак пункт 2 резолютивної частини судового рішення викласти у наступній редакції:

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ком (Львівська обл., Городоцький район, с. Бучали, вул. Вокзальна, буд. 357А; код ЄДРПОУ 32681956) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3 (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27Т; код ЄДРПОУ 19017842) 11671,51 доларів США заборгованості по процентах, що станом на 22.03.2017 р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 313 380,13 грн.; 42 700,90 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом; 99 321,04 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 21 051,47 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 214 992,36 грн. та 10371,69 грн. судового збору .

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

В частині, що стосується судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський акціонерний банк відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали ).

Станом на час прийняття постанови по справі № 914/99/17 скаржником не було сплачено судового збору в сумі 11408,86 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

В процесі розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3 задовольнити.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ком (Львівська обл., Городоцький район, с. Бучали, вул. Вокзальна, буд. 357А; код ЄДРПОУ 32681956) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 11408,86 грн.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2017 року у справі № 914/99/17 змінити в частині розміру пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3% річних за несвоєчасну оплату кредиту, 3% річних за несвоєчасну оплату процентів та судового збору, виклавши пункт 2 резолютивної частини судового рішення викласти у наступній редакції:

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ком (Львівська обл., Городоцький район, с. Бучали, вул. Вокзальна, буд. 357А; код ЄДРПОУ 32681956) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_3 (м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27Т; код ЄДРПОУ 19017842) 11671,51 доларів США заборгованості по процентах, що станом на 22.03.2017 р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 313 380,13 грн.; 42 700,90 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом; 99 321,04 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 21 051,47 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 214 992,36 грн. та 10371,69 грн. судового збору .

3. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Ком (Львівська обл., Городоцький район, с. Бучали, вул. Вокзальна, буд. 357А; код ЄДРПОУ 32681956) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 11408,86 грн.

5. Місцевому господарському суду видати накази.

6. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на відповідача.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

29.06.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 03.07.2017 р.