Постанова

від 04.04.2017 по справі 820/5702/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 квітня 2017 р. Справа №820/5702/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" про надання дозволу на погашення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень (Т.2 а.с. 203), просить суд:

- надати дозвіл на погашення боргу за рахунок майна Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" у сумі 432 309,23 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до облікових даних контролюючого органу Державна установа "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" має податковий борг зі сплати земельного податку, податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість у загальному розмірі 432 309,23 грн. На теперішній час сума податкового боргу не погашена. На підставі викладеного просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 04.04.2017 р., не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (Т. 2 а.с. 215), причин неявки до суду не повідомив, жодних заперечень проти позову чи клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надавав.

Враховуючи положення ст. ст. 122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі документів.

Відповідно до положень ч.1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач - Державна установа "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" (код ЄДРПОУ - 00190325) перебуває на обліку як платник податків в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до декларацій, які містяться в матеріалах справи та відповідно до облікової картки платника податків (зворотній бік), а також розрахунку податкового боргу, відповідач має суму узгодженого грошового зобов'язання у загальному розмірі 432 309,23 грн. Зазначене підтверджується матеріалами справи.

Згідно до статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно вимог п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач - Державна установа "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" (код ЄДРПОУ - 00190325) є платником земельного податку, податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

З приводу сплати відповідачем сум податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 137.1, 137.3 та 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу; у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду; якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на адресу контролюючого органу було надано наступні податкові декларації з податку на прибуток підприємства, а саме:

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства № НОМЕР_1 від 03.03.2014 року (термін сплати 11.03.2014 року) на суму 1 787,63 грн.;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства № НОМЕР_2 від 27.02.2015 року (термін сплати 11.03.2015 року) на суму 18 238,00 грн. (Т.2 а.с. 43 - 69, 73 - 83).

Окрім того, розрахунком частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального № НОМЕР_3 від 06.11.2016 року (термін сплати 19.11.2016) визначено суму у розмірі 1 500,00 грн. Також, податковим органом нараховано пеню згідно податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 12.09.2016 року на суму 9,03 грн.

Загальна сума заборгованості зі сплати податку на прибуток підприємств складає 21 534,66 грн. з яких: 20 025,63 грн. - основний платіж, 1 500,00 грн. основний платіж (частина чистого прибутку) та 9,03 грн. - нарахована сума пені, та у встановлені законодавством строки ним не сплачена (Т.2 а.с. 169).

Визначену суму грошового зобов'язання підприємством сплачено не було.

З приводу сплати відповідачем сум податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Пунктом 202.1 ст. 202 ПК України визначено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Положеннями статті 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем до податкового органу було подано наступні податкові декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки, а саме:

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_5 від 20.04.2015 (термін сплати 30.04.2015) на суму 769,03 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_6 від 20.05.2015 (термін сплати 30.05.2015) на суму 9343 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість N НОМЕР_7 від 19.06.2015 (термін сплати 30.06.2015) на суму 30310 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ N НОМЕР_8 за 01.05.2015 на суму 38 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ п. згідно наказу №213 N НОМЕР_8 від 17.07.2015 на суму 1 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ N НОМЕР_9 за 01.05.2015 на суму 25 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ п. згідно наказу №213 N НОМЕР_9 від 20.07.2015 на суму 1 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_10 від 20.07.2015 (термін сплати 30.07.2015) на суму 1070 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_11 від 20.08.2015 (термін сплати 30.08.2015) на суму 9921 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ п. згідно наказу №213 № НОМЕР_12 за 01.07.2015 на суму 5225 грн.;

- уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ п. згідно наказу №213 № НОМЕР_12 від 31.08.2015 на суму 157 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_13 від 21.09.2015 (термін сплати 30.09.2015) на суму 13335 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_14 від 20.10.2015 (термін сплати 30.10.2015) на суму 10349 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_15 від 19.11.2015 (термін сплати 30.11.2015) на суму 18206 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_16 від 18.12.2015 (термін сплати 30.12.2015) на суму 14881 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_17 від 19.01.2016 (термін сплати 30.01.2016) на суму 17091 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_18 від 19.04.2016 (термін сплати 20.04.2016) на суму 15779 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_19 від 20.04.2016 (термін сплати 30.04.2016) на суму 8266 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_20 від 20.05.2016 (термін сплати 30.05.2016) на суму 4391 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_21 від 28.06.2016 (термін сплати 29.06.2016) на суму 6 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_22 від 21.06.2016 (термін сплати 30.06.2016) на суму 762 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_23 від 19.07.2016 (термін сплати 30.07.2016) на суму 2895 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість № НОМЕР_24 від 18.08.2016 (термін сплати 30.08.2016) на суму 7522 грн. (Т.1 а.с. 87 - 192 та Т.2 а.с. 1 - 42, 182 - 191).

Згідно положень статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було проведено ряд камеральних перевірок, а саме:

- камеральну перевірку даних, задекларованих відповідачем у податковій звітності з податку на додану вартість, про що було складено відповідний акт від 11.02.2016 року №369/20-30-150019032, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ш" від 23.02.2016 року № НОМЕР_25, яким до відповідача застосовано суму штрафної санкції у розмірі 20% зі сплати суми ПДВ, що складає 18 023,01 грн. (Т.2 а.с. 119 - 125);

- камеральну електронну перевірку даних, задекларованих відповідачем у податковій звітності з ПДВ за січень 2016 року, про що було складено відповідний акт від 17.03.2016 року №862/20-30-12-01-09/00190325, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 31.03.2016 року № 00012461201, яким до відповідача застосовано суму штрафної санкції у розмірі зі сплати суми ПДВ, що складає 170 грн. (Т.2 а.с. 128 - 133);

- камеральну електронну перевірку даних, задекларованих відповідачем у податковій звітності з ПДВ за лютий 2016 року, про що було складено відповідний акт від 11.08.2016 року №3003/20-30-12-01-09/00190325, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 22.08.2016 року № НОМЕР_26, яким до відповідача застосовано суму штрафної санкції у розмірі зі сплати суми ПДВ, що складає 1020 грн. (Т.2 а.с. 111 - 117).

Положеннями п.58.2 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Вказані податкові повідомлення - рішення були направлені відповідачу, проте ним не були оскаржені в судовому порядку, а тому зазначена в цих рішеннях сума є узгодженою.

Таким чином, податковим органом нараховано суму штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларації та за несвоєчасну сплату платежу, а також суму пені (в т.ч. нараховано пеню на виявлене заниження податкового зобов'язання з ПДВ), що у загальній сумі складає 49 206,64 грн.

Загальна сума заборгованості зі сплати податку на прибуток підприємств складає 251 124,39 грн., з яких: 201 917,75 грн. - основний платіж, 49 206,64 грн. - пеня, та у встановлені законодавством строки ним не сплачена (Т. 2 а.с. 169 - 171).

Зазначену суму грошового зобов'язання з ПДВ підприємством сплачено також не було.

З приводу сплати відповідачем сум земельного податку, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку;. плати за землю.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст. 286 ПК України).

Положеннями ст. 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 3 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач подав до контролюючого органу три податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9003663944 від 31.01.2014 року за 2014 рік, в якій самостійно задекларовано річну суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 57 119,03 грн. з розбиттям помісячної плати, яка підлягає сплаті (Т.2 а.с. 89 - 92);

- податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9017052694 від 17.02.2015 року за 2015 рік, в якій самостійно задекларовано річну суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 56 381,93 грн. з розбиттям помісячної плат, яка підлягає сплаті (Т.2 а.с. 84 - 87);

- податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1600017924 від 22.02.2016 року за 2016 рік, в якій самостійно задекларовано річну суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 80 741,74 грн. з розбиттям помісячної плат, яка підлягає сплаті (Т.2 а.с. 70 - 72).

Проте, відповідачем не була сплачена у встановлені законодавством строки, у зв'язку з чим утворилася сума заборгованості зі сплати земельного податку, самостійно задекларованого відповідачем по справі, у загальному розмірі 159 650,18 грн.

В силу приписів п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд зважає, що за визначенням п.14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Контролюючим органом на виконання приписів статті 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача було відправлено податкову вимогу № 387-25 від 14.03.2014 року на суму 8207,00 грн., яку уповноваженим представником відповідача було отримано 20.03.2014 року, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах (Т.1 а.с. 8). Вимога не є оскарженою ані в адміністративному ані в судовому порядках, а тому є узгодженою.

Згідно з даними облікової картки (зворотній бік), а також розрахунку, заборгованість відповідача зі сплати ним земельного податку, податку на додану вартість, та податку на прибуток підприємств, на теперішній час не погашена та на момент розгляду справи у загальному розмірі складає 432 309,23 грн. (Т.1 а.с.12 - 823, Т.2 а.с. 168 - 172).

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом Ізюмською ОДПІ було складено акт № 16594/10/20-30-17-02-44 від 12.09.2016 р. опису майна на загальну суму 11 706,90 грн. (Т.2 а.с. 176 - 178), яке знаходиться на зберіганні відповідача по справі.

Відповідно до інформації з витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (Т.2 а.с. 179 - 181) майно відповідача знаходиться в податковій заставі.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 ПК України).

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового Кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3. ст. 95 Податкового Кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, статтею 95 Податкового Кодексу України встановлена черговість вжиття заходів податковим органом щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів платника податків, які перебувають у його власності у судового порядку, і лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється, згідно рішення суду, за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року по справі № 820/15763/14 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків - задоволено та стягнуто з розрахункових рахунків: №26006052302973 в ХАРКІВ.ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" МФО 351533, №26005000130171 в філії "УКРЕКСІМБАНК" МФО 351618; №26003502746200, №26047502746200 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005; №26004200200016, №26041200000020 у ПАТ "ВіЕйБі Банк" МФО 380537 Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень (вул. Сумська, б.1, м. Харків, 61057, код 00190325) податковий борг у сумі 66171.68 грн. (шістдесят шість тисяч сто сімдесят одна гривня 68 коп.) на користь державного бюджету України, з яких: податок на додану вартість у розмірі 57813,03 грн. на розрахунковий рахунок 31118029700003, одержувач УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача 37999654 код бюджетної класифікації 14010100; податок на прибуток у розмірі 1787,63 грн. на розрахунковий рахунок 31113002700003, одержувач УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача 37999654 код бюджетної класифікації 11020100; частина прибутку господарських організацій у розмірі 6571,02 грн. на розрахунковий рахунок 31118074700003, одержувач УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача 37999654 код бюджетної класифікації 21010100.

Постанова набрала законної сили.

Згідно положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи також підтверджено, що Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області систематично направлялося інкасові доручення № 449 від 19 жовтня 2016 року, № 451 від 19 жовтня 2016 року до банківської установи з метою стягнення з Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" суми заборгованості за рішенням суду, однак коштів на р/р підприємства було недостатньо (Т.2 а.с. 174 - 175). Вказане підтверджується копіями інкасових доручень податкового органу, наявних в матеріалах справи.

Таким чином, звертаючись з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, Центральна ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області надала докази на підтвердження здійснення заходів щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів з банківських рахунків.

Разом з тим, вжиті позивачем заходи не призвели до погашення заборгованості відповідача, адже на рахунках останнього були відсутні кошти.

Враховуючи відсутність заперечень проти задоволення вимог адміністративного позову, а також положення ст. 95 ПК України та той факт, що коштів на рахунках відповідача недостатньо для погашення податкової заборгованості, але в останнього наявне майно на яке може бути звернуто стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 69-71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" про надання дозволу на погашення боргу - задовольнити у повному обсязі.

Надати дозвіл на погашення боргу за рахунок майна Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" (код ЄДРПОУ - 00190325) у сумі 432309,23 грн. (чотириста тридцять дві тисячі триста дев'ять) грн. 23 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Полях Н.А.