Постанова

від 04.04.2017 по справі 805/1541/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року справа № 805/1541/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 805/1541/16-а за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВРВ АКТИВ до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 79326552202,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Снабпостач (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 79326552202 від 04.12.2015 (т. 1, а.с. 3-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29.10.2015 року по 11.11.2015 року ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового - господарських відносин з ТОВ Комп'ютерс Арт за період з 01.03.2015 року по 31.05.2015 року, ТОВ Девкаліон груп за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 18.11.2015 р. за № 495/26-55-22-02/38004043.

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення ст. 185, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за лютий, березень, травень 2015 року на суму 7205171 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 року за № 79326552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7205171 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 3602586 грн.

Позивач не погоджується з даними висновками та податковим повідомленням-рішенням податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ Комп'ютерс Арт , ТОВ Девкаліон груп спростовують висновки податкового органу стосовно безпідставного документального оформлення нереальних (безтоварних) операцій з придбання продукції.

З огляду на зазначене, вважає доводи податкового органу, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами тільки припущенням контролюючого органу, яке не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року позов було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.12.2015 року за № 79326552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7205171 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 3602586 грн. (т. 16, а.с. 46-49).

Не погодившись з таким рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. (т. 16, а.с. 103-110).

17 лютого 2017 року від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Керуючись ч. 1-3 ст. 122-1 Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.02.2017 задовольнив зазначене клопотання.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року було замінено позивача у справі № 805/1541/16-а - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Снабпостач на його правонаступника - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВРВ АКТИВ .

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу та в режимі відеоконференції відповідно до ст.ст. 41, 122-1 КАС України.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З 29.10.2015 року по 11.11.2015 року ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового - господарських відносин з ТОВ Комп'ютерс Арт за період з 01.03.2015 року по 31.05.2015 року, ТОВ Девкаліон груп за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 18.11.2015 р. за № 495/26-55-22-02/38004043.

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення ст. 185, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за лютий, березень, травень 2015 року на суму 7205171 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 року за № 79326552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7205171 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 3602586 грн.

Встановлено, що 01 січня 2015 року між позивачем як покупцем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Девкаліон груп як продавцем, укладений договір № 01/1 постачання ТМЦ згідно заявок покупця (т.1, а.с. 84-87).

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні (т.1 а.с. 98-191, т. 5 а.с. 78-250, т.6 а.с. 1-14, т.15 а.с. 202-250, т.16 а.с. 1-45), податкові накладні (т.8 а.с. 82-249, т.9 а.с. 1-250, т.10 а.с. 1-210, а.с. 212-250, т.11 а.с. 1-250, т.12 а.с. 1-33), реєстр отриманих та виданих податкових накладних (т.1, а.с. 92-97).

За умовами договору від 07.05.2015 року про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ Кайман плюс (новий кредитор) та ТОВ Девкаліон груп (первісний кредитор), до нового кредитора переходить право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника (ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Снабпостач ) виконання грошових зобов'язань за договором № 01/1 від 01.01.2015 року в порядку та на умовах, передбачених договором (т.8, а.с. 58-59).

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками ПАТ Діамантбанк (т.8 а.с. 66-81, т.12 а.с. 40-47).

Встановлено, що 01 березня 2015 року між позивачем як покупцем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт як продавцем, укладений договір № 1/03 постачання ТМЦ згідно заявок покупця (т.1, а.с. 88-91).

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні (т.2 а.с. 10-163, т.3 а.с. 5-158, т.4 а.с. 7-249, т.6 а.с. 20-250, т.7 а.с. 1-250, т.8 а.с. 1-53), податкові накладні (т.12 а.с. 48-250, т.13 а.с. 1-250, т.14 а.с. 1-250, т.15 а.с. 1-200), реєстр отриманих та виданих податкових накладних (т.2, а.с. 3-9, т.3 а.с. 1-4, т.4 а.с. 1-6)

За умовами договору № 14/07 від 14.07.2015 року про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ Інформпромгруп (новий кредитор) та ТОВ Комп'ютерс Арт (первісний кредитор), до нового кредитора переходить право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника (ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Снабпостач ) виконання грошових зобов'язань за договором № 01/3 від 01.03.2015 року у розмірі 22094024,52грн. (т.8, а.с. 55-56).

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками ПАТ Діамантбанк (т.8 а.с. 66-81, т.12 а.с. 40-47).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснений і підтверджений складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами - постачальниками за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Печерським районним судом м. Києва винесено вирок від 28.03.2016 по справі № 757/8390/16-к, яким визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального Кодексу України фінансового директора ТОВ Снабпостач , який з метою ухилення від сплати податків шляхом безпідставного завищення податкового кредиту, створив видимість проведення фінансово-господарських операцій, за результатами яких штучно сформував податковий кредит, використовуючи реквізити суб'єкта підприємницької діяльності з ознаками фіктивності - ТОВ Девкаліон Груп ( код 38449144).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, Печерським районним судом м. Києва від 28.03.2016 № 757/8390/16-к відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України встановлені обставини здійснення позивачем підприємницької діяльності з ознаками фіктивності з метою ухилення від сплати податків.

Щодо взаємовідносин позивача з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст. 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що «…підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.…» .

Відповідно до ст. 8 розділу ІІІ Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Колегія суддів вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт .

Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт - постачальником.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснений і підтверджений складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару контрагентом - постачальником ТОВ Комп'ютерс Арт за спірний період та неможливість здійснення поставок за відсутності виробничих потужностей, складів, транспорту.

Щодо таких висновків акту перевірки, колегія суддів вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентом-постачальником ТОВ Комп'ютерс Арт податковим органом не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ Комп'ютерс Арт за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

За таких підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому вбачає підстави для її скасування у відповідності до приписів ст. 202 КАС України з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 24, 41, 122-1, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 805/1541/16-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 805/1541/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовну заяву ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВРВ АКТИВ до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 79326552202 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.12.2015 року за № 79326552202 на суму 6857631 гривень 29 копійок, з яких сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4571754 гривень 19 копійок та штрафні санкції у розмірі 2285877 гривень 10 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВРВ АКТИВ - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 04.04.2017.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_4