Ухвала

від 30.03.2017 по справі 2а-283/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-283/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Приватного підприємства Офір на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2017 року у справі за розглядом заяви Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Офір до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві про визнання незаконними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2009 року, Приватне підприємство Офір (далі - ПП Офір , ПП) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, Державної казначейської служби у м.Києві про визнання нечинним та скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адімінстративного суду від 30 липня 2013 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Офір залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року касаційну скаргу Приватного підприємства Офір задоволено частково.

Скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року змінено в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000632310/0 від 31 березня 2008 року, № 0000632310/1 від 13 червня 2008 року, № 0000632310/2 від 01 вересня 2008 року, № 0000632310/3 від 29 жовтня 2008 року, № 00000642310/0 від 31 березня 2008 року, № 0000642310/1 від 13 червня 2008 року, № 0000642310/2 від 01 вересня 2008 року, № 0000642310/3 від 29 жовтня 2008 року та стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ОФІР бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 18 241 380,00 грн.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено.

Скасувано податкові повідомлення-рішення № 0000632310/0 від 31 березня 2008 року, № 0000632310/1 від 13 червня 2008 року, № 0000632310/2 від 01 вересня 2008 року, № 0000632310/3 від 29 жовтня 2008 року, № 00000642310/0 від 31 березня 2008 року, № 0000642310/1 від 13 червня 2008 року, № 0000642310/2 від 01 вересня 2008 року, № 0000642310/3 від 29 жовтня 2008 року.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Офір бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 18 241 380,00 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішеннями у справі, відповідач звернувся з заявою про перегляд рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року заяву Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задоволено частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2015 року скасувано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишено в силі.

22 березня 2016 року Приватне підприємство Офір звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 року за нововиявленими обставинами, в якій просить:

1.Переглянути за нововиявленими обставинами постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року у адміністративній справі № 2а-283/09/2670.

2. Скасувати повністю постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року у адміністративній справі N° 2а-283/09/2670.

3. Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, а саме:

- Визнати нечинними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва: № 0000632310/0 від 31 березня 2008 року, № 0000632310/1 від 13 червня 2008 року, № 0000632310/2 від 01 вересня 2008 року, № 0000632310/3 від 29 жовтня 2008 року, № 0000642310/0 від 31 березня 2008 року, № 0000642310/1 від 13 червня 2008 року, № 0000642310/2 від 01 вересня 2008 року, № 0000642310/3 від 29 жовтня 2008 року.

- Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в м. Києві на користь Приватного підприємства Офір , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України № 32854673, заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 18241380,00 грн. (вісімнадцять мільйонів двісті сорок одна тисяча триста вісімдесят) гривень 00 коп. (в тому числі: за серпень 2006 року на суму 8 951 675, 00 грн., вересень 2006 року на суму 3 800 000, 00 грн., жовтень 2006 року на суму 5 489 705, 00 грн.) шляхом перерахування її на поточний рахунок ПП Офір .

- Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва зараховувати суми заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 24702582,00грн. (двадцять чотири мільйони сімсот дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) гривні 00 коп. (в тому числі: за лютий 2006 року в сумі 6 342 711, 00 грн., березень 2006 року в сумі 4 856 180, 00 грн., квітень 2006 року в сумі 1 349 172, 00 грн., липень 2006 року в сумі 8 213 136, 00 грн. та листопад 2006 року в сумі 3 941 383, 00 грн.) у зменшення податкових зобов'язань Приватного підприємства Офір з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначає, що постанова суду була прийнята незаконно, внаслідок неврахування істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі позивачу під час розгляду справи. Такими обставинами, на думку заявника, є докази здійснення поставок оплаченого позивачем товару залученим перевізником з оформленням відповідних товарно-транспортних накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2017 року у задоволенні заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

18 серпня 2016 року на адресу Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла заява від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві про поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2017 року заяву задоволено.

Здійснено поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 р. по справі № 2а-283/09/2670 шляхом повернення ПП Офір до Державного бюджету України здійсненого ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві бюджетного відшкодування на загальну суму 18 241 380, 00 грн. (вісімнадцять мільйонів двісті сорок одну тисячу триста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та прийняти нову ухвалу, якою заяву про поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року залишити без розгляду.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2009 року ПП Офір звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення: від 31 березня 2008 року № 0000632310/0, 13 червня 2008 року № 0000632310/1, 1 вересня 2008 року № 0000632310/2, 29 жовтня 2008 року № 0000632310/3, якими ПП зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 24 852 441 грн., з яких 16 568 294 грн. - основний платіж та штрафні (фінансові) санкції - 8 284 147 грн.; 31 березня 2008 року № 0000642310/0, 13 червня 2008 року № 0000642310/1, 1 вересня 2008 року № 0000642310/2, 29 жовтня 2008 року № 0000642310/3, якими ПП зобов'язано сплатити суму ПДВ у розмірі 2 942 858 грн. 45 коп. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 471 429 грн. 23 коп. (далі - спірні рішення);

- скасувати рішення ДПІ від 6 червня 2008 року № 4565/10/25-033;

- скасувати рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі - ДПА) від 18 серпня 2008 року № 1128/10/25-114;

- скасувати рішення ДПА від 24 жовтня 2008 року № 10409/6/25-0115;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо: ненадання висновків до ГУ ДКС про відшкодування надмірно сплаченого та задекларованого ПДВ за серпень 2006 року на суму 8 951 675 грн., вересень 2006 року - 3 800 000 грн., жовтень 2006 року - 5 489 705 грн. всього на суму 18 241 380 грн.; невчинення дій щодо спрямування сум бюджетного відшкодування: за лютий 2006 року - в сумі 6 342 711 грн., за березень 2006 року - 8 213 136 грн. та листопад 2006 року - 3 941 383 грн. у зменшення податкових зобов'язань ПП з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 24 702 582 грн. як невикористаних протягом трьох звітних періодів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 18 241 380 грн.;

- зобов'язати ДПІ зарахувати суми бюджетної заборгованості у розмірі 24 702 582 грн. у зменшення податкових зобов'язань ПП з ПДВ наступних податкових періодів;

- зобов'язати ДПІ після повного перерахування коштів з бюджету нарахувати відсотки на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.07.2013 р. залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 09.04.2015 р. ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про скасування спірних податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП бюджетної заборгованості з ПДВ змінив. Прийняв у цій частині нову постанову, якою скасував спірні повідомлення-рішення та постановив стягнути з Державного бюджету України на користь ПП бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 18 241 380 грн. У решті постанову окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 р. залишив без змін.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 01.12.2015 р. винесено постанову по справі, якою заяву державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задоволено частково. Постанову Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишено в силі.

Надаючичи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Колегія суддів звертає увагу на положення ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.

Так, поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 р. № К/800/43283/13 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві здійснило бюджетне відшкодування ПДВ на користь ПП Офір у наступних розмірах:

- за звітний податковий період - липень 2006 р. на загальну суму, у розмірі - 8 951 675,00 грн.;

- за звітний податковий період - вересень 2006 р. на загальну суму, у розмірі - 3 800 000,00 грн.;

- за звітний податковий період - жовтень 2006 р. на загальну суму, у розмірі - 5 489 705,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на довідки форми А2 щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами документальної перевірки від 24.06.2015 р. № 17р, позивачу було відшкодовано ПДВ на загальну суму 18 241 380, 00 грн.

Тобто, дане бюджетне відшкодування ПДВ на користь позивача не підпадає під ознаки, визначені ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому особливості даної статті Кодексу не можуть бути застосовані до правовідносин, які є предметом дослідження у даній справі.

Зважаючи на те, що постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 01.12.2015 року винесено постанову по справі, якою постанову Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишено в силі, відповідно перераховані відповідачем 1 на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року суми бюджетного відшкодування підлягають поверненню до Державного бюджету України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо задоволення заяви ДПІ у Святошинськму районі ГУ ДФС у м. Києві про поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 102, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Офір - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 04 квітня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.