Рішення

від 30.03.2017 по справі 925/1410/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2017 р. Справа № 925/1410/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від ОСОБА_1 місцевої прокуратури - ОСОБА_2 - прокурор відділу,

від позивача - ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_4 - представник за довіреністю,

від третьої особи - ОСОБА_4 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства «Фірма «Агро-Поліс» , м. Черкаси

до виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, м. Черкаси

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1 міської ради, м. Черкаси

про стягнення шкоди в розмірі 1 590 775 грн. 15 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом приватне підприємство «Фірма «Агро-Поліс» до ОСОБА_1 міської ради про стягнення 1 590 775 грн. 15 коп. завданої шкоди.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01 грудня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 січня 2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради, розгляд справи відкладено на 30 січня 2017 року.

25 січня 2017 року від ОСОБА_1 місцевої прокуратури надійшла заява в порядку ст. 29 ГПК України про вступ у справу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 січня 2017 року здійснено заміну первісного відповідача - ОСОБА_1 міської ради належним відповідачем - виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 міську раду та відкладено розгляд справи на 21 лютого 2017 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмового відзиву суду не надав.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях і зазначав, що починаючи з 2003 року позивач орендував земельну ділянку на підставі договору оренди від 19 квітня 2003 року та використовував її у власних цілях, а відтак сплачена орендна плата не може вважатися матеріальною шкодою. Також прокурор зазначав, що відсутній будь-який причинний зв'язок між незаконними рішеннями ОСОБА_1 міської ради та завданою, на думку позивача, матеріальною шкодою, оскільки кошти сплачені на виконання договірних правовідносин, які виникли до моменту ухвалення незаконного рішення відповідача. Доказів сплати позивачем 104 000 грн. 00 коп. надано не було. Витрати на сплату судового збору не можна вважати матеріальною шкодою.

Враховуючи вищенаведене, прокурор просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 березня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1410/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення шкоди в розмірі 1 590 775 грн. 15 коп., позивач зазначав, що внаслідок прийняття неправомірного рішення органом місцевого самоврядування йому було завдано шкоди.

Зокрема позивач вказував, що належним чином виконував зобов'язання за договором оренди землі, виконав рішення виконавчого комітету в повному обсязі та поніс значні витрати на оплату орендної плати, виконання проектно-вишукувальних робіт, утримання земельної ділянки.

В обґрунтування розміру завданої відповідачем шкоди позивач вказував, що з моменту набрання рішення господарського суду Черкаської області від 23 грудня 2004 року у справі №05-04/3693, яким було визнано недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 29 грудня 2001 року №1774 та на підставі якого було укладено договір оренди від 19 квітня 2003 року, відповідач не повинен був приймати орендну плату за договором оренди, а вчинити всі дії, передбачені законом, направлені на припинення договору оренди землі. Сума сплаченої орендної плати в період з 01 січня 2005 року складає 1 382 398 грн. 15 коп., яка є шкодою, завданою позивачу у зв'язку з прийняттям незаконного рішення, визнаного судом протиправним.

Також позивач вказував, що оскільки проект будівництва не реалізований останнім, у зв'язку з прийняттям протиправного рішення, позивачем було сплачено за виконання проекту та виконання топографічної зйомки 104 000 грн. 00 коп. до завданої позивачу шкоди, останній відніс і судовий збір в розмірі 104 377 грн. 00 коп., який стягнуто з позивача поставною Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року зі справи №925/867/13.

Отже, предметом розгляду даного спору є стягнення шкоди, завданої органом місцевого самоврядування внаслідок прийняття неправомірного рішення.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин (постанова Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 3-18гс15 ).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В даних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення заподіяної шкоди, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України).

У відповідності з ч. 2 названої норми Закону, під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 13 листопада 2001 року виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради було прийнято рішення №1260 „Про дозвіл приватному підприємству „Фірма Агро-Поліс» на проведення розвідувальних та проектних робіт з метою розміщення громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення» , яким вирішено:

- дозволити приватному підприємству „Фірма Агро-Поліс» виконання розвідувальних робіт на земельній ділянці площею 22,8 га для розміщення громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення, який матиме дві зони: - комерційна зона (підприємства громадського харчування, криті літні майданчики для відпочиваючих, пункт прокату супутніх засобів відпочинку, об'єкти санітарно-гігієнічного призначення, об'єкти розважального та оздоровчого призначення); - територія для догляду та прибирання, на території між ОСОБА_1 обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства, причалом №3 та державним підприємством „Санаторій Україна» ОСОБА_1 обласної спілки споживчих товариств;

- згідно з положеннями ст. 25 Земельного кодексу України дозвіл на проведення розвідувальних робіт дійсний не більше одного року з дня прийняття рішення;

- після виконання розвідувальних робіт приватному підприємству „Фірма Агро-Поліс» замовити в організаціях, що мають на це дозвіл, проведення проектних робіт для розміщення громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення на території між ОСОБА_1 обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства, причалом №3 та державним підприємством „Санаторій Україна» ОСОБА_1 обласної спілки споживчих товариств на земельній ділянці площею 22,8 га. Проектом передбачити проведення екологічної експертизи проекту, збереження існуючих зелених насаджень, дотримання санітарно-гігієнічних вимог утримання прилеглої території та її озеленення.

В подальшому 29 грудня 2001 року виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради було прийнято рішення №1774 „Про надання земельних ділянок приватному підприємству „Агро-Поліс» , яким вирішено:

- надати приватному підприємству „Фірма Агро-Поліс» в оренду терміном на 25 років за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів під будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення земельні ділянки загальною площею 161 488 кв. м. відкритих земель з незначним рослинним покривом, з них: 125 451 кв. м. земель, які розміщені між ОСОБА_1 обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3 (в т.ч.: 124423 кв. м. - зона заліснення і залуження та 1028 кв. м. - площадка під спорудами); 36037 кв. м. земель (зона заліснення і залуження), які розміщені між причалом №3 та державним підприємством „Санаторій Україна» ОСОБА_1 обласної спілки споживчих товариств;

- приватному підприємству „Фірма Агро-Поліс» у місячний термін з часу прийняття рішення, замовити перенесення проекту відводу земель в натуру (на місцевість), заключити договір оренди землі з міськвиконкомом та посвідчити його нотаріально за власні кошти.

19 квітня 2003 року між ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого (п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.2) орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 29 грудня 2001 року №1774 зобов'язався передати, а орендар прийняти в оренду земельну ділянку площею 161488 кв. м. відкритих земель з незначним рослинним покривом під будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів, згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною цього договору.

Однак рішенням господарського суду Черкаської області від 23 грудня 2004 року зі справи №05-04/3693 (залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2006 року) визнано недійсним рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 29 грудня 2001 року за №1774 „Про надання земельних ділянок приватному підприємству „Агро-Поліс» .

В подальшому 25 грудня 2012 року виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради було прийнято рішення №1886 „Про надання приватному підприємству „Фірма Агро-Поліс» містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між ОСОБА_1 обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3, яким вирішено:

- надати приватному підприємству „Фірма Агро-Поліс» містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки площею 125 421 кв. м. між ОСОБА_1 обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3 згідно з викопійовкою із плану міста для будівництва громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення;

- зобов'язано позивача: отримати вихідні дані на проектування та замовити в організаціях, що мають на це ліцензію, розроблення проекту будівництва громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення між ОСОБА_1 обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3; розробити проект благоустрою та озеленення території, прилеглої земельної ділянки; укласти договір зі спеціалізованим підприємством на вивіз будівельних відходів; протягом семи календарних днів з дня набуття права на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області письмово проінформувати виконавчий комітет про початок виконання будівельних робіт; протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово проінформувати виконавчий комітет про готовність об'єкта до експлуатації; укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Водночас постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року зі справи №925/867/13 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 квітня 2003 року, укладений між ОСОБА_1 міською радою та приватним підприємством «Фірма Агро-Поліс» . Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 25 грудня 2012 року №1886 «Про надання приватному підприємству «Фірма Агро-Поліс» містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між ОСОБА_1 обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3» . Зобов'язано приватне підприємство «Фірма Агро-Поліс» повернути ОСОБА_1 міській раді земельну ділянку відкритих земель з незначним рослинним покривом площею 161488 кв. м., надану приватному підприємству «Фірма Агро-Поліс» на підставі договору оренди земельної від 19 квітня 2003 року під будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів.

В пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначається, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

З матеріалів справи (а.с. 63-66) вбачається, що орендна плата позивачем сплачувалась за період з травня 2004 року по грудень 2013 року.

Оскільки договір оренди землі від 19 квітня 2003 року, визнано судом недійсним 09 грудня 2013 року, то зобов'язання за даним договором припинено на майбутнє лише з вказаної дати.

Тобто, кошти в розмірі 1 382 398 грн. 15 коп., були сплачені позивачем на виконання свого зобов'язання, що було чинним з моменту укладання договору та до 09 грудня 2013 року і по своїй суті не є збитками (шкодою).

Крім того слід вказати, що 25 червня 2012 року між приватним підприємством «Архкомплекспроект» (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір №15-06-12 на виготовлення проектної документації, згідно умов якого виконавець зобов'язався розробити проектну документацію у відповідності з вихідними даними, Завданням на проектування, чинними нормативними документами на умовах, встановлених договором, а замовник - прийняти і оплатити виконану роботу.

Позивачем було сплачено приватному підприємству «Архкомплекспроект» 80 000 грн. 00 коп. за проектні роботи згідно договору від 25 червня 2012 року, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №23 від 25 червня 2012 року (а.с.49).

12 липня 2012 року між комунальним підприємством «Земля» ОСОБА_1 міської ради (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір №14 по проведенню геодезичних обмірів земельної ділянки, згідно умов якого виконавець зобов'язався виконати з дотриманням вимог законодавства проведення топографічної зйомки в масштабі 1:500 земельної ділянки загальною площею 30 га, яка розміщена між ОСОБА_1 обласною державною інспекцією охорони відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3, м. Черкаси, а замовник - надати виконавцю всі документи, необхідні для проведення інвентаризації земельної ділянки згідно встановленого порядку, прийняти та оплатити виконані роботи.

Позивачем було сплачено комунальному підприємству «Земля» ОСОБА_1 міської ради 24 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №1427 від 30 липня 2012 року (а.с. 62).

Водночас доводи позивача про те, що останнім було завдано шкоди в розмірі 104 000 грн. 00 коп., оскільки було прийнято протиправне рішення виконавчого комітету є безпідставними, оскільки зазначені кошти сплачені на підставі чинних договорів на виготовлення проектної документації та по проведенню геодезичних обмірів земельної ділянки.

Крім того, укладаючи вищевказані правочини, позивачу вже було відомо про те, що рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 29 грудня 2001 року за №1774 „Про надання земельних ділянок приватному підприємству „Агро-Поліс» визнано недійсним, оскільки рішення суду від 23 грудня 2004 року зі справи № 05-04/3693 оскаржувалося до апеляційної інстанції саме приватним підприємством «Фірма Агро-Поліс» (ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 квітня 2004 року).

Тобто, позивач умисно або з необережності сприяв (допускав) виникненню даних витрат шляхом укладання договорів, а також брав на себе нові зобов'язання, знаючи про протиправність рішення відповідача щодо надання йому земельної ділянки в оренду.

Крім того, в даному випадку відсутній причинний зв'язок між незаконними рішеннями відповідача від 29 грудня 2001 року за №1774, від 25 грудня 2012 року за №1886 та витратами, які поніс позивач на підставі чинних договорів від 25 червня 2012 року та від 12 липня 2012 року, тобто між протиправною поведінкою та збитками (шкодою).

Позивач також відніс до завданої йому шкоди судовий збір в розмірі 104 377 грн. 00 коп., стягнутого постановою апеляційної інстанції від 09 грудня 2013 року у справі №925/867/13.

Водночас слід вказати, що до складу судових витрат відноситься і судовий збір (ст. 44 ГПК України).

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Таким чином судовий збір стягнутий з позивача за розгляд справи в господарському суді не є збитками (шкодою).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач належними доказами не довів, що останньому завдано шкоди (збитків) відповідачем на суму 1 590 775 грн. 15 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 03 квітня 2017 року.

Суддя А.В.Васянович