Постанова

від 27.03.2017 по справі 920/1281/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2017 р. Справа № 920/1281/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Кладько А.С.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився.

відповідача – ОСОБА_1 довіреність № 01-66/24 від 20.01.2017 р.; ОСОБА_2 довіреність №01-66/24 від 20.01.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 616 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.17 р. у справі № 920/1281/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго”, м. Суми

до Сумського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 8 “Космічний”, м. Суми;

про стягнення 14470,06 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Сумського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 8 “Космічний” 14470,06 грн., з яких: 5891,22 грн. основного боргу, 4021,31 грн. пені, 400,03 грн. – 3% річних, 4157,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1310-Т про закупівлю послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 30.12.2013 р.

          Рішенням господарського суду Сумської області від 09.02.2017 р. у справі № 920/1281/16 позов задоволено. Стягнуто з Сумського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 8 “Космічний” (40034, м. Суми, пр. М. Лушпи, 34, код 23632978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) 5891 грн. 22 коп. основного боргу, 4021 грн. 31 коп. пені, 400 грн. 03 коп. – 3% річних, 4157 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 1378 грн. 00 коп. судового збору.

          Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та, зокрема, з тих підстав, що відповідача належним чином повідомлено про зміну тарифу, акти прийому-передачі послуг підписані представниками сторін без зауважень, доказів сплати боргу в розмірі 5891,22 грн. або обґрунтованих заперечень відповідач не надав. Крім того судом зазначено, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснено з додержанням вимог чинного законодавства, та ін.

          Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також просить судові витрати стягнути з позивача. Крім того, відповідач просить суд розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, мотивуючи скаргу тим, що суд першої інстанції не повно дослідив матеріали судової справи та не звернув увагу, що за умовами договору розмір наданих послуг за постачання теплової енергії обліковується за актами прийому-передачі теплової енергії, а обраховується за рахунками на оплату послуг. Рахунки на оплату послуг складені ТОВ «Сумитеплоенерго» та оплачені відповідачем у повному обсязі і правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо «додаткового» стягнення 5891,22 грн. не має.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

23.03.2017 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, розглядати справу за його відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 30.12.2013 р. між ТОВ “Сумитеплоенерго” та Сумським дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 8 “Космічний” укладений договір про закупівлю послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1310-Т (далі за текстом – “Договір”), відповідно до умов якого позивач зобов‘язався у 2014 році надати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання пари і гарячої води – 35.30.1 (послуги з централізованого постачання теплової енергії), а відповідач зобов‘язався прийняти і своєчасно оплатити надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п 1.4. договору на момент укладання договору тарифи на теплову енергію встановлені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 03.02.2012 р. № 26 та становлять: з централізованого опалення – 598,15 грн./Гкал, з ПДВ– 717,78 грн./Гкал; з постачання гарячої води – 598,15 грн./Гкал, з ПДВ – 717,78 грн./Гкал.

У разі зміни тарифів на послуги позивач повідомляє відповідача через засоби масової інформації. Оплата за послуги за новими тарифами здійснюється з календарного дня встановлення нових тарифів (п. 1.5.).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору становить 455790,00 грн. з урахуванням ПДВ, в т.ч. на І квартал 2014 р. – 209306,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред’явлення позивачем рахунку на оплату послуг. Розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах договору або додатків до нього (п. 4.2.).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що розрахунковим періодом є період з 20 числа попереднього місяця по 20 число розрахункового місяця. Щомісячно з 22 числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід’ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію (п. 4.4.).

Відповідно до п. 4.5. договору, розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 30 числа розрахункового місяця. У випадку затримки бюджетного фінансування відповідач зобов’язується провести оплату за надані послуги протягом 3 робочих днів з дня надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Позивач зазначає, що належним чином виконував свої обов‘язки за договором та надавав відповідачу послуги з централізованого постачання теплової енергії протягом періоду липень-грудень 2014 року на загальну суму 178073 грн. 16 коп., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а. с. 19-24) та рахунками (а. с. 25-31), але відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань вносив оплату за отримані послуги не в повному обсязі, сплативши позивачу лише 172182 грн. 54 коп., тому заборгованість відповідача станом на 01.12.2016 р. становить 5891 грн. 22 коп.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, крім іншого, виходив з того, що відповідача належним чином повідомлено про зміну тарифу, акти прийому-передачі послуг підписані представниками сторін без зауважень, доказів сплати боргу в розмірі 5891,22 грн. або обґрунтованих заперечень відповідач не надав. Крім того судом зазначено, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснено з додержанням вимог чинного законодавства, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідача належним чином повідомлено про зміну тарифу, акти прийому-передачі послуг підписані представниками сторін належним чином без зауважень або заперечень, доказів сплати заборгованості в розмірі 5891,22 грн. або обґрунтованих заперечень вимогам позивача відповідач не надав, а отже позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, що запропоновані позивачем зміни до договору в частині включення до розміру тарифів послуги з централізованого постачання гарячої води за тарифом 36,32 грн./м3 та подальші зміни щодо збільшення розміру тарифу такої послуги з 36,32 грн./м3 до 41,19 грн./м3 не погоджені відповідачем, додаткові угоди до договору не підписані, а отже, як вважає відповідач він виконав зобов’язання по оплаті отриманих послуг на умовах укладеного між сторонами договору № 1310-Т від 30.12.2013 р. із обліком отриманих послуг у гривнях на Гігакалорію замість м3/.

Згідно з п. 1.4. договору визначено, що розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 6.3.4. договору передбачено, обов’язок виконавця надавати інформацію споживачу про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, та ін..

Листом № 2141 від 22.07.2014 р. позивач повідомив відповідача про те, що згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 27.06.2014 р. № 861 встановлено тарифи на послугу з централізованого постачання гарячої води, які для потреб бюджетних установ становлять 36,32 грн./міс3 (без ПДВ). Крім того, повідомлено, що з 01.07.2014 р. розрахунок буде проводитись за м3 згідно з показниками лічильника, встановленого в приміщенні відповідача. Тариф враховує вартість 1 м3 води, а також питому витрату теплової енергії на її підігрів. Разом з листом відповідачу надіслано примірник додаткової угоди для внесення відповідних змін до договору. Наступні зміни надіслані з супровідним листом № 4002 від 11.12.2014 р. разом з проектом додаткової угоди до договору, але відповідачем не підписані.

Таким чином, в даному випадку позивачем виконаний обов’язок щодо належного повідомлення споживача про зміни, внесені Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України в розмір тарифів та відповідно здійснення оплати по договору.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують відповідно до п. 11. договору акт прийому-передачі послуг, відповідач протягом 2 днів з дня отримання від позивача акту прийому-передачі послуг, зобов’язався направити позивачу підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання.

Згідно з п. 10 додатку № 2, якщо відповідач на протязі строку, зазначеного в п. 9 додатку, не підпише зі свого боку вищезазначений акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається, що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги (теплова енергія) вважаються наданими в обсязі, зазначеному в акті. У випадку вмотивованої відмови відповідача від підписання акту прийому-передачі послуг, сторони на протязі 2х днів з моменту відмови складають та підписують акт прийому-передачі послуг із запереченнями, із визначенням в ньому переліку заперечень, порядку і строків їх усунення (п. 11 додатку № 2).

В матеріалах справи містяться акти прийому-передачі послуг за весь спірний період, тобто з липня 2014 р. по грудень 2014 р., які підписані належним чином без заперечень або зауважень уповноваженими представниками сторін.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4021,31 грн. пені, нарахованої за період прострочення виконання грошового зобов’язання згідно з п. 7.3.5. договору, в разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів. Відповідно до умов цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені в сумі 4021,31 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, а отже підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторонами в Договорі не визначений інший розмір процентів від простроченої суми,

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача 400,03 грн. – 3% річних за період з 11.08.2014 р. по 21.12.2016 р. та інфляційних втрат 4157,50 грн. нарахованих за період з 11.09.2014 р. по 21.12.2016 р., вони є також правомірними, оскільки зазначені суми нараховані у відповідності з вимогами чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 09.02.17 р. у справі № 920/1281/16 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія –

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 09.02.17 р. у справі № 920/1281/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.