Рішення

від 04.04.2017 по справі 927/249/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

04 квітня 2017 року справа № 927/249/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

вул. Тверська, 5, м. Київ-150, МСП 03680

В особі: Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного

товариства "Українська залізниця",

вул. Лисенка, 6, м. Київ-30, МСП 01601

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд",

Військове містечко, 12АДРЕСА_1, м. Прилуки, Чернігівська область, 17504

Предмет спору: про стягнення 336578,53 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.01.2017, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подано позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверпромбуд" 336578,53 грн штрафу, за неналежне виконання умов договору поставки №ПЗ/Т-161010/НЮ від 15.09.2016 та додатку №1 до нього.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 00307655 від 28.03.2017, але повноважного представника в судове засідання 04.04.2017 не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 06.03.2017, 16.03.217 та 28.03.2017 не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2017 підтримав раніше подане письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

У судовому засіданні 28.03.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 28.03.2017 судом було здійснено огляд оригіналів документів: оригінал листа № 04/11 від 04.11.2016 та оригінал листа №11 від 04.11.2016. Оригінали оглянуті судом та повернуті представнику позивача.

У судовому засіданні 04.04.2017 позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи копій наказу №820 від 13.09.2016; посвідчень № 1, 2, 3, 4 від 26.10.2016; довідки Головної вимірювальної хіміко-технічної та екологічної лабораторії локомотивного депо Дарниця від 27.10.2016 та лист ПрАТ Датагруп №33393/07 від 24.03.2017. Суд задовольнив клопотання позивача залучивши подані документи до матеріалів справи.

Ухвалами суду від 06.03.2017, 16.03.2017 та 28.03.2017 відповідач був повідомлений, що нез'явлення в судове засідання повноважних представників сторін не є перешкодою для розгляду спору по суті. Крім того, ухвалами суду від 06.03.2017, 16.03.2017 та 28.03.2017 явка представника відповідача в судові засідання 16.03.2017, 28.03.2017 та 04.04.2017 обов'язковою не визнавалась.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66- 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України» ).

Враховуючи те, що явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, а тому господарський суд вважає можливим прийняти рішення по даній справі за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (покупець, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверпромбуд (постачальник, відповідач по справі) було укладено договір поставки № ПВП-161010/1110.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016, постачальник зобов'язується у 2016 році поставити та передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Пунктами 1.2-1.4. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 сторони визначили найменування товару: вугілля кам'яне ДГ (2016 року випуску), виробник товару: ТОВ Волиньвуглезбагачення , Україна. Кількість та асортимент товару визначені у специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікацією №1 до договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 сторони визначили: найменування товару - вугілля кам'яне ДГ (13-100) ДСТУ 7146:2010, одиниці виміру тн., кількість 950, Ціна за од 1649,89474 грн, сума 1567400,00 грн. Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника (відповідача) на склад покупця на умовах DDP (м. Київ, вул. Зрошувальна, 31, вантажоотримувач - база палива ТНТС локомотивне депо Дарниця Південно-Західної залізниці , код 9770, код станції 320007 у відповідності до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів - ІНКОТЕРМС (у ред. 2010) .

У відповідності до ч.1, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Пункт 2.1. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 передбачає, що постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації №1 (додаток №1) та ДСТУ 7146:2010.

Згідно положень пп. 3.1., 3.3 технічних умов Національного стандарту України ДСТУ 7146:2010, затверджених наказом Держспоживстандарту України № 48 від 18.02.2010, для побутових потреб використовується вугілля марок Д, ДГ, Г, П, А та Ж згідно з ДСТУ 3472 Донецького та Львівсько-Волинського басейну, з розмірами кусків згідно з ГОСТ 19242, а також вугілля, що імпортують, якщо воно за класифікаційними показниками відповідає ДСТУ 3472, а за розміром кусків (крім 6-100мм) - ГОСТ 19242. За якісними, технологічними та фізико-механічними показниками вугілля повинно відповідати наступним вимогам:

- марка вугілля ДГ : розмір кусків згідно ГОСТ 19242 13-100мм, зольність на сухий стан палива не більше ніж 14%, загальна волога на робочий стан палива не більше ніж 14%, масова частка кусків розміром менше нижчої границі не більше ніж 17%, нижча теплота згорання на робочий стан палива 23,027 МДЖ/кг.

- марка вугілля Г : розмір кусків згідно ГОСТ 19242 13-100мм, зольність на сухий стан палива не більше ніж 14%, загальна волога на робочий стан палива не більше ніж 12%, масова частка кусків розміром менше нижчої границі не більше ніж 17%, нижча теплота згорання на робочий стан палива 23,446 МДЖ/кг.

Приймання товару по кількості здійснюється згідно порядку, встановленому Інструкцією О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству від 15.06.65р. № П-6. Приймання товару по якості здійснюється згідно порядку, встановленому Інструкцією О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству від 25.04.66р. № П-7. Разом з партією товару постачальник надає видаткову накладну, рахунок фактуру, документи, підтверджуючі якість товару. (пп. 5.7.- 5.9. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зокрема, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, зокрема, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору згідно накладної № 32827917 від 17.10.2016 у вагоні № 66938127 на адресу одержувача, локомотивного депо Дарниця, м. Київ, вул. Зрошувальна, 31, відповідачем відправлено 70 тон кам'яного вугілля марки г-газового. Вартість відправленого вугілля становить 115492,63 грн (70т х 1649,89474 грн. (ціна однієї тонни вугілля)).

Пунктом 5.6. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 сторони перебачили надання постачальником покупцю протягом одного робочого дня з моменту відвантаження партії товару інформацію: станцію і дату відвантаження, номери вагонів, кількість продукції у кожному вагоні, якісні показники на кожен вагон.

На виконання п. 5.6. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 відповідачем направлено позивачу лист №12/10 від 12.10.2016 з інформацією про відвантажену партію вугілля: станція і дата відвантаження - ст. Соснівка, 11.10.2016; номери вагонів № 66938127, № 67865022; кількість продукції у кожному вагоні: №66938127 - 70тонн, № 67865022 - 69 тонн; якісні показники на кожен вагон: у вагоні №66938127 волога 8,7%, зола 13,8%, у вагоні № 67865022 волога 8,7%, зола 13,8%. До листа ТОВ Сівербуд додано рахунок-фактуру № СФ-0000039, 2 примірники видаткової накладної № РН-0000057, 2 примірники акту приймання-передачі та копію посвідчення про якість вугілля № 45 від 11.10.2016.

Також відповідачем надано посвідчення № 45 про якість вугілля, відвантаженого споживачам марки ДГ 13-100, в якому зазначена волога 8,7%, зола 13,8%. Копія вказаного посвідчення додана до матеріалів справи.

20.10.2016 на базі палива станції Київ-Волинський з вагону № 66938127 відібрано проби відвантаженого вугілля для подальшої перевірки хіміко-технологічних властивостей.

В результаті перевірки відібраних проб Головною вимірювальною хіміко-технічною та екологічною лабораторією Виробничого підрозділу Локомотивного депо Дарниця встановлено, що вугілля з вагону №66938127 має показники: зольність 55,8%, загальна волога 4,64%, про що 21.10.2016 складено відповідну довідку.

25.10.2016 позивачем направлено відповідачу телеграму, в якій позивач повідомляє ТОВ Сіверпромбуд про невідповідність поставленого вугілля вимогам передбаченим договором поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 та просить відповідача направити уповноваженого представника для складання відповідних документів про якість вугілля та подальшого відвантаження такого вугілля на адресу відправника.

Як вбачається із матеріалі справи , 26.10.2016 представниками сторін було складено акт відбору проб від 26.10.2016.

Із наданої позивачем до матеріалі справи довідки Головної вимірювальною хіміко-технологічної та екологічної лабораторії локомотивного депо Дарниця від 27.10.2017 року слідує, що лабораторією здійснено визначення властивостей проби вугілля, відібраного на базі палива ОСОБА_2 в присутності представника постачальника та наданої в лабораторію згідно акту відбору проб від 26.10.2016. Проведеними випробуваннями встановлено за пробою №1-марка ДГ вугілля має показники: зольність 44.91%, загальна волога 6,15%, про що 27.10.2016 складено відповідну довідку.

26.10.2016 позивачем складено акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю в якому зазначено, що за накладною № 32827917 вугілля "Г" 70000 кг. виявлено зольність 55,8%, загальна волога 4,64%, висновок комісії про причини нестачі, надлишків, бою та браку продукції: непридатне до використання через високу зольність. В графі акту Представник постачальника (незацікавленої організації, громадскості) міститься відмітка від підпису відмовився ОСОБА_3О.

28.10.2016 на адресу відповідача направлено претензію №НЗТ-4/455 в якій позивач зазначає, що на базу балива ст. Київ -ОСОБА_2 регіональної філії Південно - західна залізниця надійшов піввагон № 66938127 вугілля марки ДГ (13-100). В результаті отриманих лабораторних досліджень встановлено вміст у вугіллі золи 55,8%, вологи 4,64%. 26.10.2016 в присутності представника постачальника ОСОБА_3 відібрано об'єднану пробу вугілля на базі палива ст. Київ-Волинський. Підготовлені проби вугілля у трьох банках були підписані та опечатані. Одну з банок передано представнику постачальника, інша направлена до Головної вимірювальної хіміко-технологічної та екологічної та екологічної лабораторії, третя банка передана начальнику бази палива для зберігання. 27.10.2016 отримано результати лабораторних випробувань, у відповідності з якими вміст золи у вугіллі склав 44,91%, вологи 6,15%, що не відповідає умовам укладеного договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить відповідача сплатити 23098,53 грн штрафу (20% від вартості поставленого неякісного товару) та замінити власними силами і засобами неякісний товар, як це передбачено п.7.3.2. договору.

28.10.2016 позивачем на адресу ТОВ Сіверпромбуд направлено лист №НЗТ-4/453 з проханням адресувати вагон №67865022 за іншими реквізитами як такий, що не пройшов вхідний контроль.

04.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Сіверпромбуд на адресу позивача направлено лист-відповідь №04/11 на листи №НЗТ-4/453 та №НЗТ-4/455 від 28.10.2016, в якому відповідач зазначає, що згідно умов договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 ТОВ Сіверпромбуд зобов'язане власними силами і засобами замінити неякісний товар, а тому просить позивача вугілля марки ДГ 13-100 у кількості 70 тонн, що перебуває на ст. Київ-Волинський, завантажити у піввагон на направити на станцію Доч Південно-Західної залізниці, код станції 326304, село Велика Доч, Борзнянського району Чернігівської області, вул. Шкільна 1А, 16431, отримувач - Приватне підприємство Міжрайпаливо , гарантуючи оплату за завантаження та доставку вагона.

Приватне підприємство Міжрайпаливо своїм листом № 11 від 04.11.2016 , копія якого додана до матеріалів справи, підтвердило свою згоду бути платником по відправці вагону з вугіллям марки ДГ 13-100 у кількості 70 тон , що належить ТОВ Сіверпромбуд зі станції Київ- Волинський на станцію Доч Чернігівської області.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач листом №04/11 від 04.11.2016 фактично визнав поставку позивачу у вагоні №66938127 вугілля, що не відповідає вимогам якості, зазначеним в договорі поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 та встановленим Національним стандартом України ДСТУ 7146:2010, затверджених наказом Держспоживстандарту України № 48 від 18.02.2010. Своїх заперечень щодо якості поставленого позивачу вугілля у вагоні № 66938127 відповідач суду не надав, вимоги позивача також не оспорив.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3.2. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 передбачено, що за постачання товару неналежної якості постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний товар.

За таких обставин , вимога позивача щодо стягнення з відповідача відповідно до п. 7.3.2 договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016, 20% штрафу від вартості поставленого неякісного товару (23098,53грн), є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% вартості несвоєчасно поставленого вугілля, що становить 313480,00 грн., відповідно до п. 7.3.1. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016, яким сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару, задоволенню не підлягають з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 5.1., 5.2. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 сторони передбачили, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця. Заявка направляється покупцю поштою або передається нарочно під особистий підпис представника постачальника.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Наданий позивачем до матеріалів справи лист від 15.09.2016 № Т-6/2189 адресований ТОВ Сіверпромбуд , в якому позивач звертається до відповідача з проханням відвантажити згідно укладеного договору від 15.09.2016 на адресу Регіональної філії Південно-Західна залізниця 950тн. вугілля марки ДГ на умовах DDP (м. Київ, вул. Зрошувальна, 31, вантажоотримувач - база палива ТНТС локомотивне депо Дарниця Південно-Західної залізниці , код 9770, код станції 320007 у відповідності до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів - ІНКОТЕРМС (у ред. 2010), не може бути прийнятий судом як належний доказ, який підтверджує направлення позивачем відповідачу заявки на поставку вугілля,оскільки позивачем в порушення ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.1 , 5.2 договору не доведено суду та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують дату отримання постачальником заявки покупця на поставу вугілля. Відповідно суд не може зробити беззаперечного висновку, коли було отриману відповідачем вказану заявку та з якої дати необхідно відраховувати десять робочих днів протягом яких повинна була бути здійснена поставка товару, відповідно до п.5.1 договору .

Твердження позивача про те, що заявка була направлена відповідачу електронною поштою 15.09.2016, що підтверджується наданим позивачем скрін - шотом зі сторінки електронної пошти позивача, судом до уваги не приймається, оскільки умовами договору не передбачено направлення заявки електронною поштою.

Також як вбачається із надано позивачем листа №33393/07 від 24.03.2017 ПрАТ Датагруп , ПрАТ Датагруп повідомляє, що не може надати інформацію стосовно направленого позивачем відповідачу електронного листа у зв'язку з відсутністю технічної можливості підтвердження / не підтвердження детальних даних щодо обміну електронними листами між мережними серверами.

Інших належних та допустимих доказів, які підтверджують дату отримання відповідачем електронного листа від 15.09.2016 № Т-6/2189 позивачем суду не надано.

Доданий до матеріалів справи позивачем примірник заявки № Т-6/2189 від 15.09.2016 (а.с. 85) в верхньому правому куті якої міститься підпис і напис отримав 20.09.2016 , не може бути також прийнятий судом як належний доказ, який підтверджує дату його отримання відповідачем, оскільки в ньому відсутнє прізвище, ініціали, найменування посади особи, що його отримала, а також печатка підприємства відповідача чи посилання на довіреність, на підставі якої було отримано вказаний лист.

Посилання позивача на те, що згідно п. 5.5 договору постачальник здійснює поставку товару партіями в асортименті, вказаному у Додатках до цього договору, тільки при наявності письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару та здійснення оплати згідно п. 4.1., 4.2., 4.3. цього договору, а оскільки відповідач здійснив часткову поставку вугілля то це свідчить про отримання ним заявки також судом до уваги не приймається.

Пунктом 7.4. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 сторони передбачили, що у випадку поставки постачальником товару без заявки, покупець має право не приймати поставлений товар, про що письмово повідомляє постачальника. В такому разі постачальник зобов'язаний негайно вивезти товар зі складу покупця та відшкодувати витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару згідно виставленого покупцем рахунку.

Аналізуючи пункт 7.4. договору поставки № ПВП-161010/1110 від 15.09.2016 суд приходить до висновку, що зазначеним пунктом закріплено право ТОВ Сіверпромбуд здійснювати поставку товару за даним договором без отримання заявки від позивача, в свою чергу, позивач має право, а не зобов'язаний, відмовитись від отримання товару, поставленого без такої заявки.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 313480,00 грн штрафу за не поставлений в строк товар є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 346,48 грн.

Керуючись ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 626, 629, 673 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 32, 33, 35, 43, 49, 54, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверпромбуд , Військове містечко, 12АДРЕСА_1, м. Прилуки, Чернігівська область, 17504 (код ЄДРПОУ 40224696, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680 (код ЄДРПОУ 40075815, відомості про банківські реквізити відсутні) в особі: Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , вул. Лисенка, 6, м. Київ-30, МСП 01601 (код ЄДРПОУ 40081221, відомості про банківські реквізити відсутні) 23098,53 грн штрафу за поставлений неякісний товар та 346,48 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 05.04.2017.

Суддя Л.М. Лавриненко