Постанова

від 30.03.2017 по справі 820/7339/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 р. Справа № 820/7339/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017р. по справі № 820/7339/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС БУК"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС БУК", звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 12.11.2014 року № НОМЕР_1; від 23.05.2015 року № НОМЕР_2; від 23.05.2015 року № НОМЕР_3.

Вищим адміністративним судом України 13.09.2016 року було винесено ухвалу по справі №820/7339/15, якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області (далі - ДПІ у м. Чернівцях) задоволено частково, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 р. скасовано у частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернівцях від 12.11.2014 р. №0004582201, від 23.05.2015 р. №0000752205 та №0000762205 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.17р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 12.11.2014 року № НОМЕР_1; від 23.05.2015 року № НОМЕР_2; від 23.05.2015 року № НОМЕР_3.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач, Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Вищий адміністративний суд України мотивуючи своє рішення, вказує на наступні обставини: « ... Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно врахувати специфіку товару (нафтопродукти), що був предметом укладених позивачем з контрагентами договорів поставки, також слід звернути особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення спірних господарських операцій, з урахуванням порядку приймання позивачем нафтопродуктів у постачальника відповідно до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121 (далі по тексту - Інструкція №271), та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі по тексту - Інструкція №231)...»

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене.

...об'єктивно дослідити обставини справи в частині скасування податкових повідомлень-рішень..., дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення...»

За приписом ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу ДПІ у м. Чернівцях №1396 від 08.10.2014 року (де на час проведення перевірки перебувало підприємство позивача), відповідачем - ДПІ у м. Чернівцях, проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Бук" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) у TOB "НК Партнер" (код ЄДПРОУ 36160951) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом №2127/24-12-22-01/39245299 від 29 жовтня 2014 року. (т.2 а.с.4-23).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "КАЙРОС-БУК", порушено п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 4504716,00 грн., в тому числі за серпень 2014 року на суму 4504719,00 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0004582201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 404719,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1126179,75 грн. (т. 2 а.с.1).

Крім того, на підставі наказу ДПІ у м. Чернівцях №113 віл 19.02.2015 року проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Бук" з питань з своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість до Державного бюджету при здійсненні господарських відносин з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) по податкових накладних виписаних у липні 2014 року, які 6yли включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за серпень 2014 року, у TOB "НК Партнер" (код ЄДРПОУ 36160931) по податкових накладних виписаних у серпні 2014 року, які були включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за вересень 2014 року, у ТОВ "Азонтес" (код ЄДРПОУ 38361657) по податкових накладних виписаних у вересні 2014 року, які були включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за вересень 2014 року та по податкових накладних виписаних у жовтні 2014 року, які були відкориговані у податковій Декларації за грудень 2014 року, у ТОВ "Тановер" (код ЄДРПОУ 39196048) по податкових накладних виписаних у листопаді 2014 року, які були включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за листопад 2014 року, у ТОВ "Донмас" (код ЄДРПОУ 37086680) по податкових накладних виписаних у жовтні та грудні 2014 року, які були включені до податкової Декларації по податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 12.03.2015 року №299/24-12-22-05/39245299. (т.2 а.с.108-140).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлені наступні порушення з боку ТОВ "КАЙРОС-БУК", а саме: п. 192.1 ст.192, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2, ст.201 Податкового Кодексу України № 2755 -VI від 02.122010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість (р. Декларації 25) всього в 37354494,0 грн., в тому числі за серпень 2014 року на суму 196213 грн., за вересень року на суму 9603451 грн., за жовтень 2014 року на суму 555769 грн. за листопад 2014 на суму 8266434 грн., за грудень 2014 року на суму 18732627 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) за грудень 2014 року всього в сумі 2 895975,0 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за грудень 2014 року всього в сумі 11671,00 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ДПІ у м.Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 23.05.2015 року:

- №0000752205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 56031741,00 грн., за основним платежем 37354494,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18677247,00 грн. (т. 2 а.с.167);

- №0000752205, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2907646,00 грн. (т. 2 а.с.166).

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень, діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до ст. 185.1 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі статтею 187.1. Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996- ХIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704) (далі по тексту - Закон № 996- ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до п.п. 7.5.7, 7.5.8 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496), ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Згідно з п.п. 10.2.1 зазначеної Інструкції нафтопродукти, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Цей документ надається постачальником.

Відповідно до розділу 3 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029, сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством (Закон України "Про підтвердження відповідності").

Паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Згідно з 10.2.4 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" забороняється приймати нафтопродукти на АЗС зокрема у разі:

- відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма показниками якості);

- відсутності копії сертифіката відповідності.

Відповідно до п.п. 10.2.10 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14).

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) та ТОВ "Нафтова Компанія Партнер" (постачальник) 01 серпня 2014 року укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-00005 (т.2 а.с.203) та договір поставки нафтопродуктів №ДГ-00103 від 20.08.2014 року (т.2 а.с.210-211).

Відповідно до п. 1 зазначених договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договорів, які є невід'ємною частиною договорів.

У п.2 зазначених вище договорів, прописані обов'язки сторін, а саме: передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цих договорів за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договорів. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Пунктом 4 визначені умови поставки, за якими поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

На виконання умов договору сторонами були укладено додаткову угоду від 01.08.2014 року № 140831000000075 до договору №ДГ-00005 від 01.08.2014 року (т.2 а.с.204) та додаткову угоду № 140831000000007 до договору №ДГ-00005 від 01.08.2014 року (т.2 а.с.207).

Відповідно до додаткової угоди до зазначеного договору, передбачено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.08.2014 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Також на виконання умов договору № ДГ-00103 від 20.08.2014 року сторонами укладено додаткову угоду № 140831000000136 від 20.08.2014 року (т.2 а.с.212).

Відповідно до додаткової угоди до зазначеного договору, передбачено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.08.2014 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Сторони домовились про здійснення оплати за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника покупцем.

Також, між ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) та ТОВ "Антарес" (постачальник) у липні 2014 року укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ- 1507-1 від 15.07.2014 року. (т.2 а.с.222-223), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додатковій угоді до договору, які є невід'ємною частиною договорів.

У пункті 2 зазначеного вище договору, прописані обов'язки сторін, а саме: передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цих договорів за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договору. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Пунктом 4 визначені умови поставки, за якими поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

На підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів №ДГ-1507-1 від 15.07.2014 року та додаткової угоди до нього та факту передання ТМЦ сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №14073100000036 від 31.07.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 61.331 тонн, а загальна вартість товару з ПДВ складає 177278,36 грн. (т.2 а.с.225).

Відповідно до п. 5 типових договорів сторони домовились про здійснення оплати за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника покупцем.

Крім того, між ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) та ТОВ "Азонтес" (постачальник) за вересень 2014 року укладено наступні договори поставки нафтопродуктів:

- договір поставки нафтопродуктів № НП-251 від 19.09.2014 року (т.3 а.с.8);

- договір поставки нафтопродуктів № НП-213 від 01.09.2014 року (т.3 а.с.1);

- договір поставки нафтопродуктів № НП-332 від 20.10.2014 року (т.3 а.с.19);

- договір поставки нафтопродуктів № НП-285 від 01.10.2014 року (т.3 а.с.12).

Відповідно до п. 1 зазначених договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договорів, які є невід'ємною частиною договорів.

У пункті 2 зазначених вище договорів, прописані обов'язки сторін, а саме: передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цих договорів за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договорів. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Пунктом 4 визначені умови поставки, за якими поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договорів. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

На виконання умов договору сторонами були укладені наступні додаткові угоди:

- № 140930000000183 до договору № НП - 251 від 19.09.2014 року (т.3 а.с.9);

- № 140930000000130 до договору № НП - 213 від 01.09.2014 року (т.3 а.с.2);

- № 140930000000131 до договору № НП - 213 від 01.09.2014 року (т.3 а.с.3);

- № 141031000000298 до договору № НП - 332 від 20.10.2014 року (т.3 а.с.20);

- № 141031000000251 до договору № НП - 285 від 01.10.2014 року (т.3 а.с.13).

Відповідно до додаткових угод до зазначених договорів, передбачено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти зазначені в додаткових угодах види товарів.

19.12.2014 року ТОВ "Кайрос Бук" з ТОВ "Азонтес" укладено додаткову угоду до договору НП - 285 поставки нафтопродуктів від 01.10.2014 року. (т.3 а.с.16), відповідно до якої сторони дійшли до рішення про розірвання договору №НП-285 поставки нафтопродуктів. Покупець зобов'язаний повернути в строк до 19.12.2014 року поставлений товар.

Також, 19.12.2014 року між ТОВ "Кайрос Бук" та ТОВ "Азонтес" укладено додаткову угоду до договору НП - 332 поставки нафтопродуктів від 20.10.2014 року. (т.3 а.с.23), за умовами якої сторони дійшли до рішення про розірвання договору №НП-332 поставки нафтопродуктів. Покупець зобов'язаний повернути в строк до 20.10.2014 року поставлений товар.

До того ж, між ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) та ТОВ "Тановер" (постачальник) за грудень 2014 року укладено наступні договори поставки нафтопродуктів:

- договір поставки нафтопродуктів № ТА-0047 від 07.11.2014 року (т.3 а.с.26);

- договір поставки нафтопродуктів № ТА-0068 від 20.01.2015 року (т.3 а.с.30).

Відповідно до п. 1 зазначених договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договорів, які є невід'ємною частиною договорів.

У п.2 зазначених вище договорів, прописані обов'язки сторін, а саме: передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цих договорів за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договорів. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Пунктом 4 визначені умови поставки, за якими поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договорів. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродуктґ" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

Сторонами були укладені наступні додаткові угоди:

- № 141130000000047 від 07.11.2014 року до договору № ТА - 0047 від 07.11.2014 року (т.3 а.с.27);

- № 141130000000068 від 20.11ю2014 року до договору № ТА - 0068 від 20.11.2014 року (т.3 а.с .31).

Відповідно до додаткових угод до зазначених договорів, передбачено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.04.2015 року зазначені в додаткових угодах види товарів.

Також позивач - ТОВ "Кайрос Бук" (покупець) у перевіреному періоді мав господарські відносини з ТОВ "Донмас" (постачальник) та уклав наступні договори поставки нафтопродуктів:

- договір поставки нафтопродуктів № ДГ-000054 від 20.10.2014 року (т.3 а.с.34);

- договір поставки нафтопродуктів № ДГ-00009 від 01.10.2014 року (т.3 а.с.38);

- договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0210 від 29.11.2014 року (т.3 а.с.42);

- договір поставки нафтопродуктів № ДГ-02156 від 30.11.2014 року (т.3 а.с.46);

- договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0230 від 01.12.2014 року (т.3 а.с.50);

- договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0300 від 20.12.2014 року (т.3 а.с.54);

- договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0309 від 21.12.2014 року (т.3 а.с.58);

- договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0322 від 22.12.2014 року (т.3 а.с.62).

Відповідно до п. 1 зазначених договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договорів, які є невід'ємною частиною договорів.

У п.2 зазначених вище договорів, прописані обов'язки сторін, а саме: передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цих договорів за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договорів. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Пунктом 4 визначені умови поставки, за якими поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договорів. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

Сторонами були укладені наступні додаткові угоди:

- № РН-0037528 від 20.10.2014 року до договору поставки №ДГ-00054 (т.3 а.с.35);

- № РН-0037448 від 01.10.2014 року до договору поставки №ДГ-00009 (т.3 а.с.39);

- № 14123100000002 від 01.12.2014 року до договору поставки №ДГ-0210 (т.3 а.с.43);

- № 14123100000008 від 01.12.2014 року до договору поставки №ДГ- 0216 (т.3 а.с.47);

- № 14123100000022 від 01.12.2014 року до договору поставки №ДГ- 0230 (т.3 а.с.51);

- № 14123100000092 від 20.12.2014 року до договору поставки №ДГ- 0300 (т.3 а.с.55);

- № 14123100000101 від 21.12.2014 року до договору поставки №ДГ- 0309 (т.3 а.с.59);

- № 14123100000114 від 21.12.2014 року до договору поставки №ДГ- 0322 (т.3 а.с.63).

Відповідно до додаткових угод до зазначених договорів, передбачено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.04.2015 року зазначені в додаткових угодах види товарів.

Між ПАТ "Дніпронафтопродукт" (зберігач) та позивачем (поклажодавець) укладено до договір зберігання за №4194. (т.3 а.с.130).

Відповідно до п.1 зазначеного договору зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.

Зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності товару. Своєчасно проводити відпуск товарів поклажодавцю згідно умов визначених в договорі, після отримання від поклажодавця заявок та всіх документів необхідних для відвантаження.

Оплата послуг поклажодавцем здійснюється щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок зберігача на підставі відписаних сторонами актів виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами таких актів.

Вартість послуг зі зберігання визначається в протоколах узгодження ціни та зберігання, які є невід'ємною частиною цього договору. Вартість додаткових послуг за договором узгоджується сторонами та фіксується окремою угодою.

ТОВ "Кайрос Бук" (замовник) та ТОВ "Торговий дім "КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС" (перевізник) укладено договір №96 про перевезення вантажів автомобільним транспортом. (т.3 а.с.137-138).

Відповідно до умов зазначеного договору перевізник зобов'язується доставляти ввірений йому товар для перевезення вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на отримання вантажу, а також здійснювати відкачування та зливання нафтопродуктів, а замовник зобов'язується оплатити послуги перевезення та відкачування і/або зливання в повному обсязі та в порядку, який передбачений чим договором.

Між ПП "Капрайя" (перевізник) та ТОВ "Кайрос Бук" (замовник) було укладено договір №1-1507-14 перевезення вантажів автомобільним транспортом (т.3 а.с.143), відповідно до умов якого перевізник зобов'язується приймати, а замовник надавати для перевезення паливно-мастильних матеріалів в обсязі й порядку, установленими умовами договору. Для здійснення необхідних відповідно до п.1.1 договору перевезень, перевізник надає замовникові автомобіль для перевезення вантажів і зобов'язується за дорученням замовника виконувати транспортно-експедиційні послуги.

Вартість транспортування вантажу становить на один кілометр 8,60 грн. у тому числі ПДВ 1,43 грн. Послуга вважається зробленою після підписання акту виконаних послуг з фори згідно додатка №1, який є підставою для оплати.

Оплата за зроблені послуги проводиться протягом 30 банківських днів з дати одержання письмової вимоги перевізника про оплату. Замовник має право не чекаючи письмової вимоги зробити оплату за зроблені послуги.

Замовник зобов'язується не допускати простою транспорту. Перевізник зобов'язаний виділити автомобіль необхідний для перевезення вантажів. Виділений автомобіль має бути технічно придатний для перевезення. Перевізник зобов'язаний надати замовникові акт виконаних робіт не пізніше 7 числа місяця наступного за звітним.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до перевірки в повному обсязі не було представлено контролюючому органу, документів, які б підтверджували господарські взаємовідносини із контрагентами позивача.

Так, позивачем не надано первинні документи (акти приймання - передачі товарів (нафтопродуктів), акти виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні), регістри бухгалтерського обліку позабалансових рахунків по взаємовідносинам з ПАТ "Дніпронафтопродукт", в наслідок чого не підтверджено факт зберігання або отримання з відповідального збереження нафтопродуктів в серпні 2014 року придбаних у ТОВ "НК Партнер".

Також, позивачем до перевірки не надано первинні документи (товарно - транспортні накладні, акти виконаних робіт, подорожні листи, довіреності, податкові накладні, тощо), які дійсно підтверджують транспортування (фізичне переміщення) нафтопродуктів від ТОВ "НК Партнер".

Крім цього, позивачем для перевірки не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував походження товару, відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до якості отриманого від ТОВ "НК Партнер", а саме: сертифікати відповідності, паспорти якості на нафтопродукти.

До того ж, позивачем для перевірки не було надано первинні документи (акти приймання - передачі товарів (нафтопродуктів), акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні) регістри бухгалтерського обліку по позабалансових рахунках, що підтверджують факти господарських взаємовідносин за липень - грудень 2014 року позивача з ПАТ "Дніпронафтопродукт" щодо надання в користування ємностей для нафтопродуктів та інших ТМЦ. А також документи, які б підтверджували розрахунки з ПАТ "Дніпронафтопродукт" за період з 01.07.2014р. по 31.12.2014р.

Податкові накладні отриманні від ТОВ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" щодо надання послуг перевезення вантажів позивача, до перевірки не надано.

Документи, які б підтверджували розрахунки ТОВ "Кайрос Бук" з ТОВ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" за надані послуги перевезення для перевірки непозивачем не надано.

Також, ТОВ "Кайрос Бук" не надано до перевірки податкові накладні отримані від ПП "Капрайя" щодо надання послуг перевезення вантажів позивача та відповідні розрахунки за надані послуги.

Факт виконання транспортних послуг з перевезення нафтопродуктів ПАТ ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", ПП "Капрайя" за липень - грудень 2014 року товарно - транспортними накладними не підтверджено, хоча в договорах зазначене пряме посилання на данні документи.

ТОВ "Кайрос Бук" не надано до перевірки довіреностей вантажоодержувача (на отримання ТМЦ), або подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Крім цього, ТОВ "Кайрос Бук" до перевірки не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував, відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до якості отриманого від ТОВ "Антарес", ТОВ "НК Партнер", ТОВ "Азонтес", ТОВ "Тановер", ТОВ "Донмас", а саме сертифікати відповідності та паспорти якості на нафтопродукти.

Господарські операції позивача з ТОВ "Антарес", ТОВ "НК Партнер", ТОВ "Азонтес", ТОВ "Тановер", ТОВ "Донмас" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності інформації щодо походження товару, місцезнаходження майна, наявних трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ "Антарес", ТОВ "НК Партнер", ТОВ "Азонтес", ТОВ "Тановер", ТОВ "Донмас" не мали реального товарного характеру з чого випливає, що право на формування податкового кредиту відсутнє. Фактично перевіркою встановлено лише документування операцій в регістрах бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зауважує на тому, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем а ні під час проведення перевірки, а ні до прийняття контролюючим органом відповідного рішення не було надано первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, первинна документація щодо здійснених господарських операцій ТОВ "Кайрос Бук" з контрагентами є такою, що не містить у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), не містить достовірної інформації, у зв'язку з чим не несе в собі доказової сили.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як встановлено ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, як вбачається зі змісту наведених норм, вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок платників податків прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством, способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції.

У свою чергу, позивач, як платник податків зобов'язаний надавати копії витребуваних документів щодо фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

За приписами п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Слід зазначити, що відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, враховуючи, що висновки відповідача про порушення норм податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення, обґрунтовується відповідачем з посиланням на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а отже, належне дослідження первинних документів та встановлення їх відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Податкового кодексу України є безумовно необхідним для підтвердження або спростування вищенаведених висновків податкового органу.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, у відповідності до ст.72 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися).

Згідно з ч.6 ст.72 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не спростовуючи наявності у відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку доведення правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, вказує на те, що позивач не звільнений від доказування обставин, які покладено ним в основу позовних вимог. В даному випадку такими обставинами є саме реальність господарських операцій між позивачем» та його контрагентами, яка в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України, ст.ст.1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинна бути підтверджена виключно належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ч.2 ст.186 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявні у позивача докази щодо реальності здійснення господарських операцій були надані лише до суду апеляційної інстанції. При цьому, представник позивача не навів суду апеляційної інстанції обґрунтування щодо підстав їх ненадання відповідачу під час проведення перевірки та до суду першої інстанції, що зумовлює неприйняття їх до уваги судом апеляційної інстанції.

Представником позивача а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано обґрунтованих пояснень, щодо вказаних недоліків.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, під час проведення перевірки та не надання їх до суду першої інстанції без поважних причин, колегія суддів зазначає, що позивачем в ході перевірки та під час звернення до суду з адміністративним позовом, не надано документів, якими було беззаперечно підтверджено факт поставки та отримання товару, а також подальшу реалізацію товару на виконання укладених між позивачем та його контрагентами договорів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що окремі неточності у заповненні первинних документів окремо самі по собі не тягнуть недійсності укладених договорів, однак у своїй сукупності, з урахуванням ненадання позивачем пояснень з приводу встановлених спірних обставин, ставлять під сумнів реальність здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що наданими позивачем доказами не спростовується обґрунтованість висновку податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, після повторного розгляду справи судом першої інстанції позивачем не надано до суду доказів реального здійснення спірних угод, а саме належно оформлених актів прийому - передачі товару (згідно з вимогами порядку приймання нафтопродуктів форми 5 НП і 14 НП, які складаються з комісією з трьох осіб, а не за підписом лише керівників підприємств договору). тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки актів перевірок позивача обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаних висновків в актах перевірки - такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, відсутні підстави для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції, не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017р. по справі № 820/7339/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС БУК" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 04.04.2017 р.