Постанова

від 13.11.2018 по справі 805/1541/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 листопада 2018 року

справа №805/1541/16-а

адміністративне провадження №К/9901/38233/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів Чебанова О. О., Сіваченка І. В., Шишова О. О. у справі №805/1541/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Снабпостач (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ВРВ Актив ) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

03 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Снабпостач (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ВРВ Актив ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2015 року № 79326552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 205 171 грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 602 586 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

01 листопада 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Галатіної О. О. задоволено позовні вимоги Товариства у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 04 грудня 2015 року за №79326552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 205 171 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 602 586 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення податковим органом складу податкових правопорушень щодо нереальності господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт та Девкаліон груп , за наслідком здійснення яких Товариством сформовано податковий кредит за лютий - травень 2015 року. Суд першої інстанції, оцінивши висновки акта перевірки, доводи податкового органу, надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, зазначив, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання не є достатнім доказом для визнання операцій нереальними.

04 квітня 2017 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення податкового органу від 04 грудня 2015 року за № 79326552202 на суму 6 857 631 гривень 29 копійок, з яких сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 571 754 гривень 19 копійок та штрафні санкції у розмірі 2 285 877 гривень 10 копійок.

24 квітня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996- ХІV), частин четвертої та п'ятої статті 11, частини другої статті 69, статті 70, частин першої, другої, третьої статті 71, частини першої статті 79, частини першої статті 86, статті 138, статті 159, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

20 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Донецького окружного адміністративного суду справу № 805/1541/16-а.

08 грудня 2017 року справа № 805/1541/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справа № 805/1541/16-а разом з матеріалами касаційного провадження № К/9901/38233/18 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у жовтні-листопаді 2015 року посадовими особами податкового органу проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариствами з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт та Девкаліон груп за період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 18 листопада 2015 року № 495/26-55-22-02/38004043 (далі - акт перевірки).

04 грудня 2015 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 79326552202, яким за порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 205 171 грн за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 602 586 грн, застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з контрагентами, а саме Товариствами з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт та Девкаліон груп , внаслідок чого платником податків у лютому-травні 2015 року завищено податковий кредит на загальну суму 7 205 171 грн., з них за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт на суму 4 571 754 гривень 19 копійок та з Товариством з обмеженою відповідальністю Девкаліон груп на суму 2 633 416 грн 81 коп.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на непідтвердження операцій контрагентів із врахуванням реального часу їх здійснення та по ланцюгу постачання, наявності трудових ресурсів.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону № 996- ХІV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 березня 2015 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт як продавцем, укладений договір № 1/03 постачання торгово-матеріальних цінностей згідно заявок покупця. Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні. За умовами договору від 14 липня 2015 року № 14/07 про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Інформпромгруп (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт (первісний кредитор), до нового кредитора переходить право вимоги (замість первісного кредитора) від боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю Снабпостач ) виконання грошових зобов'язань за договором № 01/3 від 01 березня 2015 року.

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками Публічного акціонерного товариства Діамантбанк .

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей на підставі договору від 01 березня 2015 року № 1/03, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судом апеляційної інстанції на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судом апеляційної інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам статті 9 Закону № 996 - ХІV та статті 201 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Комп'ютерс Арт податковим органом не надано.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що непідтверження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в акті перевірки та були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та спростовані ним.

Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду 04 квітня 2017 року у справі №805/1541/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер