Ухвала

від 25.10.2017 по справі 2а-283/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м. Київ К/800/13575/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Офір на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі за розглядом заяви про поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 у справі №2а-283/09/2670 за позовом Приватного підприємства Офір до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про визнання незаконними та скасування рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

В С Т А Н О В И В:

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 13.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, задовольнив заяву Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство Офір 24.04.2017 звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.05.2017 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, прийняти нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015.

В обґрунтування своїх вимог посилається, на те що судом першої та апеляційної інстанції безпідставно не застосовано норм статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, які фактично не дозволяють здійснити поворот виконання.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2008 року № 0000632310/0, 13 червня 2008 року № 0000632310/1, 1 вересня 2008 року № 0000632310/2, 29 жовтня 2008 року №0000632310/3, якими визначено зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24852441грн, з яких 16568294грн - основний платіж та штрафні (фінансові) санкції - 8284147грн; від 31 березня 2008 року № 0000642310/0, 13 червня 2008 року № 0000642310/1, 1 вересня 2008 року № 0000642310/2, 29 жовтня 2008 року № 0000642310/3, якими визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2942858,45грн та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1471429,23грн; скасувати рішення ДПІ від 6 червня 2008 року №4565/10/25-033; скасувати рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 18 серпня 2008 року № 1128/10/25-114; скасувати рішення ДПА від 24 жовтня 2008 року № 10409/6/25-0115; визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо ненадання висновків до ГУ ДКС про відшкодування надмірно сплаченого та задекларованого ПДВ за серпень 2006 року на суму 8951675 грн, вересень 2006 року - 3800000грн, жовтень 2006 року - 5489705грн, а всього на суму 18241380грн; невчинення дій щодо спрямування сум бюджетного відшкодування: за лютий 2006 року - в сумі 6342711грн, за березень 2006 року - 8213136грн. та листопад 2006 року - 3941383грн у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 24702582 грн, як невикористаних протягом трьох звітних періодів; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 18241380 грн; зобов'язати відповідача зарахувати суми бюджетної заборгованості у розмірі 24702582грн у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів; зобов'язати відповідача після повного перерахування коштів з бюджету нарахувати відсотки на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Вищий адміністративний суд України постановою від 09.04.2015 ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про скасування спірних податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП бюджетної заборгованості з ПДВ змінив. Прийняв у цій частині нову постанову, якою скасував спірні повідомлення-рішення та постановив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 18241380грн. У решті постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 залишив без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 № К/800/43283/13 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві здійснило бюджетне відшкодування ПДВ на користь ПП Офір у наступних розмірах: за звітний податковий період - липень 2006 року суму 8951675,00грн; за звітний податковий період - вересень 2006 року - 3800000,00грн; за звітний податковий період - жовтень 2006 року - 5489705,00грн.

Згідно довідки А2 про підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами документальної перевірки від 24.06.2015 № 17р, позивачу було відшкодовано ПДВ на загальну суму 18241380,00грн.

Верховний Суд України постановою від 01.12.2015 заяву Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнив частково. Постанову Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 скасував, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 залишив в силі.

04.08.2016 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві подано заяву про поворот виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015.

Відповідно до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

Згідно з частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

Частиною третьою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено - якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Отже, за своєю суттю, поворот виконання є стягненням на користь боржника або повернення йому певних ресурсів, які були стягнуті чи вилучені у нього на виконання згодом скасованого (зміненого) рішення.

Поворот виконання можливий у разі якщо, по-перше, позивач фактично одержав від відповідача в порядку добровільного чи примусового виконання рішення майно або грошові кошти, а по-друге, виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини виконання відповідачем постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 та проведення на користь позивача відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 18241380,00грн., а також скасування зазначеної постанови суду касаційної інстанції постановою Верховного Суду України від 01.12.2015, з залишенням в силі рішень судів першої та апеляційної інстанції, якими в задоволенні позову було відмовлено, задоволення заяви про поворот виконання рішення є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій положень статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.

Зокрема, поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи позивача з тих підстав, що справи щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість не належать до категорій адміністративних справ, поворот виконання рішень в яких регулюється положеннями статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з правилами зазначеної статті не допускається поворот виконання судових рішень,зокрема, за вимогами про присудження виплат пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, що покладено в основу заперечень позивача.

Однак, під іншими періодичними платежами з Державного бюджету України розуміється виплата соціальної допомоги тощо. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні цієї суми вона підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника, тобто така сума не може вважатись періодичними платежами з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Офір залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі №2а-283/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І.Бившева

---

І.Я.Олендер