Ухвала

від 05.04.2017 по справі 15/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів, пр.-Миру,20 тел. 67-28-47

У Х В А Л А

05.04.2017 р. Справа №5028/15/128/2011

За скаргою стягувача - Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі районного центру телекомунікацій №234 Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , вул. Київська, 166, м. Прилуки Чернігівської області, 17500.

Суб'єкт оскарження: Прилуцький міскрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, вул. Пушкіна, 73, м. Прилуки Чернігівської області, 17500.

Боржник: Прилуцька міська організація народної партії, вул. Київська, 140, м. Прилуки Чернігівської області, 17500.

Скарга на дії органу державної виконавчої служби.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від стягувача : не з'явився.

Від боржника : не з'явився.

Від суб'єкта оскарження: не з'явився.

Стягувачем подано скаргу в порядку ст.121-2 ГПК України у якій він просить:

-визнати повідомлення від 03.01.17 ВП № 53223637 заступника начальника Прилуцького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 про повернення наказу Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2011 р. у справі № 5028/15/128/2011 стягувачу без прийняння його до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження незаконним та скасувати його.

-Зобов'язати Прилуцький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 28.11.2011 р. у справі № 5028/15/128/2011.

Прилуцький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі за текстом - Орган ДВС) у задоволенні скарги просить відмовити про що зазначає у письмових поясненнях від 28.02.2017 р.

Стягувач і Орган ДВС звернулись з клопотаннями про розгляд скарги без участі представників, які задоволені судом.

Неявка представника боржника у судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.11.2011 р. у справі №5028/15/128/2011 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Прилуцької міської організації народної партії, 17500, м. Прилуки, вул. Київська, 140, (р/р 2600130001314 в ПАТ „ВТБ Банк» , МФО 321767, код 33622514) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м.Київ, б-р Т.Шевченка,18, (р/р 26006413 в ЧОД ПАТ „Райффайзен банк „Аваль» , МФО 353348, код 01189425), 476,86 грн. боргу, 13,00 грн. пені, 05,04 грн. 3% річних, 0,89 грн. інфляційних втрат, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

28.11.2011 р. судом видано наказ про примусове виконання вказаного рішення з строком пред'явлення наказу до виконання протягом одного року.

Наказ пред'являвся до виконання.

Постановою від 13.12.2016 р. ВП №52132363 наказ повернуто стягувачу на підставі п.5 ст.37, ст.40 Закону України Про виконавче провадження . У постанові зазначено, що у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи. Виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 13.12.2019 р.

Заявою від 28.12.2016 р. стягувач просив відкрити виконавче провадження та виконати наказ господарського суду Чернігівської області від 28.11.2011 р. у справі №5028/15/128/2011.

Повідомленням від 03.01.2017 р. ВП№53223637 Орган ДВС, керуючись п.8 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. У повідомленні вказано, що стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску.

Стягувач звернувся зі скаргою від 20.01.2017 р. до Органу ДВС у якій прохав скасувати повідомлення від 03.01.2017 р. про повернення наказу без прийняття його до виконання та відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 28.11.2011 р. у справі №5028/15/128/2011.

Постановою від 27.01.2017 р. Орган ДВС у задоволенні скарги відмовив у повному обсязі.

У скарзі стягувач посилається на те, що за вчинення виконавчих дій, здійснення яких розпочато та не завершено до набрання чинності Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р., при повторній подачі заяви про примусове виконання рішення авансовий внесок не сплачується. Вказує на пропущення Органом ДВС встановленого законом строку повернення виконавчого документа без прийняття його до виконання.

05.10.2016 р. набрав чинності Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р.(далі за текстом - Закон від 02.06.2016 р.)

Відповідно до розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону від 02.06.2016 р., п.2, 6 та 7, визнано таким, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом: Закон України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Проаналізувавши зміст Закону від 02.06.2016 р. суд приходить до висновку, що в ньому відсутнє таке поняття як завершення виконавчого провадження. Лише у Прикінцевих та перехідних положеннях вказаного Закону зазначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, стадія завершення виконавчого провадження повинна визначатися за нормами Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. (далі - Закон від 21.04.1999 р.)

Виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду Чернігівської області від 28.11.2011 р. у справі №5028/15/128/2011 були розпочаті під час дії Закону від 21.04.1999 р.

Частиною 1 ст.30 Закону від 21.04.1999 р. було встановлено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, завершенням виконавчого провадження відповідно до Закону від 21.04.1999 р. є закінчення виконавчого провадження згідно з ст. 49, а також повернення виконавчого документа стягувачу згідно з ст.47, у тому числі і якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, та повернення виконавчого документу суду чи іншому органу (ст.48).

Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві Органом ДВС винесено 13.12.2016 р., тобто під час дії Закону від 02.06.2016 р.

Отже, до вказаних правовідносин застосовуються положення Закону від 02.06.2016 р. відповідно до п.7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.5 ч.1, ч.5 ст.37 Закону від 02.06.2016 р. виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом Закону від 02.06.2016 р. повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, які передбачені ст.37 цього Закону, не звільняє його від сплати авансового внеску при повторному пред'явленні виконавчого документа до виконання. Авансовий внесок спрямовується на витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (ст.42 Закону від 02.06.2016 р.).

З заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач звернувся 28.12.2016 р. після набрання чинності Законом від 02.06.2016 р. відповідно до ч.2 ст.26 якого до заяви про відкриття виконавчого провадження повинен був додати квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, що по даному стягненню складає 16,68 грн., оскільки його не звільнено від сплати вказаного авансового внеску.

В зв'язку з тим, що стягувач не сплатив авансовий внесок Орган ДВС правомірно повернув виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону від 02.06.2016 р. З цих же підстав Орган ДВС законно відмовив у задоволенні скарги стягувача.

Посилання стягувача у скарзі на те, що при повторній подачі заяви про примусове виконання рішення, яке перебувало на виконанні але залишилось не виконаним до набрання чинності Законом від 02.06.2016 р., авансовий внесок не сплачується, є таким, що не відповідає вимогам Закону від 02.06.2016 р. чинного на дату винесення повідомлення про повернення виконавчого документа.

У скарзі стягувач також зазначає, що виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду від 28.11.2011 р. розпочаті до набрання чинності Законом від 02.06.2016 р., а тому повинні бути завершені у порядку Закону від 21.04.1999 р. який не вимагав від стягувача сплати авансового внеску.

Вказане обґрунтування суперечить закону і до уваги судом не приймається, оскільки Закон від 21.04.1999 р. втратив чинність 05.10.2016 р. з дати набрання чинності Законом від 02.06.2016 р., а з заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач звернувся 28.12.2016 р., тобто після набрання чинності Законом від 02.06.2016 р.

Відповідно до ч.4 ст.4, ч.1, абз.3 ч. 5 ст.13, ч.1 ст.28 Закону від 02.06.2016 р. виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Судом встановлено, що заяву про відкриття виконавчого провадження Орган ДВС отримав 29.12.2016 р., а повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання винесено 03.01.2017 р. Вказане повідомлення було направлено стягувачу 06.01.2017 р. (а.с.64, 66).

Отже, Органом ДВС порушено встановлені законом строки винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу та надсилання останньому вказаного повідомлення. Однак, вказані порушення не є підставою для скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу враховуючи приписи абз.3 ч.5 ст.13 Закону від 02.06.2016 р.

Згідно зі ст.121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Як роз'яснено у п.п.9.13 п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України« (зі змінами) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, суд доходить висновку, що скарга є неправомірною. В зв'язку з цим у задоволенні скарги судом відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі районного центру телекомунікацій №234 Чернігівської філії ПАТ Укртелеком відмовити повністю.

Дана ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя Ю.В. Федоренко

05.04.17