Ухвала

від 28.03.2017 по справі б-39/213-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"28" березня 2017 р.Справа № Б-39/213-08

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі Лук'янчук О.І.

розглянувши справу

за заявою УПФУ в Московському районі, м. Харків до АТВТ "Свемон-Восток" м. Харків про розглянувши заяву ліквідатора визнання банкрутом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом виселення за участю сторін: ліквідатор - Бочарова О.М.,

пр-ки залучених осіб - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла заява ліквідатора про виселення, в якій ліквідатор просить суд: прийняти зазначену заяву до розгляду; винести ухвалу про виселення ТОВ "Бінар" (код 14000587, юридична адреса: 40030, м. Суми, вул. Д.Коротченко, буд. 15, кв. 314) та ТОВ "Фалві" (код 36550694, юридична адреса: 40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 55-Б, кв. 121) із об'єктів незавершеного капітального будівництва та земельної ділянки, розташованих за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2.

Ліквідатор надала суду уточнення до заяви про виселення, в якій просить суд винести ухвалу про усунення перешкод АТВТ "Свемон-Восток" в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2, шляхом виселення ТОВ "Бінар" (код 14000587) та ТОВ "Фалві" (код 36550694) з об'єктів незавершеного будівництва, які розташовані на земельній ділянці по вул. Черкаська, 15/2 у м. Суми. Крім того, в обґрунтування своєї заяви надала суду оригінали та належним чином засвідчені копії документів, а також докази направлення уточненої заяви ТОВ "Бінар" та ТОВ "Фалві" на юридичні адреси залучених осіб, які зазначені на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Залучені особи ТОВ "Бінар" та ТОВ "Фалві" в жодне судове засідання суду не з'явились, про причину неявки суду не повідомили, відзиву на заяву ліквідатора не надали.

Згідно з п.3.9.2. Постанови ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарсько процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участи, якщо ухвалу, в якій зазначено час та місце такого засідання, надіслана сторонам у відповідному порядку.

Судом встановлено, що про дату, час та місце розгляду заяви ліквідатора залучені особи ТОВ "Бінар" та ТОВ "Фалві" були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи за належною адресою, що підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо залучених осіб (ТОВ "Бінар" - 40030, м. Суми, вул. Д.Коротченко, 15, кв. 314; ТОВ "Фалві" - 40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 55-Б, кв. 121).

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 10 березня 2017 року, оформленої відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 р. №28 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 13 березня 2017 року за вих. № 006989.

Згідно п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного ідпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників залучених осіб за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, уточнену заяву ліквідатора, заслухавши пояснення ліквідатора, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог ліквідатора, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги ліквідатора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.13 р. (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчим актами України.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначене вище говорить про те, що форма здійснення (проведення) судового процесу у справі про банкрутство суттєво відрізняється від судового процесу, яке відбувається у позовному провадженні.

Основна мета провадження у справі про банкрутство - є відновлення платоспроможності боржника та задоволення сукупного кола його кредиторів, яке передбачає послідовне виконання сторонами та учасниками процесу, арбітражним керуючим обов'язків, що визначені та передбачені положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Вищевказане говорить про те, що після винесення постанови про визнання боржника банкрутом, призначений судом ліквідатор здійснює ліквідаційну процедуру у порядку ст.ст. 22-32 Закону про банкрутство.

Постановою суду від 01.03.12 р. АТВТ "Свемон-Восток" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Бочарову О.М., зобов'язавши її виконати ліквідаційну процедуру.

Відповідно до п.1.1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, справу №Б-39/213-08 господарський суд розглядає у відповідності до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р. в редакції до 19.01.2013 р.

Проте, згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року внесено доповнення до статті 16 ГПК України частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.

Такі зміни щодо виключної підсудності певних спорів судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, набрали чинності з 19.01.2013 року.

Отже, законодавець змінив норми процесуального права в частині виключної підсудності і такі зміни поширюються на всі правовідносини у майнових спорах з боржником, які розглядаються судами у справах про банкрутство після 19.01.2013 року, незалежно від того, що до боржника можуть застосовуватися окремі положення матеріального та процесуального права, визначені Законом про банкрутство в редакції, яка існувала до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року та в силу пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень продовжує застосовуватися до окремих боржників.

Відтак, заявлений ліквідатором спір про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом виселення третіх осіб, підлягає розгляду господарським судом з врахуванням виключної підсудності суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 26 Закону про банкрутство передбачає, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, тощо. За рахунок коштів, отриманих від реалізації активів, ліквідатор проводить погашення вимог кредиторів, в тому числі і заборгованості по заробітної плати.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що АТВТ Свемон-Восток (що є правонаступником АТ "Свемон") є користувачем земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черкаська 15/2, про що свідчить Державний акт І-СМ № 002829 від 07.07.1995 р. на право постійного користування земельною ділянкою заг.площею 0,96 га виданого на ім'я АТ Свемон . На зазначеній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Аналізом наданих з боку ліквідатора письмових доказів, встановлено: що об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Суми, вул. Черкаська 15/2 належить АТВТ Свемон-Восток .

Докази про скасування у банкрута цього права і припинення користування земельною ділянкою у справі відсутні.

Статтею 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ст. 395,396 ЦК України, речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, маючи на праві користування земельну ділянку, ліквідатор банкрута АТВТ "Свемон-Восток" вправі захищати свої права на неї нарівні із власником цієї ділянки.

В своїй заяві ліквідатор зазначає, що нею було здійснено виїзд на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: вул. Черкаська 15/2 у м. Суми, що розташований на земельній ділянці, яка належить банкруту на праві постійного користування та встановлено, що приміщення та земельну ділянку незаконно займають: ТОВ "Фалві" та ТОВ "Бінар".

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 01.12.2006 р. між Сумським ВАТ "Свемон-Восток" та ТОВ "Бінар" (код 14000587) було укладено договір на надання в орендне користування частину будівлі складу на території Сумського БМУ зв'язку ВАТ "Свемон-Восток". Строк дії договору закінчився 01.12.2007 р., новий договір укладено не було. Ліквідатор на адресу ТОВ "Бінар" 24.10.16 р. направлено вимогу звільнити приміщення та земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Суми, вул. Черкаська, 15/2. Проте зазначений суб'єкт господарювання станом на момент подання заяви ліквідатора продовжує займати приміщення та частину земельної ділянки, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2.

Щодо ТОВ "Фалві" суд встановив наступне.

14.07.2011 р. між АТВТ "Свемон-Восток" в особі керуючого санацією та ТОВ "Фалві" укладено договір суперфіцію № 1-пс, предметом якого є передання АТВТ "Свемон-Восток" в безстрокове платне користування (в розмірі податку за землю 2098,48 грн) земельну ділянку, яка знаходиться на території Сумської ради для будівництва та експлуатації комплексу "Виробнича база за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2", необхідних суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності. В подальшому ТОВ "Фалві" було зареєстровано право власності на ці нежитлові будівлі на підставі договору суперфіцію від 14.07.11 р.

Проте, ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2014 р. визнано недійсним договір № 1/08-с від 12.08.2010 року, додаткову угоду до нього від 07.02.11 р. та договір суперфіцію № 1-ПС від 14.07.2011 року, укладені між АТВТ Свемон-Восток та ТОВ Фалві . Зазначена ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Як встановлено судом, ліквідатор 24.10.16 р. на адресу ТОВ "Фалві" направила вимогу звільнити приміщення та земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Суми, вул. Черкаська, 15/2. Проте зазначений суб'єкт господарювання станом на момент подання заяви ліквідатора продовжує займати приміщення та частину земельної ділянки, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2.

За приписом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Стаття 212 Земельного кодексу України передбачає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За приписом частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судом встановлено, що ліквідатор 24 жовтня 2016 року направив ТОВ "Фалві" та ТОВ "Бінар" вимоги (т. 25) в якій просить звільнити земельну ділянку та приміщення. Шляхом позасудового врегулювання сторонам вирішити спір не вдалося, в т.ч. і в ході розгляду справи, для чого сторонам надавався час.

Як вказано вище, згідно ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

У відповідності до положень глав 31-34 ЦК України, які регулюють питання реалізації речових прав на чуже майно вбачається, що всі ці права можуть виникати лише на підставі договору, заповіту або з норми закону.

Згідно ч. 2,3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Між сторонами у справі немає укладеного договору щодо порядку використання частини земельної ділянки банкрута та розміщеного на ній комплексу "Виробнича база за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2".

З цих мотивів у суду немає підстав вважати правомірним користування ТОВ "Фалві" та ТОВ "Бінар" частиною земельної ділянки банкрута та об'єктами незавершеного капітального будівництва. А це в свою чергу є ознаками самовільного зайняття ТОВ "Фалві" та ТОВ "Бінар" частини земельної ділянки, що належить банкруту.

Об'єкти незавершеного капітального будівництва, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 являються ліквідаційною масою банкрута АТВТ "Свемон-Восток" та виставлені ліквідатором на реалізацію у встановленому Законом про банкрутство порядку.

Відповідно до вимог ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, суд вважає, що заява ліквідатора є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ТОВ "Фалві" та ТОВ "Бінар" виселенню.

Керуючись ст. 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 395, 396 ЦК України, ст.ст. 95, 125, 152, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 22-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 75, 86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора АТВТ "Свемон-Восток" задовольнити.

2. Усунути АТВТ "Свемон-Восток" (код 01188862) перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 шляхом виселення ТОВ "Бінар" (код 14000587, адреса: 40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Д.Коротченко, буд. 15, кв. 314) із земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2.

3. Усунути АТВТ "Свемон-Восток" (код 01188862) перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 шляхом виселення ТОВ "Фалві" (код 36550694, адреса: 40035, Сумська обл., м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 55"Б", кв. 121) із земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2.

4. Ухвалу направити ліквідатору, залученим особам: ТОВ "Бінар" (40030, м. Суми, вул. Д.Коротченко, 15, кв. 314), ТОВ "Фалві" (40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 55-Б, кв. 121).

Ухвала підписана 03.04.17 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення, є виконавчим документом згідно Закону України „Про виконавче провадження", підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.

Суддя Міньковський С.В.