Постанова

від 28.03.2017 по справі 813/3073/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року № 876/784/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Ряст» та Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Ряст» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

19 вересня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Ряст» (далі - ТзОВ ,,ВКФ ,,Ряст» ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Личаківська ОДПІ) форми ,,Ш» від 25 серпня 2016 року за №0008321200.

Постановою від 14 грудня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував винесене Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення №0008321200 від 25.08.2016 року в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 2697,48 грн.

В задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,ВКФ ,,Ряст» та Личаківська ОДПІ подали апеляційні скарги, оскільки вважають постанову безпідставною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивач свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності застосування штрафних санкцій поза межами 1095-ти денного строку. Однак, при цьому суд допустився помилки у визначенні розміру штрафних санкцій, які підлягають скасуванню.

Тому позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Личаківська ОДПІ зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що порушення вимог податкового законодавства (несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань) вчинене позивачем у строк 1095 днів до часу прийняття оскарженого рішення, оскільки перша несвоєчасна сплата відбулась 11 листопада 2013 року.

З огляду на викладене Личаківська ОДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача та просить їх задовольнити в повному обсязі. При цьому просить відхилити вимоги апеляційної скарги позивача.

Представники позивача в судовому засіданні, яке відбулось 21 березня 2017 року, заперечив вимоги апеляційної скарги відповідача та просив залишити скаргу без задоволення. При цьому просив задовольнити апеляційну скаргу позивача в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга позивача належить до задоволення частково, а скарга податкового органу не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками камеральної перевірки ТзОВ ,,ВКФ ,,Ряст» з питань своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 25.08.2016 року, оформленої актом за №000412/13-07-12/13834333 від 25.08.2016 року, Личаківська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення за №0008321200 від 25.08.2016 року про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на суму 23866,29 грн..

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 2697,48 грн., суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ повинні бути нараховані за період 1095 днів тобто з 25.08.2013 року по 25.08.2016 року.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, лише частково відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом оподаткування податком на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податкiв зобов'язаний самостiйно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданiй ним податковiй декларацiї, протягом 10 календарних днiв, що настають за останнiм днем вiдповiдного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларацiї, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, товариство позивача як платник податку на додану вартість зобов'язане було сплачувати самостійно визначені ним у податкових деклараціях суми ПДВ протягом 10 календарних днів після 20-го дня, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Тобто, до 30 числа кожного місяця, що настає після звітного.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи, позивач затримав сплату заборгованості по ПДВ більш ніж на 30 днів.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разi якщо платник податкiв не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внескiв з податку на прибуток пiдприємств протягом строкiв, визначених цим Кодексом, такий платник податкiв притягується до вiдповiдальностi у виглядi штрафу у таких розмiрах: - при затримцi до 30 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 10 вiдсоткiв від погашеної суми податкового боргу; - при затримцi бiльше 30 календарних днiв, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 20 вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що позивач допустив затримку сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з ПДВ більш як на 30 календарних днiв, а тому зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крiм випадкiв, визначених пунктом 102.2 цiєї статтi, має право самостiйно визначити суму грошових зобов'язань платника податкiв у випадках, визначених цим Кодексом, не пiзнiше закiнчення 1095 дня, що настає за останнiм днем граничного строку подання податкової декларацiї та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларацiя була надана пiзнiше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податкiв вважається вiльним вiд такого грошового зобов'язання, а спiр стосовно такої декларацiї та/або податкового повiдомлення не пiдлягає розгляду в адмiнiстративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, норми п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначають строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків.

У разі порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності, визначеного п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених ст. 126 цього Кодексу.

Оскільки згідно матеріалів справи позивач вчасно подавав податкові декларації, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування штрафних санкцій поза межами 1095-ти денного строку суперечить вищенаведеним положенням п. 102.1ст. 102 Податкового кодексу України.

При цьому колегія суддів вважає, що податковий орган мав право застосувати штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань по податкових деклараціях, які подані після 25.07.2013 року, оскільки строк сплати по них закінчувався 25.08.2013 року та сам е з цієї дати починався перебіг 1095-ти денного строку давності застосування штрафних санкцій.

Разом з тим, колегія суддів визнає помилковим проведений судом першої інстанції розрахунок суми штрафних санкцій, протиправно застосованої податковим органом до позивача.

Згідно документів камеральної перевірки загальна сума податкових зобов'язань по податкових деклараціях, поданих до 25.07.2013 року складала 74044,40 грн.

Таким чином, поза межами строку давності відповідач застосував штрафні санкції на загальну суму 14808,88 грн. ( 74044,40 грн. х 20%).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму 14808,88 грн..

Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними, оскільки перебіг визначених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України строків давності починається на наступний день після граничного дня для сплати узгодженого податкового зобов'язання, який для платників ПДВ настає через десять днів після граничного строку подання декларації.

Тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги податкового органу.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу приписів п 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, однак дійшов помилкового висновку щодо суми штрафних санкцій, які застосовані відповідачем поза межами строку давності, тобто, з порушенням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Тому колегія суддів визнає правильним апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково, а саме на суму 14808,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Ряст» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 813/3073/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за №0008321200 від 25.08.2016 року в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі14809 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'ять ) грн. 88 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Ряст» (ЄДРПОУ - 13834333) 1846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 38 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 03 квітня 2017 року.