Постанова

від 29.03.2017 по справі 910/14879/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2017 р. Справа№ 910/14879/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

секретар судового засідання: Найченко А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Близнюкова С.І. (довіреність № 3186 від 07.12.2016);

від відповідача: представник Біденко А.В. (довіреність б/н від 10.09.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Атом

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2016

у справі № 910/14879/16 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Атом

про стягнення неустойки та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (далі по тексту - позивач, ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Атом (далі по тексту - відповідач, ТОВ Київ-Атом ) про зобов'язання здійснити поставку продукції, передбаченої договором від 16.02.2016 № 58(7)16УК, загальною вартістю 1 102 890,00 грн та стягнення штрафних санкцій в розмірі 144 478,59 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо поставки товарів.

11.10.2016 позивач надав Господарському суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив зобов'язати відповідача здійснити поставку продукції, передбачену вищевказаним договором загальною вартістю 885 295,00 грн та стягнути штрафні санкції в розмірі 200 504, 43 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 у справі № 910/14879/16 позов задоволено повністю, зобов'язано ТОВ Київ-Атом здійснити на користь ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС поставку продукції загальною вартістю 885 295,06 грн за договором поставки продукції № 58(7)16 УК від 16.02.2016; стягнуто з ТОВ Київ-Атом на користь ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС 123 302, 13 грн пені, 77 202, 30 грн штрафу та 3 007, 57 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 у справі № 910/14879/16 стягнуто з ТОВ Київ-Атом на користь ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС 13 729, 43 грн судового збору.

Не погодившись із вказаними рішеннями, посилаючись на те, що рішення судом першої інстанції прийняті з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним та неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, ТОВ Київ-Атом звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 у справі № 910/14879/16, а також додаткове рішення від 31.01.2017 та прийняти нове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю Київ-Атом поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 у справі № 910/14879/16, прийнято вказану апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.03.2017.

16.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 16.03.2017 в порядку статті 77 ГПК України було оголошено перерву.

В судовому засіданні 29.03.2017 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції від 03.11.2016 та додаткове рішення від 31.01.2017 скасувати та прийняти нове рішення.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважав рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

29.03.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, наявні у справі, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2016 між ТОВ Київ-Атом (в тексті договору -постачальник) та ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС (в тексті договору - покупець) був укладений договір поставки продукції № 58(7)16 УК (далі по тексту - договір).

У пункті 1.1 договору наведено перелік та характеристики товару, який постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити.

Згідно з п. 1.2 договору строк поставки товару - березень - травень 2016 року.

Ціна договору становить 919 075, 00 грн, крім того ПДВ 20% 183 815, 00 грн, загалом 1 102 890, 00 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється з відстрочкою платежу 35 календарних днів з моменту його поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що поставка товару відбувається в строки згідно з п. 1.2 договору.

За порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, по якому допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення зобов'язання (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.

З матеріалів справи вбачається, що 07.06.2016 ТОВ Київ-Атом направило на адресу позивача вимогу від 24.05.2016 № 240516/01 про розірвання договору, у якій вимагав дострокового розірвання договору у зв'язку з підвищенням світовими постачальниками цін на металопрокат.

На вказану вимогу позивач відреагував та надіслав відповідачеві лист від 01.07.2016 за №15536, в якому повідомив про неможливість погодження розірвання договору та необхідність виконання відповідачем його умов щодо поставки товару, визначеного у п.1.1 договору.

Листом від 07.07.2016 № 070716/01 відповідач запропонував позивачеві підвищити ціни на вказану у договорі продукцію на 10% з пропорційним зменшенням кількості зварювальних матеріалів, а також повідомив про готовність виконати свої договірні зобов'язання у разі згоди покупця з запропонованими умовами.

У відповідь на вказану пропозицію позивач листом від 15.07.2016 № 16733 повідомив відповідача про неможливість погодження зміни ціни продукції за договором та просив у найкоротший термін виконати свої зобов'язання по постачанню матеріалів у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з липня 2016 року, відповідачем було поставлено товар за договором на загальну суму 217 594,94 грн, що підтверджується видатковими накладними від 22.07.2016 № 1745 на суму 73 979,93 грн, від 22.07.2016 № 1746 на суму 4 345,00 грн, від 04.08.2016 № 1955 на суму 82 810,01 грн, від 14.09.2016 № 2381 на суму 44 540,00 грн, від 20.09.2016 № 2449 на суму 10 000,00 грн, від 21.09.2016 № 2472 на суму 1 920,00 грн, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

З огляду на те, що відповідач не виконав зобов'язань з поставки решти продукції за договором на загальну суму 885 295,06 грн, позивач просив суд зобов'язати відповідача виконати це зобов'язання та стягнути з останнього штрафні санкції за прострочення поставки товару.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив правову природу відносин, що склалися між сторонами в ході виконання даного договору, зазначивши, що такі мають ознаки договору поставки, за яким у відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 174 цього ж Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідач не надав належних доказів тому, що ним поставлено увесь обсяг продукції за договором, проте пояснював відсутність у нього такої можливості простроченням кредитора (позивача), яким не виконується обов'язок з надання оцінки ТОВ Київ-Атом та внесення до переліку постачальників згідно вимог Стандарту СОУ НАЕК 012:2012 Управління закупівлями продукції. Оцінка постачальників , у зв'язку з чим, на думку відповідача, у позові має бути відмовлено.

Суд першої інстанції правомірно відхилив дані твердження як безпідставні та необгрунтовані, оскільки продукція, що поставляється відповідачем не відноситься до тієї категорії, постачальників якої замовник має обов'язково оцінювати згідно з указаним Стандартом. Доказів протилежного в матеріали справи подано не було.

Вказане також підтверджується тим, що умовами договору не передбачено обов'язку проведення оцінки відповідача як постачальника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та внесення його до Переліку постачальників .

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, в силу наведених вище норм, враховуючи встановлений договором строк для поставки товару, колегія суддів вважає, що позовна вимога в частині зобов'язання відповідача здійснити поставку непоставленого за договором товару на загальну суму 885 295,06 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), а тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно до частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 7.2 договору сторони погодили, що за порушення зазначених строків постачання або недопоставку товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, по якому допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення зобов'язання.

Оскільки за умовами договору товар мав бути поставлений до кінця травня 2016 року, однак здійснювати поставку відповідач розпочав лише у липні 2016 року, тобто з порушенням 30-ти денного строку, встановленого п. 7.2. договору, колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу та пені у заявленому позивачем розмірі.

Щодо посилань апелянта на необхідність застосування до спірних відносин Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , колегія суддів звертає увагу, що в преамбулі вказаного Закону зазначено, що останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, в той час як зобов'язання здійснити поставку товару не є грошовим зобов'язанням в розумінні цього Закону, а тому відповідальність за таким зобов'язанням вказаним Законом не регулюється.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, колегія суддів дійшла висновку, що такий розрахунок здійснений позивачем правильно, а рішення у справі № 910/14879/16 судом першої інстанції прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін.

Щодо прийняття судом першої інстанції додаткового рішення від 31.01.2017 колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи те, що судом в ході розгляду справи № 910/14879/16 питання щодо розподілу судових витрат розглядалось, однак у резолютивній частині рішення від 03.11.2016 із здійснених позивачем судових витрат вказано до стягнення лише 3 007,57 грн судового збору, в той час як необхідно було стягнути 16 287, 00 грн, Господарським судом міста Києва правомірно винесено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат та стягнуто з ТОВ Київ-Атом на користь ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС 13 729, 43 грн (16 287, 00 грн - 3 007,57 грн) судового збору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що додаткове рішення у справі прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та має бути залишеним без змін.

З огляду на викладені вище обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Атом задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Атом на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 та додаткове рішення від 31.01.2017 у справі № 910/14879/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 та додаткове рішення від 31.01.2017 у справі № 910/14879/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14879/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук