Рішення

від 29.03.2017 по справі 910/1690/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2017Справа №910/1690/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатигаз до про Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 стягнення заборгованості у розмірі 6 946 689 грн. 90 коп. Представники:

від Позивача: Кашканова Н.Г. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Карпатигаз (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 6 946 689 грн. 90 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 25.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Карпатигаз (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу природного газу №15-65, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар на загальну суму в розмірі 21716007 грн. 60 коп., що підтверджується актом прийому - передачі природного газу, проте Відповідач всупереч умовам Договору здійснив оплату за отриманий товар лише частково та з прострочкою платежу. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Карпатигаз в розмірі 2 056 007 грн. 60 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 інфляційні у розмірі 2251939 грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 181 720 грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 433 422 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 1023600 грн. 75 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року порушено провадження у справі № 910/1690/17, судове засідання призначено на 15.02.2017 року.

10.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.02.2017 року.

15.02.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 02.02.2017 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000" за Договором №3 від 25.11.2014 року.

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором №3 від 25.11.2014 року у розмірі 2 056 007,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року відкладено розгляд справи на 01.03.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

23.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2017 року.

01.03.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року відкладено розгляд справи на 29.03.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 29 березня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року у справі № 910/1690/17, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 є 02099, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/1690/17 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29 березня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

25.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Карпатигаз (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу природного газу №15-65, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 Договору Продавець передає Покупцю газ за наступними строками і в наступних обсягах - у грудні 2014 року - 7000000 куб.м. Сторони домовились про те, що зазначені обсяги природного газу можуть бути змінені у додаткових угодах.

Продавець передає природний газ в мережі ПАТ Укртрансгаз , де Покупець приймає газ в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях в об'ємах, зазначених в п.2.1 до даного Договору. (п.3.1 Договору)

Згідно з п.3.4 Договору приймання - передача газу, поставленого Продавцем Покупцю у відповідному місяці, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому визначається фактичний обсяг спожитого газу.

У п.5.3 Договору загальна сума даного договору становить 40950000 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця, зазначений у розділі 13 цього Договору, в порядку визначеному у цьому Договорі. Причому Покупець зобов'язується: до 12.12.2014 р. включно здійснити Продавцю оплату у розмірі 13650000 грн. 00 коп.; до 19.12.2014 р. включно здійснити Продавцю оплату у розмірі 13650000 грн. 00 коп.; до 26.12.2014 р. включно здійснити Продавцю оплату у розмірі 13650000 грн. 00 коп.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені в п.6.1 Договору, Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В разі наявності заборгованості Покупця перед Продавцем за даним Договором більше 30 календарних днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.8.3 Договору)

У п.12.1 Договору зазначено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу до 31.01.2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 04.12.2014 року, №2 від 18.12.2014 року, №3 від 26.12.2014 року, №4 від 30.12.2014 року до Договору купівлі - продажу природного газу №15-65 від 25.11.2014 року Сторони вносили зімни до п.п.5.1, 5.3, 6.1 Договору.

Так, Додатковою угодою №4 від 30.12.2014 року до Договору купівлі - продажу природного газу №15-65 від 25.11.2014 року Сторони домовились викласти п.2.1 в такій редакції: Продавець передає Покупцю газ за наступними строками і в наступних обсягах - у грудні 2014 року - 3200000 куб.м. Сторони домовились про те, що зазначені обсяги природного газу можуть бути змінені у додаткових угодах ; викласти п.5.3 в такій редакції: Загальна вартість газу, що передається за цією Додатковою угодою, складає 18096673 грн. ; викласти п.6.1 в такій редакції: оплата за газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця, зазначений у розділі 13 цього Договору, в порядку визначеному у цьому Договорі. Причому Покупець зобов'язується: до 14.01.2015 р. включно здійснити Продавцю оплату у розмірі 21716007 грн. 60 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу природного газу №15-65 від 25.11.2014 року відповідно до Додаткової угоди №4 від 30.12.2014 року Позивач передав природний газ, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актом прийому - передачі природного газу від 31.12.2014 року на суму 21 716 007 грн. 60 коп.., проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата за отриманий товар у розмірі 19 660 000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору здійснив оплату за отриманий товар лише частково та з прострочкою платежу. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Карпатигаз в розмірі 2 056 007 грн. 60 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 інфляційні у розмірі 2251939 грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 181720 грн. 00 коп., пеню у розмірі 1433422 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 1023600 грн. 75 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатигаз підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу природного газу №15-65 від 25.11.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу природного газу №15-65 від 25.11.2014 року відповідно до Додаткової угоди №4 від 30.12.2014 року Позивач передав природний газ, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актом прийому - передачі природного газу від 31.12.2014 року на суму 21 716 007 грн. 60 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем здійснена лише часткова оплата за отриманий товар у розмірі 19 660 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 перед Товариством з обмеженою відповідальністю Карпатигаз за Договором купівлі - продажу природного газу №15-65 від 25.11.2014 року становить 2 056 007 грн. 60 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Карпатигаз в розмірі 2 056 007 грн. 60 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 2 056 007 грн. 60 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 15.01.2015 р. по 16.12.2016 р. у розмірі 181 720 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 2 251 939 грн. 54 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу природного газу №15-65 від 25.11.2014 року за загальний період прострочки з 15.01.2015 р. по 16.12.2016 р. у розмірі 181 720 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на корись Позивача підлягають 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки з 15.01.2015 р. по 16.12.2016 р. у розмірі 181 557 грн. 94 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 2 251 939 грн. 54 коп. за загальний період прострочки з 15.01.2015 року по 16.12.2016 року підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача з огляду на наступне.

Листом Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов язання, проте, Позивачем нараховані інфляційні поденно у зв'язку із здійсненням Відповідачем часткової оплати за отриманий товар, що є неправильним, з огляду на те, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Також, Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

Таким чином, розрахунок інфляційних, наданий Позивачем є необґрунтованим, оскільки можна в даному випадку застосовувати цей вид виключної відповідальності до Відповідача тільки у випадку наявності його прострочки виконання грошового зобов язання за період, коли офіційно державою визначено про наявність інфляції за місячний термін (28 днів також є такою прострочкою), а періоди прострочки, вказані позивачем, складають менше 15 днів в одному місяці зі зміною відповідно сум боргу протягом одного місяця.

Враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні лише у розмірі 1 092 370 грн. 54 коп. за загальний період прострочки з 15.01.2015 р. по 16.12.2016 р.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 15.01.2015 р. по 15.07.2015 р. у розмірі 1 433 422 грн. 00 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені в п.6.1 Договору, Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 15.01.2015 р. по 15.07.2015 р. у розмірі 1 433 422 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1 273 517 грн. 35 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 15.01.2015 року по 15.07.2015 року.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.8.3 Договору у розмірі 1 023 600 грн. 76 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В разі наявності заборгованості Покупця перед Продавцем за даним Договором більше 30 календарних днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.8.3 Договору)

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.8.3 Договору в розмірі 1 023 600 грн. 76 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатигаз підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2 056 007 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 181 557 грн. 94 коп., інфляційні у розмірі 1 092 370 грн. 54 коп., пеня у розмірі 1 273 517 грн. 35 коп. та штраф у розмірі 1 023 600 грн. 76 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатигаз - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000 (02099, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 38799721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатигаз як Оператора Спільної діяльності між ПАТ Укргазвидобування , ТОВ Карпатигаз та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.60.2012 року (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 13-19, Ідентифікаційний код юридичної особи 337504782) заборгованість у розмірі 2 056 007 (два мільйони п'ятдесят шість тисяч сім) 60 (шістдесят) коп., 3% річних у розмірі 181 557 (сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп., інфляційні у розмірі 1 092 370 (один мільйон дев'яносто дві тисячі триста сімдесят) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп., пеню у розмірі 1 273 517 (один мільйон двісті сімдесят три тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 35 (тридцять п'ять) коп., штраф у розмірі 1 023 600 (один мільйон двадцять три тисячі шістсот) грн. 76 (сімдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 84 405 (вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 квітня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин