Ухвала

від 28.03.2017 по справі 826/4506/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року К/800/42519/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Голубєвої Г.К. Юрченко В.П. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 у справі № 826/4506/14 за позовом Дочірнього підприємства Ітертех до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014 у задоволенні адміністративного позову ДП Ітертех до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2014 скасовано. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 24.03.2014 за №42526552209 та №42626552209.

Не погоджуючись з рішенням суду попередньої інстанції, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 28.11.2016 № 1286 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016 справа № 826/4506/14 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ДП Ітертех з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ БК Пласт-С за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 11.03.2014 № 218/22-9/3/99/340.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 № 42526552209 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 58333,00 грн. за лютий 2013 року та податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 № 426265522209 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 400000 грн. за І квартал 2013 року.

Згідно з актом перевірки позивач порушив вимоги ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17-рядок 9) в сумі 58333,00 грн., в т.ч. за лютий 2013 року в сумі 58333,00 грн., та вимоги пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) за 1 квартал 2013 року в сумі 400000 грн.

Висновки про порушення позивачем вказаних норм закону обґрунтовані тим, що реальне вчинення операцій позивача з придбання підрядних робіт у ТОВ БК ПЛАСТ-С за договором підряду від 21.01.2013 № б/н не підтверджено. При цьому, податковий орган виходить з того, що в акті виконаних робіт № 1, згідно з яким ТОВ БК ПЛАСТ-С виконано роботи на користь ДП Ітертех , у порушення вимог ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не зазначено дати і місця складання. В акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ БК Пласт-С від 21.02.2014 № 171/26-55-22-10/38488314 викладено висновки про відсутність у ТОВ БК Пласт-С об'єктів оподаткування за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ Монолітпроект-Реконструкція за лютий, березень, квітень 2013 року та за операціями з подальшого продажу цих товарів (робіт, послуг) покупцям, про непідтвердження податкового кредиту та податкових зобов'язань за такими операціями. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 19.12.2013 № 2967/26-55-22-01/37813905 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Монолітпроект-Реконструкція щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.10.2013 через те, що підприємство знаходиться в процедурі припинення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас відповідачем не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Податкового кодексу України.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, регулюється ст.138 Податкового кодексу України, а порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту - ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Підпунктом 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зважаючи на наведені норми закону, колегія суддів зазначає, що витрати платника податків мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальні господарські операції, які відображаються в податковому обліку та які повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем (замовником) та ТОВ БК Пласт-С (підрядником) укладено договір підряду від 21.01.2013 б/н, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконання оздоблювальних робіт (високоякісна штукатурка) на об'єкті замовника Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Новоселецькій, 6, 8, 10, 12 у Печерському районі м. Києва, а замовник зобов'язується надати підрядникові об'єм робіт, прийняти об'єкт та оплатити результат робіт відповідно до актів виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), наданих підрядником.

Дослідивши надані позивачем докази (зокрема, договір, додаток до договору щодо договірної ціни, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2013 року, акт № 1 виконаних підрядних робіт за березень 2013 року, податкові накладні, платіжні доручення), судом апеляційної інстанції встановлено, що ними підтверджено факти виконання робіт. Зазначені докази оцінені судом як належні і допустимі.

Суд апеляційної інстанції встановив, що роботи придбавались позивачем з метою використання в господарській діяльності. Так, основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель. ТОВ БК Пласт-С залучено до виконання оздоблювальних робіт та результати таких робіт використані безпосередньо в господарській діяльності позивача, а саме, в рамках виконання умов договору генерального підряду на виконання проектних, підготовчих та будівельних робіт від 15.06.2011, укладеного між ТОВ Ітертех Інвест (як замовником) та позивачем (як підрядником). За умовами цього договору підрядник зобов'язується власними та залученими силами і засобами виконати комплекс робіт з розробки проектно-кошторисної документації на стадії робочої документації (РД), виконати комплекс підготовчих робіт, збудувати і здати замовнику у встановлений строк об'єкт будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з вини підрядника і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об'єкта.

Дослідивши надані позивачем докази (зокрема, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 30.04.2013, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року, акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт за серпень 2013 року), судом апеляційної інстанції встановлено, що ними підтверджено факти виконання робіт за договором генерального підряду.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ БК Пласт-С є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише на тому, що в акті перевірки щодо контрагента були зафіксовані порушення останнім вимог закону. При цьому, податковим органом самі господарські операції належно не досліджувались та зазначено про відсутність реальної поставки робіт без відповідних доказів.

Доводи касаційної скарги усього вищевикладеного не спростовують.

Платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення господарських операцій та після вчинення таких операцій контроль за дотриманням платником податків вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит за зафіксовані контролюючим органом порушення постачальника.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко