Ухвала

від 03.04.2017 по справі 480/351/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/351/17

Ухвала

03 квітня 2017 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Терентьєв Г.В., розглянувши в м.Миколаєві заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцями та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцями та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 06 березня 2017 року вказана позовна заява була залишена без руху, оскільки її було подано з порушенням вимог ст.119 ЦПК України.

29 березня 2017 року представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 02.03.2017 року., на виконання ухвали суду надав заяву про зміну предмету і підстав позову з додатками.

Ухвалою суду від 31 березня 2017 року суд продовжив позивачу ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_2 до Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцями, визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, у зв'язку із неналежним виконанням позивачем ухвали від 06 березня 2017 року, встановивши новий строк до 17 квітня 2017 року.

03 квітня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6311, кадастровий номер 4824280200:02:000:0083, яка знаходиться за адресою Миколаївська область Миколаївський район, Безводненська сільська рада.

накладення арешту на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6308, кадастровий номер 4824280200:02:000:0084, яка знаходиться за адресою Миколаївська область Миколаївський район, Безводненська сільська рада.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що позивачеві стало відомо про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4824280200:02:000:0083 та 4824280200:02:000:0084 зареєстровані на праві власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 березня 2017 року, вже після подачі позову ОСОБА_2 про визнання права власності на вищевказані земельні ділянки. Також представник позивача зазначив, що, на його думку, ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то він за законом, а, отже, саме він має успадкувати все майно, яке входить до спадщини, яка відкрилася після смерті його батьків. На думку представника позивача, ОСОБА_3 фактично отримав можливість реалізувати спірні земельні ділянки на власний розсуд, без отримання будь-яких дозволів від спадкоємця першої черги ОСОБА_2, а також в будь-який момент передати ці ділянки в довгострокову оренду, без належних на те правових підстав. У зв'язку із вищевикладеним, з метою захисту прав позивача, його представник ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.3 ст.151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено, у тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Також у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Ухвалою суду від 31 березня 2017 року суд продовжив позивачу ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви за позовом ОСОБА_2 до Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцями, визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, у зв'язку із неналежним виконанням позивачем ухвали від 06 березня 2017 року, встановивши новий строк до 17 квітня 2017 року, оскільки відповіднозаяви про зміну предмету і підстав позову, позивач ОСОБА_2 зазначає в якості відповідача ОСОБА_3. При цьому, в тексті вищевказаної заяви позивачем не доведено, яким чином та яке саме його право порушено ОСОБА_3.

З копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 83419288 від 25.03.2017 року, яка додана представником позивача до заяви про забезпечення позову, вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 4824280200:02:000:0084, розташована на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, на яку позивач просить накласти арешт, належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

З копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 83418926 від 25.03.2017 року, яка додана представником позивача до заяви про забезпечення позову, вбачається, земельна ділянка кадастровий номер 4824280200:02:000:0083, розташована на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, на яку позивач просить накласти арешт, належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Оскільки ОСОБА_3 є власником спірних земельних ділянок, а в заяві про зміну предмету та підстав позову позивач не доводить, яким чином та яке саме його право порушив останній, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й ОСОБА_3, права якого можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 60, 151-153, ч. 1 ст 210 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцями та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Терентьєв

03.04.2017