Рішення

від 03.09.2014 по справі 910/17694/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17694/14 03.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літлтон ЛТД"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відокремлений підрозділ Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" пансіонат "Променистий"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Шульга Н.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: Тягнирядно О.М. (представник за довіреністю);

від третьої особи-1: не з'явилися.

В судовому засіданні 03 вересня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

21 серпня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Літлтон ЛТД" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 17.07.2014р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (відповідач) заборгованості за договором комісії № ПЗ/ЄП13028 від 11 січня 2013 року в розмірі 2 591 552,37 грн. (два мільйони п'ятсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві гривні 37 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Комісіонер, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором комісії № ПЗ/ЄП13028 від 11 січня 2013 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив в повному обсязі оплату поставленого йому позивачем, як Комітентом, товару на комісію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за відповідним правочином станом на 21.08.2014р.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд позов відхилити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/17694/14, розгляд справи призначено на 03.09.2014 року, судом, в порядку ст.ст. 27, 65 Господарського процесуального кодексу України, залучено Відокремлений підрозділ Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" пансіонат "Променистий" (97493, АРК, м. Євпаторія, вул. Алея Дружби, 31, код ЄДРПОУ 20671127) до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представники третьої особи-1 в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, в судовому засіданні 03.09.2014р. подав до суду заяву б/н від 03.09.2014р. Про зменшення позовних вимог в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Літлтон ЛТД" просить суд стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" заборгованості за договором комісії № ПЗ/ЄП13028 від 11 січня 2013 року в сумі 2 136 552,37 грн. (два мільйони сто тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 37 копійок).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2013 року між позивачем (надалі - Комітент) та відповідачем в особі Відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" пансіонат "Променистий" (далі по тексту - Комісіонер) (разом - сторони) було укладено договір комісії № ПЗ/ЄП13028 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір комісії), згідно умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити в інтересах Комітента, але від свого імені, продаж продукції, передбаченої Додатком № 1Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Комісіонер передав, а Комітент прийняв товару на комісію на загальну суму - 6 771 552,37 грн., однак, Комітент лише частково сплатив на користь Комісіонера коштів за товар, зокрема в розмірі - 4 635 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 2 136 552,37 грн., тобто 6 771 552,37 грн. - 4 635 000,00 грн.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві на позов зауважив на тому, що у зв'язку із складною фінансово-економічною ситуацією, що склалася в Україні, Південно-Західна залізниця на даний час обмежена у здійсненні будь-яких фінансово-господарських платежів, в тому числі, за взятими зобов'язаннями, внаслідок чого відповідач просить суд врахувати фінансовий стан ДТГО "Південно-Західна залізниця" та позов ТОВ Літлтон ЛТД про стягнення 2 136 552,37 грн. відхилити в повному обсязі. У відзиві відповідач звертає увагу суду також на ту обставину, що позивачем поставлено товарів на комісію на суму 6 771 552,37 грн., а відповідачем частково сплачено із вказаної суми кошти у розмірі 4 635 000,00 грн. (останній платіж у розмірі 455 000,00 грн. здійснено 20.08.14р.), а тому згідно з Актом звірки розрахунків станом на 27.08.14р. заборгованість Комісіонера перед Комітентом становить 2 136 552, 37 грн.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н від 03.09.2014р. Про зменшення позовних вимог , підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вже було встановлено судом, 11 січня 2013 року між сторонами укладено договір комісії № ПЗ/ЄП13028 відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити в інтересах Комітента, але від свого імені, продаж продукції, передбаченої Додатком № 1 Договору.

За п.п. 2.1.2., 3.1.1. Договору комісії Комісіонер зобов'язаний прийняти у Комітента продукцію згідно потреби, призначену для продажу відповідно до умов Договору, в термін (протягом) 3 діб після надання заявки, та вжити всіх необхідних заходів для її збереження від втрати, нестачі або пошкодження (псування), а Комітент, в свою чергу, передати Комісіонеру продукцію для продажу відповідно до умов Договору в строк (протягом) 3 діб після надання заявки.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Комісіонер передав товару на комісію в загальній сумі 6 771 552,37 грн., що підтверджується накладними (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а Комітент отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки/штампу останнього на накладних про одержання товару.

Відповідний факт отримання від позивача товару на суму 6 771 552,37 грн. відповідачем не заперечується, про що ДТГО "Південно-Західна залізниця" зауважено у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.п. 6.1., 6.2. Договору винагорода Комісіонерові, яка дорівнює різниці між ціною, за якою така продукція була реалізована Комісіонером, та ціною визначеною в Додатку № 1 до Договору, сплачується шляхом утримання Комісіонером належних останньому сум з грошових коштів, які надійшли до Комісіонера для Комітента від Покупця. Грошові кошти, належні Комітенту за договорами купівлі-продажу із третіми особам виплачуються Комісіонером протягом 7 діб з моменту надходження коштів від Покупця на поточний рахунок Комісіонера (копія додатку міститься в справі).

З матеріалів слідує, що в оплату товару за Договором Комітент перерахував на користь Комісіонера суму коштів в розмірі 4 635 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та витікає зі змісту складеного між сторонами акту звірки станом на 27.08.2014р. (копії виписок та оригінал акту містяться в справі).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що доказів оплати товару на комісію за Договором у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н від 03.09.2014р. Про зменшення позовних вимог , станом на вересень 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Комісіонера про стягнення з Комітента боргу за Договором по оплаті товару на комісію в розмірі 2 136 552,37 грн. з розрахунку 6 771 552,37 грн. (сума товару на комісію) - 4 635 000,00 грн. (частково перераховані кошти за товар).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням уточнень згідно заяви б/н від 03.09.2014р. Про зменшення позовних вимог , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо викладених відповідачем у відзиві обставин про обмеженість ДТГО "Південно-Західна залізниця" у здійсненні будь-яких фінансово-господарських платежів, в тому числі, за взятими зобов'язаннями за Договором та про врахування, як наслідок, фінансового стану у зв'язку таким, то суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст.ст. 527, 612 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, з огляду на неналежне виконання Комісіонером взятих на себе зобов'язань перед Комітентом за Договором, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 2 136 552,37 грн., і даний факт, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є доведеним з боку позивача належними та достатніми доказами та відповідачем у встановленому законом порядку не спростований, зважаючи на те, що відповідачем не доведено належними доказами обставин, за яких він, як особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, яке сталося внаслідок випадку або непереборної сили, враховуючи, що не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів, необґрунтованими є посилання відповідача щодо врахування фінансового стану ДТГО "Південно-Західна залізниця" як на підставу для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

В частині розподілу господарських витрат у справі № 910/17694/14 суд вказує наступне.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 2 136 552,37 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 42 731,05 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (ідентифікаційний код 04713033, адреса: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літлтон ЛТД" (ідентифікаційний код 31042627, адреса: 99008, м. Севастополь, вул. Тургенєва, буд. 27, р/р № 26003013004080 в АТ Дочірній банк Сбербанку Росії м. Київ, МФО 320627, св-во платника ПДВ № 39521667), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 2 136 552,37 грн. (два мільйони сто тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривні 37 копійок) та судові витрати - 42 731,05 грн. (сорок дві тисячі сімсот тридцять одна гривня 05 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.09.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало