Ухвала

від 29.01.2020 по справі 910/1690/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/1690/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа

у справі № 910/1690/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000"

про стягнення 6 946 689,90 грн,

за участі приватного виконавця Авторгова Андрія Миколайовича та представника позивача,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000" про стягнення заборгованості у розмірі 6 946 689,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператора Спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.60.2012 року заборгованість у розмірі 2 056 007 (два мільйони п`ятдесят шість тисяч сім) 60 (шістдесят) коп., 3% річних у розмірі 181 557 (сто вісімдесят одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 94 (дев`яносто чотири) коп., інфляційні у розмірі 1 092 370 (один мільйон дев`яносто дві тисячі триста сімдесят) грн. 54 (п`ятдесят чотири) коп., пеню у розмірі 1 273 517 (один мільйон двісті сімдесят три тисячі п`ятсот сімнадцять) грн. 35 (тридцять п`ять) коп., штраф у розмірі 1 023 600 (один мільйон двадцять три тисячі шістсот) грн. 76 (сімдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 84 405 (вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп..

14.04.2017 на виконання зазначеного рішення суду видано наказ.

27.01.2020 через відділ діловодства суду надійшло подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.01.2020, у зв`язку з відпусткою судді Чинчин О. В., призначений повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 910/1690/17, за результатом якого вказане подання передано на розгляд судді Джарти В. В.

Подання обґрунтоване тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду у даній справі, не вчиняє будь-яких дій, спрямованих на виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Згідно з частиною 4 статті 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Враховуючи наведене, ухвалою Господарського суду міста Києва подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України призначено до розгляду на 29.01.2020 без повідомлення сторін та за участю приватного виконавця.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наступне.

У судовому засіданні 29.01.2020 судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича знаходиться виконавче провадження № 60074461 з примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва на підставі наказу № 910/1690/17 виданого 14.04.2017 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності "Газпроменергія 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператора Спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2012 року заборгованість у розмірі 2056007,60 грн, 3% річних у розмірі 181557,94 грн, інфляційні у розмірі 1092370,54 грн, пеню у розмірі 1273517,35 грн, штраф у розмірі 1023600,76 грн та судовий збір у розмірі 84405,81 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпроменергія 2000" (ЄДРГІОУ 38799721).

Керівником боржника за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим Андрієм Миколайовичем 16.09.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Всупереч вимогам приватного виконавця щодо необхідності подати декларацію про доходи та майно, зазначена декларація Боржником - юридичною особою не подана.

08.01.2020 приватним виконавцем Авторговим А.М. здійснено виклик керівника боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000", ОСОБА_1 , з вимогою з`явитися до офісу приватного виконавця 20.01.2020 о 10 год. та надати пояснення щодо невиконання вимог виконавчого документа, а також надати відомості про доходи та майно боржника.

Зазначений виклик (№4 від 08.01.2020) отриманий ОСОБА_1 15.01.2020.

На виклик приватного виконавця 20.01.2020 керівник Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000", ОСОБА_1 , не з`явився, про що приватним виконавцем було складено відповідний акт.

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено:

Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України, Боржником відкрито в АТ ОТП БАНК , МФО 300528 банківський рахунок.

Відповідно до листа з AT ОТП БАНК №25-4/11893-БГ від 19.09.2019 постанова про арешт коштів боржника від 16.09.2019 прийнята до виконання, на рахунках боржника відсутні кошти. Згідно з відповіддю AT ОТП БАНК №008-01/1368 від 30.10.2019 залишок коштів на рахунках боржника відсутній.

Згідно з відповіддю на запит щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості щодо майна, що належить боржнику відсутні.

За повідомленням Державної міграційної служби України від 10.12.2019, керівник Боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 27.07.2015 органом видачі 8037.

Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України від 19.12.2019 на вимогу приватного виконавця №1 120 від 21.11.2019, ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України.

З огляду на викладене, обмеження керівника Боржника у праві виїзду за межі України є тією крайньою мірою, яка змусить останнього виконати зобов`язання по виконанню судового рішення, яке фактично не виконується починаючи з моменту його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що приватним виконавцем при зверненні з відповідним поданням належними, допустимими та достатніми доказами в контексті ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України доведено ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 36 названого Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, за приписами ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7);

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19).

При цьому, суд вважає, що вищенаведені виконавчі дії з примусового виконання рішення суду, не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки, в силу приписів ч.1 ст.18 Закону, державний виконавець зобов`язаний вживати усіх можливих заходів, передбачені Законом з примусового виконання рішень.

Матеріалами справи підтверджується, що приватним виконавцем вчинялись дії щодо розшуку майна та грошових активів боржника та вживались можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду, однак у зв`язку з відсутністю достотної суми коштів на рахунках боржника в банківських установах та рухомого/нерухомого майна приватний виконавець позбавлений можливості виконати судовий наказ.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа " Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Враховуючи те, що приватним виконавцем належними засобами доказування доведено факт навмисного ухилення боржника від виконання остаточного рішення суду, суд з огляду на приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень вважає правомірним та обґрунтованим застосування до боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000" ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Водночас, суд відзначає, що у подальшому, за наявності об`єктивних обставин керівник Боржника не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 232-235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Газпромегнергія 2000 за наказом Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/1690/17 задовольнити.

2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, ідентифікаційний код юридичної особи 38799721) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених наказом Господарського суду міста Києва № 910/1690/17 від 14.04.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМЕНЕРГІЯ 2000" (02099, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 38799721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як Оператора Спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.60.2012 року (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 13-19, Ідентифікаційний код юридичної особи 337504782) заборгованість у розмірі 2 056 007 (два мільйони п`ятдесят шість тисяч сім) 60 (шістдесят) коп., 3% річних у розмірі 181 557 (сто вісімдесят одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 94 (дев`яносто чотири) коп., інфляційні у розмірі 1 092 370 (один мільйон дев`яносто дві тисячі триста сімдесят) грн. 54 (п`ятдесят чотири) коп., пеню у розмірі 1 273 517 (один мільйон двісті сімдесят три тисячі п`ятсот сімнадцять) грн. 35 (тридцять п`ять) коп., штраф у розмірі 1 023 600 (один мільйон двадцять три тисячі шістсот) грн. 76 (сімдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 84 405 (вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.

3. Ухвала набирає законної сили 29.01.2020 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 10.02.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ