Рішення
від 04.04.2017 по справі 906/159/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" квітня 2017 р. Справа № 906/159/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 16.01.2017;

ОСОБА_2 - довіреність від 02.03.2017;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чуднів-Агро-1" (с. Дриглів Чуднівський

район Житомирська область)

про стягнення 4380468,75 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4380468,75грн., з яких: 3180468,75грн. - основний борг, 1200000,00грн. - штраф. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

13.03.2017 на адресу суду від ТОВ "Украгроком" надійшла заява про збільшення позовних вимог від 01.03.2017 за вих.№01-03/17-02, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3240234,38грн. - боргу та 1200000,00грн. - штрафу, всього 4440234,38грн. Дана заява з врахуванням приписів ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

03.04.2017 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить зменшити суму штрафних санкцій з врахуванням приписів ст.233 ГК України.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з врахуванням заяви від 01.03.2017, заперечили проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафу.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чуднів-Агро-1" (постачальник/відповідач) укладено договір постачання сільськогосподарської продукції №ФЖт 250306-01 (а.с.11-13), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (далі - товар), в асортименті, у строки і на умовах, передбачених даним договором і додатковими угодами, які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.1 договору).

25.03.2016 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №1С до договору постачання сільськогосподарської продукції №ФЖт 250306-01 від 25.03.2016 (а.с.14-17), за умовами якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити сою українського походження, насипом, врожаю 2016 року, надалі товар, у кількості, визначеній на умовах даної додаткової угоди, в строки і на умовах, передбачених в договорі та цій додатковій угоді. Загальна вартість товару, що повинен бути поставлений згідно умов цієї додаткової угоди, на дату укладання цієї додаткової угоди становить суму у розмірі 3 333 333,34грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 666 666,66грн., разом з ПДВ - 4 000 000,00грн., що становить еквівалент 151 917,96 доларів США по курс) і продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання цієї додаткової угоди. Клас товару може бути змінений, про що сторони підписують додаткову угоду.

Відповідно до п.3.2 додаткової угоди постачальник зобов'язаний до 30.11.2016 року передати покупцю в повному обсязі товар, найменування, кількість, якість, асортимент, комплектність якого відповідають умовам договору.

Згідно п. 5.1.1 додаткової угоди, попередня оплата за товар здійснюється в розмірі 3 000 000,00грн., що становить еквівалент 113 938,47 доларів США по курсу продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди. Попередня оплата повинна бути здійснена покупцем не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів після підписання цієї додаткової угоди та надання постачальником таких документів: - оригінал підписаного сторонами договору та додаткової угоди; - оригінал рахунку фактури.

Остаточний розрахунок - протягом 7-и банківських днів після прийняття покупцем товару в повному обсязі та надання постачальником наступних документів: складська квитанція на товар із зазначенням переоформлення товару на покупця, висновок про якість товару, рахунок-фактура постачальника на товар, видаткова (товарна) накладна на товар, податкова накладна на товар (п.5.2.2 додаткової угоди).

На виконання умов договору щодо попередньої оплати за товар позивачем 12.04.2016 було перераховано відповідачу кошти в сумі 1779449,59 грн. та 13.04.2016 - 1220550,41 грн., всього 3000000,00 грн. Проте, відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

16.01.217 позивач направив на адресу ТОВ "Чуднів-Агро-1" вимогу про повернення грошових коштів та оплату штрафних санкцій, яка залишена без відповіді та задоволення (а.с.22-24).

З огляду на те, що кошти належним чином та вчасно повернуті не були, у відповідності до додаткової угоди від 25.03.2016 №1С до договору постачання сільськогосподарської продукції №ФЖт 250306-01, позивач здійснив перерахунок коштів, що підлягали поверненню, з урахуванням вартості долару США на дату, що передує даті пред'явлення вимоги про повернення грошових коштів з врахуванням положень п.7.1.2 договору, у зв'язку з чим, за даними останнього за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 3240234,38грн. основного боргу та 1200000,00грн. - штрафу.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.7.1 договору, у випадку відмови від поставки товару (всього або частини) та/або у разі прострочення поставки товару, постачальник зобов'язаний оплатити покупцю неустойку в розмірі 0,5% від визначеної відповідно до умов додаткової угоди вартості непоставленого товару за кожний день прострочення та штраф у розмірі 30% визначеної відповідно до умов додаткової угоди вартості непоставленого Товару, за письмовою вимогою покупця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем. У випадку прострочення поставки товару постачальником, покупець має право відмовитись від поставки товару, поставка якого прострочена, та вимагати повернення грошових коштів, а постачальник зобов'язується їх повернути протягом 7(семи) календарних днів з дати пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем.

Згідно п.7.1.2 договору, у разі повної не поставки товару та у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем про повернення грошових коштів вартості долару США в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США в національній валюті на банківський день, що передує даті здійснення покупцем передоплати за товар, сума грошових коштів, що підлягає поверненню покупцю, визначається за формулою:

С=В*(К2/К1)грн.,де:

• С - сума, що підлягає поверненню покупцю;

• В - сума передоплати, перерахована покупцем постачальнику, в національній валюті України гривні;

• К2 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України гривні за курсом продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту htth://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги Покупцем;

• К1 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України за курсом продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі його недоступності або відсутності відповідної інформації на ньому - за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті здійснення покупцем передоплати за товар.

Враховуючи положення п.7.1.2 договору, за позивачем наступає право перерахунку попередньої оплати за товар товару із врахуванням фактичного курсу продажу долара США на день, що передує даті пред'явлення (направлення відповідачу) вимоги позивачем.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч. 7. ст. 180 Господарського кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки укладеним між сторонами 25.03.2016 договором визначено, що сума грошових коштів підлягає поверненню у разі повної не поставки товару та у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем про повернення грошових коштів вартості долару США в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США в національній валюті на банківський день, що передує даті здійснення покупцем передоплати за товар, то наявні підстави для стягнення боргу, що виник внаслідок не поставки товару з врахуванням курсової різниці - різниці між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, який становить 3240234,38 грн. відповідно до розрахунку, наведеному в тексті заяви про збільшення позовних вимог від 01.03.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок боргу з врахуванням курсової різниці, суд встановив, що він є вірним та відповідає обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, та передбачене договором право позивача вимагати перерахування ціни товару пропорційно збільшення та/або зменшення курсу купівлі долара, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно заявив вимогу про стягнення богу з врахуванням курсової різниці.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до п.7.1 договору, сторони досягли згоди, що у випадку відмови від поставки товару (всього або частини) та/або у разі прострочення поставки товару, постачальник зобов'язаний оплатити покупцю неустойку в розмірі 0,5% від визначеної відповідно до умов додаткової угоди вартості непоставленого товару за кожний день прострочення та штраф у розмірі 30% визначеної відповідно до умов додаткової угоди вартості непоставленого Товару, за письмовою вимогою покупця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем. У випадку прострочення поставки товару постачальником, покупець має право відмовитись від поставки товару, поставка якого прострочена, та вимагати повернення грошових коштів, а постачальник зобов'язується їх повернути протягом 7(семи) календарних днів з дати пред'явлення (направлення постачальнику) вимоги покупцем.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, прийшов до висновку, що штраф в сумі 1200000,00грн. визначено позивачем обґрунтовано, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

При вирішенні питання про стягнення штрафу суд має дати оцінку співмірності суми штрафу із вчиненим правопорушенням та його наслідками, а також встановити, чи таке правопорушення завдало збитків позивачу і змінило обсяг його прав. Оскільки питання про зменшення штрафу є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто аналізуючи фактичні обставини справи, слід встановити: по-перше, чи призводить застосування штрафу до порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності; по-друге, чи призводить застосування штрафу до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін; по-третє, чи завдано позивачеві шкоди (збитків).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Виходячи з наведених норм права і обставин справи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу через відсутність доказів на підтвердження поданого відповідачем клопотання.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та штрафу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

За викладених вище обставин суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чуднів-Агро-1" (13210, Житомирська область, Чуднівський район, с. Дриглів, вул. Жовтнева, буд.5, код ЄДРПОУ 37563222)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02660, м.Київ, вул. Бориспільська, 7, код ЄДРПОУ 30530159):

- 3 240 234,38грн. - боргу;

- 1 200 000,00грн. - штрафу;

- 66 603,52грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06 квітня 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2 - позивачу (за заявою), 3 - відповідачу (рек. з повід.)

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення04.04.2017
Оприлюднено11.04.2017
Номер документу65810047
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/159/17

Постанова від 12.06.2017

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Тимошенко О.М.

Ухвала від 23.05.2017

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Тимошенко О.М.

Ухвала від 23.05.2017

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Тимошенко О.М.

Ухвала від 26.04.2017

Господарське

Рівненський апеляційний господарський суд

Тимошенко О.М.

Рішення від 04.04.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 14.03.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 23.02.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні